169306 (742331), страница 2
Текст из файла (страница 2)
У шести основних європейських морях (Середземне, Чорне, Баренцове, Норвезьке, Балтійське, Північне) і у Північній Атлантиці відсутнє ефективне управління процесами на водозаборах; забруднено прибережні зони; існують конфліктні ситуації у використанні їхніх ресурсів; триває процес евтрофування; відбувається заселення новими видами організмів; відсутній контроль над різними видами діяльності в прибережних зонах; надмірно інтенсивно експлуатуються морські ресурси; можливе підвищення рівня моря внаслідок глобального потепління.
Дані спостережень указують на те, що всі моря (за винятком субарктичних) зазнають евтрофування. Концентрація нітратів у прибережних водах Чорного та Азовського морів зросла у 2-3 рази. Наслідком недостатнього контролю за діяльністю у прибережних зонах Балтійського, Чорного та Каспійського морів є їх сильне забруднення. Забруднення Північного моря згубно вплинуло на низку представників його фауни. У Середземному морі сьогодні під загрозою зникнення деякі ендемічні види. Ці екологічні проблеми мають виключно важливе значення, зважаючи на величезну протяжність узбережжя європейських країн (понад 148 тис. км), концентрацію населення (близько 200 млн. осіб у прибережній смузі завширшки 50 км) і зростаючий антропогенний тиск на ці території. Після 1980 р. концентрація нітратів у річках держав ЄС не знизилася, що призвело до евтрофікації прибережних морських вод. Усе ще високим є рівень забруднень за рахунок сільськогосподарського виробництва. Попри зниження якості прибережних вод і пошкодження екосистем, для Європи досі немає адекватної схеми управління екологією прибережних зон.
Приблизно 85% узбережжя, де проживає близько третини населення ЄС, знаходяться в умовах ризику виникнення більшого або меншого ступеня екологічної небезпеки, причому в переважній частині прибережних регіонів розвиток урбанізації тривав в умовах дефіциту коштів, що не дозволило забезпечити необхідної якості навколишнього середовища. За даними 1983 р., з
25 екологічно неблагополучних регіонів ЄС 23 розташовувалися на узбережжі. На 1996 р. число таких регіонів скоротилося до 19. Якість навколишнього середовища морських регіонів ЄС регулюється відповідними регіональними конвенціями, але їх вимоги повністю не виконуються. Досі зберігається низька якість морських вод і триває ерозія берегів.
• Ліси. Деградація лісів. За XX ст. було вирубано 40% лісів, що залишалися на планеті. Площа амазонської сельви зменшується за рік на 1,25%. За розрахунками фахівців, ліси при збереженні сучасних темпів вирубування зникнуть до середини XXI ст. За рік зникає до 27 тис. видів організмів (3 види на годину). І хоча з 1981 по 1990 рр. площа вкритих лісами територій за рахунок лісовідновлення зросла на 1,9 млн. га, ліси, що раніше покривали 80-90% території Європи, нині займають лише 33%; значну їх частину втрачено (в Західній і Південній Європі – 60%, в Африці знищено майже 70% тропічних лісів, у Південній Америці – 60%); під загрозою зникнення знаходяться від ЗО до 50% різних видів риб, рептилій, ссавців і амфібій. Зрозуміло, що індикатори відновних природних ресурсів біосфери або перейшли, або близькі до переходу в невідновні. Забруднення атмосфери і лісові пожежі – головні чинники негативного впливу на ліси, хоча варто наголосити, що виявити конкретні причини деградації лісів вдається далеко не завжди. Проведене в 1992 р. обстеження 113 видів дерев у 34 європейських країнах засвідчило, що 24% з них були пошкоджені (дефоліація, що перевищувала 25%, деформація і зміна забарвлення листя у 10% випадків). У Європі щорічно виникає 60 тис. лісових пожеж (особливо часті вони на півдні Італії, в Португалії, а також на північному заході Іспанії), що призводить до вигоряння лісів на площі близько 70 тис. га.
