Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

— сільськогосподарська сировина;

— незавершене виробництво та напівфабрикати влас­ного виробництва;

— витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витра­ти на освоєння випуску нових виробів тощо);

— готова продукція;

— товари невласного виробництва для реалізації;

— потреба підприємств у коштах для розрахунків з робітниками і службовцями по заробітній платі;

— платіжні і розрахункові операції з постачальниками і покупцями.

У підприємств виникає потреба в кредитах під вироб­ничі запаси якщо їх розміри перевищують власні кошти, які є у їх розпорядженні, тобто якщо створюються понад­нормативні запаси. Вони можуть мати місце за таких причин, як сезонність завозу, нерівномірна або дострокова поставка матеріальних ресурсів з боку постачальників, поставки транзитними нормами і т. ін.

Понаднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту у підприємств, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової і легкої промисловості) або створюють великі сезоннi запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Понаднормативні запаси незавершеного виробництва i готової продукції можуть створюватись на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними ускладненнями при відправці продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам у зв'язку і їх неплатоспроможністю тощо.

При кредитуванні витрат майбутніх періодів банки і видають підприємствам позички на покриття сезонних витрат у зв'язку з тим, що у періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виробництво продукції тимчасово не покриваються вируч­кою від реалізації. Так, цукровий завод у період міжсезон­ного простою (лютий— серпень щорічно) повинен мати кошти на ремонт обладнання, утримання постійного пер­соналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукро­варіння. Ці витрати йому вигідно покривати за рахунок банківських позичок, а розраховуватись по них у вересні-грудні за рахунок виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'я­зані з освоєнням випуску нових видів продукції, пускона­лагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах передбачаються строки повернення позичок у періоди, коли випускається продукція і ці ви­трати списуються на її собівартість.

Кредити на виплату заробітної плати банки видають підприємствам у зв'язку з тимчасовими фінансовими ус­кладненнями останніх. Строк цих кредитів, як правило, не перевищує 30 днів.

До групи розрахункових кредитів належать кредити:

— на виставлення акредитиву;

— на придбання (купівлю) лімітованої чекової книжки. За допомогою цих кредитів підприємство за тимчасової нестачі власних коштів одержує змогу здійснювати розра­хунки зі своїми постачальниками.

До цієї ж групи кредитів можна віднести також факторинг. Факторингова операція полягає в тому, що банк інкасує (викупляє) у підприємства неоплачені зобов'я­зання його дебіторів з негайною виплатою йому сум дебі­торських боргів, тобто бере на себе клопоти щодо стягнен­ня боргу з платника. Цей кредит сприяє прискоренню обіговості оборотних коштів підприємства у сфері роз­рахунків.

Якщо на розрахунковому рахунку підприємства тимча­сово відсутні гроші на оплату платіжних документів пос­тачальників сировини, матеріалів, інших товарів, робіт і послуг, банк може видати короткотерміновий кредит на оплату цих документів. Такий кредит має назву платіжний кредит.

Терміни і всі інші умови кредитування вищеперерахованих позичок визначаються у кредитних договорах. До­кументом, який використовується для обліку строків погашення кредиту, є строкове зобов'язання, яке підприємство подає в банк при одержанні кредиту.

Довготермінові і середньотермінові кредити можуть надаватися комерційними банками підприємствам на капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підпри­ємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва і на інші витрати, що призводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдають­ся, якщо вони відчувають брак власних коштів, які призна­чені на ці цілі, а саме — прибутку і амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних засобів.

Кредити в основні засоби комерційні банки видають за умови економічної доцільності і окупності витрат на капітальні вкладення за рахунок збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості продукції тощо. Для одержання такого кредиту до кредитного договору дода­ються кошторисно-технічна документація і, при необ­хідності, бізнес-план, який містить розрахунок окупності, а також договір підряду, якщо роботи планується виконувати під­рядним способом, календарний графік проведення робіт.

Банки видають кредити на капітальні вкладення, якщо, перш за все, розрахунки економічної ефективності свід­чать, що за той чи інший термін після введення в дію об'єкта підприємство матиме додаткові фінансові джерела у вигляді прибутку, який може бути спрямований на погашення кредиту і процентів за користування ним.

