43183 (Відображення у перекладі явища ретроспекції, що створюється з допомогою означеного артикля), страница 2

щоб показати, що предмет чи група предметів єдині при даних обставинах чи вже відомі;

Somebody moved in the room above.

Doctor Manson! You are the very man I am looking for.

з іменниками, які є єдиними в своєму роді;

The ground was covered with yellow leaves.

з іменниками, які вживаються після слів: той самий (same), дуже (very), не той (wrong), належний/доречний (right);

You are the very person we need.

Mr. Bunting liked doing the same things at the same time every day.

якщо слова лише (only), останній (last), перший (first) вживаються як прикметник;

It is the first time I come.

з іменниками, які позначають власні імена, титули, національність та прізвища;

The Whites were known for their splendid dinners.

у тих випадках коли перед іменниками в українській мові можна поставити слова цей, той.

Look at the child. [Иванова И. П., Бурлакова В. В., Почепцов Г. Г., 2001:224].

Виконуючи функцію означення, означений артикль служить для виділення предмета чи групи предметів з усіх інших предметів (речей, людей, тварин, абстрактних явищ) одного виду.

The students in the next room are taking an examination.

Під час виконання узагальнюючої функції, артикль вказує на те, що іменник, який називає даний предмет, відноситься до всього класу предметів того ж виду.

Only the poet or the saint can water an asphalt pavement in the confident anticipations that lilies will reward his labour.

Узагальнюючий означений артикль виражає ідею цілого класу предметів, так означений артикль в даній функції вживається зі словами, які позначають верстви суспільства та окремі класи.

The horse is a domestic animal [Кутузов Л.В., 1999:37].

Отже, означений артикль слугує індивідуальною ознакою, яка відокремлює даний предмет чи особу від усіх інших осіб чи предметів того ж класу. Іменники в англійській мові, які індивідуалізують ознаку, як в однині, так і в множині, завжди вживаються з означеним артиклем [Jespersen О., 1989:161].

Розділ 2. Загальні відомості про явище ретроспекції та способи передачі її при перекладі

2.1 Поняття явища ретроспекції в граматиці. Категорії ретроспекції

Ретроспекція як граматична категорія, що дозволяє читачеві чи слухачеві повернутись до попередньої інформації, відіграє значну роль в текстах-згадках.

Досліджувані спогади представлені як вербалізація минулого досвіду. Зазвичай вони являють собою засоби збереження та передачі найбільш значущої в когнітивному, культурному, естетичному та соціальному відношенні інформації [ Гальперин И.Р., 1998:107].

И.Р. Гальперін виділяє два види ретроспекції:

1. об’єктивно-читальна, яка є результатом індивідуального творчого сприйняття континууму розповіді;

2. об’єктивно-авторська, яка припускає цілеспрямовану дію від автора.

Об’єктивно-авторська ретроспекція, в свою чергу, поділяється на два види, які виділяють деякі лінгвісти (Гальперін, Федорова):

а) відсильна ретроспекція, яка повертає читача до раніше згаданих подій в текстах;

б) композиційно-текстова, що вказує на нові, ще не згадувані факти, що відносяться до минулого, необхідні для формування концепту читача.

Термін «ретроспекція» передбачає повторення раніше вжитого, повторення можна розглядати як спосіб, що формує категорію ретроспекції в тексті. Розглядаючи повторення як спосіб формування категорії ретроспекції вимагає введення поняття «початкової/вихідної інформації» - перша згадка про той факт чи подію, до якої будуть ще неодноразово повертатись в майбутньому за допомогою ретроспекції [ Федорова Л.Н., 1995:68].

Ретроспекція – граматична категорія тексту, що об’єднує форми мовного вираження, що відносять читача до вже відомої інформації. Практично кожний текст в тій чи іншій мірі побудований на ретроспекції. Послідовне накопичення інформації неможливе без утримання в пам’яті раніше почутої чи отриманої інформації. Вартий уваги той факт, що ретроспекція не є виключно прерогативою автора тексту. Вона може бути результатом індивідуального творчого сприйняття розповіді. У залежності від прагматичної настанови виділяють три види ретроспекції. Автор використовує елементи ретроспекції щоб: відновити в пам’яті читача дані про інформацію чи повідомити йому нові, які відносяться до минулого і необхідні для розуміння подальшого розгортання подій;

2. надати можливість переосмислити ці дані в новому контексті, з урахуванням того, що було сказано до ретроспективної частини;

3. виділити окремі частини тексту, що опосередковано відноситься до змісту інформації.

По відношенню до самого тексту виділяють ретроспекцію внутрішньо-текстову (тобто ту, яка не виходить за межі даного тексту). Характер її проявляється в тому випадку, коли попередня інформація вже була викладена в тексті.

Іншим видом ретроспекції є позатекстова ретроспекція, найважливішим «подвигом» якої є ретроспективний огляд, детально описаний Д. Камбуровою. Автор окремо зупиняється на «позатекстовій» інформації, а саме на підсумовуванні автором досягнень у дослідженній їм області. Подібний ретроспективний огляд обумовлений конкретною комунікативною настановою автора, а саме бажанням викласти історію досліджуваного питання, вказуючи при цьому на спосіб, який автор намагається використати при написанні своєї праці. Таким чином, даний вид ретроспекції включає в себе і проспективно направлені елементи. [Камбурова Д., 1997:137]

2.2 Засоби реалізації явища ретроспекції

Ретроспекція реалізується різними засобами, серед яких особливе місце посідає повторення. Сама ретроспекція також становить своєрідне повторювання – повторення думки, яке пригальмовує розвиток розповіді. Таким чином, ретроспекцію можна розглядати як паузу, як розрив континууму розповіді для того, щоб актуалізувати раніше згадану інформацію.

