95928 (Еволюція НАТО. Програма "Партнерство заради миру"), страница 3

Важливою складовою спiвробiтництва Україна-НАТО є участь України у миротворчих операцiях пiд проводом НАТО, зокрема в операцiї сил КФОР..

Спiльна робоча група з питань воєнної реформи (СРГВР) є постiйно дiючим механiзмом консультацiй мiж Україною та НАТО у форматi "19+1". Її дiяльнiсть спрямовується на забезпечення пiдтримки НАТО процесiв реформування оборонної сфери України, насамперед Збройних Сил, реалiзацiї Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на перiод до 2005 року.

СРГВР посiла одне з ключових мiсць у спiвробiтництвi в рамках особливого партнерства Україна-НАТО. Спiвпраця в рамках СРГВР сприймається як свiдчення готовностi України до використання досвiду держав-членiв в галузi демократичного реформування оборонної сфери, переходу на європейськi стандарти в цiй галузi, а тому має як практичне, так i полiтичне значення.

Наприкiнцi 2000 року, на додаток до засiдань СРГВР на рiвнi експертiв, започатковано ще один формат СРГВР - засiдання на високому рiвнi (заступники мiнiстрiв оборони).

Одним з найважливiших проектiв СРГВР є використання механiзмiв Процесу планування та оцiнки сил (ППОС) для сприяння iмплементацiї Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на перiод до 2005 року.

Участь України у ППОС допомагає досягти нашiй державi якомога вищого рiвня взаємосумiсностi з державами-членами НАТО i країнами-партнерами в рамках визначених напрямiв пiд час участi в операцiях з пiдтримки миру та пошуково-рятувальних операцiях; доопрацювати вiтчизнянi стандарти з урахуванням досвiду спiвробiтництва з НАТО тощо.

Окрiм зазначених цiлей досягнення взаємосумiсностi iз збройними силами НАТО, Україна використовує механiзми ППОС для забезпечення реформування ЗС Сил України вiдповiдно до Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на перiод до 2005 року. Можливiсть використання Україною ППОС з цiєю метою стала одним з найважливiших домовленостей, досягнутих в рамках СРГВР на високому рiвнi.

Спiвробiтництво України з державами-членами НАТО i країнами-партнерами у вiйськово-технiчнiй галузi Для України, як держави з високорозвиненою вiйськово-технiчною базою та значним невикористаним експортним потенцiалом в данiй сферi, для забезпечення конкурентоспроможностi вiйськової промисловостi та iнтересiв українських виробникiв важливою є постiйна поiнформованiсть щодо потреб, стандартiв, тенденцiй розвитку та систем постачання озброєнь у державах-виробниках та споживачах цiєї продукцiї, зокрема державах-членах НАТО та країнах-партнерах, розвиток контактiв з представниками вiйськової промисловостi цих країн, рекламування досягнень українських виробникiв в данiй галузi.

Важливою частиною вiйськово-технiчного напрямку є вiйськовi дослiдження i технологiї, представленi в НАТО Органiзацiєю з дослiджень i технологiй. Пiд її егiдою проводиться значна кiлькiсть наукових конференцiй i симпозiумiв з широкого кола питань, що стосуються воєнної науки та вiйськових технологiй.

Спiвробiтництво України з НАТО в галузi лiквiдацiй наслiдкiв надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру Серед країн-членiв РЄАП Україна визнається одним з лiдерiв спiвробiтництва з питань планування на випадок надзвичайних ситуацiй цивiльного характеру (ПНС). Спiвробiтництво з Альянсом в сферi ПНС дозволяє нашiй країнi отримувати вiдчутну технiчну та методичну допомогу, зокрема, здiйснювати пiдготовку особового складу сил цивiльної оборони, використовувати досвiд країн-членiв НАТО та держав-партнерiв для удосконалення нацiональної нормативно-правової бази з захисту населення i територiй.

Налагодженi контакти з керiвництвом Мiжнародного секретарiату НАТО, використання механiзмiв спiвробiтництва Україна-НАТО та створеного у 1998 р. Євроатлантичного координацiйного центру з реагування на катастрофи, неодноразово дозволяли нашiй країнi отримувати конкретну дiєву допомогу з боку країн-членiв НАТО та держав-партнерiв пiд час лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй та природних катастроф.

