Вигук «ньо-ньо» відносимо до цього синонімічного ряду на підставі подібності семантичного значення і синтаксичної ролі присудка у реченні, пор.: “Так що скидаю солому, повечеряю, ляжу в сани, накрию ноги соломкою – і ньо-ньо додомцю!”

1. підкинути (довезти) - одтарахтарити (довезти).

Слова «підкинути», «одтарахтарити» яскраво виявляють розмовний характер, що забезпечує відповідний контекст: “Дядько Никін... виходить на асфальт, махає рукою і каже так, немовби шофер почує: «Двох... до Полтави... підкинь... що тобі... трояк на дорозі валяється »; “Дивлюся, старе, немічне, автобуса вже не буде... «Сідайте», - кажу. І одтарахтарив. Привіз, а вона мені – маку».

2.4 СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ВИЯВУ ПОЧУТТІВ ТА ОЗНАК

До дієслівних синонімів на позначення вияву почуттів та ознак можна віднести такі:

1. битися(серце) - гамселити[серце](битися), гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах.

У контексті ці слова набувають протилежних значень: «заспокоїтися» і «хвилюватися, непокоїтися», пор.: “І серце в нього б’ється рівно та лагідно, як уві сні”[31; С. 44]; “... і чим довше мовчать під бузком та біля оградки, тим гучніше гамселить у його просторих грудях велике й лагідне серце, і гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах” [31; С. 44].

У такому випадку віднесеність їх до одного синонімічного ряду є суперечливою (хоча й слова бити, гамселити належать до одного синонімічного ряду), проте можливість синонімічного ряду «гамселить серце», «гаряча хвиля збудження трепетно лоскочеться в жилах» (як контекстуальних авторських синонімів) видається нам більш правомірною.

1. дотерпіти(витримати) - дожити(витримати).

Напр.: “А сам собі думаю: за чим би сьогодні забігти до сусідів, бо до вечора, либонь, не дотерплю, не доживу.

3. розсердитися - з’єрепенитися, наїжачитися, скаженіти, смола в зіницях одразу так і закипить (скаженіти), розперізатися (розв’язний, безсоромний, зухвалий).

Напр.: “Митро ні сіло ні впало з’єрепенився, що перед ним не поставили, як перед директором, коньяку, розсердився, пив домашню горілку чарку за чаркою”[31; С. 119]; “Кі вікна, кі короби! – наїжачився враз (тоді його саме “мордувала якась лиха година”). – Всі стіни будуть глухі”; “одказує Софійка і легенько прикушує зубами нижню губу, щоб не сказати Санькові нічого образливого..., бо він же скажений, смола в зіницях одразу так і закипить”; “Чого ти тут розперізуєшся? – почав найсміливіший”.

4. соромитися - почервоніти, пих (почервоніла), цвісти (щоками), щоки, як дві ружі.

До складу синонімічного ряду (основу якого утворюють контекстуальні синоніми) із домінантою «соромитися» входять не тільки дієслова, а й вигук у синтаксичній функції присудка та порівняльний зворот: “А молодиця на мене зирк-зирк. Почервоніла - страх”[31; С. 35]; “Видно ж, соромиться, що я їх з дідом на слизькому застав”[31; С. 35] ; “Чи знає вона хоч, од кого та дитина, х-га-га!..сидить, цвіте щоками. Аж іздалека видно”[31; С.152]; “А Софійка пих – і щоки враз, як дві ружі. Така вона: тільки обізветься до неї хтось чи сама до когось, так і почервоніла”.

5. радіти - лоскочеться[хвиля збудження в жилах], хмеліти раптовою радістю(радіти), цвісти(радіти, контекст.).

Напр.: “Оце тобі обнова, - кажуть і цвітуть: раді”[31; С. 64]; “А-а! – хмеліє раптовою радістю Ладко.”

6. терпнути(зомліти) - ноги стають, як мотузяні, дубіти(зомліти), в’янути(ноги), перестали гнутися(ноги).

Напр.: “У мене починають терпнути ноги і стають, як мотузяні”[31; С.5]; “А що, - думаю, - як я її поцілую, а вона мене – в пику?” – і шия перестає гнутися, дубіє”

7. стало поночіше - сніги огорнула печальна синювата імла.

Синонімічний ряд, який відбиває стан природи:“Сонце, напевно, бо зайшло під брезентом стало поночіше, сніги огорнула печальна синювати імла, і дві чорні колії позаду нас, котрі щойно було видно аж до небокраю, зникли”.

8. пахнути(молоко) - пахне, тягне духом, підіймався дух, пашить (теплом).

Напр.: “Од загороди пашить теплом, молоко пахне”[31; С.160]; “Надворі пахне молодим осокорячим листям, а з грядок тягне теплим гнійком, торішніми бур’янами і мокрим попелом” [31; С. 4]; “З-під землі, розмитої дощем, з-під бур’янячого коріння підіймався над узліссям ледь відчутний, гіркуватий дух мокрої сажі й старої обкаленої цегли. Дихали трухлявиною старі пні”.