• Кисень. Тропосферний озон та інші фотохімічні окислювачі. Якщо зникнуть ліси та болота, які постачають 30% кисню, і триватиме забруднення океану плівкою нафти, що вбиває планктонні організми, які виробляють 70% кисню планети, вміст його в атмосфері почне різко скорочуватися. Уже сьогодні деякі країни, у тому числі СТА, та деякі області Росії, наприклад Кемеровська, споживають кисню більше, ніж виробляється на їхній території рослинністю. Динаміка якості повітря в Європі за останні роки була суперечливою: викиди сірчистого газу зменшилися, однак посилилося забруднення атмосфери іншими газами. Для більшості європейських міст характерне виникнення не рідше одного разу на рік короткочасних епізодів забруднення, рівень яких перевищує стандарти, встановлені Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ). Понад 100 млн. жителів Європи зазнають впливу короткочасних підвищень концентрації приземного озону. Серйозною проблемою є збільшення концентрації парникових газів і спад загального вмісту озону. На більше ніж 60% території Європи перевищено критичні рівні забруднень, що ведуть до закислення навколишнього середовища. За даними спостережень, приземна концентрація тропосферного озону перевершує прийняту ВООЗ ГДК (її щорічне зростання в Північній півкулі сягає 1%), що небезпечно для здоров'я, оскільки надмірна кількість озону та інших оксидантів у атмосфері може викликати передчасне старіння легенів, подразнення очей, носа і горла, кашель та головний біль. Крім того, малі газові компоненти (передусім озон) можуть впливати на будівельні конструкції, сільськогосподарські культури та ліси. На жаль, досі не визначено комплекс заходів із запобігання шкідливому впливу, а заходи, що здійснюються в Європі, недостатні.
• Екотоксиканти. Транскордонне перенесення забруднень. Викиди забруднень у довкілля. Закислення навколишнього середовища. Хімічні сполуки. Геохімічні зміни складу атмосфери та гідросфери – катастрофічне зростання концентрації в повітрі і воді радіонуклідів, важких металів і, особливо, штучних хімічних сполук. За даними ВООЗ, радіоактивне опромінювання радоном – причина 10 тис. щорічних випадків смерті від раку в Європі. На сьогодні для європейців відсутні кількісні оцінки ризику, обумовленого аварійними викидами радіонуклідів.
Завдяки заходам, що вживаються для зниження рівня викидів екотоксикантів, зафіксовано зменшення хімічних ризиків, зниження концентрації стійких органічних сполук і важких металів у довкіллі. Проте дані про токсичність 75% органічних сполук, що виробляються, необхідні для оцінки ризиків, відсутні. У більшості країн зменшуються викиди сірчистого газу, летких органічних сполук і оксидів азоту, проте цей прогрес ослаблюється збільшенням викидів транспортних засобів. Відносна частка Європи в глобальних викидах таких газів, як С02, 302 та оксиди азоту, становить близько 25%. Масштаби викидів сірчистого газу за рахунок транспорту зросли за останні роки у Франції і Великобританії, але одночасно знизилися викиди від стаціонарних джерел (приблизно до 1 млн. т/рік). Викиди сірчистого газу й оксидів азоту утворюють в атмосфері кислоти та кислотні аерозолі. Вони осідають на земну поверхню і згубно впливають на рослинність, ґрунти, водойми та екосистеми в цілому. Серйозне ураження хвойних лісів унаслідок процесів закислення (а також високої концентрації озону і сірчистого газу в атмосфері) відзначені в Чехії, Німеччині, Польщі і Словаччині. Виробництво та продаж різноманітних хімічних сполук (їх загальна кількість на ринку Співтовариства сягає 100 тис., причому щорічно виробляється 200-300 нових) супроводжується викидами багатьох із них у довкілля, що часто є причиною небажаного впливу на здоров'я людини та на екосистеми. Виробництво численних хімічних сполук обумовлює виникнення хімічного ризику, пов'язаного з потраплянням цих речовин у довкілля та їх подальшим впливом на біосферу. У 1991-1994 рр. у рамках програми Європейського співтовариства було завершено екологічну оцінку 1700 хімічних сполук, що виробляються в Європі або імпортуються у кількості більше ніж 1000 т на рік.
