169128 (742264), страница 2
Текст из файла (страница 2)
„Прибинське”. Площа охоронної зони – 714. розміщений на території с.Прибинь Болотний евтрофний, місцями мезотрофний масив з рядом видів північних болотних бореалів, який має важливе водоохоронне значення. Перебуває у віданні - Шишківської сільської ради
„Гуліно-Прибинська дача”. Площа сягає 468 га. Територіальне розміщення Перелюбське лісництво кв. 12-15, 19, 22, 24, 25, 29. Змішані насадження в заплаві р. Снов віком 20-100 р., в їх складі: сосна звичайна, ялина європейська, береза бородавчаста, дуб звичайний, вільха клейка, осика. В ярусі підліску - ліщина звичайна, місцями бузина чорна. В трав'яному покриві - поєднання бореальних і неморальних елементів, зокрема тут можна зустріти такі види як багно болотне, купина лікарська, копитняк європейський, чорниш, брусниці. Насадження відіграють важливу роль регулятора гідрологічного режиму прилеглих територій. Рішення Чернігівської обл. ради 11.04,2001 р.
Перебуває у віданні Холминського держлісгоспу
„Слобідська дача”. Площа заказника 50 га, на території Перелюбського лісництва кв. 116. Заболочений лісовий масив в заплаві р. Слот в складі якого: сосна, береза, осика. Вік насаджень 40-100 р. В трав'яному покриві конвалія звичайна, купина лікарська, копитняк.
Масив відіграє важливу роль в регулюванні гідрологічного режиму річки і прилеглих територій. Рішення Чернігівської обласної ради 11.04.2001 р.
„Жукляно-Кістерська дача”. Угіддя заказника займають 3554 га. Розміщений на території Холминського лісництва кв. 20, 23-28, 44-47, 50-71. Заболочений лісовий масив у верхів'ї річок Убідь і Кістер. Відіграє роль регулятора гідрологічного режиму прилеглих територій. Тут ростуть: дуб, сосна, ялина, вільха, береза, осика. В трав'яному покриві: конвалія звичайна, чорниші, суниці, лісові, осока пальчаста, кропива дводомна. Водяться: лосі, козулі, дикі кабани, качки, кулики, ондатри. Рішення Чернігівської обл. ради 11.04.2001 р. Перебуває у віданні Холминського держлісгоспу
„Калачівська дача”. Площа територій 646 га. Рейментарівське ліс-во кв. 35,48,49,52, 53,59,73,82,83, 89, 90. Заплавна ділянка мішаного лісу з участю сосни звичайної, вільхи клейкої, берези бородавчастої, дуба звичайного. В трав'яному покриві: чорниці, суниці лісові, чоловіча папороть, щитник шарстський, безщитник жіночій, теліптерес болотний, очерет звичайний, кропива дводомна.
Водяться козулі, лосі, дикі кабани. Рішення Чернігівської обл. ради 11.04.2001 р. перебуває у власності Холминського держлісгоспу
Всього гідрологічних заказників за площею охоронних зон 1928 га
3.2.3 Ландшафтні заказники
„Слобідська дача”. Площа 100 га. Територія Перелюбського лісництва кв. 90, 91.
Мальовничий краєвиди природного лісу з сосни звичайної, берези бородавчастої, вільхи клейкої на пагорбовій місцевості. В трав'яному покриві — конвалія звичайна, орляк звичайний суниці лісові, осока заяча, одинарник європейський, перлівка поникла, зірочник ланцетолистий, осока пальчата 3 представників фауни водяться козулі, дикі кабани, качки, кулики.
Рішення Чернігівської обл. ради 11.04.2001 р.
Всього ландшафтні заказники займають за площею 100 га
Всього заказники місцевого значення загальну площу 7756,03 га.
3.2.4 Пам'ятки природи місцевого значення
„Дуб корюківський”. Розміщений на території Корюківського лісництва кв. 100. Дерево дуба звичайного віком понад 200 р висотою 25 м, діаметр стовбура - 1,3 м.
