169683 (742521), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Із перерахованих хвойних лісів Закарпаття народногосподарське значення з точки зору природних ресурсів мають насадження модрини європейської і псевдотсуги Манзіса, які в умовах області найбільш продуктивні. На ділянках псевдотсуги Манзіса в Тур’є-Реметському лісництві Перечинського лісокомбінату дерева в 80-річному віці досягають у висоту понад 50 м, а запас деревини на 1 га становить 1300 м3. Саме цій деревній породі в області почали приділяти значну увагу. Про це свідчить той факт, що за останні сім років створено лісових культур з головною породою – псевдотсугою Манзіса понад 1200 га. У віці старше 10 років площа її становить всього 40 га, а старше 50 років – близько 60 га. Насадження псевдотсуги Манзіса характеризуються не лише високою продуктивністю, але й стійкістю, високою якістю деревини, а також декоративністю.

Приполонинні ліси

Під приполонинними лісами слід розуміти більш або менш широку смугу (до 500 м), де лісова рослинність, перебуваючи у крайніх умовах зростання й розвитку, починає поступатися безлісним рослинним угрупованням, з висотою дерев мінімум 5 м та зімкнутістю крони 0,3 – 0,4 і площею мінімум 1 га. Приполонинні ліси в літературі часто називають верхньою межею лісу.

На шляху поширення деревної рослинності у вертикальному напрямі стоїть цілий комплекс причин, з яких головне значення можуть мати температура повітря та ґрунту, атмосферні опади, вітер, ґрунт, рельєф місцевості, рослинне угруповання, наприклад, сфагнове болото, господарська діяльність людини.

В українських Карпатах верхню межу лісу утворюють такі основні породи, як ялина європейська, бук лісовий, сосна кедрова європейська, клен, явір, горобина звичайна, черемха звичайна. Найбільш поширеним типом приполонинних лісів є хвойний, представлений ялиновими лісами.

Найбільш сприятливим для росту деревних порід у верхній межі лісу є схили південних експозицій.

Загальною закономірністю верхньої межі лісу в українських Карпатах є її зниження з південного сходу на північний захід, що обумовлено геоморфологічною будовою, континентальністю клімату та антропогенними факторами. У складі приполонинних лісів переважають такі деревні породи, як бук лісовий, ялина європейська, сосна гірська, ялиця біла, вільха зелена, вільха сіра, явір.

Наявні лісосировинні ресурси області при їх більш раціональному й комплексному використанні дозволяють розвивати лісову й деревообробну галузі виробництва при стабільному обсязі заготівлі сировини і тим самим сприяти дальшому економічному й соціальному розвитку Закарпатської області.

Дуже важливим для нашої області, а також для України є те, що тут зберігаються праліси (первинні ліси). Це такі ліси, які не зазнали жодних змін під впливом людини, або лісовий масив, який ніколи не зазнавав людського втручання і у своїй структурі та динаміці демонструє природний розвиток (за визначенням конференції міністрів лісового господарства Європи (MCFPE). Ґрунт, флора і фауна таких лісів не були змінені чи зруйновані через лісокористування, випас худоби або інший прямий чи непрямий вплив людини (Праліси в центрі Європи, 2003). Праліси поширені на чорногірському масиві, в Угольці та Широкому лузі, Кевеліві, Кузій-Свидовці, Марамороші.

ОХОРОНА І ВІДНОВЛЕННЯ ЛІСІВ

Маючи такі природні багатства на своїй території і знаючи загрозу екологічних катастроф, які можуть виникнути при недбалому користуванні цими ресурсами, органи управління і суспільство взагалі повинні берегти їх для себе і своїх нащадків.

Охорона лісів була однією з найважливіших складових частин природоохоронних заходів у період існування держави СРСР (Червонный, 1974), хоча охорона лісів має набагато довшу історію, починаючи від древніх племен людства, для яких певні ліси чи їх ділянки (разом з іншими біотопами) вважалися священними. Таке сакральне заповідання в ті часи оберігало рівнинні ліси Європи, Азії та інших частин світу від повного знищення. Далі в різні історичні періоди і в різних державах світу охорона лісів мала свій специфічний розвиток. Відомо, що в Середньовіччі феодали особливими законодавчими постановами забороняли в лісах полювання в ті чи інші періоди, а подеколи і взагалі залишали можливість для полювання і користування лісовими багатствами лише для себе. В принципі для охорони це було позитивним явищем, хоча в зв’язку з цим обмежувались права для більшої частини суспільства.

