а) синоніми з такого ряду, в якому з нейтральним словом синонімізуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова: обличчя, лице, вид, пика, писок; летіти, лінути

б) усі синоніми одного ряду є емоційно забарвленими й протиставляються один одному тільки мірою та особливостями емоційності: хвилюватися, тривожитися, непокоїтися, трепетати.

Семантично-стилістичні синоніми розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емційно-експресивним забарвленням: торжество, тріумф; охоче, радо, залюбки.

О.Д. Пономарів твердить про можливості розвитку та існування на українському ґрунті т. зв. фонетичних синонімів( імення – ймення, іти – йти, учитель – вчитель, уже – вже, узяти – взяти, імла – мла), «...які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови. Фонетичні синоніми, точніше дублети – різні форми того самого слова, що з’являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних»[27; С. 53]

В українській мові існують т. зв. контекстуальні синоніми, тобто слова, що вступають у синонімічні стосунки лише в певному контексті. Контекстуальні синоніми найчастіше вживаються у художній літературі, - рідше – у публіцистиці, де «використовуються для створення яскравих образів, передають світобачення автора, його індивідуальну манеру».

Компонентами синонімічного ряду можуть бути перифрази та евфемізми.

Перифраз – поетична фігура, троп, описовий зворот мови, з допомогою якого передають зміст іншого слова чи вислову. Перифраз – це переносне, описове, образне найменування предметів; у певних умовах його вживання перифраз може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнених метафор, перифраз завжди містить у собі якусь оцінку явища, сприяє яскравості, вирзності їх зображення. Перифрази також допомагають уникнути повторень тих самих слів чи зворотів і цим підвищують стилістичну якість оформлення думки.

У функції контекстуальних синонімів часто використовуються в українській мові також евфемізми – слова або вислови, які не прямо, а приховано, ввічливо чи пом’якшено визначають назву якогось предмета, явища: поважного віку – старий; навіки спочити – померти.

На основі синонімії будуються такі стилістичні фігури, як ампліфікація, градація (клімакс і антиклімакс), плеоназм.

Ампліфікація – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів.

Градація – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) або пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості.

Плеоназм – стилістична фігура, де повторюються однорідні слова та звороти, подеколи немовби зайві за змістом, але необхідні за вимогами художньої композиції.

Явище синонімії можна прослідкувати і на рівні фразеології. Фразеологічні синоніми відрізняються від лексичних не тільки власним значенням та формою (оформлення у вигляді сполучення слів), а й іншими ознаками: належністю переважно до стилістичної синонімії; меншою кількістю абсолютних синонімів; тим, що в їх ряду важче, а той неможливо визначити домінанту; у граматичному плані фразеологізми частіше обмежуються предикативною функцією Фразеологічні синоніми функціонують переважно в одному ряду з лексичними (один з яких виступає як домінанта), тобто в міжрівневій лексико-фразеологічній синоніміці.

Словотвірними синонімами вважаються: однокореневими, але синонімічними афіксами (напр.: дерево, деревце, деревина, деревинка); різнокореневі слова з тим самим афіксом (напр.: відокремлювати, відділяти, відривати, відламувати, відполювати, відколупувати, відшаровувати); словотвірні типи (напр.: при творенні відприкметникових дієслів зі значенням ”набувати певної ознаки” із суфіксом -і- та -ну-: блідніти, бліднути). Проте однокореневі слова можна розглядати і як словотвірні синоніми, і як лексичні. Більшість їх належить до словотвору, але синонімію між самим твірним і похідними словами або синонімію з наявністю складного слова О.О. Тараненко пропонує відносити до синонімії лексичної. Напр.: блискати, виблискувати (підсил.), поблискувати (злегка або час від часу), проблискувати (слабко крізь що-небудь); піймати, спіймати, упіймати.

Афіксальні синоніми – це неповнозначні морфеми зі спільним чи дуже подібним словотвірним або граматичним значенням, причому синонімія суфіксів, префіксів чи постфіксів може розглядатися як і словотвірна: варять, несуть, ллють (3-тя особа однини). У дієслів синонімічним можуть бути граматичні категорії особи та часу: напр.: дієслова І особи однини можна замінити формами 3-ї особи однини, які надають мовленню відтінків твердості, переконаності, урочистості; дієслова майбутнього часу можуть мати позачасове значення (Посієш вчасно - вродить рясно), значення теперішнього часу (Сидить, сидить і засне), значення відсутності або неможливості виконання дії в теперішньому часі (Ніхто цього не зробить так, як ти) тощо.

Синтаксичні синоніми – конструкції близькі або тотожні значенням, які за відмінності формальної структури взаємозамінні в тексті, напр.: Заспівавши пісню, ми вирушили в дорогу Ми заспівали й вирушили в дорогу Ми вирушили в дорогу, заспівавши пісню.