„Дуб андроннківський”. Територія розміщення пам`ятки Андрокиківське лісництво кв. 41. Дерево дуба звичайного віком понад 300 років, висотою 27 діаметр стовбура - 1 м, діаметр крони - 16 м
3.2.5 Заповідні урочища
„Калачівська дача”. Займає площу – 61 га. Перебуває на території Рейментарізського лісництва кв 75. Високопродуктивний, переважно сосновий ліс зелено моховий, човницеео-зеленомоховнй, місцями лишайниковий віком 70-80 р, місце, де зустрічаються лосі, кабани.
Мас історичне значення, як територія, на якій діяло Чернігівське об'єднання партизанських загонів. ОВК 27.12.84 р. № 454.
„Кістерська дача”. Загальна площа угідь урочища становить 708 га. Територіальне розміщення - Холминське лісництво кв. 19, 21, 22, 39-43, 48. 49. 72, 73. Високопродуктивний мішаний, переважно сосново-дубовий ліс віком понад 70-120 років з окремими багатовіковими, деревами дуба звичайного і сосни звичайної. В підліску - ліщина звичайна, крушина ламка, малина, бузина червона. В трав'яному покриві – конвалія звичайна, орляк звичайний, суниці лісові, осока заяча одинарник європейський, перлівка поникла зірочник ланцетолистий, осока пальчаста. ОВК 10.06.72 р. № 303
„Корюківський ліс”. Загльна площа – 76 га. Урочище розміщене на території Корюківського лісництва, кв. 73 уч 5 .6, кв. 74 уч .2, кв. 82 уч .7. Високопродуктивні ділянки флористично багатих ценозів дубових, липово-дубових лісів віком понад 100 р.
В трав'яному покриві, який формують неморальні види, к зустрічаються лінія лісова, коручка морозниковидна, гніздівка звичайна, види, занесені до Червоної книги України. ОВК 29.07.75 №319
„Корюківський лісопарк”. Площа становить – 53 га, територіальне розміщення - Брецьке лісництво кв. 1. Меморіальна лісова ділянка з сосни звичайної та видів її супутників віком понад 100 р., пов'язана з революційними подіями 1905-1917 рр., що відбувалися на Корюківшині.
„Наумівський ліс”. Угіддя площею 21 га, розташовані на території Корюківського лісництва кв. 98 уч. 4. Ділянка високопродуктивного дубовою лісу з рядом видів віком понад 100 р
„Холминська дача”. Розміщене урочище на території Холминського лісництва кв. 13. 14 . Високопродуктивні природні дубові ділянки (ценози дубового лісу ліщиново-яглицевого, дубового лісу ліщиново-різнотравного) віком понад 100 р.
„Шубинські дачі”. Площа становить 101 га. територіальне розташування - Корюківське лісництво кв. 25, 26, 29, 30.Високопродуктивні ділянки дубового лісу віком понад 120 природного походження з типовими неморальними видами-супутниками дуба та з участю рідкісних, в т.ч. червонокнижних видів (лілія лісова, орхідні), з весняних ефемероїдів — ряст порожнистий, ряст ущільнений.
Всього заповідних урочищ займають площу району 1045 га. Всього природно-заповідний фонд району загальна площа - 8478,62 га, площа охоронних зон – 2578 га.
Відсоток заповідності 5,954 %.
4. Особливості охоплення охороною біорізноманіття на територіях природно-заповідного фонду Корюківського району
Природно-заповідні території відіграють неоціненну роль в екологічному вихованні, освіті та в формуванні екологічного світогляду у широких верств населення та підростаючого покоління.
Відносини у галузі охорони, відтворення і використання природно-заповідного фонду регулюються Законом «Про природно-заповідний фонд України» (прийнятий 16 червня 1992 р.) та державною Програмою перспективного розвитку заповідної справи в Україні (затверджена 22 вересня 1994 р.). Закон визначає правові основи організації, охорони, використання територій та об'єктів фонду. Основна мета Програми - забезпечити збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, гарантувати обґрунтований розвиток заповідної справи на період до 2005 року.
Для керування заповідною справою створено Головне управління національних парків і заповідної справи при Міністерстві природних ресурсів. У листопаді 1997 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову про вдосконалення державного керування заповідною справою. Крім цього, прийнято ряд постанов Верховної Ради, уряду, ведеться інтеграція з країнами Європи - здебільшого з метою забезпечення дії в Україні міжнародних конвенцій.
