58778 (Політичний та соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991–2005 рр), страница 2

У березні 2005 р. Європарламент прийняв резолюцію про ситуацію в Білорусі, в якій закликав Раду Європи засудити існуючий в країні режим як диктатуру, а президента — як диктатора.

2. Соціально-економічний розвиток Білорусі у 1991 – 2005 рр.

Після розпаду СРСР у 1991 році Білорусь почала створення змішаної (державно-ринкової) економіки. Політика уряду полягала в тому, щоб, базуючись на існуючій структурі сільського господарства і промисловості, перетворити країну в експортера сільськогосподарської сировини та обладнання. До кінця 1990-х років приватизація практично не здійснювалася, як і раніше існує система державних замовлень і розподілу продукції. У період з 1992 по 1994 роки обсяги промислового виробництва скоротилися на 39%, інвестицій - на 54%, торгівлі - на 67%. Це зниження супроводжувалося швидким ростом інфляції і безробіття (в середині 1999 року було зареєстровано 96,9 тис. безробітних), зростанням дефіциту державного бюджету і платіжного балансу.

Хоча президент О.Лукашенко оголосив у 1995 році про успіхи своєї політики стабілізації, МВФ піддав критиці фінансову політику Білорусі і скасував програму надання Мінську кредиту в 300 млн. доларів. Заснування у січні 1995 року митного союзу з Росією призвело до підвищення імпортних тарифів для білоруських споживачів з 5% до 20%, а пізніше - до 40%.

Згідно з офіційними даними, у Білорусі з 1997 року обсяги виробництва щорічно збільшуються на 7-10%, але це зростання в основному базується на виробництві товарів за держзамовленням, більшість яких залишаються не оплаченими. Відсутність структурних реформ призвела до послаблення підприємницького сектора і нестабільності банківського сектора економіки. Держава продовжує виплачувати субсидії сільськогосподарському сектору і зберігає контроль за цінами. Незважаючи на лібералізацію валютного ринку для приватних осіб наприкінці 1997р., держава зберігає контроль над обмінним курсом валют для підприємств та організацій, що призводить до відтоку іноземного капіталу.

Внаслідок економічної кризи в Росії у 1998 році Білорусь зазнала великих збитків у промисловості, торгівлі і сільському господарстві.

Сьогодні за даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП – $ 22,5 млрд Темп зростання ВВП – 8,3 %. ВВП на душу населення – $2198. Прямі іноземні інвестиції – $ 31,4 млн Імпорт (г.ч. рідке паливо, природний газ, промислова сировина, текстиль, цукор) – $ 15,8 млрд (г.ч. Росія – 53%; Україна – 11%; Німеччина – 8%; Польща – 3%; Литва – 2%). Експорт (г.ч. продукція машинобудування, хімікати, продовольство) – $ 13,9 млрд (г.ч. Росія – 65,5%; Україна – 5,8%; Польща – 2,5%; Литва – 2,2%)

У структурі ВВП у 2001 р промисловість складає 27.7%; сільське господарство - 8.9%; транспорт і телекомунікації - 11.3%; торгівля і послуги - 9.7%. Мінськ - найбільший промисловий центр Білорусі. Тут випускається 1/4 всієї промислової продукції країни. Іншими великими промисловими центрами є Гомель (сільськогосподарське устаткування й кабелі), Могильов (електроніка і штучне волокно), Бобруйськ (шини), Брест (електроніка, вовняні тканини і споживчі товари тривалого користування), Гродно (продукція хімічної промисловості, текстиль), Полоцьк (штучне волокно і продукти нафтохімії). Видобуток калійних солей здійснюється на Поліссі.

На початку ХХІ ст. Білорусь має труднощі з енергозабезпеченням. Білоруський уряд звернувся до Росії за допомогою, пропонуючи концесії в промисловості і військовій сфері в обмін на постачання дешевої нафти і природного газу. На період до 2010 р. паливно-енергетичному комплексу Білорусі необхідні інвестиції в розмірі понад 7 млрд дол. З цієї суми 3,9 млрд дол. необхідно направити в електроенергетику, 1,7 млрд - на забезпечення країни природним газом, 1,6 млрд дол. - на постачання нафтопродуктів і 2,8 млрд дол. - на розвиток нетрадиційних джерел енергії.

