20527 (Становлення ракетної техніки класу "земля-земля" та основні шляхи її розвитку в канун та період Другої світової війни)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Генічеське територіальне відділення МАН

Секція Всесвітня історія

Становлення ракетної техніки класу “земля-земля” та основні шляхи її розвитку в канун та період Другої світової війни

Роботу виконав

Попов Олег Валерійович

учень 11- Б класу

гімназії м. Генічеська

Керівник роботи

вчитель історії

Головіна Любов Павлівна

Генічеськ

2010 р

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Дослідження становлення та розвитку ракетних технологій в канун та період Другої Світової війни

1.1 Передумови розвитку ракетної техніки

1.2 Друга Світова війна як основний чинник удосконалення та використання ракетної зброї

Розділ 2. Основні тенденції розвитку ракетобудування напередодні та в період Другої світової війни у країнах – учасницях воєнних дій

2.1 Ракетна техніка країн фашистського блоку

а) балістичні ракети системи “ФАУ”

б) РСЗВ та мінометні установки

2.2 Застосування ракетних технологій у СРСР

2.3 Розвиток ракетної техніки в інших країнах

Розділ 3. Використання ракетної техніки як нового виду збройних сил та її вплив на перебіг воєнних дій у період Другої світової війни

3.1 Застосування ракетної зброї різними видами військових сил

3.2 Порівняльна характеристика артилерії та ракетної техніки як

альтернативних видів зброї

3.3 Найбільші військові операції з використанням ракетної техніки як

одного з основних засобів ведення воєнних дій

3.4 Перспективи подальшого розвитку ракетної техніки у військових та мирних цілях

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Канун Другої Світової війни відзначився стрімким пошуком нових видів зброї, які б змогли забезпечити технічну та вогневу перевагу у веденні бойових дій. Тогочасний розвиток науки та техніки у галузі матеріалознавства та машинобудування, хімії вибухових речовин та фізичної аеродинаміки призвів до розвитку виробництва та застосування ракетної техніки.

Поштовхом до цього стали роботи вчених К. Ціолковського, В. Аборенкова, В. Артем’єва, В. Бессонова, В. Брее, В. фон Брауна, І. Гвая, І. Зандера, Г. Лангемака, В. Лужина, А. Тихомирова, Л. Шварца, Кума Хіно, Л. Кемпбелла [1,2].

Розробки цих вчених дозволили значно підвищити надійність реактивних снарядів, стабільність і дальність їх польоту, прицільність та точність попадання, забезпечити тривалий термін зберігання без втрати бойових якостей, значно здешевити виробництво та зробити його серійним. Інженерні розробки дозволили застосовувати цей вид зброї у комбінації з різними видами техніки, що значно підвищило мобільність вогневих установок і забезпечило своєчасну доставку до місць бойових дій. Масовість застосування цього виду зброї, її скорострільність призвели до появи нової тактики ведення вогневої підтримки бойових операцій - нанесення одномоментного залпового вогневого удару по великій площі, що значно підвищило ступінь ураження особистого складу та техніки супротивника.

Враховуючи великий об’єм теми, у даному дослідженні ми відобразимо найбільш застосовуваний вид ракетної зброї - реактивні снаряди типу “земля-земля” з огляду на те, що інші види ракетних снарядів - “повітря-повітря”, “земля-повітря”, “повітря-вода” та стратегічні далекоцільові ракети типу “Фау” відіграли менш значущу роль у веденні бойових дій та в цілому у підсумках війни.

Розвиток цього напрямку воєнної техніки під час Другої світової війни призвів у подальшому до виникнення нового виду збройних сил - ракетних військ, які на наш час є передовою ланкою у сучасних збройних силах України й забезпечують достатній рівень обороноздатності нашої Батьківщини та її мирне існування.

Конституція молодої незалежної країни одним з головних стратегічних завдань держави визначає захист суверенітету, територіальної цілісності України, забезпечення мирного життя та всебічного розвитку її громадян. Українська армія

та найбільш передовий і технічно оснащений її підрозділ – ракетні сили – є невід’ємною частиною державної політики, спрямованої на захист інтересів держави. Від стану та перспектив розвитку воєнного потенціалу країни залежить подальше збереження самостійності, суверенітету і стабільності нашої держави. Проте, щоб спрогнозувати напрямки подальшої еволюції українських ракетних технологій, необхідно вивчити витоки та історичне минуле ракетної зброї, осмислити стан розвитку цього виду бойової техніки на початку на початку Другої Світової війни та з’ясувати основні тенденції її розвитку.

Цим і зумовлена актуальність даного дослідження.