• Моральна і технологічна готовність держав та окремих соціальних груп людства до знищення цивілізації. Типовий приклад – 11 вересня. Вибухова потужність накопиченої ядерної зброї еквівалентна 1,2 млн. бомб Хіросіми і в 1636 разів перевищує таку всіх воєн історії. Існують величезні запаси хімічної зброї, бактеріологічна, токсична, хімічна, генна зброя. Зона ураження ними перевищує на два порядки подібну територію для ядерної. Виробництво її дешеве і може вестися потаємно. Форми її різноманітні. Заходи медичного захисту від ураження такою зброєю складні і завжди будуть запізнілими. Через це в майбутніх війнах супротивниками великих ядерних держав цілком можуть стати окремі групи злочинців і фанатиків, а також малі країни.
• Втрата біоргзноманітності. Високий рівень видової різноманітності життя – одна з необхідних умов збереження основних характеристик природного середовища, єдиного середовища існування людини. Сучасний газовий склад атмосфери, системи самоочищення води, механізми взаємодії безлічі біологічних видів – від мікроорганізмів до крупних ссавців, включаючи людину, сформувалися в процесі тривалої еволюції екосистем, що поступово ускладнювалися. Основні процеси в біосфері, від яких залежить можливість існування людини, – біозалежні процеси. Катастрофічне зменшення видової різноманітності життя на Землі в сотні і тисячі разів інтенсивніше, ніж ті, що характеризували найзначніші відомі науці біосферні катастрофи – пермську і крейдяну. Через декілька десятиліть воно може стати незворотним, що зробить людство заручником стихійних еволюційних процесів.
До складу європейських екосистем входить понад 2,5 тис. типів і близько
215 тис. видів рослин і тварин. Майже в кожній країні Європи є ендемічні види. Регіони зосередження біорізноманітності в Європі – це басейн Середземного моря і гори Кавказу. Основу заходів для запобігання його звуженню повинні скласти рекомендації Конвенції з біорізноманітності. Серйозну увагу зазначеній проблемі надано в контексті збереження якості сільськогосподарських земель. Фрагментація (особливо в результаті процесів урбанізації сільських регіонів), підвищення однорідності і спрощення ландшафтів загрожує біорізноманітності через скорочення територій, зайнятих флорою і фауною. Забруднення навколишнього середовища (разом з породжуваними ним процесами евтрофування і закислення) та впровадження нових видів завдають значної шкоди природній біорізноманітності.
За розрахунками, що базуються на швидкості вимирання видів у наш час, всього за 40-50 років ми можемо втратити половину видів, що нині живуть на Землі. Природні еволюційні процеси, очевидно, не здатні компенсувати таке катастрофічне зменшення видової різноманітності, що призведе до глибокої деградації більшості екосистем.
З аналізу палеонтологічних даних виходить, що час існування виду становить від 1 до 10 млн. років. Нормальний темп вимирання, що відбувається в процесі еволюційного розвитку форм життя і з надміром компенсується виникненням нових видів, становить приблизно 0,000001% виду на рік. При масових вимираннях він зростає на два порядки. Проте сучасна швидкість вимирання – 0,5% виду на рік, тобто вона в 500-1000 разів перевищує катастрофічні темпи вимирання пермського і крейдяного періодів. Збереження існуючої тенденції неминуче призведе до кардинальних змін усієї біосфери, до настання нової геохронологічної ери, «посткайнозойської», або «антропогенної». Вона відрізнятиметься від нашої не тільки складом тваринного і рослинного світу, але й усім комплексом фізико-хімічних умов: складом атмосфери, тепловим режимом, розподілом опадів та багатьма іншими такими важливими для життя людей характеристиками середовища. Наслідки втрати біорізноманітності для людства можна порівняти хіба що з наслідками світової ядерної війни («ядерною зимою»), що означає кінець людської цивілізації в найближчі 100 років.
Крім того, інтенсифікація процесів еволюції обов'язково приведе до появи великої кількості нових форм життя, особливо груп, що дуже швидко еволюціонують, з коротким життєвим циклом – мікроорганізмів, найпростіших, нижчих червів, комах. Таким чином, не зумівши зберегти видову різноманітність життя, людство стане заручником стихійних еволюційних процесів. Пізнання причин вимирання одних видів і виникнення інших, розробка і реалізація різних способів збереження сучасних видів тварин, рослин, грибів і мікроорганізмів, які створюють єдино придатне для життя людей природне середовище – шлях до запобігання небезпечного розвитку цієї сторони екологічної кризи.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