У 2000-2001 роках було проведено низку заходiв з пiдготовки пiлотного Проекту Україна-НАТО щодо скоординованого запобiгання повеням та реагування на їх наслiдки у Карпатському регiонi. Проектом передбачається здiйснення комплексного аналiзу ризикiв небезпечних природних явищ у Закарпаттi, сприяння налагодженню регiональних систем оповiщення про повенi тощо. Хоча обмеженi можливостi цивiльного бюджету НАТО не дозволять вирiшити увесь комплекс водозахисних проблем Карпатського регiону, Проект може стати каталiзатором для поглиблених регiональних програм пiд егiдою iнших мiжнародних органiзацiй, зокрема ЄС, або на двостороннiй основi.

Висновок

Існує досить підстав для того, щоб оцінювати розширення альянсу як реальну загрозу і з військово-стратегічною, і з політичною, і з культурно-цивілізаційною точок зору. Неочевидність для ряду експертів і політиків військової загрози з боку НАТО пов'язана з її динамічним характером, під яким в даному випадку мається на увазі наростання агресивності альянсу у міру зміни його складу і перегрупування еліт в результаті перемоги прибічників жорсткішої наступальної стратегії над "голубами". Хоча вище керівництво НАТО або його окремих членів в даний момент не розглядає ведення яких-небудь військових дій проти Росії, будь то ядерними або конвенціональними силами, як реалістичний сценарій, демонстрація войовничих намірів на нижчому рівні, особливо державами східного і південного флангу, є самостійною загрозою для Росії, оскільки впливає на психологічно уразливі елітні групи, що втратили імунітет до різних форм шантажу і силового тиску як усередині країни, так і зовні.

Список використовуваної літератури

1. Актуальні питання реформування та розвитку структур безпеки і оборони України. Вип 22.- К., 2006

2. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері. Вип. 27.- К., 2006

3. Безопасность посредством партнерства.- Брюссель: , 2005.

4. Безпека поширюється на евроатлантичний регіон . Роль НАТО та країн-партнерів альянсу.- : Франк Касс, 1994.- 27с.

5. Безпека через партнерство.- Брюссель: , 2005.- 36с.

6. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. – К.: ВО "Батьківщина". – 300с.

7. Білорус О.Г. та інші. Глобалізація і національна стратегія України. – К.: КНЕУ, 2001. – 734с.

8. Буряк П.Ю., Гупало О.Г. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник. – К.: "Хай-Тек Прес", 2007. – 336 с.

9. Вильбертс Р. "Новый дух" сотрудничества // Новости НАТО, 2004 - № 3.

10. Геополітика. Підручник, під редакцією професора В.І. Староверова Четверте видання перероблене і доповнене. Видавництво юнити Москва 2007.

11. Губський Б.В. Євроатлантична інтеграція України. – К.: Логос, 2003. – 328с.

12. Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України. : Зб. наук. прац. Вип. 1. Інноваційна політика України : проблеми та перспективи.- К., 2007

13. Дослідження і розробки у сфері євроатлантичної інтеграції України. : Зб. наук. прац. Вип. 3. Взаємодія України з НАТО: соціологічний та експертний аналіз.- К., 2007

14. Иванова Е. И. Международный терроризм // Вестник НАТО, 2003 - № 2.

15. Копійка В.В. Європейський Союз: Досвід розширення і Україна. – К.: Юрид.думка, 2005. – 448с.

16. Кузнецова Е. НАТО. Тенденция к размыванию альянса, Международная жизнь, 2004 - №4

17. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: Монографія / А.С.Філіпенко (кер.авт.кол.), В.С.Будкін, М.А.Дудченко та ін. – К.: Знання України, 2004. – 304 с.

18. Організація північноатлантичного договору – Вікипедія. www. Wikipedia

19. Офіційний сайт НАТО. www.nato.int.

20. Переваги розширення НАТО. www.inopressa.ru

21. Савельєв Є.В. Європейська інтеграція і маркетинг. Наукові нариси. – Тернопіль: Карт-Бланш, 2003. – 482 с.

22. Щербанин Ю.А. и др. Международные отношения. Интеграция: Учеб.пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 128с.