Особливістю лісів Закарпаття є те, що вони гірські (що вже було детально описано вище): 80% площ лісового фонду знаходяться в гірській місцевості (Поп, 2009). Гірські ліси мають виняткову значимість в охороні навколишнього природного середовища. Зважаючи на це, а також усвідомлюючи культурну, соціальну, екологічну та економічну цінність і беручи до уваги численні Конвенції (Ріо-де-Жанейро, 1992; Гельсінкі, 1992; Софія, 1994; Рамсар, 1971; Бонн, 1979 та ін.), прийнято 20 статей, спрямованих на охорону та збалансоване використання біологічного і ландшафтного біорізноманіття, сталий розвиток сільськогосподарських територій, збалансовані сільське господарство і лісництво, управління водоймами та басейнами річок, транспортом та ін. (Ніколайчук, 2004).

Від чого охороняють ліс? В першу чергу, від пожеж, браконьєрства, порушень лісокористування, від забруднення і засмічення туристами, відпочиваючими, від епідемій шкідників та інших загроз.

Важливим для охорони лісів є декілька основних аспектів:

• Дослідити і вивчити основні умови і найбільш небезпечні фактори виникнення і поширення пожеж на тій чи іншій конкретній території, конкретного лісогосподарства чи заповідника. Це у великій мірі було зроблено ще в часи Радянського Союзу.

• Визначити, розробити основні попереджувальні заходи щодо охорони лісів, (масово-роз’яснювальна робота, спрямована на виховання бережливого ставлення до лісу).

• Відновлення лісів на тих територіях України, які є перспективними для цього та ін.

Визначаючи всі заходи і напрями лісоохорони, слід пам’ятати, що ліси є власністю держави (Стаття 6. Власність на ліси: «Усі ліси в Україні є власністю держави»).

Надзвичайно складною проблемою є охорона лісів від пожеж. Масштабність цього небезпечного явища, перш за все, залежить від природних і кліматичних умов. Але здебільшого пожежі в лісі спалахують з вини людей, в результаті недбалого, а іноді й злочинного поводження з вогнем. Його виявленням та гасінням опікується спеціалізована наземна служба, до якої входить 257 лісових пожежних станцій, оснащених пожежними автомобілями, мотопомпами, ранцевими лісовими вогнегасниками, радіостанціями. Постійно діє майже 600 пожежно-спостережних пунктів.

У 2006 році зазнали найбільших пошкоджень від вогню лісові угіддя південних та східних областей. Працівники лісгоспів стараються вберегти ліс від пожеж, проте вирішити цю проблему можливо лише за активної участі широкої громадськості.

Чимало ресурсів спрямовується на захист лісу від різних шкідників, що здатні завдати йому непоправної шкоди. Роботи із захисту лісу в Україні виконує спеціалізована служба Держкомлісгоспу. Торік її реорганізовано у три державні спеціалізовані об’єднання: „Східлісозахист”, "Центрлісозахист” та „Західлісозахист”, завданням яких є проведення лісопатологічних обстежень, призначення та виконання лісозахисних заходів, надання методичної допомоги працівникам лісової охорони на місцях.

У 2006 році лісогосподарськими підприємствами України здійснено заходи зі знищення шкідників лісу на площі 53,3 тис. га, що дозволило зберегти понад 110 тис. кубічних метрів приросту деревини хвойних і листяних насаджень. Завжди перспективними є біологічні методи боротьби з шкідниками лісу, які досліджували і пропонували для впровадження науковці ще в 60-х роках 20 ст. (Баганич, 1968).

Крім охорони вже існуючих лісів, важливим засобом є також відновлення лісів, оскільки первинно територія України, Європи та окремих частин Азії була набагато більше заліснена. В наш час більшість лісів на цих територіях зникли або засаджені повторно, тобто відновлені штучно.

