43358 (Засоби вираження визначеності та невизначеності в сучасній англійській мові у зіставленні з українською), страница 2

2). Артикль розглядається як морфема іменника.

Деякі лінгвісти (Крістоферсен) розглядають артикль як елемент, що створює певну граматичну категорію іменника, хоча визначається різними лінгвістами по-різному, зокрема, як елемент, що створює категорію детермінації, співвіднесеності, визначеності. Дехто вважає, що артикль прирівнюється до об’єктного займенника, а сполучення „Артикль + Іменник” у такому випадку є атрибутивним сполученням.

У вітчизняній лінгвістиці розповсюдженою є теорія, згідно з якою артикль є самостійним службовим словом, що не утворює аналітичної форми, оскільки довелося б зараховувати до аналітичного сполучення іменника з будь-яким детермінативом (some, any, every, this), здатними замінювати артикль. Не можна розглядати артикль і як синтаксичне сполучення, що дорівнює сполученню „Займенник + Іменник”, оскільки артикль не має самостійного лексичного значення, і, відповідно, самостійної синтаксичної позиції, бо артикль не може вживатися автономно від іменника.

В.В. Бурлакова вважає, що артикль слід розглядати як перехідне явище, яке не може бути віднесене ні до морфології, ні до синтаксису. З одного боку, це маркер іменника, показник його частиномовної приналежності, що зближує артикль з морфемою. З іншого боку, це самостійне слово, яке в силу свого службового статусу не має самостійної синтаксичної позиції [21,53].

Серед інших спірних питань, пов’язаних із артиклем, існує проблема кількості артиклів. Існують два артиклі, але в останні часи привертає до себе увагу теорія трьох артиклів, що включає й „нульовий артикль”. Розглядати артикль як нульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобто артикль виступає компонентом іменника. У цьому випадку сполука „Артикль + Іменник” визнається аналітичним словом, компонент якого – слово – вільно переміщується: a question, an important question, a very important question, – і може замінюватися семантично значущим словом: an important question – some important question. Якщо визнати сполуку „Артикль + Іменник” як аналітичну, то сполука іменника з прийменником також необхідно визнати як аналітичну, наприклад, the violence of the storm, що не має сенсу. Таким чином, теорія про третій „нульовий” артикль не має обґрунтування, хоча відсутність артикля – значуще питання.

Невизначений артикль (the Indefinite Article) в англійській мові походить від числівника one: one → a, an. Однак, його не завжди можна замінити на числівник one, оскільки така заміна може призвести до непорозумінь. Порівняймо:

You look like an idiot. – You look like one idiot.

It’s a nice day. – It’s one nice day.

One вживається, коли хочуть точно висловити свою думку або ж підкреслити одиничність предмету або особи:

One look at his face told me all.

Невизначений артикль має такі значення:

1. Класифікації предмету, особи, явища: It’s a bus (not a car). It’s a teenager novel (not for grown-up). He is an actor (not an artist).

2. Узагальнення – предмет або особа, про яку йдеться мова, не просто класифікується, але й виступає в ролі представника класу предметів, осіб, явищ. Це особливо характерно для прислів’їв та приказок, які виражають якості, характерні для будь-якого предмета чи особи з даного класу, або є своєрідною порадою усім, тобто в даному випадку чітко прочитується значення невизначеності, узагальненості: A hungry man is an angry man.

3. Одиничності, що є очевидним при вираженні міри часу, відстані, ваги тощо: An apple a day keeps the doctor away.

Невизначений артикль зазвичай вживається з іменниками, що позначають предмети, які можна полічити, в однині в синтаксичній функції:

1. Підмета в реченнях із конструкцією there is, there was, there will be:

There is a stamp on the envelope. There will be a good concert next month.

1. Предикатива (іменної частини складеного іменного присудка):

I am a teacher, and she is a writer. Nigel is an optimist, his wife is a pessimist.

