169899 (742629), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Заказники - природні території, створені з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.
Пам'ятки природи - окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення. Цей статус надається природним об'єктам з метою збереження їх у природному стані. Термін "пам'ятки природи" ввів відомий німецький дослідник природи Олександр Гумбольдт.
Оголошення пам'яток природи проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.
Пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.
Пам'ятки природи існують у багатьох країнах світу і розміри їх сильно варіюють - від кількох гектарів до десятків тисяч. Так, пам'ятка природи "Ущелина динозаврів" в США займає площу 82 тис. га. У Росії відомо близько 9 тис. пам'яток природи.
Заповідні урочища - лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Оголошення заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.
Ботанічні сади - створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умовах та ефективного господарського використання рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються ботанічним садам.
Дендрологічні парки - створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним паркам.
Зоологічні парки - створюються з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ розведення диких тварин у неволі.
Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються зоологічним паркам.
Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва - цей статус надається найбільш визначним та цінним зразкам паркового будівництва з метою їх охорони і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.
Оголошення парків пам'ятками садово-паркового мистецтва проводиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників чи користувачів.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні і зоологічні сади, дендрологічні парки та парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Природно-заповідний фонд України займає трохи більше 4% території країни. При цьому частка природних заповідників складає 6,4%, біосферних заповідників - 9,1%, а національних парків - 23,9% цього фонду (див. табл.3).
Наша держава здійснює заходи, спрямовані на підтримання Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (02.02.1973 р., м. Рамсар, Іран). Україна стала 118 країною, яка ратифікувала цю Конвенцію, і 8 лютого 1999 р. Кабінет Міністрів затвердив Положення про водно-болотні угіддя.
Таблиця 3. Структура природно-заповідного фонду України (за станом на 1999 р.)
Категорія | Кількість | Площа (тис. га) |
Природні заповідники | 16 | 160,7 |
Біосферні заповідники | 4 | 226,7 |
Національні природні парки | 11 | 599,5 |
Регіональні ландшафтні парки | 27 | 410,8 |
Заказники | 2 372 | 991,7 |
Пам'ятки природи | 2 963 | 205,6 |
Заповідні урочища | 746 | 78,5 |
Ботанічні сади | 22 | 2,.0 |
Дендрологічні парки | 34 | 1,4 |
Зоологічні парки | 12 | 0,4 |
Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва | 514 | 12,1 |
Всього | 6 721 | 2 689,4 |
Водно-болотні угіддя - це райони боліт, драговин, торфовищ та різних водойм: природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких не перевищує 6 м і які є місцем існування мігруючих птахів, водно-болотної флори і фауни.
Зараз до Міжнародного переліку водно-болотних угідь занесене понад 1 тис. одиниць загальною площею близько 750 тис. км2. До 2015 р. їх кількість заплановано збільшити вдвічі. В Україні "Рамсарський список" природних об'єктів, пов'язаних з водно-болотними угіддями, збільшився до 22 одиниць загальною площею 650 тис. га. Розташовані вони в основному на узбережжі Чорного і Азовського морів (див. табл.4).
Значна робота щодо визначення мережі важливих природних територій для збереження видового різноманіття та кількісного багатства птахів та інших рідкісних і зникаючих видів живих організмів (ІВА-території) в усьому світі, і в Україні в тому числі, проводиться за ІВА-програмою Всесвітньої асоціації товариств з охорони птахів BirdLife International.
На цей час в Україні відомо понад 140 ІВА-територій (їх загальна площа - понад 2,3 млн. га), в Європі - понад 3500, на Близькому Сході - понад 400, в Африці - понад 1400. Проводяться роботи з визначення ІВА-територій в Азії та Америці. Планується проведення подібних робіт в Океанії та Антарктиці.
На ІВА-територіях проводиться оцінка діючих, у межах кожної території, факторів, які негативно впливають на стан популяцій птахів, біотопів та ландшафт в цілому. За результатами цієї оцінки готується та впроваджується низка заходів, спрямованих на зменшення негативного впливу того чи іншого виду господарювання.
