~1 (684000), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Застосування прискореної амортизації активної частини основних фондів, але не більше ніж у два рази порівняно з діючими нормами, дозволяється у випадках, пов'язаних з конверсією виробництва, охороною навколишнього при­родного середовища, а також відносно основних фондів, які використовуються для розширення експорту продукції (робіт, послуг), збільшення випуску нових прогресивних видів матеріалів, приладів і обладнання, товарів народно­го вжитку та послуг для населення.

Малі підприємства разом із застосуванням прискореної амортизації для стимулювання відновлення машин і об­ладнання можуть у перший рік експлуатації нараховува­ти амортизаційні відрахування до ЗО % початкової вартості основних виробничих фондів із терміном служби понад три роки. У випадку припинення діяльності малого підприєм­ства до закінчення одного року сума додатково нарахова­ної амортизації підлягає зарахуванню на збільшення ба­лансового прибутку підприємства.

На підприємствах, які здійснюють свою діяльність на умовах оренди, елемент ’’амортизація основних фондів’’ включає амортизаційні відрахування на повне їх відновлення як за власними, так і за орендованими основними фондами.

До цього елемента належать також амортизаційні від­рахування на повне відновлення основних фондів (примі­щень), які надаються безкоштовно організаціям (струк­турним підрозділам підприємства) громадського харчуван­ня для обслуговування трудових колективів, а також від вартості приміщень та інвентаря, які надаються медичним установам для організації медпунктів безпосередньо на території підприємства.

Підприємства з іноземними інвестиціями, філії спіль­них підприємств, створених на території інших держав з участю підприємств України, провадять амортизаційні від­рахування на повне відновлення основних виробничих фондів за нормами і в порядку, встановленими для під­приємств України, якщо інше не передбачено міжнарод­ними і міждержавними договорами та законодавством.

До інших затрат належать:

1. платежі на обов'язкове страхування майна під­приємств, яке входить до складу основних виробничих фондів, а також окремих категорій працівників, зайнятих на виробництві відповідних видів продукції (робіт, послуг) безпосередньо на роботах із підвищеною небезпекою для життя і здоров'я;

2. виплата процентів за короткострокові кредити й по­зики банків, одержання яких пов'язане з поточною вироб­ничою діяльністю, крім процентів за прострочені і відстро­чені кредити та позики, одержані на покриття недостачі власних оборотних коштів і на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

3. витрати на сертифікацію і збут (реалізацію) про­дукції, включаючи вивізне (експортне) мито;

4. витрати на відрядження за нормами, встановленими законодавством;

5. виплата стороннім підприємствам за пожежну і сто­рожову охорону;

6. витрати на організований набір працівників, підйомні;

7. обов'язкові відрахування за встановленими нормами в позабюджетні фонди сприяння конверсії, на будівництво, ремонт і утримання автомобільних шляхів, фінансування галузевих і міжгалузевих науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт і освоєння нових технологій та виробництва нових видів продукції (іноваційні фонди);

8. витрати на гарантійний ремонт та обслуговування;

9. оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, бан­ків (відкриття і ведення рахунків, вкладів: виконання опе­рацій за рахунками, а також поштово-телеграфні та інші витрати, пов'язані з виконанням банками доручень під­приємства);

10. оплата оренди окремих об'єктів основних виробни­чих фондів у межах норм амортизаційних відрахувань на їх повне відновлення, при цьому плата за оренду нежитлових приміщень для забезпечення основної виробничої ді­яльності у склад витрат включається за ставками, затвер­дженими місцевими органами державної виконавчої влади;

11. плата за землі сільськогосподарського призначен­ня, а також зайняті під об'єкти й споруди виробничого призначення;

12. платежі за викиди й скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів 'та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів;

13. податок із власників транспортних засобів;

14. знос нематеріальних активів;

15. інші витрати, які включаються у собівартість про­дукції (робіт, послуг), але не належать до раніше пере­лічених елементів витрат.

При визначенні валового доходу (прибутку) враховую­ться:

• виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і майна (включаючи основні фон­ди), нематеріальних активів і брокерських місць (крім реа­лізації біржами);

• доходи від позареалізаційних операцій, зменшені на суми витрат по цих операціях;

• кошти, одержані від підприємств-постачальників (під­рядчиків) і не враховані підприємствами на рахунку реа­лізації.

