176295 (Економіка підприємств будіндустрії)

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

Донбаська державна академія будівництва й архітектури

Кафедра «Економіка підприємства»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

«Економіка підприємств будіндустрії»

(для студентів спеціальності ТБВ)

Макіївка, 2003 р.

1. Економіка виробництва як наука. Будівельний комплекс в умовах переходу до ринкової економіки

План

1. Предмет і метод дисципліни

2. Структура і зміст курсу

3. Основи ринкової економіки

Сучасна економічна наука поєднує близько 40 дисциплін і розділяє на три групи:

1) Фундаментальні;

2) Прикладні;

3) Функціональні.

Предмет – виробничі відносини людей, спрямовані на розробку, виготовлення і використання засобів виробництва з найбільшим економічним ефектом як у сфері виробництва, так і в сфері експлуатації.

Економікс – ефективне використання величезних ресурсів для задоволення зростаючих потреб.

Метою вивчення курсу є оволодіння економічними знаннями, необхідними для створення високопродуктивних засобів виробництва й ефективного їхнього використання.

2. Структура курсу:

I Виробничі фонди підприємств (основні фонди й оборотні кошти, кадри, продуктивність праці).

II Облік і керування витратами виробництва.

III Ціноутворення (кошторисне ціноутворення).

IV Фінансові ресурси підприємства.

VI Економіка створення й освоєння нової техніки.

3. Ринок – це історично сформовані господарські зв'язки між виробником і споживачем.

Функції ринку:

1) виробнича;

2) регулююча;

3) стимулююча;

4) соціальна.

Ринок підрозділяють на три види:

1) споживчий товарів і послуг;

2) факторів виробництва;

3) фінансовий.

Умови для розвитку регульованого ринку:

1) різноманіття форм власності;

2) воля підприємництва;

3) конкуренція й антимонопольні міри;

4) вільні ціни і договірні відносини;

5) рівні умови господарювання для різних типів підприємств;

6) ринки будівельних матеріалів і сировини;

7) цивілізована фінансово-банківська система;

8) гарантії іноземним інвесторам.

Різноманіття форм власності здійснюється роздержавлення і приватизацією.

Для створення волі підприємництва необхідні:

1) воля відкриття частки справи;

2) вільне наймання робочої сили;

3) воля вибору сфери бізнесу;

4) невтручання в діяльність підприємства.

Ціни перехідного періоду:

1) кошторисні;

2) договірні;

3) вільні(контрактні).

Для створення рівних умов господарювання необхідно:

1) рівні ставки оподатковування;

2) рівні орендні платежі;

3) рівні умови доступу до торгів

4) рівні умови забезпечення матеріальними і фінансовими ресурсами.

Моделі ринку:

1) Японська – високий життєвий рівень;

– низька фіксована зарплата;

– не приймаються серйозні заходи для контролю за майновим розшаруванням.

– базою є високий розвиток національної самосвідомості.

2) Шведська – сильна соціальна політика, спрямована на скорочення майнової нерівності. База моделі – високий вихідний рівень економічного добробуту.

3) Американська – заохочення індивідуальних здібностей; велике майнове розшарування мас.

2. Основні виробничі фонди промислового виробництва

План

1) Поняття і склад основних фондів

2) Оцінка основних фондів

3) Знос і амортизація основних фондів

4) Використання основних фондів

5) Джерела формування основних фондів

О.П.Ф. – це фонди підприємства, що цілком і тривалий час бере участь у виробничому процесі, а свою вартість переносять на готовий продукт поступово в міру зношування.

О.П.Ф. складається з 8 груп:

1) будинку;

2) спорудження;

3) передатні пристрої;

4) машинні устаткування;

5) транспортні засоби;

6) інструменти (тривалого використання, більше 1 року);

7) виробничий інвентар;

8) господарський інвентар.

2. Облік ОВФ виробляються в двох формах:

– натуральної;

– грошової.

Оцінка ОВФ.:

– по повній первісній вартості;

– по повної відбудовної вартості;

– по повній первісній чи вартості по повної відбудовної вартості з урахуванням зносу.

Повна первісна вартість (балансова) виражає фактичні витрати на виготовлення, придбання і монтаж устаткування, обчислені в момент введення в експлуатацію.

Оцінка ОВФ по первісній вартості виробляється для встановлення суми річних амортизаційних числень і створення амортизаційних фондів.

Повна відбудовна вартість враховує зміна цін, що відбулося з моменту

виникнення даних О.Ф. до моменту їхньої переоцінки.

Структура основних фондів підприємства – це співвідношення окремих видів основних фондів по вартості в їхній загальній сумі.

3. Знос основних фондів.

ОВФ у процесі експлуатації зношуються і утрачають свої функції:

1) фізичний знос – це втрата ОВФ споживчої вартості;

2) моральний знос – зменшення їхньої вартості поза залежністю від фізичного зносу. Розрізняють моральний знос першого і другого роду.

Моральний знос першого роду викликається підвищенням продуктивності праці в галузі виробляючої О.Ф.

Моральний знос другого роду є наслідком НТП і обумовлює впровадження у виробництво більш ефективних машин і устаткування.

Фізичний і моральний знос знарядь праці частково відшкодовується шляхом капітального чи ремонту модернізації, а повне відшкодування здійснюється шляхом заміни старих машин новими.

Амортизація – це поступове перенесення вартості основних фондів на вироблену продукцію з метою нагромадження коштів для повного їх відновлення.

Грошовим вираженням розміру амортизації є амортизаційні відрахування.

Амортизаційні відрахування включаються в собівартість продукції.

Амортизаційні відрахування виконують функції:

1) Повне відновлення що вибувають О.Ф.

2) Нагромадження засобів для розширеного відтворення.

3) Стимулювання більш швидкого відновлення основних фондів.

4) Створення системи госпрозрахункових нормативів, використовуваних у розрахунках собівартості, рентабельності.

Норма амортизації – це сума амортизаційних відрахувань, нарахована за рік і віднесена до первісної вартості основних фондів.

Ф_{осн.пер} – Ф_л

А = * 100%

Ф_{осн.пер}* Т_н

Ф_л – ліквідна вартість

Ф_{осн.пер} – первісна стоимость основних фондів по первісної вартості.

Т_н – нормативний термін експлуатації устаткування.

4. Шляхи поліпшення використання О.П.Ф.

Екстенсивне й інтенсивне використання.

Екстенсивне – використання О.Ф. у часі; вартість роботи устаткування – обчислюється відношенням суми добутку числа верстатів і їх змінності.

- число верстатів

n – змінність.

Інтенсивне використання основних фондів характеризується підвищенням вироблення продукції в одиницю часу.

Основні показники:

1) Фондовіддача – відношення обсягу випуску продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

f_о=

2) фондовартість – відношення середньорічної вартості О.Ф. до обсягу продукції, що випускається:

;

3) Механоозброєність виробництва:

М_е =

4) Механоозброєність праці:

Факт_. - фактична активність.

Мп_р= Факт – активна частина О.П.Ф.

Ч – чисельність виробничого персоналу

3. Оборотні кошти промислового підприємства

План

1. Оборотні кошти, їхній склад і структура

2. Нормування оборотних коштів

3. Показники використання оборотних коштів

Оборотними коштами називають – сукупність оборотних фондів і фондів звертання, виражених у вартісній формі.

Оборотні кошти – це частина засобів виробництва, що на відміну від основних фондів, беруть участь один раз у виробничому процесі і переносять свою вартість на собівартість продукції.

Оборотні кошти випливають бути представлені у виді оборотних виробничих фондів і засобів звертання.

Під структурою О.С. прийнято розуміти співвідношення між окремими елементами цих засобів, виражених у відсотках до підсумку.

Структура О.С. залежить від характеру продукції, від особливостей технологічних процесів, тривалості виробничого циклу й ін.

Класифікація оборотних коштів по способі використання.

1) У залежності від використовуваних сфер виробництва, оборотні кошти підрозділяються на:

– виробничі фонди;

– фонди звертання.

2) По джерелах формування:

– власні;

– позикові;

– притягнуті.

3) По особливостях планування й організації:

– нормовані;

– ненормовані.

Власні О.С. містять у собі.

1) Виділені державою безповоротно засобу знову створеним підприємствам.

2) Відрахування від прибутку

3) Засобу від продажу акцій.

Позикові О.С. – короткочасні позички під сезонні понаднормовані запаси, під продукцію, що відвантажується.

Притягнуті О.С. – тимчасово використовувані в обороті.

2. Нормування оборотних фондів

Процес розробки і встановлення економічно обґрунтованих нормативів, установлення мінімуму достатніх сум оборотних коштів, що забезпечують нормальну безперебійну роботу.

Алгоритм нормування оборотних коштів.

1) Визначення норм запасу в днях по групах товарно-матеріальних цінностей. [t₃]

2) Визначення одноденної витрати даного виду матеріальних цінностей. [Рдоб]

Одноденна витрата розраховується як суму витрат по кошторисі за квартал ділене на 90 днів (рік 360, місяць 30).

3) Визначаємо приватний норматив власних оборотних коштів:

N =Pдоб + t_з N= Pдоб_* t₃

Норма запасу в днях – визначає кількість днів роботи підприємства, на яке потрібно створити запас цих мат., щоб забезпечити безперервність виробництва.

Види запасів:

– поточний (повинний забезпечувати безперебійну роботу підприємства в період між двома постачаннями сировини);

– страховий (на випадок перебою в постачанні);

– транспортний – покриває період перебування транспорту в шляху;

– технологічний – на час підготовки матеріалу до виробництва.

Використання оборотних коштів показників ефективності О.С. визначається швидкістю їхнього обороту, виражається:

1. коефіцієнтом оборотності (виражає число оборотів норм. О.С.);

2. тривалістю обороту О.С. у днях;

3. рентабельністю О.С.

1) Коефіцієнт оборотності обчислюється відношенням вартості реалізованої за рік продукції до оборотних коштів:

Коб=, чим > Коб, тим ефективніше використовується цей капітал.

Тривалість обороту О.С. у днях, визначається двома способами:

1) розподілом календарної кількості днів на коеф. оборотності:

t_об= [дні]

2) розподілом добутку середньорічної суми оборотних коштів на кількість календарних днів на суму реалізованої за цей період продукцію.

t_об= [дні] Т = 360; 90; 30

Рентабельність визначається відношенням розрахункового прибутку, отриманої за даний період до середньої величини оборотних коштів.

4. Собівартість продукції

План

1. Поняття собівартості продукції

2. Склад і структура собівартості

3. Види собівартості

4. Принципи і методи обліку витрат

5. Шляхи зниження собівартості продукції

1) Собівартість продукції – виражені у вартісній формі витрати підприємства на виробництво і збут продукції.

Собівартість визначає ефективність виробничої діяльності підприємства. Собівартість зв'язана з прибутком і ціною продукції.

Планування й облік собівартості виробляється в експлуатуючих організаціях в однорідному елементі і по комплексах статтею калькуляції.

Ст. 6. Цехові витрати включають зміст цехового персоналу, амортизацію, зміст поточного ремонту будинків, витрати по охороні праці, раціоналізація і винахідництво.

Загальексплуатаційні витрати включають витрати на зміст адміністративно-управлінського персоналу, на амортизацію і поточний ремонт основних фондів, на службові відрядження й ін.