Разом з тим, окупність конкретного об'єкта кредиту­вання не може бути єдиним критерієм для вирішення питання про банківське кредитування в основні засоби. Банк лише тоді може прийняти позитивне рішення щодо такого кредитування, якщо прогнозний аналіз фінан­сового стану підприємства в цілому свідчить про його платоспроможність на період, що охоплює термін кредиту­вання. З цієї точки зору при вирішенні питання про видачу кредиту в основні засоби банки аналізують розрахунки формування і використання майбутніх дисконтованих гро­шових потоків підприємств (грошовий потік — це сума чистого прибутку підприємства, тобто балансового прибутку мінус всі податки з нього і обов'язкові платежі, эбільшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів). Якщо грошовий потік за­безпечує повернення кредиту і процентів за нього, то це вказує на можливість видачі кредиту за умови, якщо втримуються і інші вимоги щодо кредитування (застава, гарантії, окупність конкретного об'єкта та ін.).

На жаль, темпи інфляції, що склалися в Україні в останні роки, практично звели нанівець довгострокове кредитування підприємств банками на капітальні вкладен­ня, бо за тим рівнем банківського відсотка, який вимага­ють банки, окупність витрат на капіталовкладення досягти найчастіше неможливо.

Підприємства в Україні мають право одержувати кредити в іноземних банках (у іноземній валюті). Таке право підприємства отримують шляхом одержання від Національного банку України спеціальних реєстраційних свідоцтв на одержання кредиту від іноземного банку. Українське підприємство-позичальник повинно одержати таке реєстраційне свідоцтво після підписання кредитного договору з іноземним банком, але до фактичного одержан­ня кредитних коштів.

В умовах кризи неплатежів багато підприємств опиня­ються на грані банкрутства не зі своєї вини, а з вини своїх неплатоспроможних покупців. Ця обставина викликала до життя в Україні законодавчо затверджений порядок надання державної кредитної підтримки підприємствам, які здатні ефективно використовувати кредитні ресурси. Ця кредитна підтримка має цільовий характер, здійснюється через комерційні банки, на конкурсній основі за рахунок, переважно, спеціальних кредитних ресурсів Національ­ного банку України, причому на пільгових умовах по сплаті процентів.

Кредити у вигляді державної підтримки мають право одержувати:

— підприємства всіх форм власності для нарощування обсягів випуску та реалізації продукції;

— державні підприємства — для проведення заходів, пов'язаних із здійсненням програми санації та структурної перебудови;

— торговельні підприємства споживчої кооперації для закупівлі товарів у вітчизняних виробників з наступною їх реалізацією споживачам.

Для одержання права на такі кредити підприємства подають необхідні документи Міжвідомчій комісії з питань санації державних підприємств. Комерційні банки одержують в централізованому порядку узгоджений з урядом перелік підприємств, яким доцільно надавати державну кредитну підтримку. Остаточне рішення про можливісв надання тому чи іншому підприємству державної кредитної підтримки приймає комерційний банк (на основі одер­жаних від підприємства матеріалів про об'єкт кредитуван­ня і аналізу кредитоспроможності позичальника), оскільки він бере на себе повну відповідальність за цільове вико­ристання і своєчасне повернення кредиту. Лише при по­зитивній оцінці комерційного банку заявка підприємства приймається для участі у цільовому кредитному аукціоні, що проводить Національний банк України. Якщо заявка підприємства на аукціоні одержує підтримку, комерційний банк отримує відповідну суму кредитних ресурсів і укладає з підприємством кредитну угоду. Термін видачі таких кредитів — до 12 місяців, обов'язкова умова — застава майном підприємства-позичальника або векселями, отриманими ним від споживачів.

3. ПРОЦЕНТИ ЗА КРЕДИТ

Проценти, які сплачують підприємства за користуван­ня короткотерміновими банківськими кредитами під обо­ротні виробничі засоби і засоби обігу (крім процентів за прострочені кредити), відносяться на собівартість про­дукції. Також на собівартість продукції відносяться витрати на сплату відсотків з кредитів для придбання основних виробничих засобів i нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, незалежно від терміну кредитування. Відсотки за прострочені кредити, а також відсотки за кредити в основні засоби на капітальне будів­ництво, реконструкцію підприємства сплачують за раху­нок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати податків і обов'язкових платежів.

