122903 (Вибір оптимальних технологічних параметрів виробництва шамотних вогнетривів і їх взаємозв’язок з основними властивостями виробів)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Кафедра хімічної технології кераміки та вогнетривів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни:

”Основи технології тугоплавких неметалевих і силікатних матеріалів”

на тему:

“Вибір оптимальних технологічних параметрів виробництва шамотних вогнетривів і їх взаємозв’язок з основними властивостями виробів”

Виконав: cтудент групи ХС-05

Гавриленко К.О

Перевірив: доцент

Іващенко Л.В.

м. Дніпропетровськ, 2008 р.

Реферат

В даній курсовій работі були встановлені умови служби шамотних вогнетривів для футеровки вагранок марки ШБВ і перелічені вимоги, які пред’являються до якості виробів.

Встановлено, що визначальним показником для виробів марки ШБВ для футеровки вагранок є границя міцності при стиску.

У даній роботі встановлені вплив хіміко-мінералогічного та речовинного складу на властивості шамотних виробів, залежність щільності укладки при пресуванні від зернового складу, вплив параметрів пресування на ущільнення вогнетривких мас, описані особливості процесів структурно-фазових перетворень при термічній обробці шамотних вогнетривів, описані теоретичні аспекти границі міцності при стиску та інші властивості для шамотних вогнетривів. Зроблений вибір оптимальних технологічних параметрів виготовлення шамотних вогнетривів для футеровки вагранок марки ШБВ.

ВАГРАНКА, ШАМОТНИЙ ВОГНЕТРИВ, ГЛИНА, КАОЛІН, ШАМОТ, ПЕРЕРВНИЙ СКЛАД, БЕЗПЕРЕРВНИЙ СКЛАД, ПОРИСТІСТЬ, ЩІЛЬНІСТЬ, ГРАНИЦЯ МІЦНОСТІ ПРИ СТИСКУ, РІВНЯННЯ БЕРЕЖНОГО

Зміст

Вступ

1. Аналіз умов служби шамотних вогнетривів для футеровки вагранок і вимоги, які пред’являються до якості виробів

2. Взаємозв’язок основних властивостей вогнетривів з параметрами технології їх виготовлення

2.1 Вплив хіміко-мінералогічного та речовинного складу на властивості шамотних і багатошамотних виробів

2.2 Залежність щільності укладки при пресуванні від зернового складу вогнетривких порошків

2.3 Вплив параметрів пресування на ущільнення вогнетривких мас

2.4 Особливості процесів структурно-фазових перетворень при термічній обробці шамотних вогнетривів

2.5 Теоретичні аспекти границі міцності при стиску шамотних вогнетривів для футеровки вагранок та інші властивості

3. Вибір оптимальних технологічних параметрів виготовлення шамотних вогнетривів для футеровки вагранок марки шбв

Висновки і рекомендації

Література

Вступ

Вогнетривами називаються неметалічні матеріали, призначені для використання в умовах високих температур у різних теплових агрегатах, що мають вогнетривкість не нижче 1580 ⁰С.

Вогнетриви можуть застосовуватися при високих температурах і як провідники електричного струму, і як електроізолятори.

Різноманіття умов служби обумовило необхідність організації промисловості по виробництву вогнетривких матеріалів, створення великого і безупинного асортимента вогнетривів з різними властивостями.

Вогнетриви, матеріали й вироби, виготовлені переважно на основі мінеральної сировини, що володіють вогнетривкістю не нижче 1580 °С. Виникнення виробництва вогнетривів історично пов'язане з розвитком металургії, а в міру поширення теплових агрегатів різного призначення виробництво вогнетривів стало однієї з важливих галузей промисловості.

Вогнетриви застосовують при спорудженні теплових агрегатів, печей для одержання й плавки металів, нагрівання напівфабрикатів у металургійніх й машино-будівельних виробництвах, одержання коксу, випалу цементу, установок високотемпературних хімічних процесів, енергетичних і ін. установок. Основне призначення вогнетривів - захист невогнетривких елементів конструкції, а також зовнішнього середовища від впливу високих температур, розплавів, гарячих газів і т.п.

Більшу частину вогнетривів (близько 60%) споживає чорна й кольорова металургія. Загальне споживання вогнетривів, віднесене до 1 т виплавленої сталі, коливається в різних країнах від 25-30 до 65-100 кг.

Для розплавлювання чавуну використовують такий агрегат – як вагранки.

Вагранкою називають невелику шахтну піч звичайно призначену для розплавлювання чавуну. Продуктивність вагранок 0,5-30 т/год.

Мета даної роботи провести аналіз умов служби вогнетривів для футеровки вагранок, встановити взаємозв’язок основних властивостей вогнетривів з параметрами технології їх виготовлення, а також вибрати оптимальні технологічні параметри виготовлення вогнетривких виробів для футеровки вагранок.

