169722 (742539), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Конструкція санітарно-захисних насаджень
Залежно від аераційної дії захисних смуг, ступеня забрудненості повітря та віддаленості від джерела виробничих викидів створюють, як і у випадку із полезахисними смугами, смуги продувної, щільної та ажурної конструкцій
Смуга продувної конструкції — це щільне у верхній і середній частинах насадження з крупними кронами і просвітами в нижній і приземній частинах. Ширина смуги продувної конструкції, яка складається із ланок дерев і чагарників, що чергуються між собою, становить 15-18 м (із закраїнами) і має 5-6 рядів; довжина ланок дорівнює ЗН головної породи, чагарників — 2,5-ЗН. Для продувних конструкцій з деревотіньовим типом культур ширина встановлюється 15-21 м (із закраїнами), з 5-7 рядами.
Смуга щільної конструкції являє собою щільне зверху донизу насадження, у вертикальному профілі якого відсутні помітні для ока наскрізні просвіти або ж їх кількість не перевищує 5%. Ширина смуги щільної конструкції 27-39 м (із закраїнами), має 9-13 рядів.
Смуга ажурної конструкції — насадження, що не має наскрізних дрібних просвітів, які б рівномірно розподілялися по всьому повздовжньому профілю смуги. Ширина смуги ажурної конструкції 21-24 м (із закраїнами), з 5-7 рядами.
Територію санітарно-захисної зони за умовами місцезнаходження рослин (температурний режим, ступінь забруднення повітря і ґрунту) розподіляють на три підзони:
-
завширшки 250-300 м (при ширині санітарно-захисної зони 1 км), яка безпосередньо прилягає до території промислової зони з найнесприятливішими умовами;
-
завширшки 400-450 м, розташована в середній частині санітарно-захисної зони;
-
завширшки 300 м, розташована з боку житлової забудови і характеризується дещо кращими умовами порівняно з двома попередніми зонами.
Беручи до уваги важкі умови місцезростання дерев на території санітарно-захисної зони, висоту головної породи в середньому віці приймають 10-12 м, ширина міжсмугового простору в зв'язку з цим має становити 40-70 м, що забезпечить провітрювання простору і запобігатиме застою забрудненого повітря.
Для створення захисних смуг використовують рядовий спосіб посадки дерев і чагарників з міжряддями 3 м, що забезпечує механізований догляд за молодими посадками, створює оптимальні умови росту і розвитку рослин. Ширина закраїн має дорівнювати половині ширини міжрядь із кожного боку смуги (1,5 м). Закраїни слід систематично зорювати з метою знищення бур'янів і поліпшення умов водного режиму крайніх рядів смуги.
Віддаль між деревними саджанцями в рядах має бути не менше 2 м, а між чагарниками — не менше 1 м. Така густота посадки забезпечує швидке змикання крон дерев у рядах, а отже, найшвидше настання захисної дії смуги. Крім того, скорочується кількість ручного догляду за ґрунтом.
ШУМОЗАХИСНІ ЛІСОНАСАДЖЕННЯ
Ослабити звукову хвилю, яка латеральними потоками пересувається до приймача (житло, лікарні, школи, дитячі установи і т.д.), можна за допомогою такого бар'єру, як зелене насадження.
Ефективність впливу рослинного покриву на регулювання звуку та його силу залежить також від кліматичних факторів — напряму вітру та його швидкості, температури і вологості повітря. Трав'яна рослинність абсорбує значно менше звукової енергії, ніж ліс. По-перше, всередині лісового масиву швидкість вітру набагато менша, ніж над верхів'ями дерев. По-друге, температура повітря під наметом дуже близька до постійної. Внаслідок абсорбції звуку землею і трав'янистим покривом, з одного боку, та лабіринтами листя, гілок і стовбурів з їх численним розсіюванням звукової хвилі — з іншого, його рівень у лісах різко зменшується, а то й згасає зовсім.
Поглинання звукової хвилі захисними смугами має значно менший ефект і залежить передусім від ширини, висоти і густоти шумозахисної смуги. Наприклад, вузька смуга завширшки 5-10 м практично не впливає на зменшення шуму.
Шумозахисні смуги автомобільних шляхів і залізниць
Інтенсивність зовнішніх звуків, спричинених автомобільним і залізничним транспортом, звичайно ослабляється або зменшується перед тим, як надійти до приймача. Згасання сили звукової хвилі буває двох типів. Перший — це нормальне ослаблення, яке залежить від дистанції: зі збільшенням відстані від джерела до приймача сила звуку падає. Другий — це сильне ослаблення як наслідок затримання окремими перепонами або суцільними бар'єрами звукових хвиль, які прямують від лінійного джерела звуку до приймача.