До складу валових витрат у системі податкового обліку включаються будь-які відсотки за кредит, сплаченi підпри­ємствами банкам, при умові, якщо кредит був викори­станий у зв'язку з веденням господарської діяльності пози­чальника.

Відсоткові ставки за кредитами встановлюються ко­мерційними банками на договірних засадах із підприємствами-позичальниками. Їх рівень залежить від загальної економічної кон'юнктури і факторів, які формують попит та пропозицію на ринку позичкових коштів, а також регулюючих дій держави на цьому ринку. В Україні на рiвень відсотків за кредити комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, що вста­новлює Національний банк при їх наданні комерційним банкам (ставки рефінансування НБУ).

Комерційні банки застосовують різні відсоткові ставки в залежності від виду і об'єкта кредиту, терміну кредиту­вання, фінансового стану позичальника, міри кредитного ризику, наявності або відсутності гарантій щодо своєчас­ного повернення боргу. Світовий досвід свідчить, що за умов стабільної економіки процентні ставки встановлю­ються по різних кредитах на рівні 3—7 відсотків річних і мають тенденцію до підвищення у періоди інфляції. У 1993—1994 рр. в Україні рівень відсоткових ставок комерційних банків був у межах 200—400 відсотків річних, у 1995 р.—100—200 відсотків, у 1996—1997 рр. він посту­пово зменшувався, що яскраво віддзеркалює зміну інфля­ційної ситуації в країні.

При вирішенні питання про залучення банківського кредиту на умовах запропонованої банком відсоткової ставки підприємство має перш за все оцінити ймовірний рівень інфляції у період користування позичкою. Якщо запропонований відсоток за кредит не перевищує відсотка інфляції або перевищує його у межах, які відповідають нормальному рівню банківського відсотка, то таку позичку слiд вважати вигідною для підприємства. В економічній літературі рекомендується така формула визначення прийнятного відсотка за кредит в умовах інфляції:

p = r + q + rq : 100,

де r — нормальна відсоткова ставка за кредит;

q — відсоток інфляції.

Якщо, наприклад, річний рівень інфляції становить 20 відсотків, то підприємство може з вигодою для себе кори­стуватися кредитом, який в нормальних умовах коштує 5 відсотків за рік, за 26 відсотків річних (5+20+5х20:100).

4. Задача

Розрахунок строкiв одержання, погашення банківського кредиту

та сплата вiдсоткiв за нього.

Роздiл №1.

Вихiднi данi:

1.Цiль кредита: Будівництво морської платформи по видобутку нафти i газу.

2. Сума кредиту: 938562 грн.

3. Дата надання: 16.04.2001р.

Строк погашення: 30.06.2001р.

Термiн користування: 76 дiб.

4. Вiдсоткова рiчна ставка: 33%.

Добова вiдсоткова ставка: 33 / 365 = 0,09%.

Розділ № 2.

Розрахунок уплати відсотків за кредит при наданні його у

разовому порядку і погашенні водночас

В_р = ( С · Т · В_д ) / 100,

де В_р - відсотки за кредит при наданні його у разовому порядку і погашенні водночас;

С - сума кредита;

Т - термін користування, діб;

В_д - добова відсоткова ставка.

В_р = (938562 · 76 · 0,09) / 100 = 64197,6 грн.

Розділ № 3.

Розрахунок строків отримання, погашення кредиту та уплата

відсотків за нього при кредитуванні по плану

Дата	Потрібність	Потрібність з наростаючим висновком	Пога­шення кредиту	Погашення з нароста­ючим висновком	Кре­дит­ний потік	Відсотки за кредит (в пл.)
01.04.01	125000	125000			125000
17.04.01	130000	255000			255000	1,8
30.04.01	146000	401000			401000	2,6325
10.05.01	202000	603000			603000	3,609
31.05.01	210000	813000			813000	11,3967
13.06.01	125562	938562			938562	9,5121
20.06.01		938562	500000	500000	438562	5,9129
30.06.01		938562	438562	938562	-	9,2918
Всього	938562	938562	938562	938562	-	44,155

В 01.04 - 16.02 = 125000 х 16 х 0,09 / 100 = 1800 грн.

Характеристики

Список файлов реферата