170127 (742724), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

R1 R1 R2

Сакситоксин Н Н Тетродотоксин

Неосакситоксин ОН Н

Гоніатоксин І Н OSO

Гоніатоксин ІІ OH OSO

За біологічною дією він повністю йому аналогічний, будучи блокатором натрієвих каналів електрозбуджуючих мембран нервових і м’язових клітин.

Одними з найтоксичніших морських молюсків є Gambierdiscus toxicus.

Він продукує одразу два сильних токсини: ліпофільний сігуатоксин, який є причиною багатьох харчових отруєнь у тропічних регіонах з часів епохи Великих географічних відкриттів, і є найсильнішим із відомих небілкових токсинів-майтотоксин; будову поки що не встановлено.

Тип голкошкірі (Echinodermata) — морські тварини, дуже чутливі до солоності води.

Отруйними в тій чи іншій мірі представниками цього типу є морські їжаки (клас Echinoidea), морські зірки(клас Asteroidea) і голотурії (клас Holothuroidea).

Серед біологічноактивних речовин голкошкірих найбільш вивчені сапоніни морських зірок і голотурій, що володіють широким спектром фізіологічної активності.

Астеросапоніни А і В, що містяться в морській зірці Asterias amurensis, при гідролізі дають стероїдні аглікони - астерогеніни I і II, сірчану кислоту, а також цукор, набір яких специфічний для кожного з астеросапонінов. Так, астеросапонін А пов'язаний глікозидним зв'язком з D-хіновозою і D-фукозою (2:2), тоді як цукри астеросапоніна В представлені D-хіновозою, D-фукозою, D-ксилозою, D-галактозою у співвідношенні 2:1:1:1.

фукоза

хіновоза

галактоза

ксилоза

астеросапонін В

Астеросапоніни володіють гемолітичною і іхтіотоксичною дією. У концентрації (1,5-3,0) • 10-4 моль / л блокують нервово-м'язову передачу у хребетних: спочатку викликають швидке скорочення м'яза з наступним розслабленням, на тлі якого розвивається прогресуюче пригнічення передачі збудження на непряму стимуляцію. Ефект має беззворотній характер.

У голотурії Stichopus japonicus, Cucumaria japonica, C. fraundatrix містяться цитотоксичні тритерпенові глікозиди голотоксіни, стіхопозіди і кукумаріозіди. Голотоксіни і стіхопозіди з С. japonica мають ідентичні аглікони, названі стіхопогенінамі. Голотоксіни і стіхопозіди володіють фунгіцидною дією.

голотоксин В

= D-ксилоза

= D-глюкоза

=3-о-метил- D-глюкоза

=D-хіновоза

Кукумаріозиди з С. japonica блокують біосинтез нуклеїнових кислот і білка в яйцях морського їжака, виконують фунгіцидну дію по відношенню до дріжджових грибків Saccharomyces. Цитотоксичну дію кукумаріозидів може бути обумовлено їх впливом на проникність мембран, зокрема транспорт кальцію. У низьких концентраціях (10-6 моль / л) кукумаріозид з С. japonica знижує активність мембрано-зв'язаного ферменту Са2-АТФ-ази без збільшення проникності мембран. При підвищенні концентрації (10-4моль /л) різко збільшується проникність ліпідної фази мембран. Токсичні сполуки морських їжаків мають білкову природу, проте конкретні відомості про токсини морських їжаків наших морів практично відсутні.

Висновок

Мікроскопічні токсичні водорості живуть практично у всіх водоймах. Зазвичай вони нечисленні для того, щоб їхня присутність якось вплинула на інші організми, однак підвищення температури води або потрапляння у воду пилу може провокувати бурхливе розмноження водоростей, що призводить до загибелі риби, молюсків і навіть людей. Багаті на азот опади, які потрапляють до океану в результаті таких катастроф(падіння астероїда, виверження вулканів, зміна клімату), стають також їжею для водоростей. Відбувається вибухове зростання їх чисельності, і різко зростає кількість різних токсинів, що виділяються ними - від подразників шкіри до нервових отрут. Рослини засвоюють токсини з ґрунтових вод, звідки вони потрапляють до організму травоїдних тварин. Крім того, бурхливе розмноження водоростей, а потім їх гниття "висмоктує" з водойм кисень, що також призводить до загибелі морської фауни. Вчені відзначають, що глобальне потепління і зростання температури води в океанах, що спостерігається зараз, також можуть привести до вибухового розмноження водоростей і до нового "всесвітнього отруєння".

Разом з тим варто нагадати, що розповсюдженість, потенціальна можливість утворюватися у різних середовищах довкілля в природних умовах у великих кількостях, висока токсичність, здатність забруднювати ряд об’єктів довкілля у значних концентраціях та невідворотність контакту людини з цими токсикантами з наступним проникненням в організм різними шляхами (пероральний, аерогенний, черезшкірний) обумовлюють високий ризик масових гострих та хронічних отруєнь.

Також не менш токсичні та небезпечні морські безхребетні. Вони налічують багато видів і, відповідно, ж містять багато різних токсинів, що становлять неабияку небезпеку для мешканців морів та людини.

Використана література

1. Овчинников Ю.А. Биоорганическая химия.—М.:Просвещение, 1987. — 815с.

2. Наталія ПОЗНЯК-ХОМЕНКО; Дзеркало Тижня № 1 (529) 15 - 21 січня 2005

3. Стаття «Наука та інновації ― суспільству»

4. www.bbc.co.uk

Размещено на Allbest.ru

Характеристики

Список файлов реферата