2573 (Банківські операції), страница 12

2. Комерційний кредит - це кредит як різновид розрахунків, тобто розрахунків із розстрочкою платежів.

Основними видами комерційного кредиту є:

2.1. Фірмовий кредит - це традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу. Різновидом фірмового кредиту є аванс покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту.

2.2. Вексельний кредит - це кредит, що оформлюється шляхом виставлення переказного векселя на імпортера, який акцептує його після одержання товаросупровідних і платіжних документів. Строк вексельного кредиту залежить від виду товару. Постачання машин і устаткування зазвичай кредитуються на строк до 3 7 років. При експорті сировини і матеріалів даються короткострокові вексельні, кредити.

2.3. Обліковий кредит - це купівля векселя банком до настання терміна оплати по ньому. Купівля такого векселя супроводжується індосаментом власника векселя (векселетримача), у результаті чого вексель, а разом із ним і право вимоги платежу за ним цілком переходять від векселедавця в розпорядження банку. Вексель, пред'явлений до обліку в банк, негайно ним оплачується, тобто векселетримач одержує кредит від банку.

2.4. Кредит за відкритим рахунком надається в розрахунках між постійними контрагентами особливо при періодичних постачаннях партій однорідних товарів. Це те ж, що і розрахунки за відкритим рахунком.

Експортер відносить вартість відвантаженої продукції в дебет рахунку, відкритого ним іноземному покупцеві, що погашає свою заборгованість в обумовлені контрактом терміни (один раз на місяць, квартал і т.д.).

2.5. Акцептний кредит - це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами. При цій формі кредиту експортер одержує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Банк акцептує ці векселі, гарантуючи тим самим їхню оплату боржником у встановлений термін. При реалізації товару в кредит експортери зацікавлені в акцепті векселя авторитетним банком. Такий вексель у будь-який час може бути облікований або проданий. При акцентному кредиті формально кредит надає експортер, але на відміну від вексельного кредиту акцептантом векселя виступає банк.

Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит.

Рамбурс (франц. гетЬоигзег) у міжнародній торгівлі означає оплату купленого товару за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером.

Термін „акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами.

Вартість міжнародного кредиту складається із ставки відсотка, комісійних та інших одночасних зборів, а також винагород неявного характеру.

Розрізняють:

1) договірні елементи вартості кредиту - це витрати, обумовлені укладеними угодами, поділяються на основні і додаткові.

До основних відносять суми, які позичальник безпосередньо сплачує кредитору: відсотки, витрати на оформлення, комісії. Головним елементом вартості кредиту є ставка відсотка, яка формується безпосередньо на базі відсотків за внутрішнім кредитом. В кінцевому підсумку вартість міжнародного кредиту базується на відсоткових ставках країн, які є провідними кредиторами.

Базою для середньострокових кредитів та облігацій з плаваючою ставкою на міжнародному ринку служать ставки лондонського міжбанківського депозитного ринку. Це пояснюється рівнем розвитку та масштабами цього ринку (одна третина євроринку), наявністю мінімуму обмежень доступу до нього.

Найбільш широке застосування має ставка ЛІБОР, яка утворюється як середня ставка відсотка, за якою банки в Лондоні надають один одному короткострокові незабезпечені позики (від 1 місяця до 1 року). Чим вищий валютний курс, тим нижчий відсоток за вкладами у євровалюті. За єврокредитами практикують міжнародні відсоткові ставки, які включають як змінну ЛІБОР.

До додаткових включають суми, що сплачуються позичальником третім особам (соціальна (залежно від суми та строку кредиту) та одноразова (незалежно від терміну та строку позики) банківська наприклад за гарантію, яка ними надана). Крім основного відсотка, сплачується комісія. При середньо - та довгостроковому кредитуванні сплачується комісія за зобов’язання надати позичку та за резервування коштів. При проведенні кредитних операцій банківським консорціумом позичальник сплачує одноразову комісію за управління банку-менеджеру, за переговори, а також іншим банкам - за участь;

2) приховані елементи вартості кредиту - це інші витрати, які пов’язані з отриманням кредиту та не зафіксовані в угоді. Це - завищені ціни товарів за фірмовими кредитами; примусові депозити в певних розмірах відносно до позики; вимоги страхової компанії, яка пов’язана з банком, до страхування кредиту; завищення банком комісії за інкасацією документів тощо. Деякі елементи вартості кредиту навіть не можна оцінити в грошовій формі, хоча їх значущість вагома (наприклад у разі отримання контролю над фірмою або позичальником).