Вібрація звукових хвиль, які доходять до захисних зелених смуг, абсорбується листям та гілками дерев. Відомо, що легкі, еластичні та дірчасті стіни захисних смуг є добрим матеріалом для амортизації небажаного звуку. Найефективнішими для амортизації шумового забруднення є ті рослини, які мають товсте листя па тонких гілках. Вони характеризуються високим рівнем еластичності вібрації. . Дерева і чагарники як розсіювачі звуку мають бути розташовані якомога ближче до джерела, тобто до автомагістралі чи залізниці.
Вивчення зменшення різними типами зелених насаджень загальних рівнів шуму рухомого транспорту шосейних доріг дало результати, наведені в табл. 9.4, 9.5.
Високий ефектдає посадка завширшки 20 м, зокрема п'ять рядів хвойних дерев і два ряди чагарників.
Ефективні конструкції й асортимент деревних порід:
1л — смуга листяних насаджень завширшки 10 м, 3-ядною шахматною посадкою із двоярусною живою огорожею з чагарників;
2 л — смуга листяних насаджень завширшки 15 м, 4-ядною шахматною посадкою із узліссям і підліском із чагарників;
5 х — смуга хвойних насаджень завширшки 15 м, 4-рядною шахматною посадкою та підліском з чагарників;
3 л — смуга листяних насаджень завширшки 20 м, 5-рядною шахматною посадкою із узліссям та підліском з чагарників;
6 х — смуга хвойних зелених насаджень завширшки 20 м, 5-рядною шахматною посадкою з двоярусною живою огорожею із чагарників;
4 л — смуга листяних насаджень завширшки 25 м, б-рядною шахматною посадкою дерев з двоярусною живою огорожею із чагарників.
Для 30-метрової смуги листяних насаджень пропонують 7-8-рядну посадку заввишки 7-8 м з густою щільною кроною (липа, тополя, клен) та низьким штамбом, чагарником у підліску та живою огорожею заввишки 1,5-2 м. Така смуга може знизити рівень транспортного шуму до 12 дБ.
Віддаль від тротуару магістралі до будинків має становити не менше 15-20 м озелененої території. Рекомендують мінімальні віддалі від проїзної частини до червоної лінії (табл. 9.7).
Шумозахист від точкових джерел забруднення
Якщо в умовах лінійного джерела шумового забруднення завдання полягає у правильному розміщенні, конструюванні захисної смуги, то в умовах точкового забруднення виникає необхідність ідентифікації та встановлення категорії джерела або звукової енергії. Існують характерні шуми, які генеруються в місцях перевезень, індустрії, залізничних вузлів, житлових районів чи торгових центрів:
-
шуми перевезень — звуки гудків, двигунів, шин і сирен автомобілів, поїздів, літаків, кораблів, вертольотів, мотоциклів і т.п.;
-
шуми відпочинку — спортивні комплекси, плавальні басейни, моторні човни, ігрові майданчики;
-
шуми комерційних об'єктів — ринки, торгові майдани, ранкова доставка продуктів у магазини;
-
заводські шуми;
-
шуми житлових районів — голоси людей, звуки газонокосилок, вентиляторів тощо.
Контроль такого розмаїття шумів є надзвичайно складним, як і захист від нього. Встановлено, що зелені насадження, розташовані між джерелами шуму та житловими будинками, майданчиками для відпочинку, можуть значно знизити рівень шуму. Ефект зростає в міру наближення рослин до джерела шуму. За ступенем шумозахисної ефективності різні насадження можна розмістити в такому порядку: смерекові, соснові, чагарникові (листяні різних видів) та листяні деревні.
Точкові джерела, розташовані в зоні житлової забудови, зокрема спортивні, дитячі, ігрові чи господарські майданчики, характеризуються високочастотними звуками. Відомо, що щільні зелені насадження здатні знижувати рівень звуку у високочастотному діапазоні, а тому їх часто використовують у комплексі зі спеціальними стінками-екранами. Помітний ефект у шумозахисті виявляють земляні вали, які в бік до джерела шуму роблять якомога крутішими. Вали обсаджують щільними деревно-чагарниковими смугами, які крім захисної функції виконують суттєву етико-психологічну роль
Результати досліджень свідчать, що всі фасади житлових будинків піддаються шумовому впливу менше 55 дБ і 34% не піддаються впливу шумів автомагістралі.
Нормами передбачено різні відстані від спортивних майданчиків до житлових будинків при наявності і відсутності зелених насаджень.
ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ ДЛЯ ПОТРЕБ КЛІМАТИЧНОГО КОМФОРТУ
На комфортний стан людини впливають такі елементи клімату:
температура повітря;
сонячна радіація;
рух повітря;
вологість;
опади.
Зона комфорту різна для різних людей, різних кліматичних районів, різних національних і культурних особливостей населення, Проте є спільна зона комфорту, яка влаштовує більшість людей.
Дехто вважає, що людина краще почуває себе при температурі 37"С (Макхем, США), інші стверджують, що ідеальна температура перебуває в межах 14-24,4"С. К.Брукс (Великобританія) стверджував, що комфортна температура для англійців 14,4-22,2°С.