Першочерговими і головними завданнями розвитку заповідної справи на найближчі роки визначені такі завдання:
- довести площі об'єктів природно-заповідного фонду до 5, а в окремих регіонах - до 10 відсотків площі України чи відповідного регіону;
- підвищити флористичну, ценотичну, фауністичну та ландшафтну репрезентативність природно-заповідного фонду. Ця проблема набуває нині особливого значення у зв'язку з необхідністю збереження всіх компонентів екосистем, а не лише рідкісних. Зберегти все багатство різних типів природного різноманіття на перших порах можна через механізм удосконалення класифікації категорій природно-заповідного фонду, потім її запровадження, що є основою репрезентативної мережі природно-заповідних територій;
- активізувати роботу по створенню у прикордонних місцевостях міждержавних природно-заповідних територій. Питання формування транскордонних природно-заповідних територій є особливо актуальним, оскільки саме в цих місцях ще концентруються великі простори малозмінених лісових масивів, лук, водно-болотних угідь. За Севільською стратегією кожна країна, у тому числі й наша, повинна забезпечити створення біогеографічної мережі біосферних заповідників. Усі вони потребують підвищення ступеня репрезентативності по відношенню до регіону, який представляють:
- створити Державний кадастр природно-заповідного фонду України;
- розробити Національний план дій по збереженню та раціональному використанню водно-болотних угідь;
- удосконалити систему державного управління, насамперед, заповідниками та національними природними парками;
- удосконалити існуючу класифікацію територій природно-заповідного фонду;
- розробити та впровадити ефективний економічний механізм функціонування системи територій природно-заповідного фонду, що передбачає, зокрема, звільнення заповідників від оподаткування (плати за природні ресурси тощо);
- впровадити єдиний порядок формування Державного бюджету щодо виділення коштів на збереження та розвиток природно-заповідного фонду України.
Після розбудови завершеної мережі природно-заповідних територій постає інша проблема - формування своєї національної екомережі. Як і вся природоохоронна громадськість Європи, Україна також розпочала на державному рівні закладати перші підвалини її формування. Це зовсім новий напрям діяльності, хоча такі ідеї висловлювалися вченими вже давно.
Основним каркасом екомережі регіону буде існуюча мережа природно-заповідного фонду, але вже доповнена новими елементами. Зокрема, до неї залучатимуться інші природні території, що охороняються, та перспективні для заповідання, які будуть з'єднуватися природними екокоридорами, що забезпечить безперервний біоенергетичний та генетичний обмін у межах природного середовища. Буферні зони будуть сприяти зміцненню мережі та її захисту від зовнішніх негативних факторів. Визначатимуться й охоронятимуться центри біорізноманіття, ареали раритетності, міграційні шляхи тощо. Головна мета екомережі - зберегти весь комплекс екосистем, середовищ існування видів та їх генетичної різноманітності, не допустити подальшої фрагментації рослинного покриву, забезпечити достатній простір природних середовищ для збереження видів, створити сприятливі умови для вільного розселення і міграції видів флори та фауни, забезпечити відновлення компонентів ключових екосистем та екологічну стабільність ландшафтів України, що є запорукою стабільності людського життя.
5. Основні проблеми функціонування та розвитку природно-заповідної мережі району
Обмеженість природних ресурсів спонукала зародження паростків сучасної охорони природи, механізмом втілення котрої були перші заказні чи заповідні ділянки, що з'явилися ще в часи становлення державності Київської Русі. Особливий спалах створення заповідних природних об'єктів припадає на кінець XIX і початок XX століть. Таким чином, майже впродовж дев'ятьох віків вітчизняна заповідна справа поступово спиралась на ноги. В державі організовано механізм майже безперервного процесу створення нових природно-заповідних територій, що є основою стабільності відповідної галузі. Сьогодні ця галузь стала на інтенсивний шлях розвитку, її прогрес залежатиме принаймні від трьох джерел живлення - науки, економіки і права. За роки незалежності в Україні сформувалася принципово нова нормативна і правова база заповідної справи, про що свідчить значна кількість державних документів.