Термін міжнародного кредиту - зумовлений низкою факторів: метою та масштабом кредиту, аналогічною практикою в наданні попередніх кредитів на ці ж цілі, традиціями, національним законодавством, міждержавними угодами. Для визначення ефективності кредиту розраховуються його повний та середній строки. Повний термін складається: з терміну використання кредиту; пільгового (граційного) періоду, упродовж якого надається відстрочка і не відбувається погашення кредиту; терміну погашення, упродовє якого відбувається сплата заборгованості за кредитом. Середній термін вказує протягом якого часу сума кредиту була в розпорядженні боржника.

У цілому, за міжнародними розрахунковими операціями здійснюється валютний контроль. Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів;

забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.

13.2. Плани практичних занять

Практичне заняття 2

Питання для обговорення

1. Сутність торговельних валютних операцій та їх класифікація.

2. Форми міжнародних розрахунків: суть, види, загальна характеристика:

- банківський переказ;

- інкасова форма розрахунків;

- документарний акредитив;

- оплата товарів (робіт, послуг) з використанням пластикових карток, чеків та векселів.

Практичне заняття 3

Питання для обговорення

1. Загальна характеристика та класифікація міжнародних кредитів.

2. Типи і виплати відсотків за міжнародним кредитом.

3. Особливості банківського кредитування міжнародної діяльності.

4. Контроль уповноважених банків за міжнародними розрахунковими операціями своїх клієнтів.

Перелік питань, що вивчаються студентом самостійно

Учасники основних форм міжнародних розрахунків: банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.

Порядок розрахунків з використанням банківського переказу, інкасо та документарного акредитиву.

Переваги і недоліки для суб’єктів розрахунків у разі використання окремих форм міжнародних розрахунків.

Види документарних акредитивів.

5. Обов’язки уповноважених банків щодо контролю за міжнародними розрахунками своїх клієнтів.

13.3. Зміст індивідуальних завдань

1. Ознайомлення зі змістом Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

2. Ознайомлення з уніфікованими правилами для інкасо, а також правилами і звичаями для документарних акредитивів.

3. Ознайомлення з механізмом функціонування системи СВІФТ.

13.4. Інформаційні джерела

Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09. 1994 р. № 185/94-ВР.

Уніфіковані правила для інкасо (публікація МТГТ№ 522, 1995 р).

Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів (публікація МТП № 500, 1993 р).

Банківські операції: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2008. – 608с.

Єпіфанов А.О., Маслак Н.Г., Сало І.В. Операції комерційних банків: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2007. – 523 с.

Міщенко В.І., Слав’янська Н.Г., Коренєва О.Г. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2007. – 796.

Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: 2005. – 243с.

Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник, - Львів: 2004. - 244с.

Руденко Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові і валютні операції: Підручник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 616 с.

Тема 14. Операції банків в іноземній валюті на міжбанківському ринку

14.1. Методичні поради до вивчення теми

Торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;

Торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами). Суб'єктами ринку є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Окремому розгляду підлягають права та обов’язки суб’єктів ринку.

Суб'єкти ринку мають право:

- здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України;

- здійснювати операції з обміну іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України або на міжнародному валютному ринку;

- здійснювати обмін іноземної валюти на міжнародному валютному ринку відповідно до правил, які діють на цьому ринку тощо.

Уповноважені банки мають право:

- на здійснення операцій з валютними цінностями (генеральної ліцензії), відкривати кореспондентські рахунки в банках-нерезидентах в іноземній валюті та проводити операції за ними,

- здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті,

- здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції,

- здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора та в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

Уповноважені банки зобов'язані купувати та продавати іноземну валюту самостійно без посередництва інших уповноважених банків.

Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот".

Суб'єкти ринку не мають права:

- проводити операції з валютними деривативами;

- здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора і навпаки тощо.

Валютні операції на міжбанківському валютному ринку обмежуються нормативами відкритої валютної позиції.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань (балансових і позабалансових) банку в кожній іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти.

Коротка відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог.

Довга відкрита валютна позиція - це така відкрита валютна позиція, за якою обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань. При її розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

Документи, що є підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку.

Клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності) мають право купити, обміняти іноземну валюту з метою здійснення розрахунків з нерезидентами за торговельними операціями на підставі таких документів: