~1 (Податок на прибуток підприємств), страница 7

З метою усунення подвійного оподаткування суми по­датків на прибуток або доходи, одержані за межами те­риторії України, її континентального шельфу та виключної морської економічної зони, сплачені підприємствами, об'­єднаннями та організаціями за кордоном відповідно до за­конодавства іноземних держав, зараховуються при сплаті ними податку на прибуток (з доходів) в Україні. Але розмір зарахованих сум не може перевищувати суми по­датку на прибуток (з доходів), що підлягає сплаті в Україні стосовно до доходу, одержаного за кордоном.

Якщо підприємство України, що отримує доходи від діяльності за кордоном, є платником податку на виручку в іноземній валюті, то на всю суму податку на прибуток (доход), сплачену за кордоном, надається залік за рахунок податку на доход, вирахованого з оподатковуваного дохо­ду, одержаного в Україні.

У випадках, коли сума податку на прибуток (доход), сплачена за кордоном, перевищує податок на виручку з іноземній валюті, то на суму перевищення (перерахованого в національну грошову одиницю України за курсом На­ціонального банку України) зменшується доход спільного підприємства, який залишається у його розпорядженні.

Податкова декларація й розрахунки сум податку скла­даються за формами, затвердженими Головною держав­ною податковою інспекцією України. Разом із бухгалтер­ськими звітами й балансами вони подаються в податкову інспекцію за місцем свого знаходження для перевірки в порядку та строки, встановлені законодавством.

Якщо підприємство має право на пільги, то воно зобо­в'язане подати в податкову інспекцію відповідні доку­менти.

Підприємства споживчої кооперації, кооперативи, гро­мадські організації та об'єднання, колгоспи, включаючи рибальські, радгоспи та інші сільськогосподарські підпри­ємства визначають податок щоквартально наростаючим підсумком із початку року із зарахуванням сум податку, обчисленого за попередні квартали, без сплати авансових платежів.

В аналогічному порядку сплачують податок підприємст­ва, які одержують доходи від посередницької діяльності, та приватні підприємства.

Обчислення податку на доходи (включаючи доходи від оренди та інших видів використання) від казино, відеопоказу (незалежно від способу показу), прока­ту відео- й аудіокасет і запису на них, гральних автоматів з грошовим виграшем провадиться щомісячно наростаючим підсумком з початку року, а від масових концертно-видо­вищних заходів - по кожному окремо взятому заходу, в тому числі по заходу, який триває протягом певного періоду без сплати авансових платежів. Платники податку подають державним податковим інспекціям розрахунок податку на доходи не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, а по концертно-видовищних заходах - не піз­ніше 15 днів із дати їх закінчення.

Підприємства з іноземними інвестиціями подають у податкову інспекцію бухгалтерський звіт та баланс, подат­кову декларацію, розрахунок податку на доходи й доку­менти, які підтверджують право на користування пільгами, не пізніше 15 березня року, що настає за звітним.

Іноземний учасник спільного підприємства, включаючи банки й страхові організації, який відповідно до міжнарод­ної угоди України має право на повне або часткове звіль­нення від оподаткування доходу, що належить йому в по­рядку розподілу доходу, подає заяву про зниження або скасування податку.

Певні особливості має порядок обчислення й сплати податку на прибуток (доход) іноземними юридичними осо­бами, які здійснюють діяльність в Україні через постійне представництво. Податок на прибуток (доход) іноземних юридичних осіб обчислюється щорічно податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва. Сума податку визначається, виходячи з величини оподатковува­ного прибутку (доходу) і ставки податку на основі звіту про діяльність в Україні та декларації про доходи. Досто­вірність декларації повинна бути підтверджена аудитор­ською організацією, що одержала в установленому порядку ліцензію на право заняття аудиторською діяльністю. Ці до­кументи подаються у податкову інспекцію не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, за формою, встанов­леною Головною державною податковою інспекцією. При припиненні діяльності до закінчення календарного року зазначені документи повинні бути подані протягом місяця з дня її припинення.

На суму обчисленого податку платнику видається пла­тіжне повідомлення. У ньому вказуються строки, в які на­лежить сплатити податок до бюджету.

Підприємства з іноземними інвестиціями та іноземні юридичні особи сплачують податок на прибуток (доход) у безготівковому порядку в грошовій одиниці України.

