INT_EF2 (743060), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення у пев-ній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (зокрема отримання синтетичного волокна високої якості призвело до виробництва нових видів тканин, а це стимулювало появу нових видів одягу тощо).

1 дифузійний 3 Ефект стартового вибуху

МУЛЬТИПЛІКАЦІЙНИЙ 4 Ефект супроводжуваль-

ЕФЕКТ них можливостей

2 Резонансний 5 Ефект акселерації

Рис. 3³. Специфічні форми мультиплікаційного ефекту.

Ефект стартового вибуху – це ланцюгова реакція у перспективі. Він можливий за умови, що певний стартовий вибух стає початком нас-тупного лавиноподібного збільшення ефекту у тій же самій або іншій га-лузі виробництва чи діяльності (яскравий приклад – застосування еконо-міко-математичних методів та моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки). У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з’являються супроводжувальні можливості з певним ефектом. Такі можливості проявляються у вигляді різних проміжних і побічних резуль-татів, використання виробничих і побутових відходів тощо. Зрештою у будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, що означає по-зитивний наслідок не лише самого по собі конкретного результату, але й прискорення темпів його розповсюдження і застосування.

Межі між виокремленими формами мультиплікаційного ефекту до-сить умовні, рухомі і відносні. Діалектичний взаємозв’язок цих форм по-лягає у тому, що усі вони разом формують загальний інтегральний ефект від ралізації певного господарського рішення (впровадження но-вої техніки чи технології, прогресивних методів або форм організації ви-робництва, нових форм господарювання тощо). Коли вирішується певна великомасштабна проблема з очевидними мультиплікаційними характе-ристиками, то очікуваний ефект має охоплювати одночасно усі його спе-цифічні форми. Загальна величина такого ефекту залежить від трьох го-ловних чинників: економічної ефективності впроваджуваного господар-ського заходу (сукупності заходів), масштабів і швидкості його (їх) роз-повсюдження в усіх галузях чи сферах діяльності.

Необхідні для одержання певного результату (ефекту) усі витрати поділяються на поточні (повсякденні) і одноразові. До поточних (пов-сякденних) витрат відносять витрати на оплату праці різних категорій персоналу (робочої сили) і обсяг засобів виробництва, які постійно ви-користовуються (вартість витрачених предметів праці і сума амортиза-ційних відрахувань), а також деякі інші витрати, що включаються у пов-ну собівартість продукції (послуг). Одноразові витрати являють собою авансовані кошти на відтворення засобів виробництва у вигляді капі-тальних вкладень. При цьому капітальні вкладення справляють віддачу (ефект, результат) лише через деякий час, що дорівнює тривалості від-творювального циклу засобів праці і враховується при визначенні їх ефективності.

Розрахунки ефективності витрат необхідні для прийняття тих чи ін-ших господарських рішень. По-перше, вони потрібні для оцінки рівня використання різних видів витрат і ресурсів, здійснюваних організацій-но-технічних і соціально-економічних заходів, загальної результативнос-ті виробничо-господарської діяльності підприємства впродовж певного періоду часу. По-друге, за їх допомогою обгрунтовують і визначають найкращі (оптимальні) варіанти господарських рішень: застосування но-вої техніки, технології та організації виробництва, нарощування вироб-ничих потужностей, підвищення якості і оновлення асортименту продук-ції тощо. У зв’язку з цим розрізняють абсолютний (загальний) і порів-няльний ефект. Кожний з них може бути економічним, соціальним, ло-кальним (госпрозрахунковим), народногосподарським, первісним, муль-типлікаційним.

Абсолютний ефект характеризує загальну або питому (в розра-хунку на одиницю витрат чи ресурсів) його величину, яку має підпри-ємство від своєї діяльності за певний проміжок часу. Порівняльний ефект відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарю-вання і вибору кращого з них; його рівень відбиває економічні і соціаль-ні переваги обраного варіанту здійснення господарських рішень (нап-рямку діяльності) у порівнянні з іншими можливими варіантами. Абсо-лютний і порівняльний ефекти тісно взаємозв’язані, доповнюють один одного. Визначення економічно найбільш вигідного варіанту господарю-вання завжди базується на зіставленні показників абсолютного ефекту, а аналітична оцінка останнього здійснюється шляхом порівняння його зап-ланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

ІІ. Система показників та вимірювання ефективності виробництва.