РОЗДІЛ ІІ. ДІЄСЛІВНА СИНОНІМІЯ В ТВОРЧОСТІ Г.ТЮТЮННИКА

2.1 ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ГРУПИ ДІЄСЛІВНИХ СИНОНІМІВ У ТВОРЧОСТІ Г. ТЮТЮННИКА

У другому розділі розглянемо і проаналізуємо, спираючись на теоретичне обґрунтування явища синонімії, викладене у попередньому розділі, синонімічні одиниці, що зустрічаються у творах Г. Тютюнника.

Усі вони за частиномовним статусом належать до дієслів, за винятком тих випадків, коли у синонімічні відношення з дієсловами вступають інші частини мови, фразеологізми. Дієслівні синоніми наводимо у початковій формі дієслівної парадигми, тобто у формі інфінітива. Проте зазначимо, що синтаксичну функцію синонімів ми визначаємо у контексті, беручи до уваги, що дієслова можуть виконувати морфологізовану синтаксичну функцію присудка як носія основних предикативних ознак речення, так і неморфологізовану синтаксичну функцію підмета, додатка, означення та обставини. Виконуючи неморфологізовані синтаксичні функції, дієслово може займати позицію іменника і прикметника.

Досліджувані синонімічні одиниці ми групуємо у синонімічні ряди. Беручи до уваги основне значення синонімічного ряду, поділяємо їх на такі групи: дієслова мовлення, дієслова руху (пересування, переміщення у просторі), дієслова вияву почуттів; дієслова вияву ознаки; дієслова сприйняття; дієслова ставлення; дієслова стану; фазові дієслова, дієслова мислення, дієслова бажання тощо

2.2 СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ МОВЛЕННЯ

Найчисленнішою є група дієслів на позначення процесів мовлення і переміщення, пересування у просторі.

Письменник широко використовує синонімічні можливості української мови на позначення здатності людини висловлювати вголос свої думки, почуття, емоції. Група дієслів мовлення охоплює майже всі шари лексики: від стилістично нейтральної до стилістично маркованої (книжна, просторічна, розмовна лексика). В основному дієслова мовлення виконують у реченні функцію присудка. Порів.: „Просто в неї міцний характер,- кажу спокійно аби швидше виприснути з дому”[31; С.4]; „Еге ж, - бубонять, - і тюрма міцна, та чорт їй рад ”[31; С.4]; „Соню, - белькочу шепеляво й противно, - це ти?”[31; С.5]

Зазначимо, що іноді в згрупованих синонімічних рядах порушується система родо-видових відношень (напр., О.О. Тараненко наголошує на чіткому відмежуванні у словникових статтях родових і видових понять. Отже, слова із родовим значенням “казати”, “говорити”, “промовляти” будуть належати до різних синонімічних рядів і протистояти синонімічним рядям із видовим значенням: базікати, патикати, теревенити; бурмотати, бурчати, торохтіти, тріщати ), не визначено слово- домінанта, що можна пояснити такими причинами: по-перше, письменник використовує не весь синонімічний діапазон, наведений у сучасних лексикографісних працях (іноді важко визначитися із словом-домінантою, бо воно має бути стилістично нейтральним і найточніше та найповніше виражати значення всього ряду, а у текстах наявна лише стилістично і емоційно-експресивно забарвлена лексика); по-друге, значну частину аналізованих синонімів становлять синоніми контекстуальні, значення яких не завжди закріплено у повсякденному ужитку (саме контекстуальні синоніми є відображенням індивідуальної творчої манери письменника).

Отже, серед дієслів на мовлення використовуються такі:

1. говорити (володіти власною або іноземною мовою) - казати, мовити, вимовляти,виголосити, балакати, погомоніти/гомоніти)(тихо, приглуш.), вирікти (багатозначно), зацокоціла/цокоціти, цокотіти(говорити), гриміти, варнякати, верзти, гугнявити(говорити нерозбірливо, у ніс), молоти(говорити нісенітниці), одпалити(сказати щось чудне, або зробити - отмочить), рокотати(говорити басом), цявкнути/цявкати(сказати), заґелґотіти\ґелґотіти(говорити), джеркотіти, торочити(швидко говорити), прошамкати/шамкати(вимовляти свистячі звуки як щиплячі; говорити з такою вимовою)

Напр.: „Просто в неї міцний характер, - кажу спокійно”[31; С.4]; „Добридень, - тихенько мовили... ”[31; 50]; „Не дурні, а молоді, - якомога поважніше вимовляє ці слова Данило”[31; С.50]; „Про картоплю й балакати нічого: нікудишня кормова картопля” [31; С.86]; „Правильно! – заґелґотіло жіноцтво”[31; С.80]; “Підсяде, джеркотить, джеркотить щось по-своєму”[31; С. 191]; “... а гостроязика Федорова жінка швидко-швидко зацокоціла: «Що ти, Омельку, ето верзеш? Ну як скаже, то як у попел торохне, їй-богу!» [31; С. 80]; “А Степаниха сказала сердито: «І таке вже змеле при дитині, що хай бог милує»[31; С. 72]; “Курять, шеретують насіння, а буває, що й зареготять, як хтось чудне «одпалить» [31; С.42] тощо.

Можна побачити, що основний склад синонімічного ряду становлять стилістично марковані слова, які письменник використовує з метою якнайточніше передати найтонші нюанси людського мовлення

1. бурмотати - бубонить, буркати, воркотати, белькотати, туркотати, мимрити.

Напр.: „Якщо заради картоплі, то про мене... – бурмоче, - а якщо заради каші, то кращої, кажу”[31; С.39]; “Еге ж, - бубонять, - і тюрма міцна, та чорт їй рад“[31; С.4]; “Але тут одни з парубків заступив йому дорогу, набичив голову й буркнув : «На могорич давайте!»[31; С. 79]; “А ви ж, сваха, - обіймаючи Клавдію Купріянівну воркотав Степан “[31; С. 86]; “Соню, - белькочу шепеляво й противно“ [31; С.5]; “Ходім, я тобі сніг покажу, - туркоче на вухо“[31; С.5]; „Підсковзнувся, - мимрю, - хіба ж я винен, що тут слизько? ”[31; С.6].

Слова воркотати, туркотати, буркотати у «Словнику синонімів уукраїнської мови » не входять до складу синонімічного ряду на позначення людського мовлення, проте активно використовуються для опису своєрідних переливчастих звуків, які видають голуби або горлиці. Голуби і горлиці в українській фольклорній і літературній традиції виступають символами вірних закоханих, отже, невипадково, що і Г. Тютюнник використовує у контексті (оповідання «Зав’язь») на позначення спілкування закоханих героїв саме ці «пташині» слова.

1. запитати - спитати.

Напр.: “Як же, дочко, весілля справлятимемо? – спитав уранці Степан“[31; С. 71]; “А може б, і дружок поводила та пригласила людей на свайбу? – несміливо запитала Степаниха“. Приклад словотвірних синонімів.

1. мовчати - ні гугу(мовчати), ані пари з уст(мовчати).

Напр.: “А дід ні гугу: і за поріг не виходять“; “Прокіпко на те ані пари з уст, попихкає димом, похитає головою та й подається на гору до пасіки“. Із лексичним значенням «не вимовляти жодного слова, оберігати що-небудь у таємніці» у синонімічні відношення вступають дві фразеологічні одиниці, які у реченні виконують предикативну синтаксичну функцію.

1. відмовити - одбрити (відмовити у грубій формі), одв’язатися(позбавитися, звільнитися)

Напр.: “А на обличчі як написано: ану ж хай хтось спробує сказати мені, що небо вгорі... зразу одбрию!“; “Вуточка не сердилася на ту забаву, бо знала, що тим лиш підстьобне і заохотить малечу і тоді від неї не одв’яжешся“.

1. починати (розмову) - заводити (балачки).

“Він і розмову так починав: «Давай, лишень, Даниле, про життя поміркуємо...» Коряк любив такий зачин, однак першим балачки не заводив“; “Дядько Никін ... поволеньки заводить: «Ти, Одарко,- скік-ки разів тобі було показано?».

Слова ”починати” і “заводити” у контексті різняться стилістичним забарвленням та сполучуваністю. Якщо “починати” вживається у сполученні зі словом стилістично нейтральним “розмова”, то слово “заводити” вживається як у сполученні із розмовним словом “балачки”, так і самостійно

1. просити - умоляти, причичикувати[любенькими словами](умовляти, просити), вкоськувати (перен.), підкотитися (під’їхати, підсипатися, підлеслитися).

Напр.: “То ж бо директор тяг його до сьомого класу, можна сказати, за вуха: просив, умоляв, примушував – і таки вивів у люди”; “Ладку, та заграй же й нам! – улесливенько просять дівчата, бо знають, що гармоніст любить, аби його вкоськували, отак аж причучикували любенькими словами.”; “Однак минає день, два. Юхим забуває образу і нікому ні в чому не відмовляє. До того є дядьки вже знають, як легко до коваля підкотитися.

1. сварити - напускатися (сварити), погрожувати, лаятися, картати(докоряти; виражати своє незадоволення комусь з певного приводу).

Напр.: “Знову бив верстат? – тонкоголосо напускався Свиридович на Івана. – Варвар! Лудист! Не смій! – І котився сварити ще когось”; “Артилеристи лаються, просять, погрожують, нарешті наказують чимось ім’ям – і двері відчиняються навстіж”; “Палажечка бігцем завертала теляток, картаючи їх усілякими ніжними словами”.

1. кричати - скрикнути, верещати(кричати пронизливо), репетувати, залементувати/лементувати, заволати/волати (не своїм голосом).

“Хлопці сидять на перилах, розхитують місток, дівчата верещать, наче їм справді страшно; “Так звикли, що коли хтось на когось кричить, йому кажуть: «Чого репетуєш, наче гарячого борщу вхопив?»; “Не та-а-ак! – залементувало жіноцтво.; “А давай-давай-давай! – не своїм голосом заволав Мишко, червоніючи й витріщаючи очі”.

1. хвалитися - величатися[дітьми](вихвалятися, красуватися).

Напр.: “Коли ти розумний, то побудувавши, приміром нову добру хату, не хвалися, а краще побідкайся...”; “Юхим любить повеличатися дітьми, як і своїм господарюванням, однак не при них”.

У контексті слова мають протилежні семантичні конотації: “хвалитися” «хвалити себе, щось своє, своїх близьких», різко негативну, а слово “величатися” підкреслює позитивну оцінку головного героя оповідання «У Кравчини обідають» Юхима Кравчини.

1. шепотати - шушукати.

Вживається у значенні “розмовляти між собою дуже тихо”, напр.: “Миколко, а я ? – жалібно шепоче Соня”; “Ач, яка панська сваха у Безверхих... Котрий же з них молодий? – зашушукалися в натовпі.”

1. здоровкатися(вітатися) - шапкувати(вітатися).

Напр.: “Кажу йому: чув, що підходив хтось, а здоровкатися не здоровкався, бо не впізнав – бачу погано”; “Забачивши Данила й Польку, він шапкує до них уклінно, бо довго не бачилися – цілу зиму.

2.3 СИНОНІМІЧНІ РЯДИ ДІЄСЛІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ РУХУ, ПЕРЕМІЩЕННЯ, ПЕРЕСУВАННЯ У ПРОСТОРІ

Дієслова на позначення руху, переміщення, пересування у просторі утворюють такі синонімічні ряди:

1. іти - попрямувати, чимчикувати(іти), прошкувати(крокувати, прямувати, іти), пливти (плавно), шльопати(по дорозі), сунути(іти), дибати(іти), пхатися(іти), (іти) з твердим притупом і по-конячому викидаючи перед себе коліна, лопотіти (босими ногами), стелити (стеле свої дрібненькі обачні кроки), цибати(крокувати, прямувати, іти), пошкандибати \ шкандибати(іти, ходити, припадаючи на милицю або хвору ногу).

Слова вживаються у значенні “роблячи кроки, пересуватися в просторі”, напр.: “...і йдуть. Вона попереду, з твердим притупом і по-конячому викидаючи перед себе коліна, він позаду, стеле свої дрібненькі обачні кроки, ніби не по землі йде, а по тонкому льоду, - не йде, а пливе, як тендітна дівиця”; “Федір Нестерович попрямував до своєї колишньої садиби”; “Бачу і до мене хтось чимчикує”; “Потім луки кінчаються, і вони прошкують лісовою стежиною”; “Данило цибає широко й дивиться поперед себе”; «А після дзвінка, гримаючи залізними замками на протезі, пошкандибав додом».

1. брести - плентатися, сунути(пересуватися), посунути(просуватися, іти урочисто), човгати(іти), плуганитися , ледь пересувати ноги.

Вживаються у значенні “повільно або важко йти”, напр.: “Сідайте, - сказав не дуже привітно, сам з того дивуючись, і побрів у воду до корми”; “Потім йому стало холодно, і він помалу, ледь пересуваючи ноги, почовгав до хати”; “Отак і плуганимося селом, як два необ’їжджені бички в ярмі...”.

1. мчати (машина) - жарити (переміщатися за доп. машини), летіти, побазарувати (машиною), ньо-ньо (їхати конями).

Слова даного синонімічного ряду вживаються зі значенням «рухатись в якомусь напрямі за допомогою певних засобів пересування». Напр.: “Коли ворота одчинено, машина, завиваючи, як аероплан, робить кілька стрибків, вилітає повз мене на вигін, блиснувши червоним оком «лєвого повороту», і мчить селом з таким ревом, що кури й гуси не біжать з-поперед неї, а летять”; Можна було б, звичайно, побазарувати й дядьковою машиною, інвалідською, так несправна ще з літа.