Реферат: Патогенетичне обґрунтування нового підходу до лікування та профілактики загострень хронічного періодонтиту

Патогенетичне обґрунтування нового підходу до лікування та профілактики загострень хронічного періодонтиту

Содержание

• Міністерство охорони здоров’я України
• Луганський державний медичний університет
• Чала Тетяна Анатоліївна
• УДК 612.015.1-313.3-017.1-31-6:611.316.5
• Луганськ-2008
• ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
• ВИСНОВКИ
• В розвитку хронічного періодонтиту приймає участь 21 вид суворо анаеробних бактерій, в тому числі A. fermentans (12,4%), A. naeslundii (4,7%), B. рutredinus (5,2%), C. histolyticum (3,4%), C. subterminale (7,7%), D. nodosus (9%), D. pneumosintes (2,1%), E. lenta (11,6%), E. tenue (3%), F. varium (2,6%), G. morbillorum (10,3%), L. catenaforme (2,1%), P. anaerobius (2,1%), P. arridum (1,3%), P. asaccharolyticus (5,6%), P. magnus (4,3%), P. melaninogenica (3%), S. hansenii (2,6%), T. praeacuta (3,9%), V. alcalescens (1,3%) и V. parvula (1,7%). У 61,3% випадків хронічний періодонтит є моноінфекцією, в 38,7% - змішаною інфекцією. Етіологічні агенти хронічного періодонтиту мають імуносупресивні властивості, які мають прояв у здатності специфічно взаємодіяти з комплементом, зв’язувати лізоцим та руйнувати Ig А, Ig M та Ig G, та найбільш виражені у G. morbillorum, D. nodosus, A. fermentans і E. lenta. Етіологічні агенти хронічного періодонтиту чутливі до ампіциліну в 55,4% випадків, до гентаміцину – в 67%, до тетрацикліну – в 33%, до еритроміцину – в 49,4%, до лінкоміцину – в 64,8%, до ріфампіцину – в 84,5%, до метронідазолу – в 94,4% випадків.
• СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