9. тхнути (пахнути) – смердіти(горілкою).

На відміну від попереднього цей синонімічний ряд має негативне забарвлення: якщо «пахнути» означає «видавати запах переважно приємний» то «тхнути», «смердіти» - «мати запах чого-небудь, переважно неприємний». Порівн.: “З кожного закутка так і тхнуло пусткою”; “Од них смерділо горілкою, тютюном і брудним одягом”.

10. холонути - вичахнути.

Напр.: “...брав жменею крижалки смаженої картоплі, розкладені рядочком на газеті, аби швидше холонули, і мовчки, зосереджено спроваджував у рот”; “Жижа! А як вичахне, тоді гам”.

11. цвісти (молодий бузок) - киплять[квіти](рясно квітнуть, буяють).

Напр.: “А крізь тин, поза плечима у неї, пнеться до сонця бузок молодий і теж цвіте”; “Ідуть, а довкола квіти аж киплять”.

12. блищати(крапельки поту) – блиснути (червоним оком), блись-блись[калоші](блискати, виблискувати), поблискувати, полискувати(колеса під ліхтарями).

Напр.: “Коли Іван повертався в токарний, біля верстата вже вештався начальник депо... у якого на скронях завжди блищали крапельки пота”; “Зазираю в кошик, а там калоші. Головками не мене блись-блись. Нові, аж сміються; “...вони (очі) поблискували в густих, зведених до перенісся бровах і на плечах”[31; С. 166]; “Лише в котельні за складальним цехом сичала пара і тьмяно полискували під ліхтарями вагонні колеса”.

13. сміються [калощі нові, аж сміються] - новий, аж сміється.

2.5 ІНШІ ДІЄСЛІВНІ СИНОНІМІЧНІ РЯДИ

Інші лексико-семантичні групи не такі численні, тому розглянемо їх усі в окремому пункті.

1. братися - цупити (тачку), хапати, рвицькати , рвиць(вигук).

Напр.: “Ого, коли б ні! – вигукую , хапаючи її з тоненький поперек; “Беруся рукою за кущ і, твердіше, ніж треба, упираючись ногами в кручу, деруся на гору”; “За двором я трохи наджидаю, поки дядько впорається з ворітьми, а далі цупимо тачку вдвох”[31; С. 93]; “...дядько рвицькає дишло на себе”; “А мама рушники з кошика – рвиць...”.

2. їсти - гамочки (їсти), спроваджувати у рот (їсти), ласувати(їсти, але смачне, витончене), пополасувати, хлам-хлам-хлам(їсти).

Напр.: “Тільки Борько вже не їв, а мовчки ліз дідові на коліна”; “Їде в місто. Дурна... Чим ти там ласуватимеш?”; “О, мишка писнула!.. Он кому тепло та добро! І їсти є що: там колосочок невим’ятий знайде, там зернятко ... Хлам-хлам-хлам – уже й не голодна”.

3. надудлитися (напитися, сп’яніти) - накубрячитися(напитися, захміліти), на доброму підпитку(напитися, захмеліти), чути у голові джемеликів(захмеліти, сп’яніти), його вже розхитує.

Народна фантазія невичерпна, коли йдеться про процес вживання спиртних напоїв і відповідно його наслідки – сп’яніння: “Ти зранку надудлився, то тобі й байдуже, а матері, може, й поплакати хочеться ”; “О, почули. Човкуть до вікна, заточуються: видно, вже накубрячилися”; “З села Степан повернувся на доброму підпитку, і так йому стало шкода Катрі та себе з жінкою, що він аж заплакав”

“Степан на те змовчав, ба таки чув у голові джмеликів”; “Ви б краще хлопця посадили, бо його вже розхитує”.

4. померти - вмерти, на моїх доблесних грудях затанцюють чорти (вмерти), не стало(померти), до них піти, провідати (померлих).

Дуже часто поняття смерті не визначається прямо, натомість використовуються слова та словосполучення, які приховано, пом’якшено називають дане поняття (евфемізми), порів.: “Давно живу, забула вже й відколи. Аже! Трьох чоловіків любеньких пережила. Скоро-скоренько і я до них піду. Піду, походжу до них, всіх трьох провідаю”; “Наївся гарячого хліба з меленими качанами і вмер. Потім і тата не стало”; “А що, Калюжний, як на вашу думку, скоро ми дістанемося до передової і коли на моїх доблесних грудях затанцюють чорти – чи хто там головний на тому світі?”

5. пригодитися (знадобитися, про людей) - чоловік, що без нього не обернешся, нужна, полєзна (людини).

Напр.: “Якщо вже кликати когось із чужих, то нужних людей, полєзних... Голову колгоспу чи ще когось, хто вам пригодиться”; “То такий чоловік, що без нього не обернешся: дров треба – до Митра, сіна корові на зиму – до Митра”.