1. Аналіз умов служби шамотних вогнетривів для футеровки вагранок і вимоги, які пред’являються до якості виробів

Вагранкою називають невелику шахтну піч (рис 1.1) звичайно призначену для розплавлення чавуну. Продуктивність вагранок 0,5-30 т/год. У вагранках плавлять також кольорові метали, шлаки й мінерали для виготовлення з них шлакової й мінеральної вати.

Умови служби вогнетривкої футеровки в різних зонах вагранки не однакові. Лещадь і горн вагранки випробовують вплив високої температури (до 1450-1500°С), механічного навантаження рідкого чавуну й шихти, а також різких температурних коливань при задувці й видувці. В особливо важких умовах служби перебуває вогнетривка кладка в зоні горіння й плавлення. Тут на неї впливають висока температура (1600-1650°С), шлаки, які утрорюються і різкі коливання температури. Отже, для футеровки вагранок необхідно застосовувати вогнетривкі вироби, що відрізняються високими термостійкістю, щільністю й міцністю, високою шлакостійкістю і невисокою вартістю. Підібрати вогнетриви, що задовольняють усім цим вимогам одночасно, досить важко. Звичайно футеровку вагранок виконують із шамотного або напівкислого, а також нормальної шамотної й доменної цегли, або ж із кварцеглинистої вогнетривкої набивної маси.

Тонку вогнетривку футеровку товщиною 115 мм застосовують лише у вагранках малої продуктивності. Доцільніше в цих випадках використовувати футеровку товщиною 175 мм. Найбільша товщина футеровки вагранок складає ~275 мм. Застосування для укладання футеровки вагранок великої кількості фасонів штучних вогнетривких виробів різних розмірів робить кладку дорогокоштуючою, але дозволяє підвищити термін служби футеровки. При високих температурах у вагранці відбувається розм'якшення вогнетривкої кладки, зниження її механічної міцності й підвищення шлакороз’їдання. Ваграночні шлаки утворюються в результаті взаємодії між складовими частинами шихти, що завантажується у вагранку. До них відносяться вапно, зола коксу, пісок, різні домішки, що перебувають у шихті, що завантажується, а також, поступово утворюючи оксиди заліза. Завдяки тому, що існує багато варіантів умов плавки у вагранках, і відмінностей в складі завантажувальних вихідних матеріалів, хімічний склад ваграночних шлаків змінюється в широких межах, %: кремнезему 40-50; оксиду кальцію 15-40; глинозему 10-18; окиси заліза 1 -10; оксиду магнію 0-15; оксиду марганцю 1-5.

Рисунок 3.1 – Вагранка з копильником

Отже, шлаки, що утворюються при експлуатації вагранок, можуть бути кислими або основними.

При основних шлаках можна застосовувати набивну футеровку з намертво обпаленого спеченого доломіту оптимального гранулометричного складу на зв'язці зі смоли, а в якості флюсів слід застосовувати доломіт або вапняк. Крім вапна й доломіту, до складу флюсів іноді вводять плавиковий шпат і т.д. При цьому сильно знижується температура плавлення шлаків, і їх в'язкість і різко збільшується їхня роз'їдаюча дія на вогнетривку кладку.

Шихта, що опускається, виявляє стираючу дію на вогнетривку футеровку вагранки, що перебуває в піропластичному стані й внаслідок температурних коливань може відбуватися її розтріскування.

Для футеровки зони плавлення звичайно застосовують високоякісну шамотну цеглу, а для ремонту футеровки рядову шамотну цеглу. Спеціально обпалена шамотна цегла відрізняється підвищеним опором стиранню й кращою шлакостійкістю, але через більш високу вартість його застосовують рідше. По цій же причині обмежена можливість застосування высокостійких мулітових виробів для кладки футеровки вагранок.

Підвищену стійкість при службі у вагранках мають шамотні вироби, отримані по способу напівсухого пресування, внаслідок їхньої більшої щільності, підвищеної стійкості до стирання, більшої точності розмірів і правильності форми, а також підвищеної термічної стійкості. Усі ці позитивні якості дозволяють рекомендувати шамотні вогнетриви, які одержані по способу напівсухого пресування, для кладки зони плавлення вагранок.

Особливу увагу слід звертати на стан швів вогнетривкої кладки, тому що по них починає відбуватися процес шлакороз'їдання. Тому необхідно для футеровки вагранок використовувати такі вогнетриви, які дають мінімальну додаткову усадку, і застосовувати при кладці розчин, який характеризується високою вогнетривкістю й іншими позитивними рабочими властивостями: гарною сталістю об’єму, шлакостійкістю й т.д. Для футеровки зони плавлення вагранок можливе застосування набивних вогнетривких мас, що складаються із суміші дробленого шамоту або кварцу з вогнетривкою глиною, що дає наступні переваги: відсутність швів; збільшення термінів служби, можливе зниження трудових витрат. Однак набивна футеровка вагранок має наступні недоліки: поганий опір стиранню, деяка нерівномірність щільності й необхідність повільного й поступового сушіння.

