flam7 (743061), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Специфічне місце серед інтеграційних угруповань може зайняти Черноморське економічне співробітництво (ЧЕС), декларацію про створення якого 1992 р. підписали керівники Албанії, Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Грузії, Росії, Румунії, Туреччини, України.
Основні напрями причорноморського співробітництва:
-формування інфраструктури бізнесу через створення та розвиток спільних фінансових та інформаційних мереж;
-спільне будівництво о’єктів транспортної інфраструктури, розвиток транспортно-експедиторського співробітництва;
-комплексне використання і охорона ресурсів Чорного моря;
-співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіону, у справі раціонального енергоспоживання;
-реалізація спільних проектів щодо технологічного переобладнання метелургічних виробництв країн-учасниць;
-участь у конверсії оборонної промисловості та ін.
у довгостроковому контексті очевидна орієнтація України на європейські інтеграційні структури, що розвиваються на основі ЄС. Група фахівців Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України під керівництвом В. Сіденка обгрунтовано сформулювала основні завдання зовнішньоекономічної політики України щодо ЄС та країн-членів цієї організації:
-якомога повніша реалізація у відносинах з ЄС загальних принципів торгово-економічного співробітництва;
-своєчасне і комплексне вжиття економічних та політичних заходів, необхідних для початку переговорів з ЄС щодо створення в перспективі зони вільної торговлі;
-здобуття послідовної підтримки з боку ЄС у питання якнайшвидшого приєднання України до ГАТТ, Світової організації торгівлі (СОТ);
-забезпечення безперешкодного доступу основних експортуємих товарів і послуг України на ринки ЄС;
-здобуття стабільної фінансової підтримки і технічної допомоги для успішного проведення ринкових перетворень в економіці України.
Важливим є розуміння об’єктивно обумовленої етапності в реалізації інтеграційних пріоритетів України в Західній Європі з відповідною орієнтацією як внутрішньої, так і зовнішньоекономічної політики (табл. 1).
Таблиця 1
Етапи реалізації зовнішньоекономічної політики України стосовно ЄС
| Етапи та головні завдання | Особливості зовнішньоекономічної політики |
| 1. Створення умов для розвитку співробітництва та інтеграції (4-5 років)
| Експорт: підтримання загальних масштабів і динаміки, швидка реакція на поточні наявні можливості збільшення; якісний розвиток традиційного експорту. Імпорт: стимулювання ввезення дефіцитної сировини та напівфабрикатів, продукції критичного імпорту; імпорт комплектуючих деталей, вузлів, компонентів в межах кооперації; закупка ліцензій, ноу-хау і обмеження ввозу окремих товарів непершочергової потреби; вибірковий протекціонізм. Промислова і науково-технічна кооперація: створення умов для науково-технічної кооперації; активізація роботи з патентування в країнах ЄС нових технічних рішень і технологій. Інвестиційне співробітництво: формування умов для масштабного залучення іноземних інвестицій із країн ЄС; співпраця з фінансово-кредитними організаціями ЄС; ефективне використання технічної допомоги. |
| 2. Прискорена адаптація і початок входження в європейські економічні структури (6-10 років)
| Експорт: селективний розвиток виробничо-експортного потенціалу; диверсифікація традиційного експорту; розвиток експорту на основі високих технологій у пріоритетних для України галузях; розширення експорту послуг. Імпорт: лібералізація, збагачення внутрішнього ринку товарами світового гатунку виробничого і невиробничого споживання; впровадження сучасної системи сертифікації якості імпортних товарів і послуг. Промислова і науково-технічна кооперація: інтенсифікація науковотехнічної та розгортання у пріоритетних галузях науково-виробничої кооперації із залученням конкурентоспроможних підприємств України; виробнича кооперація і формування міцного експортноспроможного сектора економіки. Інвестиційне співробиництво: селективне стимулювання іноземних інвестицій; експорт капіталу з орієнтацією на перспективні зарубіжні ринки товарів. |
| 3. Комплексна інтеграція в європейські економічні структури (10-20 років)
| Оптимізація масштабів і структури експорту, імпорту, глибока виробнича, науково-технічна кооперація, ефективне інвестиційне стимулювання. |
Принципове значення для реалізації ефективної політики України є інтенсифікація її дво- або багатосторонніх зв’язків, активна участь в діяльності міжнародних економічних організацій.
Україна стала членом МВФ, Світового банку, ЄБРР, а також має статус спостерігача в ГАТТ. Україна вирішує практичне питання співпраці в структурі ГАТТ/СОТ, інтенсифікує свою політику щодо інших впливових міжнародних організацій, насамперед Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).
2. Інтеграція України у світове господарство [1991-1997 рр.]
