184736 (744540), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Продаж за комерційним конкурсом - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який за фіксованих почат­кових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж за конкурсом з відтермінуванням платежу - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає покупець, який на конкурсних засадах здобув право оплати за придбаний об'єкт з відтермінуванням платежу на три роки за умови попереднього вне­сення 30% його вартості.

Викуп державного майна підприємства згідно з альтернатив­ним планом приватизації - спосіб приватизації, за яким власни­ком об'єкта (або його частки) стає товариство покупців, створене його працівниками, згідно з розробленим товариством покупців планом, що є альтернативним до плану, запропонованого комі­сією з приватизації.

Викуп державного майна, зданого в оренду з викупом, - спосіб приватизації, за яким власником об'єкта стає орендар відпо­відно до договору оренди.

Продаж акцій відкритих акціонерних товариств - спосіб приватизації, за яким власниками акцій перетворених у відкриті акціонерні товариства державних підприємств на конкурсних за­садах стають покупці, які запропонували найвищу ціну за най­більшу кількість акцій після реалізації акцій на пільгових умо­вах.

Акціонування, як процес перетворення державних підприємств в акціонерні компанії з розміщенням акцій в інвес­тиційних банках, провадять шляхом випуску в обіг цінних па­перів. Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують пра­во володіння часткою капіталу, визначають взаємовідносини між організацією, яка їх випустила, та їхнім власником і передбача­ють виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових або інших прав на ці документи іншій особі. Головними видами цінних паперів є облігації та акції. Облігації - це цінні папери, які засвідчують про внесення їхнім власником грошових коштів і підтверджують зобов'язан­ня імітента (акціонерного товариства) покрити йому номінальну вартість у передбачений термін з оплатою фіксованого відсот­ка, якщо інше не передбачено умовами. Акції - це цінні папери без визначеного терміну обігу, які свідчать про внесення певно­го паю до статутного фонду, визначають можливість управління ними, дають право на отримання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також участь у розділі майна у разі ліквідації акціо­нерного товариства. Акції, які випускають в обіг, бувають різно­го виду і різної категорії (привілейовані, прості, іменні, закриті, акумулюючі та ін.).

Особливим видом державних цінних паперів, які засвідчу­ють право власника на безоплатне одержання у процесі привати­зації частки майна державних підприємств, державного житлово­го фонду, земельного фонду, є приватизаційні папери. Вони мо­жуть бути лише іменними.

Для оплати придбаних об'єктів приватизації поряд з грошо­вими коштами на спеціальних приватизаційних рахунках грома­дян України застосовують приватизаційні майнові сертифікати. До випуску приватизаційних майнових сертифікатів зазначені платежі ведуть з приватизаційних депозитних рахунків грома­дян. Ці рахунки відкривають на суму номінальної вартості прива­тизаційного майнового сертифіката.

Державна підтримка малого підприємництва

Розвиток та підтримка підприємництва в сучасних умовах є одним із пріоритетів державної економічної політики. З цією метою Кабінет Міністрів України прийняв постанову від З квітня 1996 р. № 404 "Про концепцію державної політики роз­витку малого підприємництва".

Незважаючи на низку заходів для стимулювання підприєм­ництва, вжитих на державному рівні, зростання ділової активності малого бізнесу відбувається повільно.

Наразі немає дієвої системи фінансування, кредитування та страхування малого бізнесу. Обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингову систему співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних взаємовідно­син між ними, відродження виробництва, гуртово-роздрібної торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінан­сових ресурсів і використання навиків роботи кваліфікованих спеціалістів.

У містах зростання кількості малих підприємств (МП) зумо­вило створення регіональних центрів. Адже жодному із діючих МП не під силу мати, наприклад, свій обчислювальний центр та інші об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури. Об'єднан­ня їхніх зусиль дасть змогу вирішити цю проблему.

Становлення малого бізнесу без надання пільгової допомоги у формуванні стартового капіталу на підставі оцінки інвестицій­ної обґрунтованості бізнес-планів є проблематичним. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання, узгод­ження, комбінування різних форм, методів, засобів регулювання і підтримки, головними серед яких є: фінансово-кредитна підтрим­ка, яка передбачає прямі гарантовані позики, цільове субсидію­вання, пільгове кредитування, гарантії перед кредитними товари­ствами, цільове бюджетне фінансування, створення різних кре­дитно-фінансових та інвестиційних організацій; сприятлива по­даткова політика, яка передбачає формування системи пільгового оподаткування, надання права прискореної амортизації і вилучен­ня амортизаційних відрахувань з об'єктів оподаткування; інфор­маційно-консультативна підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговування, надання консультативної допомоги з усіх питань становлення і функціонування малих бізнесових структур; орга­нізаційно-управлінська підтримка - технологічне навчання, до­помога в інноваційній сфері, технічна допомога.

Перелічені форми і засоби сприяння розвитку малого бізне­су в більшості країн передбачені державними програмами, спря­мованими на підтримку і стимулювання розвитку МП. Несистемність та непослідовність дій на підтримку малого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку. Тому Президент України указом від 12 травня 1998р., №456/98 "Про державну підтримку малого підприємництва" визначив таке.