Предметом дослідження є ракетна техніка кінця 30-х років ХХ ст. та періоду Другої Світової війни.

Об’єктом дослідження є розвиток ракетних технологій в канун і під час Другої Світової війни та її використання у бойових діях ворогуючих сторін (в основному у Німеччині та СРСР).

Хронологічні рамки охоплюють період від 1939 року до кінця Другої Світової війни ( 1945р.).

Метою роботи є дослідження особливостей розвитку та застосування ракетної техніки в умовах Другої Світової війни під впливом тогочасного науково-технічного прогресу, визначення найбільш актуальних напрямків використання ракет у воєнній галузі та перспективність розвитку даного виду зброї як самостійного підрозділу військових сил.

Головним завданням дослідження було:

• визначення стану та розвитку ракетобудування у Німеччині та СРСР - головних країнах ворогуючих військових таборів, які мали найбільш розвинуті ракетні технології в світі;

• вивчення основних характеристик реактивних систем залпового вогню, що вироблялись у цих країнах, виявлення їх недоліків та переваг у тактико-технічних показниках;

• дослідження порівняльних характеристик артилерії та ракетної техніки;

• визначення перспективності ракетної зброї як однієї з ведучих тактико-стратегічних видів бойової техніки.

Стан наукової розробки теми. Дана тема знайшла своє відображення в різних публікаціях довоєнного та повоєнного часу, у сучасній науковій, технічній, довідниковій та мемуарній літературі. В дослідженні зроблена спроба, використовуючи чисельну літературну та джерельну базу, узагальнити вивчений матеріал, виокремити контекст ракетної зброї та визначити чинники, що сприяли розвитку цього виду бойової техніки в різних країнах світу.

Методи дослідження.

Дослідження базується на використанні системного підходу, що дає можливість розглянути воєнний потенціал держави як складно організовану конструкцію, важливим і перспективним елементом якої виступає ракетна техніка. Виходячи з проблематики роботи, використовувався також кількісно-якісний аналіз для визначення основних характеристик реактивних снарядів різних типів та порівняльний метод у з’ясуванні їх тактико-технічних переваг. Для розкриття практичних аспектів використовувався аналітичний метод, зокрема, в аналізі технічних досягнень у сфері ракетобудування різних країн. При розробці пропозицій стосовно подальшого розвитку ракетної галузі використовувався також метод моделювання та прогнозування, зокрема, у розробці висновків щодо вивчення ракетної зброї як однієї з найперспективніших галузей розвитку військової техніки.

Практичне значення даної роботи полягає в тому, що вона є спробою вийти за межі шкільної програми, а узагальнення та висновки можуть бути основою для подальшої роботи над темою. Цей матеріал може бути також корисним в якості додаткового матеріалу для учнів середньої школи, які цікавляться подіями Другої Світової війни.

Апробація теми. Тема виносилась на захист наукових робіт у рамках районного відділення Малої академії наук та отримала схвальні відгуки з боку викладачів історії. Заслуховувалась на відкритому засіданні факультативу “Ролть НТП у розвитку людства”. Виносилась для обговорення в шкільному науковому товаристві “Інтелект”.

РОЗДІЛ I

ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РАКЕТНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПЕРІОД ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1.1 Передумови розвитку ракетної техніки

Ракети - одне з найбільш геніальних винаходів людства за весь період його існування. Вони використовуються у різних галузях не тільки для воєнних, а й наукових цілей. Сьогодні важко уявити собі життя без телекомунікацій, інтернету, мобільного зв’язку. Всьому цьому ми вдячні саме ракетам. Ракети стають все більш важливими і у плані освоєння космосу.

Проте існують й інші фактори. У наш час, в епоху глобалізації економічних та геополітичних процесів, досить гостро постає питання про забезпечення захисту не тільки певних країн, але й всього світу. Сьогодні ракети досить часто використовують для військових цілей. На озброєнні більшості сучасних країн є величезна кількість ракетних комплексів, не говорячи про ядерну зброю. Тому ми маємо звернутись до історичних фактів створення ракетної технології для більш детального вивчення цієї проблеми.

Звернімося до першоджерел створення ракетних комплексів в давні часи. 960 рік - саме на цей рік припадає перша згадка про використання в Китаї бойових порохових ракет [3]. Розглянемо принципи їх використання та конструкції.

Перші китайські порохові ракети складались із бамбукової трубки з пороховим зарядом. Характерним для них була відсутність стабілізатора й відсутність можливості управління цим видом зброї. Досить цікаво, що у майбутньому цю технологію будуть використовувати татаро-монголи у своїх війнах [4].

