МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів та кредиту

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

із статистики на тему:

“Статистичний аналіз урожайності кормових культур

на прикладі підприємств Вінницького району”

Виконавець: студент

обліково-фінансового факультету

заочного відділення

________________________________

Керівник: _____________________

Вінниця 2006

Зміст

Вступ

Кормові культури в загальному клині культур України займають близько 23 %. При досить невеликій питомій вазі в складі с.-г. угідь держави вони відіграють надзвичайно важливу роль, забезпечуючи близько 80 % всієї потреби кормів на годівлю худоби. З них отримують соковиті, грубі і частково концентровані корми.

За останнє десятиріччя в Україні намітився значний спад продуктивності тваринництва зумовлений, як одною з головних причин, відсутністю повноцінної і збалансованої за протеїном годівлі. Більш того в господарствах різко скоротилось виробництво різних видів кормів. Кормова база господарства, що включає в себе всі види кормових угідь з яких потенційно можна отримати ті чи інші види кормів перебуває в занепаді. В раціоні худоби відсутний необхідний запас концентрованих кормів, переважають кормові коренеплоди і побічний продукт зернового господарства – солома. Виробництво силосу, сінажу, трав’яного борошна скоротилось майже в 6 раз порівняно з 1997 роком [1, с. 4].

Виходячи з вказаних причин кормова база господарств потребує підвищення ефективності і навіть реорганізації кормової бази та ефективності використання кормів.

Мету курсової роботи слід визначити як вироблення у студента навиків аналізу ефективності використання кормів, статистичного аналізу ефективності функціонування кормової бази на прикладі конкретного господарства і розробки на основі такого аналізу практичних рекомендацій до її покращення.

1. Огляд літературних джерел

Урожай і урожайність – найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств [1, с. 24].

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність –це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому ґрунті, урожайність визначають з розрахунку на 1ra, a y закритому ґрунті – на 1 м² [2, с. 211].

Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний та природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують такі показники: видовий урожай, урожай на пні перед початком своєчасного збирання (біологічний) і фактичний урожай.

Видовий урожай –це очікувані розміри валового збору в певний період вегетації рослин. Визначають його спеціалісти агрономічного профілю на око залежно від стану, посівів: густоти сходів, ступеня розвитку рослин тощо. Видовий урожай можна встановити також методом кореляції із застосуванням показників стану рослин і ґрунту [2, с. 212-214].

Під урожаєм, на пні перед початком своєчасного збирання розуміють весь вирощений урожай без урахування втрат.

Фактичний (амбарний) урожай–це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції окремих сільськогосподарських культур. Від урожаю на пні він різниться на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

Відповідно до показників урожаю розрізняють такі ( види урожайності) видову, на пні перед початком своєчасного збирання і фактичну.

Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі.

Для зернових і кормових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. Його обчислюють, віднімаючи від фактичної урожайності (за масою після доробки) витрати насіння на 1 га весняної продуктивної площі. Чистий збір з 1 га дає змогу правильніше оцінити середню продуктивність озимих і ярих зернових культур, оскільки посіви озимих культур нерідко гинуть, у зимово-весняний період, що зумовлює втрату відповідної кількості насіння [2, с. 214; 3, с. 107].

У процесі аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання планових завдань урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також визначають вплив природнокліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Рівень виконання плану валового збору і урожайності визначають способом різниць і за допомогою індексів [2, с. 218; 4, с. 142].

Спосіб різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індекси – при аналізі виконання плану по групі однорідних культур (зернових, овочевих, баштанних, кормових тощо) [2, с. 218; 5, с. 23].

Спочатку розглянемо послідовність аналізу виконання плану урожайності і валового збору окремих культур. Щоб визначити виконання плану урожайності певної культури, обчислюють індивідуальний індекс урожайності

Виконання плану валового збору окремих культур визначають за допомогою індивідуального індексу валового збору [6, с. 105].

На валовий збір окремої культури впливають два фактори: посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на виконання плану валового збору, різницю між фактичною і плановою посівною площею множать на планову урожайність: (П₁ – П₀)У₀.

Для визначення впливу урожайності на виконання плану валового збору різницю між фактичною і плановою урожайністю множать на фактичну посівну площу (У₁ – У₀) х П₁

Для поглиблення аналізу індекс структури посівних площ можна обчислити при фактичній урожайності, а індекс урожайності постійного складу – при плановій посівній площі.

Для оцінки динаміки, закономірностей і змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку. При укрупненні періодів і розрахунку ковзних середніх періоди часу повинні бути якісно однорідними по факторах, що визначають загальну тенденцію, і досить довготривалими, щоб уникнути випадкових коливань урожайності під впливом метеорологічних умов. Щоб забезпечити вирівнювання метеорологічних умов, періоди для розрахунку середніх слід брати за 5–7 років залежно від кліматичної зони, оскільки їх коливання посилюються у напрямі із північного заходу на південний схід [2, с. 219].

