176295 (Економіка підприємств будіндустрії), страница 3

– для металевих конструкцій – 0,75%.

Поточні одиничні розцінки можуть застосовуватися для складання кошторисної інвесторській документації, а також використовуватися при визначенні вартості будівництва на стадії договірних цін з обов'язковим уточненням під час проведення розрахунків за обсяги виконаних робіт.

Поточні одиничні розцінки носять довідковий характер.

Загальвиробничі витрати – це сума засобів для відшкодування витрат будівельних і монтажних організацій, зв'язаних зі створенням загальних умов будівельного виробництва, його організацією, керуванням і обслуговуванням.

Адміністративні витрати будівельно-монтажної організації, що враховуються у вартості будівництва – це загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і керування, що не включаються в собівартість будівельно-монтажних робіт.

Порядок розрахунку загальвиробничих витрат застосовується при визначенні вартості будівництва і не залежить від відомчої приналежності підрядної організації.

Для розрахунку загальвиробничих витрат їхньої статті, приведені в додатку 19 до ДБН Д.І.І-І-2000, групуються в 3 блоки:

• заробітна плата працівників апарата, старших виконавців робіт (начальників ділянок), виконавців робіт, майстрів, механіків будівельних ділянок (крім тих, котрі входять до складу виробничих бригад), а також здійснююче господарське обслуговування;

• збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;

• інші статті загальвиробничих витрат.

Заробітна плата працівників, що передбачається в загальвиробничих витратах, розраховується виходячи з працевитрат цих працівників і відповідної вартості людини-години.

У інвесторських кошторисах працевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в накладних витратах, визначається по формулі (3):

Тн.в. = Тп.в. (ДО (3)

де Тн.в. – працевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах, чел.-ч;

Тп.в. – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, що враховує працевитрати робітників – будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні, чол.-ч;

К – усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників, заробітна плата, яких передбачається в загальвиробничих витратах (дод. 1).

При визначенні заробітної плати на стадії складання інвесторського кошторису вартість людино-години приймається в розмірі, рекомендованому Держбудом для будівництва, по п'ятому нормативному розряді на виконання робіт.

Усереднений коефіцієнт переходу від нормативної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах, до працевитратам працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах у інвесторських кошторисах, приймаються відповідно до Додатка 1 дійсних методичних указівок.

Збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове пенсійне страхування і внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення визначаються виходячи з норм зборів, установлених чинним законодавством, і кошторисної заробітної плати.

Кошторисна заробітна плата визначається як сума заробітної плати:

• робітників-будівельників і монтажників;

• робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні будівельних машин і механізмів;

• працівників, заробітна плата яких враховується в загальвиробничих витратах.

На стадії складання інвесторської кошторисної документації засобу на покриття інших статей загальвиробничих витрат розраховуються виходячи з нормативної кошторисної трудомісткості робіт і усереднених показників витрат по цих статтях, обчислених у грошовому вираженні на людино-годину нормативної кошторисної трудомісткості робіт, що передбачаються в прямих витратах.

Дані показники надаються Держбудом.

Засобу на покриття інших статей загальвиробничих витрат визначаються по формулі (4):

Кр н у = Тп.в. (П (4)

де Кр н у – засоби на покриття інших статей загальвиробничих витрат, грн.;

Тп.в. – нормативна трудомісткість робіт, що передбачаються в прямих витратах, що враховує витрати праці робітників-будівельників, монтажників і робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні машин, чол.-ч;

П – показник для визначення засобів на покриття інших статей загальвиробничих витрат, грн/чол.-ч (дод. 1).

Усереднені показники, що рекомендуються Держбудом для визначення працевитрат працівників, заробітна плата яких передбачається в загальвиробничих витратах, і засобів на покриття інших статей загальвиробничих витрат, призначені для здійснення будівництва підрядним способом.