В останні роки в республіці спостерігається стійке економічне зростання: ріст ВВП у 1999 р. - 3%, у 2000 р. - 6%. З метою проведення валютної стабілізації в 2000 році був установлений єдиний курс на всіх сегментах валютного ринку.

За даними Мінстату ріст ВВП Білорусі в 2006 р. досяг 9,9 %, інфляція склала 6,6 %, зростання промислового виробництва 11,3 %[4], ріст інвестицій в основний капітал — 31,4 %[5]. ВВП на душу населення (по паритету купівельної спроможності) склав 7800 доларів[6], що є одним з найкращих показників на території колишнього Радянського Союзу. Експерти пов'язують зростання економіки в першу чергу з дешевою вартістю російських енергоносіїв для Білорусі, які, після останньої російсько-білоруської газової війни 2006 року, значно піднялися.

Білорусь входить до єдиного митного простору з Росією.

У Республіці Білорусь створені 4 вільні економічні зони (ВЕЗ "Мінськ", ВЕЗ "Брест", ВЕЗ "Вітебськ", ВЕЗ "Гомель-Ратон") з ліберальними умовами господарювання у вигляді податкових пільг: звільнення від податку на прибуток на 5 років, фіксований перелік податків, податок на прибуток і доходи - 15 % (по країні - 25 %), податок на додану вартість - 10 % (по країні - 20%); пільгового митного режиму: мито і заходи економічної політики не поширюються на товари, що ввозяться на територію зони з-за кордону; при вивозі продукції власного виробництва резидентів ВЕЗ за межі Республіки Білорусь мито та митні платежі не стягуються, також не встановлюються квоти і не вводиться ліцензування. Після розширення Європейського союзу ВЕЗ "Брест" розташована безпосередньо на кордоні ЄС.

У 2005 р. товарообіг Білорусі з Україною становив $1801,7 млн. і порівняно з 2004 р., збільшився на 66,1%; експорт Білорусі в Україну торік сягнув $907,8 млн. (збільшився на 68,2%), імпорт – $893,9 млн. (зріс на 64,0%). Очікується, що у 2006 р. товарообіг між Україною і Білоруссю перевищить $2 млрд. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі Республіки Білорусь у 2005 р. склав $32,7 млрд., при цьому майже 6% у його структурі припадає на Україну.

3. Основні вектори зовнішньої політики Білорусі у 1991 – 2005 рр. Білорусько-українські відносини

Після проголошення державної незалежності Білорусь дістала міжнародне визнання, має дипломатичні відносини різних рівнів з багатьма державами світу (127 наприкінці 2006 р.). Вона є членом ООН і 12 її спеціалізованих організацій, Союзу Незалежних Держав, Євразійського економічного товариства, Єдиного економічного простору, Міжнародного валютного фонду та ін. У грудні 1991 р. Білорусь визнали Європейські співтовариства. У 1995 р. було підписано Угоду про партнерство і співробітництво в політичній, економічній і торговій сфері. Країна отримувала значну допомогу в рамках програми ТАСІС. Однак подальшому розвитку відносин Білорусі з Євро-союзом перешкодили антидемократичні кроки правлячого режиму. ЄС відмовився визнати конституційні зміни в 1996 р. У 1997 р. Рада Міністрів ЄС відмовилася продовжити Угоду про партнерство і співробітництво та підтримати вступ Білорусі в Раду Європи. Білорусь втратила статус спеціально запрошеного члена в Євро-парламенті через недемократичність виборів 1997 р. і тиск на політичну опозицію. Відновлення цього членства можливе лише за таких умов: розширення повноважень парламенту, запровадження інституту уповноваженого з прав людини, перегляд виборчого закону і закону про пресу. У березні 2005 р. ЄС висловив готовність фінансувати "формування громадянського су-спільства" в Білорусі.