На сучасному етапі розвитку перед заповідною справою району постає ціла низка надзвичайно актуальних проблем, серед яких є як традиційні, так і нові. Декілька десятиріч тому вченими започатковані системні принципи формування репрезентативної мережі природно-заповідних територій. Ця проблема набуває нині особливого відтінку у зв'язку з необхідністю збереження усіх компонентів екосистем, а не лише рідкісних. Вченими доведено, що збереження всього багатства природного різноманіття залежить від різноманіття категорій природно-заповідного фонду, класифікація яких потребує удосконалення і запровадження у повному обсязі. Це і є механізмом створення репрезентативної мережі природно-заповідних територій. Класифікація категорій - це конституція заповідної справи. Лише зараз можна оцінити наскільки багатограннішою стала заповідна справа в Україні, завдяки введенню до класифікації природно-заповідного фонду таких категорій як біосферний заповідник (резерват), національний природний парк та регіональний ландшафтний парк. Однак, інтегруючись у світову заповідну справу, і це зрештою стане економічно доцільним, потрібно вводити нові категорії в існуючу класифікацію природно-заповідного фонду.
Якщо проаналізувати тенденцію інтенсивного збільшення нових природно-заповідних територій на різних природно-географічних рівнях, то можна переконатися у тому, що на території району найбільше заказників та заповідних урочищ створюється на місцевому рівні, тоді як об'єктів міжнародного значення ще недостатньо. Одним з шляхів вирішення даної проблеми є створення мережі біосферних заповідників. Особливо актуальним стає формування мережі транскордонних природно-заповідних територій, оскільки саме на прикордонних територіях ще зосереджені великі простори малозмінених лісових масивів, лук, водно-болотних угідь. За Севільською стратегією кожна країна, у тому числі і наша, завершує створення біогеографічної мережі біосферних заповідників.
Після розбудови мережі природно-заповідних територій постає проблема порядку денного на XXI сторіччя. Як і вся природоохоронна громадськість Європи, Україна теж розпочала закладати на державному рівні перші підвалини (розроблено проект відповідної державної програми) формування національної екомережі. Це новий напрям діяльності, хоча подібні ідеї висловлювались вченими ще десять років тому. Звісно основним каркасом екологічної мережі буде все та ж мережа природно-заповідного фонду, але доповнена новими елементами. Зокрема, до неї залучатимуться інші природні території, що охороняються, перехідні чи буферні зони. Вони з'єднуватимуться екологічними коридорами, що забезпечить можливість безперервного біоенергетичного та генетичного обміну. Будуть визначатися центри ендемізму і реліктовості, ареали раритетності, міграційні шляхи тощо. Головною метою екомережі є недопущення подальшої фрагментації рослинного покриву, створення сприятливих умов для вільного поширення видів флори і фауни, забезпечення екологічної стабільності ландшафтів району, що є, передусім, і запорукою стабільності людського життя.
Висновки
Вікова мудрість поколінь наших пращурів донесла до нас не тільки історичні факти героїчного минулого і чарівності територій Корюківського району. Вона достатньо чітко стверджує, що це стало можливим тільки через розуміння і поєднання з довкіллям і природою повсякденного життя наших попередників.
Яскравим прикладом того є та гармонія, яка відчувається в поєднанні форм і ліній багато чисельних історичних пам'яток з природними ландшафтами. Дивує і чарує вміння древніх зодчих вибирати місця для поселень, розміщувати князівські і культові споруди, які своїми витонченими формами підкреслювали чарівність і неповторність природних краєвидів.
Історія також донесла до нас свідчення про те, що наші попередники дуже цінували, обожнювали і охороняли природу. Цьому присвячені давні заповіти і культові обряди, перші законодавчі акти, які передбачали обов'язки і права природокористувачів. І все це передавалося з покоління в покоління. Саме мабуть тому, незважаючи на великий антропогенний тиск на навколишнє природне середовище протягом останнього сторіччя, природа Корюківського регіону залишається чарівною і унікальною.
Унікальність природних екосистем заслуговує на всебічну увагу владних структур, природокористувачів, природо-охоронців і громадськості щодо збереження і відновлення природи території району. Особливо це стає важливим в умовах розуміння необхідності переходу до концепції сталого розвитку суспільства. Підвищення рівня і покращення умов проживання людей повинно бути гармонійним щодо використання природних ресурсів, їх охорони таким чином, щоб не позбавляти майбутні покоління можливості користування ними.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