При вивченні динаміки урожайності за тривалий період потрібно поділити його на відповідні періоди часу.

Для виявлення резервів зростання урожайності важливу роль відіграють аналіз і кількісна оцінка впливу певних факторів на її рівень. Фактори, що впливають на урожайність, можна поділити на природні і економічні (господарські). Природні фактори характеризуються якістю грунтів і показниками кліматичних (за тривалий період) та метеорологічних (звичайно за рік або період вегетації сільськогосподарських культур) умов. Показники метеорологічних умов доцільно аналізувати за окремими періодами і фазами розвитку рослин.

Економічні фактори є результатом розвитку продуктивних сил і характеризуються показниками інтенсивності землеробства. До них належать наявність, структура, якість і ступінь використання виробничих ресурсів (робочої сили, меліоративних споруд, тракторів і сільськогосподарських машин, палива, добрив, засобів захисту рослин від бур’янів, шкідників і хвороб тощо) [2, с. 220].

На урожайність сільськогосподарських культур впливає і також рівень агротехніки. Під агротехнікою розуміють встановлені агрономічною наукою і передовою практикою прийоми вирощування сільськогосподарських культур для одержання високих і сталих урожаїв [2, с. 220].

Для характеристики виконаних робіт і матеріальних витрат використовують показники: обсягу робіт на одиницю площі посіву (кількість міжрядних обробітків, кількість укосів тощо); обсягу вкладень (норми висіву насіння, дози добрив, норми витрати води для зрошення тощо); якості робіт (глибина оранки, наявність огріхів тощо); якості вкладень (якість добрив, схожість насіння тощо); способів виконання робіт і вкладень (основне внесення добрив, підживлення, внесення в рядки, роздільне збирання, пряме комбайнування тощо); строки виконання робіт.

Вплив агротехнічних заходів на рівень урожайності сільськогосподарських культур визначають, проводячи спеціальні досліди, а також обробляючи, аналізуючи і узагальнюючи масові виробничі дані колгоспів, держгоспів та інших підприємств. Для оцінки впливу агротехнічних заходів на урожайність використовують факторні та результативні групування, парну і множинну кореляцію, дисперсійний аналіз. Широко застосовують порівняння урожайності у колгоспах і держгоспах з відповідними даними передових господарств, сортодільниць і дослідних установ.

Способом групувань досліджують вплив таких факторів, як якість грунтів, строки виконання робіт, забезпеченість основними засобами, застосування добрив, форми господарювання і організації виробництва тощо.

2. Характеристика об’єкта досліджень

1. Природні та економічні умови виробництва

ТОВ СОП “Мир” Степанівської сільської Ради Вінницького району, Вінницької області знаходиться в селі Степанівка та хуторі Чернеги. Центральна садиба господарства знаходиться на віддалі 6 км від районного центру м. Вороновиці, 6 км від Вороновицької РТС, 5 км від залізничної станції та в 4 км від цукрового заводу.

Напрямок господарства – буряко-зерновий з розвиненим тваринництвом.

Територія господарства знаходиться в південно-західному (Вінницькому) агрогрунтовому районі центрального Лісостепу. Район характеризується м’яким кліматом, температура повітря, атмосферні опади розподіляються протягом вегетаційного періоду досить рівно, що створює сприятливі кліматичні умови для розвитку та визрівання с.-г. культур.

За багаторічними даними Вінницької метеорологічної станції та Вороновицького пункта спостереження кліматичні умови районна характеризуються величинами наведеними в таблиці 1.

З наведених даних видно, що найбільш низька температура буває в лютому місяці. У цьому місяці в деякі роки температура може знижуватись до –34 ^о С.

Зима нестабільна за середньодобовими температурами. Висока температура періодично буває на протязі усієї зими.

В окремі дні в січні та лютому місяцях температура підвищується до 10 ^о С, що супроводжується відлигами. Значні відлиги взимку особливо при наявності снігового покриву завдають великої шкоди озимим культурам.

Внаслідок розтавання снігу, а часто і випадання в цей час дощів, поверхневий шар ґрунту відтає, перезволожується, а тому при дальшому зниженні температури утворюється льодова кірка, яка пошкоджує посіви. Внаслідок цього, не вкриті снігом посіви, під час великих морозів в окремі роки вимерзають.Таблиця 1

Погодньокліматичні умови території ТОВ СОП “Мир” (с. Степанівка, Вінницького району)

Морозних днів на рік буває найбільше 170, найменше 115, в середньому 142 дня.