Розглядаючи інтеграцію України у світове господарство в контексті розвитку світової економіки, можна виділити такі елементи, що характеризують стан взаємодії України і світової економіки: структуру національної валютної системи, географічну і продуктову структуру зовнішньої торгівлі, кількість іноземних інвестицій у національну економіку, участь у міжнародних міграційних процесах.
Таким чином, стан інтегрованості республіки України у світову економіку на 1991 р. визначався такими параметрами:
-
національна валюта - рубль СРСР, неконвертована валюта;
-
курс фіксований;
-
валютна біржа відсутня;
-
власні валютні резерви відсутні;
-
зовнішня торговля жорстко контролювалася шляхом ліцензування та квотування;
-
були відсутніми іноземні інвестиції в національну економіку;
-
НБУ було сформрвано тільки в 1992 р.;
-
географія і структура експорту і імпорту визначалися інтеграційними позиціями СРСР. Основна частка у зовнішній торговлі припадала на країни соціального табору і центрально-планової орієнтації;
-
міграційні процеси існували тільки в межах респеблік СРСР.
На 1997 р. склалася така ситуація:
-
було введено національну валюту України - гривню;
-
валютний курс плаваючий у межах валютного коридору;
-
функціонує у щоденному режимі УМВБ;
-
утворилися валютні резерви;
-
Україна стала членом МВФ;
-
Зовнішня торговля стала ліберальною;
-
У червні 1997 р. Україна стала 138-ю державою, яка прийняла на себе зобов’язання виконувати статтю 8 статуту МВФ. Це означає, що гривня України стала конвертованою валютою з поточних операцій.
Зовнішня торгівля України
На 01.01.97 Україна торгувала вже з 183 країнами світу. Найбільший обсяг експорту припадав на Росію - 38,7% від загального обсягу експорту. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі у 1996 р. становив 32365,2 млн. дол., в т.ч. експорт - 14061,7 млн. дол., імпорт - 18203, 5 млн. дол. Дефіцит торговельного балансу дорівнював 4141,8 млн. дол.2
Загальний обсяг зовнішньої торгівлі послугами становив 5534,18 млн. дол., в т.ч. експорт - 4745,6 млн. дол., імпорт - 787,54 млн. дол.
В структурі зовнішньої торгівлі виділяються: продукція тваринництва, яка становить 4,2% експорту; продукти рослинного походження - 6,2%; продукція харчової промисловості - 9,1%; хімічної промисловості - 11,7%; металургічного комплексу - 32,3%; вироби транспорту - 4,5%.3
Структура зовнішньої торгівлі конкретно відбиває сировинний, факторний потенціал України.
Україна і міжнародний рух капіталу
Протягом усього періоду існування незалежної України спостерігається "відплив капіталу за кордон", що є характерним для будь-якої нестійкої економіки. Оскільки це процес, властивий скоріше тіньовому сектору економіки і невраховуваний у платіжному балансі як прямі зарубіжні інвестиції резидентів Украіни, то на сьогодні про офіціальний експорт капіталу з України говорити важко.
Українська економіка, головним чином, є об’єктом інвестування. За даними ЮНКТАД, у 1995 р. загальносвітовий обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) зріс порівняно з 1994 р. на 40% і становив 315 млрд. дол. 15% з них припали на "Азіатських тигрів". На частку 100 країн, які закінчують таблицю реципієнтів капіталу, в т.ч. Україну, припадає всього 1% ПІІ.4
Однак слід сказати про зростання обсягів інвестицій у національне господарство України. На 01.01.96 їх обсяг був меншим за 1 млрд. дол.; на 01.01.97 - 1,4 млрд. дол. Найбільше прямих іноземних інвестицій в економіку України припадає на США - 217,4 млн. дол. (17% від усього обсягу ПІІ); на Німеччину - 176,6 млн. дол. (14,4%); Росію - 115,1 млн. дол. (9,4%); Нідерланди - 82,7 млн. дол. (6,7%); Кіпр - 66,5 млн. дол. (5,4%).5
Україна і міжнародна міграція
Для регулювання процесу взаємовідносин України з світовою економікою в галузі міграції населення створено Державний комітет у справах національних міграцій (ДКНМ). Крім того, управління у справах верховного комісара ООН з прав біженців відкрило свій офіс в Києві.
Загалом кордони України протягом року в обох напрямах перетинають понад 100 млн. чол.
На основі викладеного можна зробити висновок, що Україна як країна, що виникла в результаті процесів регіоналізації, процесу розвитку світової еоконміки, є досить інтегрованою у світове господарство і процес інтеграції визначається процесами формування нової структури системи "світове економіка".
Заключення
Інтеграція України в світове господарство - один з пріоритетів її державної політики з моменту проголошення незалежності. Активне включення України в міжнародний поділ праці (МПП) призвано служити:
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