При здійсненні будівництва господарським способом до показників, рекомендованим Держбудом для підрядного способу будівництва, застосовується понижуючий коефіцієнт 0,6.

У інвесторської кошторисної документації засобу на покриття адміністративних витрат визначаються на підставі усереднених показників, наданих Держбудом.

Сума прямих і загальвиробничих витрат створюють кошторисну собівартість.

Щоб покрити усі витрати, зв'язані з будівництвом об'єкта, нараховують на кошторисній вартості планові накопичення. Планові накопичення є нормативним кошторисним прибутком і включають:

– відрахування на матеріальне заохочення робітників;

– відрахування на соціальний розвиток організації;

– відрахування на розвиток науки і техніки;

– відрахування на платежі в бюджет.

Склад кошторисної документації:

1. Локальні кошториси по видах робіт.

2. На підставі локальних кошторисів формується об'єктний кошторис.

3. На підставі об'єктних кошторисів і кошторисних розрахунків складається зведений кошторисний розрахунок.

4. На основі зведеного кошторисного розрахунку формується договірна ціна.

Зведений кошторисний розрахунок – основний документ, що визначає ціну будівництва.

Приклад розрахунку кошторисної документації приведений у додатку

8. Економічна ефективність капітальних вкладень

План

1. Загальна (абсолютна) економічна ефективність

2. Порівняльна економічна ефективність

3. Інвестиційна привабливість проекту

Економічна ефективність характеризується економічного ефекту, отриманого протягом прийнятої одиниці часу і витрат суспільної праці.

При проектуванні заходів зважуються задачі:

1)

При визначенні економічної ефективності розглядають 2 гр. витрат;

1) поточні (витрати живої і суспільної праці при виробництві продукції);

2) капітальні витрати.

Економічна ефективність підрозділяється на загальну і порівняльну.

Загальна характеризується відношенням корисного результату до витрат сукупної суспільної праці на його здійснення і характеризується основними показниками:

1) Э=СД / До приріст річного обсягу національного доходу (Д к капітальним вкладенням;

2) строк окупності (=Н/у-і; кап. вл./приріст нац. доходу.

Показники загальної економічної ефективності інвестиційного проекту.

Для оцінки загальної (абсолютної) економічної ефективності інвестиційних проектів використовується система показників, основними з який є:

• чистий дисконтований доход інвестиційного проекту (інтегральний ефект) (ЧДД);

• внутрішня норма рентабельності (прибутковості) (ВНР);

• дисконтований період окупності (ДПО);

• індекс рентабельності інвестицій (ИРИ);

8.1 Чистий дисконтований доход (інтегральний ефект)

Даний показник заснований на визначенні доходу, на який може зрости цінність фірми в результаті реалізації інвестиційного проекту.

Чистий дисконтований доход це різниця між сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генеруємих інвестицією протягом прогнозованого терміну і сумою вихідної інвестиції.

Формула розрахунку інтегрального ефекту має вид:

де Rt – результат у t-й рік;

Kt – інвестиції в t-й рік;

t – коефіцієнт дисконтування;

Tp – розрахунковий період.

Величина коефіцієнта дисконтування (t) при постійній нормі дисконту (Е) визначається вираженням:

t = 1 / (1 + Е)^t (8.2)

Формула розрахунку чистого дисконтованного доходу має вид:

чи

де ДП_n – надходження коштів (грошовий потік) від реалізації продукції в n-м року;

d – коефіцієнт дисконтування враховуючий витрати на страхування ризиків, покриття інфляційних процесів, вартість капіталу приваблюваного для реалізації інвестиційного проекту. У розрахунках приймається рівним 10%;

И_n – початкові інвестиції. Приймаються рівними сумі підсумку зведеного кошторисного розрахунку.

Критерієм оцінки є наступна нерівність:

якщо ЧДД > ПРО, то проект приймається;

якщо ЧДД < ПРО, то проект відкидають;

якщо ЧДД = ПРО, то проект ні прибутковий, ні збитковий

для декількох альтернативних проектів: приймається той проект, що має більше значення ЧДД, якщо тільки воно позитивне.