Для того аби клімат України був м’якшим і стабільнішим, потрібно, щоб заліснення сягало 20 % території. В офіційних документах і наукових публікаціях останніх років зустрічаються різні оцінки лісистості країни, значення якої коливаються від 15,7 (облік лісового фонду 1996 року) до 18,8% (дані обліку земельного фонду на 01. 01. 2008 р.). Деякою мірою це зв’язане з недосконалим визначенням поняття «Ліс» в лісовому кодексі України. Але в будь-якому випадку до 20% стану заліснення ще потрібно ліси досаджувати. Тому в наш час започаткована державна програма «Ліси України» на 2010-2015 роки. Планується збільшення залісненої території, задля зменшення ерозії ґрунтів і втрати урожаїв. Планують для цього створити спеціальні лісосмуги. Потрібно виділити спеціальні території. Процедура передачі земель для засадження лісів – дуже дорога, тому цей процес тягнеться доволі повільно. Хоча слід зауважити, що після розпаду колгоспів, землі вже 20 років самозаліснюються.

Охорона лісів завжди пов’язана з економічною політикою країни.

Наприклад плата, яку отримує українська держава від продажу деревини на пні, набагато нижча за ту, яку отримують власники лісів в інших країнах світу. З погляду операцій на внутрішньому ринку, це може частково пояснюватися низькою купівельною спроможністю українських споживачів. Але ж значна частина української ділової деревини експортується, отже, продається за цінами світового ринку.

Важливим є налагодити найбільш вигідний в економічному та екологічном планах продаж лісової продукції, для того щоб частина коштів йшла на охорону лісів, а також щоб не здійснювати надмірне навантаження на навколишнє природне середовище, беручи з екосистем більше сировини, ніж її можна відновити.

Далі зауважимо, що ситуація в лісовому господарстві не гірша й не краща, ніж в інших галузях економіки країни. Тут, як і будь-де, є свої позитиви й негативи. Більше того, часті та плідні зустрічі з фахівцями й науковцями засвідчили, що біля керма галузі стоять достойні люди, а лісівнича наука динамічно розвивається.

Проблема полягає в тому, що лісове господарство і сьогодні існує в межах старої соціалістичної системи господарювання, яка найбільш потворно вмонтувалася у ринкове оточення. В лісовому господарстві складається ряд особливостей, які роблять цю галузь дуже привабливою для зловживань та порушень. Неефективна, непрозора організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі.

Є два шляхи вирішення проблеми. Перший – це удосконалення існуючої системи на зразок перетворень, які здійснює Росія. Росія відокремила лісове господарство від лісової промисловості. Це дало змогу розмежувати функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок головного користування (покупця деревини на пні).

Другий шлях – побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі. Лісове господарство Польщі ведеться комплексно. Воно включає лісогосподарську та лісопромислову діяльності на основі принципів невичерпності лісових ресурсів, самоокупності галузі та платності користування землями лісового фонду.

Яким чином охороняються ліси в Закарпатті? В першу чергу держава охороняє цінні в різних планах ліси: праліси, унікальні лісові території.

Для цього існують і створюються нові заповідники. Вітчизняна і зарубіжна класифікація заповідників дещо відрізняється. Коротко розглянемо різноманітність заповідних територій Закарпаття, де охороняються лісові комплекси:

– Карпатський біосферний заповідник;

– Національний парк “Синевир”;

– Трилатеральний заповідник “Східні Карпати”, який розміщений на території трьох держав: України, Польщі та Словаччини.

Також заповідними територіями є лісові заказники (Діброва), ландшафтні заказники (Брадульський), ботанічні заказники (Гладиський, Горгани і Тавпіширка, Чорна Гора та ін.).

Крім того, держава та неурядові громадські організації організовують щорічні акції з охорони природи, які постійно зосереджують увагу суспільства на екологічних проблемах. Серед цих акцій можемо виділити такі, що зв’язані з лісами:

• Всеукраїнський день довкілля (третя субота квітня);

• Європейський день парків (24 травня);

• Щорічна Всеукраїнська акція “Посади своє дерево” (квітень);

• Дні заповідників та національних парків (18-22 квітня) та ін.

Звичайно, кожне лісництво має своїх працівників – лісників, в обов’язки яких входить охорона тих чи інших територій лісу. Але всі заходи по охороні лісів, на жаль, поки що не дають того результату, що хотілося б. Для ефективної охорони лісів та й природи взагалі потрібно, щоб у суспільстві була розвинена висока екологічна свідомість, на що в першу чергу і повинна звернути увагу держава.

У наш час дещо в цьому напрямі вже робиться, наприклад, існує міжнародна програма “Екоменеджмент для України і Росії”, мета якого виховувати не тільки спеціалістів-екологів, як це робилось в Україні і державах СНГ дотепер, а формувати екологічну свідомість широких мас.

Характеристики

Список файлов реферата