Слід зазначити, що внески, паї, а також кошти від добровільних пожертвувань не є доходами (прибутком) підприємства і не оподатковуються. Але доход (прибуток), одержаний від використання вказаних коштів, підлягає оподаткуванню.

До складу доходів (витрат) від позареалізаційних опе­рацій включаються:

• доходи, одержувані від пайової участі в спільних під­приємствах;

• доходи від здачі майна в оренду;

• дивіденди (проценти) з акцій, облігацій та інших цін­них паперів, що належать підприємству;

• доходи (проценти), одержані від комерційного кредиту (виданої позички).

Суми, внесені до бюджету та іншим організаціям у вигляді економічних санкцій, які відповід­но до чинного законодавства відносяться за рахунок, що залишається в розпорядженні підприємства, не включаються до складу витрат від позареалізаційних операцій. До таких санкцій, зокрема, належать витрати на сплату в бюджет штрафних санкцій (включаючи пеню) і відшкоду­вання збитків, завданих унаслідок недотримання вимог з охорони навколишнього середовища, забруднення та інших шкідливих впливів, використання природних ресурсів понад установлені ліміти, недотримання санітарних норм і пра­вил, одержання необгрунтованого прибутку шляхом за­вищення цін на продукцію (роботи, послуги), приховання (заниження) прибутку та інших об'єктів оподаткування, інших видів штрафних санкцій, суми яких підлягають вне­сенню в бюджет.

При встановленні об'єктом оподаткування валового до­ходу його розмір визначається вирахуванням із загальної виручки спочатку встановлених платежів до бюджету, а по­тім суми матеріальних та прирівняних до них затрат згід­но із схемою (додаток 2).

Якщо об'єктом оподаткування є прибуток, то його ви­значення можна відобразити за допомогою такої схеми (додаток 3).

Визначення сум доходу (прибутку) від деяких видів діяльності має свої особливості.

Якщо підприємство здійснює торгівлю купленими то­варами й матеріалами, доход визначається як різниця між купівельною і продажною вартістю товарів і матеріалів. Від аукціонного продажу доход також може визначатись як різниця між цінами на куплені і продані товари або як різниця між вартістю виробленої продукції за діючими державними чи вільними цінами й вартістю продажу її на аукціоні. При цьому вільні ціни визначаються за даними підприємства, яке реалізує продукцію.

При товарообмінних операціях шляхом прямого обміну або виконанні робіт (послуг) у рахунок бартерної угоди оподатковувана виручка від реалізації визначається розрахунково, виходячи із цін на продукцію (роботи, послуги), що діяли на дату виписування відвантажувальних докумен­тів, або вартості товарів, придбаних для проведення то­варообмінних операцій.

Якщо підприємство реалізує продукцію (роботи, послу­ги) власного виробництва за цінами, нижчими від собі­вартості або ціни придбаних товарів, то оподатковувана виручка від їх реалізації також визначається розрахун­кове, виходячи із ціни реалізації аналогічної продукції (робіт, послуг), але не нижче за собівартість її виробни­цтва або ціну придбання.

Доходом від посередницької діяльності є сума комісійних винагород (процентів) від виконання угод або доход від посередницьких операцій. Прибуток від посередницької діяльності - це різниця між доходом від цієї діяльності й пов'язаними з нею витратами.

При визначенні об'єкта оподаткування для іноземних юридичних осіб враховуються доходи (прибуток), одержа­ні лише із джерел в Україні, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні. Для підпри­ємств України об'єктом оподаткування є доходи (прибу­ток), отримані з вищевказаних джерел, а також за межа­ми України.

Доходи підприємств одержані в іноземній валюті, під­лягають оподаткуванню за сукупністю з доходами, одер­жаними в національній валюті, на загальних підставах. При цьому доходи в іноземній валюті перераховуються в національну грошову одиницю України за курсом Націо­нального банку України, що діяв на дату одержання доходу.

Для організацій, які не перебувають на господарсько­му розрахунку, але одержують доходи від здійснення гос­подарської (комерційної) діяльності (надання послуг), оподатковуваним доходом є сума перевищення доходів над витратами, пов'язаними з цією діяльністю.

Оскільки різні частини доходу оподатковуються за різ­ними ставками, то валовий доход необхідно розкласти на окремі частини, вилучивши з нього суми:

1. доходів (дивідендів, процентів) від акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству;

2. доходів, одержаних від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України;

3. прибутку, не розподіленого серед працівників, акціо­нерів, пайовиків або кредиторів господарського товарист­ва, якщо він реінвестується всередині самого підприємства виключно на модернізацію, реконструкцію або розширення свого виробництва;

4. доходів від посередницької діяльності;

5. доходів від казино, відеосалонів, відеопоказу, про­кату відео- й аудіокасет, запису на них, гральних автома­тів із грошовим виграшем, від проведення масових концертно-видовищних заходів;

6. додаткових доходів від продажу товарів, продукції, майна на аукціоні.

При визначенні оподатковуваної частини доходу врахо­вуються також пільги, яким можуть користуватися підприємства згідно з чинним законодавством. Склад пільг буде розглянуто нижче.

З метою усунення подвійного оподаткування сума при­бутку або доходу, одержана за кордоном, включається до загальної суми доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, і враховується при визначенні розміру податку.

Обчислення оподатковуваного прибутку (доходу) іноземних юридичних осіб має деякі особливості. Так, при визначенні оподатковуваного прибутку необхідно враховувати лише валовий прибуток іноземної юридичної особи, який одержано у зв'язку з її діяльністю в Україні через постійне представництво, якщо таке постійне пред­ставництво веде окремий баланс та має рахунок у банку в Україні.

У разі, коли іноземна юридична особа здійснює свою діяльність не лише в Україні, але й за її межами, і при цьому не веде окремого обліку прибутку, який дає змогу визначити суму прибутку від діяльності, здійснюваної нею через постійне представництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню, може бути визначена на основі розрахунку, узгодженого платником податку з по­датковим органом, що контролює його платежі до бюдже­ту. Якщо немає можливості прямим підрахуванням ви­значити прибуток, одержаний іноземною особою від діяль­ності в Україні, він може бути визначений податковим органом, виходячи з валового доходу або проведених за­трат і норми рентабельності ЗО %.

Іноземні юридичні особи можуть одержувати як ком­пенсацію за здійснювану в Україні через постійне представ­ництво діяльність оплату у вигляді продукції чи майна. У цьому випадку для визначення оподатковуваного при­бутку використовуються договірні (контрактні) ціни, ціни основних організацій-експортерів або ціни, обчислені на базі світових цін на таку саму або аналогічну продукцію чи майно.

Пільги щодо податку на прибуток (доход).

Пільги щодо податку на прибуток (доход) умовно мож­на поділити на чотири групи:

1. звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від оподаткування як окремі суб'єкти, так і окремі види доходів;

2. звільнення від сплати податку на певний строк;

3. зменшення оподатковуваного прибутку (доходу);

4. зменшення розміру ставки податку.

Склад кожної з указаних груп залежить від того, на досягнення якої мети спрямована система пільг.

Пільги можуть установлюватися з метою стимулювання розвитку:

• науки й виробництва;

• технічної бази підприємств;

• окремих форм господарювання і виробництва окремих видів продукції;

• соціальної та культурної сфери;

• благодійної діяльності;

• соціального захисту деяких категорій працівників.

Стимулювання розвитку науки й виробництва здійснює­ться шляхом звільнення від оподаткування на певний строк, наприклад на п'ять років, доходів, одержуваних:

а) підприємством - власником патенту від використан­ня винаходу у власному виробництві, а також від продажу на нього ліцензії в межах строку дії патенту;

б) підприємством від використання винаходу в резуль­таті придбання ліцензії - з дати початку використання винаходу;

в) підприємством або новим виробництвом, створеним спеціально для виготовлення нової техніки з використан­ням запатентованого винаходу, - з дати введення підпри­ємства або нового виробництва в експлуатацію.

Крім того, можна звільняти від оподаткування увесь або частину (наприклад, 50 %) прибутку, який спрямовує­ться підприємством на проведення власними силами або науковими організаціями науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку й освоєння нових про­гресивних та екологічно чистих технологій і видів продук­ції, здійснювані за рахунок прибутку (доходу), що зали­шається в розпорядженні підприємства.

З метою розвитку технічної бази виробництва оподатко­вуваний доход (прибуток) зменшується на суму прибутку, використаного на реконструкцію і модернізацію активної частини виробничих фондів, на нове будівництво, розши­рення, введення і освоєння нових потужностей з виробни­цтва товарів (робіт, послуг). Але вказана пільга надає­ться за умови повного використання на дані цілі аморти­заційних відрахувань, що є в підприємства, а також залишків невикористаного прибутку минулих років.

Характеристики

Список файлов реферата