Найхарактернішими сигналами введення ретроспективної частини є:

1. граматичні засоби: перехід від одного граматичного часу, яким була виражена інформація, коли згадувалась вперше, до іншого граматичного часу за допомогою таких дієслівних форм як Past Indefinite, Present and Past Perfect;

2. лексичні засоби: прислівники already,before, lately, прикметники recent, past; дієслова ретроспективної семантики – to refer to, to mention;

3. спеціальними засобами введення ретроспекції є так звані ввідні речення [ Степанова М.М., 1996:69].

2.2.1 Засоби відображення явища ретроспекції в англійській мові

Існують декілька способів передачі явища ретроспекції в англійській мові. Зазвичай якщо щось вже було представлено та згадано в тексті чи розмові (можливо з використанням неозначеного артикля), то повертаючись до нього знову, вже використовують означений артикль.

But then came on a man playing a harp. It was a black harp…and the man was dressed as a gorilla!

Як вже було згадано раніше, це типовий зразок використання означеного артикля, на якому найчастіше наголошують всі книжки з граматики, але це не дуже поширено через те, що частіше вживають займенник, щоб не повторювати один і той же іменник [Федорова Л.Н., 1995:68].

Just then he smelled a dog and heard it curiously sniffing.

Інколи, не зважаючи на це, потрібно знову використати іменник із означеним артиклем:

коли слово було вжито досить давно і займенником його замінити не можливо;

якщо ми хочемо повернутися до одного з двох різних предметів чи людей, які щойно були вжиті разом;

Suddenly Marsha heard what sounded like a fight between a man and a woman. She tensed, prepared to call help, till she realized that the woman seemed to be getting the better of.

якщо ми хочемо додати щось до даного іменника;

Years of hard the full development of an idea may well take work but the idea itself may arrive in a flash of insight.

У іншому випадку при явищі ретроспекції вживають інший іменник. При повторення слова, яке щойно було вже вжито, ми не маємо повторювати один і той же іменник чи займенник; ми можемо також використати інший, більш загальний іменник.

The civilizing influence in my first home was a small puppy which swiftly grew to the size of a small sofa. By the time the dog had chewed her way around for a week.

Так у промові чи неофіційному письмі, «місце» та «річ» зазвичай використовуються тільки таким чином.

Angelica took the shell in both her hands and we peered at the thing.

Також це є доцільним у тому випадку коли ми хочемо додати до іменника прикметник.

The horse just threw me off, lay down and kicked its legs in the air. I had to remount the wretched animal at once.

Якщо ми хочемо поговорити про щось, що відноситься до минулого (навіть якщо ми не вживали це раніше), ми можемо використати означений артикль щоб показати, що існують зв’язки та асоціації між окремими предметами.

Then I saw a car parked by the side of the road. The driver was asleep.

У даному випадку ми можемо використовувати як абстрактні, так і конкретні іменники.

He sold a picture by reducing the price.

Але не лише іменник може передавати цю асоціацію з іншим іменником, дієслово також може передавати той самий ефект.

When you employ the best you pay. Half a million dollars is the price [Roger Berry, 1993:24-26].

2.3 Передача явища ретроспекції за допомогою означеного артикля

Як вже і згадувалось раніше, одним із засобів передачі явища ретроспекції є вживання означеного артикля. Означений артикль найчастіше вживається при передачі ретроспекції на письмі та в усному мовленні. Щоб слухачеві чи читачеві було повністю зрозуміло зміст та розвиток подій, автор при повторі предмета та явища, які згадувались на початку розповіді або оповіді, використовує їх вже з означеним артиклем, а не з неозначеним як на початку своєї розповіді. Але це притаманно лише для англійської мови, бо в українській мові артиклі відсутні [Гальперин И.Р., 1998:107].

A woman came into the courtyard, with quick steps, and then, her hand on her heart, stopped suddenly. The woman gave a cry and with outstretched arms ran forward.

Once there was a wild dog who was always very hungry. The dog ran here and there through the forest and meadows looking for a rabbit or a squirrel or even a mouse to eat.

A fisherman who was a fine musician took his flute and his nets and went to the seashore. Standing on the rock, the fisherman threw the net into the sea and then began to play the flute in the hope that the fish would be attracted by his melody and would dance directly into the net.

An old rabbit listened to the proclamation of the law and said, “Oh, how I have longed to see the day, in which the weak will be equal to the strong.” After saying this, the rabbit ran away.

One morning, when a little mouse was running across the kitchen floor, a great black cat jumped at her and bit off her nice long tail. The poor mouse was very sad, and she said to the cat, “old cat, will you please give me back my beautiful long tail?” “Yes,” said the cat, “ I shall give you your long tail if you bring me a cup of fresh milk.”

Once a man came to see his friend. Тhe man tied his horse to a tree in the yard. When he came out of his friend’s house again, he saw that the horse had been changed for an old nag.

На прикладах з текстів ми бачимо, що завжди коли предмет чи особа вживається перший раз, то вони використовуються з неозначеним артиклем, а вже при повторному вживанні – з означеним артиклем. Це дає змогу слухачеві чи читачеві зрозуміти про який предмет йдеться в розповіді та чітко уявити зміст розповіді.

Отже, означений артикль вказує на предмет, який вже відомий, чи зрозумілий для слухача і із його допомогою й передається явище ретроспекції.

2.4 Способи та засоби перекладу прикладів явища ретроспекції

При перекладі явища ретроспекції з однієї мови на іншу, використовують різноманітні трансформації та засоби передачі при перекладі.

Проаналізувавши 104 приклади, які відображають явище ретроспекції в мові, було отримано такі результати: