168566 (742008), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

В незабрудненому грунті ртуть звичайно знаходиться у вигляді слідів. Підвищений вміст ртуті дуже негативно діє на організм людини. Спостерігається збільшення частоти захворювань нервової і ендокринної систем, сечостатевих органів у чоловіків, зниження фертильности.

В результаті штучного підвищення концентрації свинцю і надходженню його в організм людини спостерігаються патологічні зміни в кровотворній і репродуктивній системах, органах внутрішньої секреції, а також злоякісні новоутворення будь-якої локалізації. До мікроелементів, які при підвищеному вмісті їх в грунті негативно впливають на організм людини відносять також бор, ванадій, талій, вольфрам і ін.

Аналогічно накопиченню в грунті неорганічних хімічних елементів і речовин, що призводять до утворення штучних геохімічних провінцій, подібні провінції можуть виникати і при надмірному вмісті органічних хімічних сполук. До них відносяться передусім пестициди.

6. Закон „шагреневої шкіри” і закон неможливості усунення відходів. Формула Небела

На сьогоднішній день людство підійшло до світової кризи, яка охопила все живе, всю систему оточуючої природи. Існує реальна загроза, що вже через десятки років половина людства буде приречена на голод, нестачу води, енергоресурсів, загострені соціально-економічні взаємовідносини. Усе це, в свою чергу, викликатиме негативні відхилення в поведінці і здоров’ї людини.

У вирішенні проблеми захисту середовища існування людини, як глобального завдання сучасності, намічається ряд тенденцій. Одна точка зору зводиться до припинення використання технологій при освоєнні природи, що неможливо при сучасному рівні технічної цивілізації і споживацькій психології суспільства. Порушення природного балансу призводить до виникнення екологічних криз різного рівня і значних економічних втрат, загострення геополітичних взаємовідносин між країнами Світу, пов’язаних з вичерпністю невідновних ресурсів. Тому в останній час суспільство вимушено говорити про необхідність переходу до раціонального природокористування, в основі якого лежить еколого-економічна рівновага концепції сталого розвитку.

Людина, на відміну від інших видів живих істот, живе не тільки за рахунок відтворюваних ресурсів, але й абсолютно не відтворюваних, і чим далі, тим у більшій мірі. Тому для людини дуже важливо враховувати дію закону «шагреневої шкіри»: глобальний початковий природно – ресурсний потенціал у процесі історичного розвитку безперервно виснажується, що потребує від людства науково-технічного вдосконалення, спрямованого на ще більш широке і глибоке використання цього потенціалу.

Існує помилкова думка, що шлях до виходу з екологічної кризи лежить через так звані безвідхідні технології. Про те, що ця думка помилкова, свідчить той факт, що біосфера містить велику кількість біогенних геологічних порід. У випадку господарської діяльності існує закон, на жаль, ще не досить усвідомлений людством, — закон неможливості усунення відходів і побічних впливів виробництва (господарства); у будь-якому господарському циклі утворюються відходи, і виникаючі побічні ефекти неможливо усунути, вони можуть бути лише переведені з однієї фізико-хімічної форми в іншу або переміщені у просторі (інакше порушувався б закон збереження маси й енергії). Загальна кількість відходів у вигляді речовин, енергії й побічних ефектів фактично постійна: у виробничих циклах змінюється лише місце їх виникнення, час утворення та фізико - хімічна, або біологічна форма. Тому закон неможливості усунення відходів може бути доповнений законом постійності кількості відходів у технологічних ланцюгах.

Наприклад, перехід транспортних засобів на електротягу потребує виробництва електроенергії, а тому й добування первинних енергоносіїв (вугілля, нафти, ядерного палива), будівництва електростанцій, електромереж, станцій підзарядки і т. п. Цей ряд за кількістю відходів не кращий і не гірший за ряд безпосереднього одержання і переробки нафти на бензин та дизельне пальне.

Очищення — процес лише зміни фізико-хімічної форми речовин і переміщення забруднюючого агента в просторі. Воно дає невеликий (переважно тимчасовий, місцевий) ефект і потребує великих енерговитрат.

Чим раціональніший підхід до природних ресурсів і середовища існування людини, тим менші витрати, необхідні для успішного розвитку. У зв'язку з цим можна зробити висновок: екологічне — завжди економічне, а тому, в остаточному підсумку, економне, потребує менших енергетичних та інших витрат та зусиль. Тому з закону «шагреневої шкіри» слід виділити правило «екологічне — економічне» як один із провідних принципів охорони природи й середовища життя: збереження ресурсів завжди вигідне в соціальних та економічних відносинах, а також залишає час для кардинального вирішення демографічних проблем. Дія цих законів особливо помітна зараз, коли істотно зменшилися ресурси планети. Тому ринок визначає певні норми використання природних ресурсів і середовища життя. Ці норми встановлюються згідно з запасами природних ресурсів на основі законів компонентної й територіальної екологічної рівноваги, їх невиконання призводить до спустошення природних багатств. Важливою умовою для зниження негативної дії людини на природу є використання нових, нетрадиційних видів енергії і сировини, застосування безвідходних технологій виробництва.

Відомий американський еколог Б. Небел (1933), розглядаючи проблему впливу суспільства на навколишнє середовище, запропонував оригінальну формулу:

кількість населення • стиль життя

Екологічні наслідки = -------------------------------------------------

рівень екологічної свідомості

Таким чином, вплив суспільства на навколишнє середовище прямо пропорційний чисельності населення і рівню його життя, але зменшується з розвитком свідомості людини.

7. П’ять „залізних законів” П.Р. Ерліха

Добробут сучасної людини залежить переважно від рівня економічного розвитку суспільства. Сучасна споживацька політика та соціально-економічні закони розвитку країн, що спрямовані на постійний ріст виробництва роблять всі заходи по охороні навколишнього середовища лише відносними, оскільки провокують збільшення використання природних ресурсів. Ринок визначає певні норми їх експлуатації, але в гонитві за прибутком, розуміння відповідальності перед майбутніми поколіннями, на жаль, відступає на задній план, і ми спостерігаємо поступове спустошення природних багатств. В умовах сприйняття екологічних проблем суспільством під кутом економічної необхідності, принципи охорони природи були узагальнені в п’ять так званих „залізних законів” П.Р. Ерліха

1. В охороні природи можлива лише успішна оборона або відступ.

Наступ неможливий: вид або екосистема, один раз знищені, не можуть бути поновлені. Цей закон є відображенням закону незворотності еволюції й еволюційно-екологічної незворотності. Фактично він збігається з законом незворотності взаємодії людина — біосфера П. Дансеро. Люди, далекі від біології, не завжди можуть зрозуміти цей закон, бо вважають, що можна відтворити екосистему в тому ж видовому складі, що був раніше. Насправді, навіть у такому випадку, коли б щось подібне сталося, така екосистема неминуче почала б еволюціонувати по-іншому, оскільки генетична структура популяцій, що складають її, обов'язково відрізнялася б від первинної.

2. Продовження зростання народонаселення та охорона природи принципово суперечать одне одному.

Справа не лише в тому, що людство руйнує місце свого мешкання, а й у тому, що усі механізми, які узагальнюють закономірності функціонування системи «людина — природа” почали руйнувати рівновагу демографічного насичення територій. Порушено всі природні механізми регуляції чисельності популяцій в природі. Демографічний вибух призвів до абсолютного перенаселення планети, а це загрожує дією екологічних факторів, які залежать від густоти населення.

3. Екологічна система, охоплена надмірним зростом, і охорона природи також принципово суперечать одна одній.

Прагнення людства до гігантизму генетично закладено в психології людини. Зріст — її основна мета. На певному етапі економічного і соціального розвитку вона була виправдана. Але все має свої межі: гігантизм завжди є початком кінця. Закон оптимальності не має жалю. Все надмірне дуже вразливе в еволюційному та історичному розвитках.

Динозаври і супертанкери, гігантські тваринні комплекси і трансконтинентальні корпорації та інше повинні мати обмеження в розмірах або загинути. Звідси: економічна «манія кількісного росту»» й охорона природи несумісні між собою. Це не означає, що повинно зупинитися будь-яке зростання. Повинен змінитися лише сам тип зросту. З екстенсивного він повинен перейти в інтенсивний, з кількісного — в якісний (з урахуванням розумного й можливого ризику).

Учені вважають, що в майбутньому девіз «Мале, але досконале, функціонально більше при менших витратах» стане головним. Малий культурний народ, мале впорядковане місто, мале підприємство і т. ін. краще, ніж дикий натовп голодних людей, шумний мегаполіс, гігант, що забруднює природу і не піддається управлінню.

4. Для всіх, включаючи людину, смертельно небезпечне уявлення про те, що при прийнятті рішення про використання Землі треба ставити перед собою лише одну найближчу мету — благо людини.

Цей закон — відображення системних законів, які діють у постійному взаємозв'язку, порушення кожного з них може призвести до непередбачених наслідків. Незважаючи на всі досягнення комп’ютерних технологій, успіхи моделювання екологічних процесів, людина досі не може передбачити віддалені наслідки своєї діяльності та їх вплив на майбутнє людства. Лише розвиток екологічного світосприймання і самосвідомості, формування нової екологічної психології суспільства може частково покращити становище.

5. Аргументи про естетичну цінність різних форм життя та всілякі заклики до співчуття в основному потрапляють до вух глухих Охорона природи повинна вважатись питанням добробуту та виживання людства (в перспективі).

8. Економіко-екологічне сприймання глобальної екологічної кризи. Чотири закони Б. Коммонера

Сучасне людство керується задоволенням власних потреб. Всі потреби людини поділяються на матеріальні і нематеріальні. Матеріальні потреби задовольняються за допомогою матеріальних речей. У своїй сукупності матеріальні потреби людини є безмежними, повністю їх задовольнити неможливо. Основна проблема, яка постала перед сучасним суспільством полягає у тому, що обмеженість ресурсів визначає незбалансованість між відносно необмеженими потребами і відносно обмеженими засобами, джерелами, що забезпечують задоволення цих потреб. Обмеженість зумовлює вибір суспільства стосовно того, як використовувати доступні для нього обмежені ресурси. Скорочення різниці в економічному розвитку і доходах різних країн пов’язано з залученням значної кількості ресурсів навколишнього середовища у виробничу сферу. Вичерпність багатьох природних ресурсів створює все більше труднощів для подальшого забезпечення суспільства матеріальним благами. Дослідження соціально-психологічного ставлення людей до проблем вибору : обмеження своїх потреб зараз для життя майбутніх поколінь, показує, що в сучасному суспільстві перехід до екологічного світосприймання знаходиться в зачатковому стані. Помилкове уявлення про те, що науково-технічний прогрес майбутнього вирішить усі проблеми, призвів до сучасного ставлення до проблем забруднення, руйнування природних екосистем, до хижацтва у природокористуванні.

Стрімкий розвиток глобальної екологічної кризи формує в суспільстві її економіко-екологічне сприймання, в якому Дж. Стайк (1970) виділяє чотири фази дії:

1) ні розмов, ні дії;

2) розмови при відсутності дії;

3) розмови, початок дії;

4) закінчення розмов, рішучі дії.

Безперечно, перехід суспільства від однієї фази до іншої пов'язаний із соціальною свідомістю суспільства та його економічним розвитком. На жаль, можна сказати, що сучасне суспільство знаходиться на 3-й фазі цього економіко-екологічного сприйняття сучасних екологічних проблем.

У свою чергу, щоб скоригувати поведінку людини, Б. Коммонером були сформульовані чотири закони:

1) все пов'язано з усім;

2) все повинно кудись подітися;

3)«природа знає краще»;

4) ніщо не дається задарма.

Перший з них — загальнодіалектичний вичерпний закон внутрішньої динамічної рівноваги. Другий принцип пов'язаний з існуванням глобального кругообігу речовин. Третій збігається з принципом неповноти інформації (невизначеності, бо поки ми не маємо достовірної інформації про механізми та функції природи і легко завдаємо шкоди природним системам, прагнучи їх «покращити», твердження «Природа знає краще» має здоровий глузд.

Резюмуючи, слід визначити, що людство не створило механізмів, які б дали йому змогу „вписатися” в природу, а навпаки, зробило все, щоб піднятися над нею, „перемогти„ її. Але життя показало, якщо люди не змінять свого ставлення до природи, вони приречені.

Література

1. Акимова Т.А., Хаскин В.В. Экология М.: Юнити, 1998.-455с.

2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екологічних знань.: Либідь, 2000. -336с.

3. Воронков Н.А. Экология : общая, социальная, прикладная М.: Агар, 1999-424.

4. Гарин В.М., Кленова И.А., Колесников В.И. Экология для технических вузов. Ростов на Дону.: Феникс,2001.-384с.

5. Губарева Л.И., Мизирева О.М., Чурилова Т.М. Экология человека М.:Владос, 2003.-112с.

6. Екология города./ под ред. Стольберга Ф.В.-К.: Либра,2000.-464с.

7. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології К.:Вища школа,2001.-358с.

8. Кучерявий В.П. Екологія.- Львів: Світ, 2000.-500с.

9. Микитюк О.М., Злотін О.З. , Бровдій В.М. Екологія людини Харків УДПУ „ ОВС „ 2000.- 200с.

Характеристики

Список файлов реферата