Але: Are you pessimists or optimists?

1. Прямого додатка:

He has a big family. Mary wants a husband and some kids.

Іменники, що позначають предмети та явища, що не підлягають рахуванню (збірні, абстрактні), в усіх вище згаданих синтаксичних функціях не мають артикля, оскільки вживаються узагальнено, зі значенням невизначеності:

It’s fine weather today!

There is hot tea in the tea-pot.

There was joy in the children’s eyes.

У таких випадках можемо говорити про нульовий артикль, оскільки зберігається значення невизначеності.

Визначений артикль (the Definite Article) походить в англійській мові від вказівного займенника that і завжди вказує на предмет, особу, явище як визначене. Еквівалентами визначеного артикля в англійській мові виступають присвійні (my, your, his, her, its, our, their) та вказівні займенники (this,that, these, those).

Визначений артикль уживається в тих випадках, коли:

1. Ситуація (те, що ви подумки можете уявити) або контекст (частина зв’язного тексту) вказує на те, що мова йдеться про визначений предмет або особу: The film was great, the actors were wonderful.

2. Предмет згадувався раніше в контексті і може бути названий вдруге за допомогою того ж або іншого іменника: Three little kittens lost their mittens… The three little kittens, they found their mittens. There was a cat on the step. The animal was enjoying the sunshine. Nigel gave me a calendar, but I didn’t like the present at all.

3. Іменник має уточнююче визначення, що може виражатися:

а) підрядним реченням: This is the chance I’ve been waiting for;

б) прийменниковою фразою: The house at the end of the street is for sale;

в) словами типу very, right, left, wrong, only, main, last, next, same, previous: He is the only person for the position;

г) порядковими числівниками: Take the first turning to the right. I am reading the second chapter now.

4. Обставина місця, як правило виражається із визначеним артиклем:

Jane spends most of her time either in the kitchen or on the phone.

5. Визначений артикль вживаються із фразами, що позначають тип географічного ландшафту: in the city, in the country, in the mountains, in the countryside, in the plains, in the desert, at the seaside, in the forest, in the taiga, in the jungle: The rain was hammering the land and the forest. I like the English countryside.

2. Периферійні засоби вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мові

Визначеність та невизначеність в англійській мові являють собою поле, у центрі якого знаходяться визначений та невизначений артиклі, які несуть максимальне функціональне навантаження і є найбільш спеціалізованим засобами вираження визначеності / невизначеності постійного вживання. Усі інші засоби відносяться до периферії даного поля. Серед них, зокрема, можна згадати такі:

1) займенники з власне значенням невизначеності: one, (a) certain, some, any, much, many, few, a few, little, a little, several.

A little money that I had come my way after my father death, in addition... (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Невелика власність, що дісталася мені після смерті мого батька – на додачу...

Займенники some, any та похідні можуть уживатися у реченні як займенниковий іменник або як займенниковий прикметник для позначення невизначеної якості або кількості. Вони можуть поєднуватися з усіма класами іменників як в однині, так і в множині: Some people are clever. Some are not. Something is wrong with my computer. Nothing can stop him. Everything is OK.

Невизначений займенник one вживається на позначення осіб, що мають загальний (безособовий) характер, як слово-замінник іменника, яке уже вживалося в реченні, з метою уникнення його повторення: One should be patient. – Слід бути терплячим. У цьому реченні чітко виражена категорія невизначеності, оскільки не зрозуміло, кому саме слід бути терплячим, тому порада сприймається як загальна порада для будь-кого.

Також невизначений займенник one вживається для вираження невизначеного часу: One day we shall meet again. – Одного дня ми зустрінемося знову. One dark night there came a knock at the door. – Однієї темної ночі у двері постукали.

У сполученні з визначеним артиклем займенник one уживається для вираження значення „той самий”, „єдиний”, тобто у цьому випадку уже маємо справу із вираженням визначеності: Stephen is the one man to help us out. – Стефен – єдина людина, здатна допомогти. This is the one way to avoid the risk. – Це єдина можливість уникнути ризику.

Сполучаючись із дієсловами must, ought to, can, may, займенник one має узагальнено-безособове значення „треба”, „слід”, „необхідно” і т.д.: One must be careful about what they say. One ought to think better of people. You can never tell what may happen.

2) переддетермінативи, які сполучаються лише з невизначеністю: such (a), many (a), (a) most:

In a word, before such an Amazing Offer, before such a vastness and variety of vistas, I was as helpless Adam at the preview of early oriental history. (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Словом, перед таким сенсаційним офертом, перед таким широкими й різноманітними перспективами я був податливим, як Адам перед...

До більш віддаленої периферії можна віднести такі засоби вираження невизначеності, як:

1. субститути one, something, nothing та ін.

I cannot say he behaved insolently or anything like that. – Не те, щоб він поводив себе нахабно, або що-небудь у цьому роді.

2) займенникові сполучення some, any, many, none + other (також з прийменником of):

They were misshapen, bare-necked, very swarthy and one of them wore dark glasses (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Вони були якогось кривого складу, з голими шиями, чорняві; один із них був у темних окулярах.

В англійській мові визначені та невизначені артиклі також можуть уживатися з власними іменниками. Група дослідників вважає, що артиклі свідчать про перехід власного імені в загальне, інші дослідники говорять про те, що вживання артиклів пов’язане з наявністю описових і лімітивних визначень, необхідністю виділити фразу, аспект, стан об’єкта.

У випадку первинної номінації невизначений артикль показує, що ім’я представлене як таке, що не має екстралінгвістичного фону:

An advertisement in a lewd magazine landed me, one brave day, in the office of a Mlle Edith (Nabokov V. The Annotated Lolita). – За оголошенням в непристойному журнальчику одного заповзятого дня я опинився в конторі якоїсь Mlle Edith.

Сполучення визначеного артикля з власним іменем має свою специфіку: актуалізується фон, який містить у собі позитивну або негативну оцінку:

Despite my natural vigor, I am no pugilist, while the short but broad-shouldered Maximovich seemed made of pig iron (Nabokov V. The Annotated Lolita). – Незважаючи на природну мою силу, я зовсім не боксер, між тим як низькорослий, але широкоплечий Максимович здавався відлитим із чавуну.

В цілому, визначений артикль указує на стійкі ситуативні характеристики людини, які завдяки їхній стабільності можна розглядати як відомі адресату.

РОЗДІЛ ІІ. ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ ВИРАЖЕННЯ ВИЗНАЧЕНОСТІ / НЕВИЗНАЧЕНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

1. Відношення означуване слово – означення - визначеність

На противагу англійській в українській мові категорія визначеності / невизначеності не має морфологічного вираження й виражається лексичними засобами. Зрозуміло, що немає необхідності доводити можливість і правомірність порівняльного лінгвістичного дослідження, яке не залежить від генеалогічного принципу. Так, на думку М.С. Трубецького, у той час, як порівняльна граматика мов відомої генеалогічної групи має за мету з’ясувати походження того чи іншого явища, що спостерігається в кожній із цих мов, і, тому, виявляє діахронічний підхід, порівняльне вивчення неспоріднених мов має на меті висвітлення синхронних відношень між фактами мови в порівнянні з аналогічними відношеннями, що існують в іншій мові або в зовсім іншому контексті. Таке дослідження може бути здійснене лише з позицій синхронного аналізу [22, 37]. Тому відсутність граматично вираженої категорії визначеності / невизначеності в українській мові не виключає можливості існування цієї категорії в мові імпліцитно, а тому ця категорія вимагає дослідження у порівнянні з англійською мовою.

Із позицій синхронічного аналізу можні говорити про відношення між означуваним, означенням та визначеністю.