1. Вважати підтримку малого підприємництва одним з най­важливіших завдань державної політики, яку вести за такими на­прямами:

• формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва;

• створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-тех­нічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій;

• запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності;

• удосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення ква­ліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва;

• фінансова підтримка інноваційних проектів.

2. Державна підтримка малого підприємництва ведеться згідно з державною та регіональними програмами підтримки малого підприємництва, які затверджують відповідно до законодавства.

Державна та регіональні програми підтримки малого підпри­ємництва спрямовані на реалізацію таких головних заходів:

• удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку і підтримки малого підприємництва;

• фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва;

• створення бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, консультацій­них та інформаційних систем тощо;

• удосконалення системи підготовки, перепідготовки і підви­щення кваліфікації кадрів для малого підприємництва;

• створення сприятливих умов для залучення до підприємниць­кої діяльності соціальне незахищених категорій населення -інвалідів, жінок, молоді, звільнених у запас військовослужбовців, безробітних тощо;

• сприяння в отриманні суб'єктами малого підприємництва приміщень (будівель), обладнання, потрібних для ведення підпри­ємницької діяльності, а також інформаційних матеріалів;

• залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання на­уково-технічних і соціально-економічних програм, поставок про­дукції (робіт, послуг) для державних потреб;

• фінансового забезпечення програм підтримки малого підпри­ємництва з коштів державного та місцевих бюджетів, позабюд­жетних коштів, у тому числі, одержаних від приватизації держав­ного майна та інших джерел фінансування.

Обсяг щорічних асигнувань на державну підтримку малого підприємництва визначений у видатковій частині Державного бюд­жету України та Державній програмі приватизації. Розпорядни­ком цих коштів є Державний комітет України з питань розвитку підприємництва.

Державну підтримку малого підприємництва забезпечують Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місце­вого самоврядування.

Органам державної влади та місцевого самоврядування ре­комендовано виділяти для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менше 0,5 % річних доходів відповідних бюд­жетів.

До Закону України "Про підприємництво" внесено низку змін, зокрема, щодо суб'єктів малого підприємництва. На підставі цьо­го Закону суб'єктом малого підприємництва є юридична або фізич­на особа, яка займається підприємницькою діяльністю і відпові­дає одночасно таким чотирьом вимогам:

• кількість усіх працівників не перевищує 50 осіб (враховую­чи сумісників, контрактників, працівників усіх філій і підрозділів);

• обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн;

• у статутному фонді засновники (учасники) - юридичні осо­би, які самі не є суб'єктами малого підприємництва - можуть мати частку не більше 25%;

• суб'єктом малого підприємництва не може бути довірче то­вариство, страхова компанія, банк, інша фінансово-кредитна та небанківська фінансова установа.

Введено також поняття мікропідприємства, яким є суб'єкт малого підприємництва, у якого всіх працівників не більше 10 осіб, а обсяг виторгу від продажу товарів (робіт, послуг) - не більше 250 тис. грн. за рік.

Міністерство економіки України 30 вересня 1998 р. на вико­нання відповідного указу Президента затвердило Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку для суб'єктів малого бізнесу, які оберуть спрощене оподаткування. Ця форма передба­чає два варіанти;

1) просту форму бухгалтерського обліку;

2) форму бухгалтерського обліку з веденням реєстрів обліку.

Проста форма бухгалтерського обліку, передбачає ведення Книги обліку господарських операцій і Відомості обліку заробіт­ної плати, тоді як друга - ведення дев'яти реєстрів. Проста форма дає змогу за один робочий прийом виконати хронологічний і сис­тематичний запис господарських операцій, отримати в одному реєстрі дані для складання бухгалтерської звітності, використо­вуючи метод подвійного записування й документування. Реаліза­ція продукції, товарів, робіт і послуг у цій формі відображена за єдиним принципом нарахування - після відвантаження готової продукції, товарів, підписання документів про виконані роботи і надані послуги.

Суб'єкти малого бізнесу не зобов'язані вести облік витрат за статтями калькуляції, видами продукції, робіт і послуг, у розрізі місць виникнення витрат та ін.

Той суб'єкт малого бізнесу, який обрав спрощене оподатку­вання доходів на підставі єдиного податку, є платником податку на додану вартість, однак не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

• податку на прибуток;

• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

• плати за землю;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів;

• збору до Фонду Чорнобиля;

• збору до Державного інноваційного фонду;

• збору на обов'язкове соціальне страхування;

• відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

• комунального податку;

• податку на промисел;

• збору на відрахування до Пенсійного фонду;

• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

• внесків до фонду соціального захисту інвалідів.

У сучасних умовах підприємства малого і середнього бізнесу функціонують при недосконалому нормативно-правовому забезпе­ченні. Деякі види діяльності малого підприємництва надмірно рег­ламентовані чинними нормами законодавства, що негативно впли­ває на економічний та фінансовий стан таких підприємств.

Використана література

1. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів: “Українські технології”, 1999. – 640 с.

2. Дідівська Л., Головко Л. Державне регулювання економіки. – К.: Знання-Прес, 2000. – 209 с.

5

Характеристики

Список файлов реферата