Здатність рослин регулювати мікроклімат ще не зовсім вивчена, але беззаперечним є вплив крон дерев на зменшення радіаційного тепла, підвищення вологи повітря піднаметового простору і т.д.
У північних районах України в зонах рекреації необхідно створювати насадження із ажурною кроною (береза, модрина, сосна, акація) і чергуванням галявин, на півдні кращим буде щільний намет із клена, платана, каштана, дуба північного і меншою кількістю галявин.
. Існуючими нормами передбачене у літні жаркі години обов'язкове обмеження інсоляції на ділянках міської території. Наприклад, на дитячих ігрових і спортивних майданчиках затінюють не менше 50% площі, відведеної під відпочинок, і не менше 75% пішохідних доріжок і тротуарів.
Ефект впливу озеленення можна підвищити за рахунок поєднання зелених масивів з водоймами.
РЕКРЕАЦІЙНА ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ
Виходячи зі структури рекреаційних ресурсів і самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську та заміську. Як в одній, так і в іншій вирізняють зони ближньої, середньої та далекої рекреації. Це зонування не стосується малих міст, де до мальовничих привабливих територій, що знаходяться за їх межами, можна потрапити за декілька хвилин і де багато мешканців мають городи і сади.
Зона ближньої внутріміської рекреації, або "рекреації біля порогу дому", пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальні сади і сквери, сади на території дошкільних та навчальних закладів), організацій і підприємств тощо. Сюди належить "інтимна" зелень балконів і терас, садів на дахах, ампельна зелень на стовпах ліхтарів і на підвіконнях, у контейнерах, вертикальне озеленення стін і пергол, звисаючі квітники. Тут найчастіше відпочивають люди похилого віку, батьки з немовлятами та діти.
Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових районів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності — від прогулянок до участі в різних іграх та атракціонах. Відпочивають тут усі категорії населення, але переважно молодь.
Зона далекої внутріміської рекреації розташована від житла на відстані 20-30-хвилинної доступності: це міські парки, лісопарки та лугопарки. Центральним парком великого міста в Україні вважається парк культури та відпочинку, в якому людина може використати найповнішу гаму рекреаційного сервісу — від тихого відпочинку в зеленій частині чи на прогулянковій доріжці до галасливих атракціонів з "чортовим колесом" або ж занять у спортивному комплексі.
До зони далекої рекреації належать також зоопарки, ботанічні сади, куди приходять дорослі і діти з пізнавальною метою.
Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Вона є ближньою для мешканців нових мікрорайонів, створених на вільних просторах передмість. Місця відпочинку знаходяться тут в 10-15 хвилинах пішохідної доступності.
Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півторагодинній транспортній доступності. Крім відпочинку в лісах чи на водоймах зеленої зони міста, сюди належить і відпочинок у приміських садах і городах. У цій зоні розташовані пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок.
Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній та недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки.
Найбільше рекреаційне навантаження несуть на собі парки, величина і кількість яких визначаються на підставі розрахунків нормативної забезпечуваності і дотримання вимог транспортної доступності від місць проживання. Формування крупних планувальних районівозеленених територій "на порозі" міста веде до великої диференціації озеленених територій дри укрупненні елементів системи, Наприклад, бєларуські містобудівельники запропонували такі норми для парків і паркових комплексів (табл.).
Таблиця Рекомендовані площі парків і паркових комплексів (га) для різних типів міських поселень
| Типи міських | Паркові | Загально- | Парки | Парки |
| поселень | комплекси | міські парки | адмінрайонів | житлових |
| районів | ||||
| І А (найкрупніші міста) | 200-500 | 70-100 | 30-70 | 15-30 |
| І А (крупні міста) | 150-300 | 50-70 | 30-50 | 15-20 |
| І Б (великі міста) | — | 30-70 | __ | 10-15 |
| І В, II А (середні міста) | — | 20-30 | — | 5-Ю |
| II А (малі міста) | — | 10-15 | — | 5 |
| II Б, II В, III А | — | 5-15 | — | — |
| (малі міста і с.м.т.) | ||||
| III Б, НІ В (с.м.т.) | — | 5 | — | — |
Якщо внутріквартальні сади і сквери, а також окремі елементи озеленення — квітники, газони, вертикальні зелені стіни, сади на дахах — належать до мікроструктури міської системи озеленення, то парки є її мезоструктурою. Зелені клини, що об'єднують міську і заміську зелень, а також воднозелені діаметри утворюють макроструктуру системи озеленення. Як відомо, вся система озеленення міста має забезпечувати рекреантам усі можливі види відпочинку. Вся просторова еколого-фітоценотична рекреаційна основа міста і приміської зони побудована на державній нормативній базі, за допомогою якої формується генеральний план розвитку міста. На жаль, незнання природоохоронного законодавства мешканцями міст дає змогу часто-густо міській владі проводити антирекреаційні проекти: виділення під забудову дачних ділянок значних територій з високою атракторною цінністю.