Після проведення плавок у футеровці вагранок, особливо в зоні плавлення, утворюється розпал, що надає футеровці (рис. 1.2) форму заплічок.

Рисунок 1.2 – Розріз відробленої футеровки вагранки

Ремонт футеровки вагранок можна здійснювати наступними методами:

а)застосовуючи кладку із шамотної цегли;

б)використовуючи монолітну футеровку із пластичних вогнетривких мас, виготовлених на основі шамоту, сухарних глин і вогнетривкої глини й води.

Терміни служби вогнетривкої футеровки вагранок можна збільшити, установивши водяні холодильники у плавильній зоні, а також забезпечивши більш інтенсивну десульфурацію металу, що досягається застосуванням основної футеровки, тому що при цьому зменшується загальна тривалість плавки.

Існує досвід застосування футеровки вагранок продуктивністю 2 т/год із доломітової цегли, що має внутрішній діаметр ~700, а зовнішній 900 мм. При цьому зовнішній шар футеровки, що прилягає до кожуха вагранки, викладають із доломітової цегли 230X113X25 мм, а в зоні фурм футеровку виконують із набивної маси, що складається з обпаленого доломіту, змішаного з 6% води й 1% силікату натрію. Футеровку сушать протягом 10 год, поступово піднімаючи температуру до 400° С.

Після кожної плавки в плавильній зоні виконують ремонт разгарів, зашпаровуючи їх масою, що складається з меленого стабілізованого (водостійкого) доломітового клінкера з 12%-ою добавкою води, у якого оксид кальцію зв'язаний переважно в ЗСаО-SiО₂ а присутній 2СаО-SiО₂ стабілізований фосфоритом. Отриману масу слід застосовувати для ремонту негайно, тому що вона може схоплюватися.

У порівнянні з доломітом і магнезитом, хромомагнезит має кращі робочі властивості: високу вогнетривкість (до~ 1900° С) і досить високу термічну стійкість.

Отже, при кладці футеровки вагранки необхідно дотримувати наступних умов:

а) виконувати кладку з мінімальним числом швів, що можна здійснити застосуванням фасонних штучних вогнетривів великих розмірів;

б) витрачати мінімальну кількість вогнетривкого мертеля для заповнення швів, що досягається старанністю кладки з товщиною швів, що не перевищує 1 мм;

в) створювати такі умови експлуатації вагранки, при яких шов швидко покривається захисним шаром глазурі, що охороняють його від агресивної дії розплавлених шлаків і металу.

Процес шлакоутворення у вагранці складний і, отже, процес шлакоро'їдання вогнетривів також складний.

Витрата вогнетривів сильно залежить від складу шлаку, що утворюється. Якщо витрата вогнетривів при плавці на одному вапняку прийняти за одиницю, то при плавці на мартенівському шлаку він складе 1.4, а при плавці на суміші мартенівського шлаку і плавикового шпату 1.64. Можна виконувати набивну футеровку вагранок, що полягає, наприклад, з 75-78% кварцового піску й 22-25% сухої глини. До цієї маси додають необхідну кількість розчину рідкого скла. На Челябінському тракторному заводі вагранки з набивною кварцеглинистою футеровкою працювали по дві зміни.

Водяне охолодження кожуха вагранки підвищує тривалість її кампанії. Футеровка стаціонарних копильников для вагранок перебуває у важких умовах служби, тому що в копильниках при 1350-1400° С зосереджена велика кількість рідкого металу. Створюється комбінація інтенсивного теплового впливу, що й розмиває, рідкого металу на вогнетривку кладку, зменшити яке важко, тому що копильник служить для нагромадження рідкого металу і рівень у ньому не може бути постійним.

Вимоги, які пред’являються до якості шамотних виробів для футеровки вагранок марки ШБВ – по ГОСТ 3272 – 71 представлені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Вимоги, які пред’являються до якості шамотних виробів марки ШБВ

З вище перерахованих вимог до якості вогнетриву та умов служби ми можемо стверджувати що визначальним показником є границя міцності при стиску.

2. Взаємозв'язок основних властивостей вогнетривів з параметрами технології їх виготовлення

2.1 Вплив хіміко-мінералогічного та речовинного складу на властивості шамотних і багатошамотних виробів

У виробництві шамотних вогнетривів шихту складають з пластичної глини і шамоту або іншого безусадочного матеріалу. Кількістю шамота і розміром його частинок регулюють не тільки усадку, а й такі властивості як міцність, пористість, розмір пор, текстуру, термічну стійкість та інше.

Шамот – це штучний матеріал, який одержаний в результаті випалу глин та каолінів в обертових або шамотних печах до втрати пластичності, усадки матеріалу та певного ступеня спікання.