Таблиця 4. Перелік водно-болотних угідь України міжнародного значення
Водно-болотні угіддя | Площа, га |
Озеро Кугурлуй (Одеська обл) | 6,5 |
Озеро Картал (Одеська обл) | 0,5 |
Кілійське гирло (Одеська обл) | 32,8 |
Озеро Сасик (Одеська обл) | 21,0 |
Система озер Шагани-Алібей-Бурнас (Одеська обл) | 19,0 |
Межиріччя Дністра-Турунчука (Одеська обл) | 7,6 |
Північна частина Дністровського лиману (Одеська обл) | 20,0 |
Тилігульський лиман (Одеська та Миколаївська обл) | 26,0 |
Дельта р. Дніпро (Херсонська обл) | 26,0 |
Тендрівська затока (Херсонська обл) | 38,0 |
Каркінітська та Джагарлицька затоки (Крим та Херсонська обл) | 87,0 |
Центральний Сиваш (Крим та Херсонська обл) | 80,0 |
Східний Сиваш (Крим та Херсонська обл) | 165,0 |
Ягорлицька затока (Херсонська та Миколаївська обл) | 34,0 |
Молочний лиман (Запорізька обл) | 22,4 |
Коса Обиточна та затока Обиточна (Запорізька обл) | 2,0 |
Гирло р. Берда, коса Бердянська та затока Бердянська | 1,8 |
(Запорізька обл) | |
Затока Білосарайська та коса Білосарайська (Донецька обл) | 2,0 |
Затока Крива та коса Крива (Донецька обл) | 1,4 |
Шацькі озера (Волинська обл) | 32,85 |
Заплава р. Стоход (Волинська обл) | 10,0 |
Заплава р. Прип'ять (Волинська та Рівненська обл) | 12,0 |
4. Червоні книги в системі охорони біологічного різноманіття
Червоні книги - офіційні документи неурядових міжнародних і національних адміністративних організацій, які містять систематизовані відомості про рослини і тварин світу чи окремих регіонів, стан яких викликає стурбованість за їх майбутнє. Червоні книги - своєрідні програми збереження і збільшення чисельності видів рослин і тварин, яким загрожує небезпека зникнення.
Міжнародний Союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створений у 1948 p., організував Комісію з рідкісних і зникаючих видів, до якої ввійшли видатні вчені з багатьох країн. З 1948 по 1954 р. Комісія склала перелік видів диких тварин, що знаходилися на межі зникнення, а потім почала роботу над Червоною книгою фактів ("Red data book"), яка вийшла в 1966 р. До неї ввійшло 211 видів і підвидів ссавців і 312 видів і підвидів птахів. Книга була видана у вигляді перекидного календаря із замінюваними сторінками. Кожному виду був виділений окремий листок, причому книга була надрукована на папері червоного кольору - кольору застереження. З цього часу в усьому світі стали видавати подібні переліки зникаючих видів, хоча папір для них тепер використовується звичайний і червоною буває тільки оправа.
До четвертого видання Червоної книги (1979 р) було включено 321 вид і підвид ссавців, 485 - птахів, 41 - земноводних, 141 - плазунів, 144 - риб, а також рідкісні, зникаючі і ендемічні види рослин. Зараз виходять окремі томи п'ятого видання.
З 1991 р. виходить Європейський Червоний список тварин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі. Крім цього, видаються Червоні книги і Червоні листки окремих держав.
Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 р. затверджено Положення про Червону книгу України, яка є основним державним документом з питань охорони тваринного і рослинного світу. Вона містить узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, які перебувають під загрозою зникнення, і заходи щодо їх збереження та науково-обґрунтованого відтворення. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони і знаходяться під загрозою зникнення.
До першого видання Червоної книги Української РСР (1980) було включено 85 видів і підвидів тварин та 151 вид судинних рослин.
В останньому виданні Червоної книги України в томі "Тваринний світ" (2004) міститься 382 види і підвиди тварин, до тому "Рослинний світ" (2006) включено 541 вид, підвид, різновидність і форму вищих рослин.