8.2 Внутрішня норма рентабельності

Внутрішня норма рентабельності (прибутковості) – це таке значення показника дисконту, при якому приведене значення потоків коштів за рахунок інвестицій дорівнює первісній сумі інвестицій.

Економічний зміст внутрішньої норми рентабельності полягає в тому, що це така норма рентабельності інвестицій, при якій підприємству однаково ефективно інвестувати свій капітал під ВНР відсотків у які-небудь фінансові чи інструменти в реальні активи.

Математичне визначення внутрішньої норми рентабельності припускає рішення наступного рівняння:

де ДП_t – надходження коштів (грошовий потік) від реалізації продукції в t-м року;

И – початкові інвестиції (сума підсумку зведеного кошторисного розрахунку).

Виконавши перетворення над формулою (8.5) одержимо рівняння для визначення значення ВНР, що буде мати наступний вид:

Схема ухвалення рішення на основі методу внутрішньої норми рентабельності має вид:

• якщо значення ВНР чи вище дорівнює вартості капіталу, то проект приймається;

• якщо значення ВНР менше вартості капіталу, то проект відхиляється.

8.3 Дисконтований період окупності

Періодом окупності називають час, протягом якого сумарний обсяг чистого доходу, одержуваного за рахунок інвестицій, стає рівним самому обсягу інвестицій. Цей метод, що є одним з найпростіших і широко розповсюджених у світовій обліково-аналітичній практиці.

Алгоритм розрахунку строку окупності (ДПО) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Загальна формула розрахунку показника ДПО має вид:

Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Чистий накопичений дисконтований грошовий потік являє собою непокриту частину вихідної інвестиції. З часом її величина зменшується. Так, до кінця N-го роки непокритими залишаються X грн., а дисконтованне значення грошового потоку в наступному за N року складає Y грн., таким чином, період покриття інвестиції складає N повні роки і якусь частину року наступного за N. Ця частина року визначається розподілом X грн. на Y грн. і на 12 місяців.

8.4 Індекс рентабельності інвестицій

Індекс рентабельності інвестицій – це показник, що дозволяє визначити, якою мірою зростає цінність фірми (багатство інвестора) у розрахунку на 1 од. інвестицій.

Критерій оцінки інвестиційного проекту, обумовлений як частка від розподілу приведеної вартості, зв'язаних з його реалізацією майбутніх грошових потоків на приведену вартість первісних інвестицій.

Розрахунок цього показника виробляється по формулі:

де И_n – початкові інвестиції (сума підсумку зведеного кошторисного розрахунку).

ДП_n – надходження коштів (грошовий потік) від реалізації продукції в n-м року.

Критерієм оцінки є наступна нерівність:

ИРИ > 1, то проект варто прийняти,

ИРИ < 1, то проект варто відкинути,

ИРИ = 1, то проект не є ні прибутковим, ні збитковим.

Для розрахунку вище перерахованих показників необхідні наступні вихідні дані:

1. Виторг від реалізації продукції. Розраховується перемножуванням прогнозованого обсягу продажів і прогнозованої ціни.

2. Прогнозований обсяг продажів. Визначається виходячи з виробничої потужності устаткування.

3. Прогнозована ціна. Визначається з прайс-листїв на момент виконання розрахунку.

4. Планована собівартість. Визначається виходячи з наступного рівності:

ВРП = Пр + З + ПДВ

де ВРП – виторг від реалізації продукції;

С – планована собівартість;

ПДВ – податок на додаткову вартість, приймається рівним 20%.

з формули випливає: Пр + З = ВРП – ПДВ

де ПДВ = ВРП / 6

при планованому рівні прибутку рівному 10% одержимо:

З = (ВРП – ПДВ) / 1,1

1. Дисконтована готівка. Визначається перемножуванням потоку реальних грошей (ПРД) на коефіцієнт дисконтування.