Вектор зовнішньої політики орієнтований на Росію, яка є основним партнером в політичній і економічній сферах. У 1995 р. між двома державами укладено Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво на 10 років. У грудні 1999 р. підписано Договір про створення Союзної російсько-білоруської держави (набув чинності 26 січня 2000 р.). Зміна вищого керівництва в Росії загальмувала інтеграційні процеси. Питання про прийняття єдиної конституції до кінця 2007 р. вирішеним не було. Переговори про єдину валюту також опинилися у безвиході. У березні 1996 р. Білорусь разом з Росією, Казахстаном і Киргизстаном утворила Союз інтегрованих держав.

Білорусько-українські дипломатичні відносини були встановлені 27 грудня 1991 р. Перший офіційний візит глави білоруського уряду В. Кебича до Києва 16 грудня 1992 р. започаткував політичний діалог на найвищому рівні. У липні 1995 р. між двома державами підписано Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво (набув чинності 6 серпня 1997 р.). Однією з важливих проблем двосторонніх відносин є питання про державний кордон. Хоча відповідний договір було укладено ще в травні 1997 р. і ратифіковано українською стороною, офіційна Білорусь його узаконення ставить у залежність від сплати Україною державного боргу (близько 100 млн дол., утворився в розрахунках між підприємствами двох країн у 1992—1993 рр.; українська сторона визнає лише половину цієї суми). У грудні 1998 р. підписано Програму економічного співробітництва до 2008 р. У травні 2007 р. в Мінську проходила перша Національна виставка "Товари України", на якій було представлено понад 100 українських виробників. За останні чотири роки білорусько-український товарообіг збільшився у 4,5 раза і сягнув у 2006 р. 2,5 млрд дол.

Висновки

Отже, сьогоднішня політична система і політичний режим в Білорусії знаходяться на етапі подальшого розвитку авторитаризму, що робить малоймовірною демократичну еволюцію. Узурпація влади може призвести до негативних наслідків. Політична ситуація в країні також загострилася після останніх Президентських виборів коли розганялися мітинги опозиції була не стабільна політична ситуація.

Демократизація суспільства дала поштовх політичному плюралізму в країні, виникли нові партії, організації, рухи й об'єднання різного ідейного спрямування. Однак більшість їх була нечисельною, не мала тривкої соціальної бази та конкретно вироблених програм. Нові політичні умови, в яких опинилася Білорусь та інші республіки СРСР вимагали зміни форм національно-державних відносин.

Серед перших були підписані договір про співробітництво в політиці, економіці, екології, охороні здоров'я, науці й техніці, культурі, торгівлі з Росією, а також договори про основи відносин з Україною і Казахстаном. Білорусь не бачила себе поза СРСР, що підтвердили результати березневого референдуму 1991 р.: за збереження СРСР проголосувало 82,8 % громадян країни.

Але подальші зміни не носили руйнівного авторитарного режиму. В країні протягом 1991 – 2005 рр. прокотилися багато мітингів і демонстрацій, направлених проти влади, але влада подавлювала будь-які намагання протистояти існуючому режимі. Європарламент засудив існуючий в країні режим як диктатуру, а президента — як диктатора.

Список літератури:

1. История Беларусси: Вопросы и ответы / Мн: Беларусь 1993. – 200 с.

2. История Беларусси. - Мн.,1997.

3. Кирилкина Н.Межрегиональные отношения как фактор стабильности в республике // Полития – 2003 – №1 – С.80-91.

4. Ковкель, Ярмусик. История Беларусси. - Мн., 2000.

5. Лукашенко в Києві // Укр. слово – 1999 – 18 березня – С.9.

6. Нариси истории Беларусии: В 2 т. Т.2 – Минск: Беларусь, 1995 – С.502-506.

7. Павленко А. Білорусь: Сучасний стан та перспективи розвитку // Розбудова держави – 1998 - № 9-20 – С.81-87.

8. Червак Б. Білорусь: Воля або смерть // Укр. слово – 1996 – 28 листопада – С.1-4.