Відповідно до податкового законодавства платники по­датків, які не подали у встановлений строк за затвердже­ними формами бухгалтерський звіт, баланс, декларацію про доходи й розрахунок податку за відповідний період, сплачують 110% суми податку. Після подання названих документів провадиться перерахунок податку, виходячи з фактично одержаного доходу та інших об'єктів оподатку­вання. Крім того, на службових осіб, винних у неподанні, несвоєчасному поданні або поданні за невстановленою фор­мою бухгалтерських звітів, балансів, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків до бюджету, податковими органами накладається адміні­стративний штраф у розмірі середньомісячної заробітної плати, а за ті ж самі дії, вчинені повторно протягом року після накладання адміністративного штрафу, - в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Надання податкового кредиту.

Податковий кредит — це термінова відстрочка сплати податку, який належить внести підприємствам до бюджету в календарному році. Він є новим елементом в оподатку­ванні доходів підприємств, який було введено з 1 січня 1992 року. До цього часу відстрочка платежів у системі взає­мовідносин підприємств з бюджетом законодавчо не перед­бачалась.

Надання податкового кредиту відіграє певну роль у за­безпеченні регулюючої функції податку на доходи. Відстрочка сплати податку дає можливість підприємствам спрямовувати тимчасово звільнені кошти на розвиток ви­робництва. Ефективність функціонування податкового кре­диту залежить від того, на які цілі й за яких умов він надається.

Згідно з чинним законодавством податковий кредит на­дається в таких випадках:

1. якщо сума податку на доходи, обчисленого за звіт­ний період, перевищує 50 % суми доходу, який спрямовує­ться до фонду нагромадження, за умови, що підприємство реалізує вироблену продукцію (роботи, послуги) за регу­льованими цінами в обсязі, що перевищує 70 % усього обсягу реалізації продукції (робіт, послуг);

2. при організації виробництва промислових товарів народного споживання, продуктів харчування, дитячого одягу та взуття, дитячого харчування, медикаментів і ме­дичного обладнання, інвалідної техніки, культурно-побуто­вого та виробничого призначення, будівельних матеріалів, якщо випуск цієї продукції є непрофільним для підприєм­ства;

3. якщо малі підприємства придбали й експлуатують обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого малого підприємства (в тому числі для реа­лізації цих робіт), і для захисту природного середовища від забруднення.

Кабінет Міністрів України має право надавати подат­ковий кредит на інші цілі й на інших умовах, ніж це вказано вище, за рахунок сум податку, що зараховуються до державного бюджету, якщо кошти від зменшення по­датку спрямовуються на фінансування загальнодержавних потреб. Щоб скористатися правом на одержання податко­вого кредиту, підприємству необхідно укласти угоду з податковим органом, у якому воно зареєстроване, за формою, встановленою для укладання кредитних угод із комерцій­ними банками. У кредитній угоді обумовлюються:

• строк початку погашення податкового кредиту;

• період погашення;

• розмір процентів на суму наданого податкового кре­диту;

• інші умови.

Відповідно до чинного законодавства строк початку по­гашення податкового кредиту встановлено не пізніше як через два роки після надання кредиту, а розмір процен­та - не менший за процент інфляції, визначений на період кредитної угоди відповідним органом, і не менший від офіційного індексу інфляції. Період погашення встановле­но не менше 5 років, але за умов, що на інше не погоджує­ться платник.

Інші умови надання податкового кредиту не повинні обмежувати права кредитонадавача, передбачені законо­давством, і зменшувати поточні надходження податків до державного бюджету.

Податковий кредит надається платникові із сум авансо­вих платежів, що нараховуються у встановленому порядку, і виплачується протягом року.

Згідно із законодавством сума податкового кредиту не може зменшувати суму авансового платежу більш як на 50 % і перевищувати 50 % річного податку незалежно від того, в якій послідовності та пропорції використовується податковий кредит платником.

Якщо підприємство порушує кредитну угоду, вся сума податкового кредиту стягується податковим органом за рі­шенням суду або арбітражного суду.

Контроль податкових інспекцій за розрахунками з бюджетом.

Попередня (камеральна) перевірка підприємств, об'­єднань та організацій з питань дотримання ними податко­вого законодавства, правильності обчислення, повноти й своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток (до­ход) здійснюється безпосередньо в податковій інспекції в присутності головного бухгалтера, який здає звіт. Пере­вірці підлягають такі питання:

1. повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход);

2. наявність у поданих документах усіх необхідних рек­візитів;

3. узгодженість звітних даних;

4. послідовність даних у формах звітності;

5. відповідність даних, що використовуються для скла­дання розрахунків податку на прибуток (доход), даним, відображеним у звітності;

6. правильність складання розрахунку податку, визна­чення сум і строків сплати або повернення з бюджету на­лежних сум.

При перевірці повноти і своєчасності подання звіту й розрахунку податку на прибуток (доход) необхідно впев­нитися, що подано всі передбачені законодавством бухгал­терські документи за встановленими формами й у встанов­лений строк. На кожному документі повинні бути назва підприємства (організації), його адреса, підписи керівни­ка й головного бухгалтера, кругла печатка і штамп.

Узгодженість звітних даних перевіряється шляхом по­рівняння однойменних даних у різних формах звітності. Наприклад, величина балансового прибутку, відображена у формі 1 (’’Баланс підприємства’’), повинна дорівнювати величині балансового прибутку, відображеній у формі 2 (’’Звіт про фінансові результати та їх використання’’).

При перевірці послідовності звітних даних зіставляю­ться показники на кінець попереднього звітного періоду й на початок нинішнього. Якщо вони збігаються, то послідов­ність звіту дотримується.

При виявленні порушень за пунктами 1 - 4 звіт може бути не прийнятий податковим інспектором і повернений бухгал­теру на доопрацювання.

Перевіряючи правильність складання розрахунку подат­ку на прибуток (доход), необхідно звернути увагу на те, щоб дані, відображені в розрахунку, збігалися з відпо­відними даними, відображеними в декларації.

Документальна перевірка бухгалтерських звітів і балансів - це другий етап контролю податкових органів за правильністю обчислення і внесення до бюджету податку на прибуток (доходи). Вона здійснюється у відповідності з річними планами контрольно-економічної роботи податкових інспекцій і квартальними графіками перевірок, які даються по кожній ділянці роботи. У плани й графіки перевірок насамперед включаються підприємства, об'єднання та організації, які отримують значні суми прибутків або допускають грубі порушення у веденні бухгалтерського обліку й податкового законодавства. Такі перевірки можуть провадитися, як тільки виникає необхідність, але не рідше одного разу на 2 роки.

Для проведення перевірки податковий інспектор повинен мати при собі розпорядження податкової інспекції, в якому вказуються назва й адреса підприємства, що підлягає перевірці, і програму перевірки, затверджену начальником податкової інспекції. Програма складається виходячи з головної мети перевірки, яка полягає у виявленні достовірності визначення прибутку (доходу), пра­вильності обчислення податку й виконання зобов'язань перед бюджетом, оцінці стану звітної дисципліни та ве­дення бухгалтерського обліку. У зв'язку з цим перевірці підлягають такі питання:

1. Достовірність обліку затрат на виробництво й витрат обігу, а саме:

а) правильність визначення вартості сировини, основ­них матеріалів, палива й запчастин, списаних на виробни­цтво у звітному періоді;

б) дотримання порядку списування на виробництво вартості малоцінних і швидкозношуваних предметів, пере­даних в експлуатацію;

в) правильність нарахування амортизації;

г) правильність віднесення на виробництво витрат на рекламу, орендну плату, затрат на виплату процентів за кредитами;

д) правильність ведення обліку загальногосподарських і загальновиробничих витрат та їх розподілу між різними видами діяльності (на основне виробництво, житлово-ко­мунальне господарство, незавершене виробництво).

2. Правильність відображення у звітності даних про фактичну реалізацію готової продукції.

3. Достовірність фінансових результатів.

1. Проблеми функціонування податку на прибуток підприємства та шляхи їх вирішення.

Удосконалення системи оподаткування в Україні повинно здійснюватися у двох напрямках. По-перше, шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур. По-друге, через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому.

Реальні кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

Щодо цього слід створити сприятливі умови для само-фінансування інвестицій, найважливішими з яких є:

• право вибору методу амортизації,

• можливість прискореної амортизації,

• збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні),

• спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів).

Варто надати право підприємствам зараховувати поточні збитки до минулих звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств.

Слід збільшити податковий період із кварталу до одного року з тим, щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним перерахункам та, як наслідок, оформленню чисельних фінансових документів.

Необхідно розвинути та застосувати такі пропозиції:

• вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної продукції,

• визначити напрями розвитку системи оподаткування – пряме чи непряме оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки прямого та непрямого оподаткування.

Одною із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові надходження часто протирічать один одному. Складається враження, що про цілісність податкової системи в Україні не може бути мови, не кажучи вже про яку-небуть прив’язку до механізму кредитування і бюджетного регулювання. Вдосконалення податкової системи обмежується зміною лише окремих її елементів (розмір ставок, строки, пільг, об’єктів оподаткування, посилення чи заміна одних видів на інші). Якщо і змінюються якісь принципові моменти, то дуже рідко.