ВИСНОВКИ

Аналізуючи дієслівні синонімічні одиниці у творчості Г. Тютюнника, ми дійшли таких висновків:

Синонімами називаються слова, близькі або тотожні за лексичним значенням, називають одне і те саме поняття, але різняться емоційно-експресивним забарвленням, сферою використання.

Усталеними у сучасній мовознавчій науці критеріями групування синонімічних рядів є такі: в синонімічні ряди об’єднуються лише мінімальні спільні значення слів; синоніми при тотожному значенні вживаються в одній загальній конструкції і мають сполучуваність, що частково збігається;

У дієслівні синонімічні ряди можуть поєднуватися не тільки дієслова, а й, вигуки та фразеологізми, які у реченні виконують синтаксичну функцію присудка. Проте слід зазначити, що такі синоніми будуть контекстуальними.

Серед дієслівних синонімів, що зустрічаються у творах Г. Тютюнника, найчисленнішою є група на позначення процесів мовлення, пересування, переміщення у просторі;

Із стилістичного погляду переважає емоційно-експресивна, розмовна, просторічна лексика, що можна пояснити особливостями індивідуальної творчої манери письменника, його прагненням якнайточніше передати специфіку «живого» народного мовлення.

Ці ж причини пояснюють і перевагу контекстуальних, авторських синонімів, над загальномовними, засвідченими синонімічними словниками.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова З. Е. Словарь синонимов русского языка. – М.: Русский язык, 1975. – 600 с.

2. Білевич Т. П. Дієслівна багатозначність у процесі розвитку мови // Мовознавство. – 1999. - № 1. – С. 46.

3. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1969.- С. 45-99.

4. Бурячок А. А., Гнатюк Г. М. та ін. Словник синонімів української мови: У 2-х т. – К.: Наук. думка, 2000.

5. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1987. – С.130-172.

6. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К.: Видавн. центр «Академія», 2004. – С. 156-226.

7. Груба Г. Засвоєння синонімічних форм на міжпредметній основі //Дивослово. – 1998. - № 7. – С. 17-19.

8. Груба Г. Тематичний словник синонімів(Укладання й використання на уроках зв’язного мовлення) // Урок української. – 2001. - № 4. – С. 31-33

9. Деркач П. Короткий словник синонімів української мови. – Львів, Краків, Париж: Просвіта, 1993. – 203с.

10. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища шк., 1965. – ч.1. –С. 150-162.

11. Задорожний В.Б. Реконструкція акцентних процесів у префіксальних дієслівних утвореннях // Мовознавство. – 2003. – № 1. – С. 46.

12. Зубков М. Українська мова: Універсальний довідник.- Харків: Школа, 2004. – С. 296-300.

13. Іванова Н. Д. Склад, статус і структура семантичного об’єднання слів зі значенням «характер поверхні» у сучасній українській мові: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. філол. наук (10.02.01)/ НАН України. – К., 1999. – 20с.

14. Капелюшний А.О. Практична стилістика сучасної української мови. – Львів: ПАІС, 2001. – С. 26-29; 129-132.

15. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. - К.: Укр. кн., 2000. – 480 с.

16. Клюєва В.Н. Краткий словарь синонимов русского языка. – М.: Госучпедгиз, 1956.

17. Коломиєць М. П., Регулевський Словник фразеологічних синонімів.- К.: Наук. думка, 1988.

18. Крижанівська О. Яким буває червоне? (Синонімічні кольороназви в українській мові) //Урок української.- 2001. – № 2. – С. 22-25.

19. Олійник І.С., Сидоренко М.М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. – К.: Рад. шк., 1978. – 447с.

20. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови/ М. М. Полюга. – К.: Довіра, 2004. – 477с.

21. Російсько-український словник синонімів / Н.П. Башнякова та ін.; За ред. М.М.Пилинського. – К.: Освіта, 1995. – 265с.

22. Синиченко О. Скарбниця української мови // Киів. – 1997.- № 7-8

23. Синонимика в синтаксисе современного языка. – Краснодар: Кубан. ун-т, 1974. – 187с.

24. Синонимы русского языка и их особенности. – Ленинград: Наука, 1972.- 246с.

25. Словарь синонимов / Под ред. А.П. Евгеньева. – М.: Наука, 1975.- 648с

26. Сучасна українська мова/ За ред. Пономарева О.Д. – К.: Либідь, 1997. – С.38-56.

27. Сучасна українська літературна мова/ За ред. Грищенка А. П. – К.: Вища шк., 1997. – С. 98-173.

28. Тараненко О.О. Синоніми української мови / Бурячок А. А., Гнатюк Г. М. та ін. Словник синонімів української мови: У 2-х т. – К.: Наук. думка, 2000. – С. 945-954.