У 1232 році у Китаї створено ракетні установки для залпового вогню та ракети з дальністю польоту до 9 км. Це стало справжньою основою для розвитку ракетобудування й науково-технічного прогресу загалом. Конструкція установок була досить простою, проте дієвою (див. додаток А). Багато у чому вона була схожа на “Катюші” часів Другої Світової війни, тобто стала її прообразом.

Згодом, близько 1250 року араби використовували бойові порохові ракети проти хрестоносців в 7-му Хрестовому поході [3].

Останнім найважливішим прикладом використання ракетної техніки у Європі було розгромлення м.Копенгагена англійською ракетною ескадрою під керівництвом адмірала Дж.Гамбера ракетами конструкції В. Коунгрева (див. додаток Б) у 1796 році [5]. Після цієї події людство біля 150 років майже не використовувало ракетну техніку на території Європи. Фактично вперше лише на теренах Другої світової війни знову пролунала ракетна техніка в образі “Катюші” та німецьких “Фау”.

1.2 Друга світова війна як основний чинник удосконалення та використання ракетної зброї

В канун Другої Світової війни знов постала проблема застосування ракетної техніки у військових цілях. Основними країнами - агресорами того часу були СРСР та Німеччина. Дві країни з величезним науково-технічним та ресурсним потенціалом вели політичну і економічну боротьбу на світовій арені. У 30-х роках ХХ ст. в обох країнах панували мілітаристські настрої. Величезні амбіції керівників держав перетворювали країни на джерела агресії. Керівництво розуміло, що війна неминуча, і це стимулювало розвиток країн загалом саме у внутрішньо-військовому сенсі. Невід’ємною частиною цього була стимуляція розвитку як важкої артилерії, так і прогресивного ракетобудування.

З обох боків величезні кошти вкладалися в удосконалення нових видів зброї і техніки. Так, напередодні війни СРСР мала новітні розробки так званих “Катюш” (БМ-13), у свою чергу Німеччина, не відстаючи, робила ставку саме на впровадження ракетно-балістичних проектів. Німецькі вчені зуміли досягти багато чого ще до війни, коли Гітлер кинув на розвиток збройних сил мільярди рейхсмарок.

Ракети V-1 та V-2 згодом слугували прототипами балістичних атомних і космічних ракет СРСР та США. Нацистськими вченими були розроблені та створені радари, інфрачервоні і звукові детектори, самонавідні й керовані бомби, ракети "повітря-повітря”, торпеди, скорострільні безвідкатні гармати для літаків, підводні човни з електродвигуном. Паралельно такі ж розробки велися і в Радянському Союзі та США.

Якби війна тривала ще кілька років і Німеччина встигла б добудувати своє “Знаряддя помсти” - гігантську скорострільну гармату V-3, що стріляла на відстань у кілька сотень кілометрів, та налагодити виробництво реактивних або ракетних винищувачів й застосувати перший у світі бойовий нервово-паралітичний газ, або хоча б завершити розробку атомної бомби, то підсумок війни, можливо, міг бути ще більш кривавим [6]. У своєму щоденнику головний пропагандист третього рейху Геббельс писав за місяць до закінчення війни: “Положення у нас настільки безнадійне, що жити не хочеться. Проклятий Герінг зовсім не управляє ВПС. Було б у нас побудовано хоча б 200 реактивних ракет, ми могли б по-іншому розмовляти з американцями і росіянами. Але нічого цього немає, напевно, вже й не буде. Не встигли! “[7, с. 73].

Використання цих досягнень призвело до тактичної зміни основ ведення боїв. На задній план відходила стара, непрогресивна зброя, даючи місце новим видам озброєнь, як то ракети або новітні артилерійські розробки.

Досить часто на теренах Другої Світової війни поруч із ракетною технікою використовувалась саме артилерія, яка на той час складала основу важких військ ворогуючих сторін. Не стояв на місці і розвиток самої артилерії, адже було спроектовано нові її види. Для прикладу візьмемо важкі самохідні установки Радянського Союзу, які було створено на базі важких броньовиків, або ж навіть на танковій основі. Вони активно використовувались для масового знищення техніки або ж позицій ворогів.

Проте артилерія була хоч і важливим, але старим видом військової техніки, який майже вичерпав усі ресурси вдосконалення. Натомість ракетні технології тільки-но почали стрімко розвиватися як у технічному, так і у тактико-стратегічному напрямках. Вже на той час вони мали більшу мобільність та можливість використовуватися для ведення одномоментного залпового вогню по великій площі.