ІІ. 1. Критерій і система показників.

Вимірювання загальної ефективності (продуктивності) діяльності підприємства методологічно зв’язане перш за все з визначенням кри-терію і формуванням відповідної йому системи показників.

Критерій це головна відрізнювальна ознака і визначальна міра віро-гідності пізнання сутіефективності виробництва, у відповідності з якими здійснюють кількісну оцінку її рівня. Правильно сформульований крите-рій повинен найбільш повно характеризувати суть ефективності як еко-номічної категорії і бути спільним для усіх ланок суспільного виробниц-тва – від підприємства до народного господарства в цілому. Суть пробле-ми підвищення ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи) полягає у тому, що на кожну одиницю витрат – трудових, матеріальних, фінансових – досягати максимально можливого збільшення обсягу виробництва або доходу. Виходячі з цього єдиним на-родногосподарським економічним критерієм ефективності виробниц-тва можна вважати зростання продуктивності суспільної (живої і уре-чевленої) праці. У загальному вигляді критерій ефективності виробниц-тва відображає постійно здійснюваний процес максимізації обсягу чистої продукції (національного доходу) по відношенню до витрат живої і уре-чевленої праці (персоналу і виробничих фондів підприємства або народ-ного господарства в цілому). На рівні госпрозрахункового підприємства модефікованою формою единого критерію ефективності (продуктив-ності) його діяльності може слугувати максимізація прибутку за умови економічно обгрунтованої побудови систем цін на вироблювану продук-цію та оплату праці залежно від кінцевих результатів виробництва. Між народногосподарським і госпрозрахунковим (комерційним) критеріями принципової розбіжності не існує, оскільки при правильно побудованих цінах на засоби виробництва і кінцеву продукцію збільшення обсягу чис-тої продукції підприємства справляє адекватний вплив і на величину одержуваного ним прибутку. Кількісна визначеність і зміст критерію знаходить найбільш повне відображення в конкретних показниках ефек-тивності виробництва.

При формуванні системи показників ефективності виробництва, ви-робничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:

• забезпечення взаємозв’язку критерію і системи конкретних показни-ків ефективності виробництв;

• відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

• важливість застосування показників ефективності в управлінні різни-ми ланками виробництва на підприємстві;

• виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функціїї у процесі використання наявних резервів зростання ефективності ви-робництва, того чи іншого виду діяльності підприємств.

Системи показників ефективності, що побудована з урахуванням визначених принципів, має включати декілька груп: 1) узагальнюючи по-казники ефективності виробництва (діяльності підприємств); 2) показ-ники ефективності використання праці (персоналу); 3) показники ефек-тивності використання виробничих основних і оборотніх фондів; 4) по-казники ефективності використання фінансових коштів (оборотних кош-тів і капітальних вкладень). Кожна з перелічених груп охоплює певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характе-ризують загальну ефективність виробництва (діяльності підприємства) або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 1)⁴.

Таблиця 1⁵. Система показників ефективності виробництва.

Для всебічної оцінки рівня і динаміки абсолютної економічної ефек-тивності виробництва, результатів виробничо-господарської і комерцій-ної діяльності підприємства поряд з наведеними основними слід вико-ристовувати також специфічні показники, що відбивають ступінь вико-ристання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів мінеральних ресурсів тощо.

ІІ. 2. Вимірювання економічної ефективності ресурсів і витрат.

Конкретні види ефективності можуть відокремлюватись не лише за різноманітністю одержуваних результатів (ефектів) діяльності підпри-ємства, про що уже мовилось вище, але й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруть для розрахунків. Застосовані ре-сурси – це сукупність живої і уречевленої праці, а споживані ресурси являють собою поточні витрати на виробництво продукції. В зв’язку з цим у практиці господарювання варто виділяти також ефективність зас-тосовуваних ресурсів і ефективності споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва, тобто мова йде про так звані ресурсний і витратний підходи до визначення її рівня з застосуванням відповідних типів показників.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою

Характеристики

Список файлов реферата