164832 (738952), страница 6
Текст из файла (страница 6)
До об’єктів обкладання податком на добавлену вартість застосовуються дві базові ставки: нульова ставка і ставка 20%, за винятком операцій звільнених від оподаткуванняю.
Податок за нульовою ставкою нараховується відносно операцій по:
- продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;
- продаж робіт (послуг), призначених для використання ті споживання за межами митної території України
- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю, згідно порядку встановленного Кабінетом Міністрів України;
- наданю транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;
- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарскими виробниками всіх форм власності і господарювання;
- продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за винятком підакцизних товарів, посередницької та рекламної діяльності, грального бізнесу підприємствами, що засновані Українськими товариством глухих та майно яких є їх повною власністю, і якщо кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менш ніж 50% загальної чисельності працюючих, а фонд оплати праці таких інвалідів – не менш ніж 40% загальних виплат на оплату праці, що включається до складу валових витрат виробництва (обігу).
Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій по вивозу (експорту)товарів (робіт, послуг) а у випадку, коли такі операції звільнені від оподаткування на митній території України.
Звільняються від оподаткування операції по:
Продажу товарів (робіт, послуг), які мають соціальну направленість (продаж продуктів дитячого харчування, продаж учнівських зошитів, продаж товарів спеціального призначення для інвалідів і т.інш.);
Продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товрів, грального бізнесу, підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, протягом попереднього звітного періоду становить не менше 50% т.інш. );
По здійсненню зовнішньоекономічної діяльності(по продажу товарів (робіт, послуг) передбачених для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні і т. інш.).
Перераховані та інші пільги, вказані в ст.5 Закону21, не застосовуються до операцій з підакцизними товарами.
В інших випадках до бази оподаткування застосовується ставка 20% і вирахувана за данною ставкою сума податку додається до ціни товарів (робіт, послуг).
Для знаходження суми ПДВ, перш за все, необхідно визначити базу оподаткування. В залежності від того, які операції здійснюють господарюючі суб’єкти, розглянемо особливості вирахування бази оподаткування .
Відмінною особливістю визначення бази оподаткування (порівняно з раніше діючим порядком) є її визначення прямим методом, а не зворотнім.
Суть прямого методу полягає в тому, що підприємство, яке здійснює продаж товарів (робіт, послуг), визначає вільну ціну без ПДВ, виходячи із собівартості, прибутку, мита, акциза, інших податків, які згідно з законодавством України включаються у вільну ціну, тобто база оподаткування визначається за формулою:
БО = ( С + П ) + М + АЗ +ІП = ВВ, де С – собівартість, П – прибуток, М - мито, АЗ – акцизний збір, ІП – інші податки, які включаються у вартість.
А для визначення суми податку застосовується формула: ПДВ = БО х 20% : 100%
Таким чином, нарахована сума ПДВ складає загальну суму податкових зобов’язаннь суб’єктів підприємницької діяльності по даному податку.
Податкове зобов’язання – це загальна сума податку на добавлену вартість, отримана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
В Україні визначення бази оподаткування здійснюється як за вітчизняними так і за імпортинми товарами.
-
По товарах, які виробляються в Україні.
Згідно прямого методу база оподаткування за операціями по продажу товарів (робіт, послуг) визначається, виходячі з їхньої договорної (контрактної) вартості.
По імпортуємим товарам:
1) для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, вказаної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження, розвантаження та страхування до пункта перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, які відносяться до цих товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, сборів (обов’язкових платежів);
2) для робіт (послуг), які виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість таких робіт ;
3) для готової продукції, виготовленої на території України із давальницької сировини нерезидента, у випадку її продажу на митній території України, базою оподаткування виступає договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків.
Платник податку зобов’язаний представити покупцеві податкову накладну, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом по опдатку на добавлену вартість.
При звільненні від оподаткування в податковій накладні робиться запис- “без ПДВ”.
Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язаннь продавця в двох примірниках. Оригінал надається покупцеві, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У випадку ввозу (імпортування) тварів, документом, який надає право на отримання податкового кредту, рахується належним чином оформлена митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь по продажу тоарів (робіт, послуг) вважається дата, яка приходиться на податковий період, в термін якого виникає будь-яка з подій, що виникла раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), належних продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата їх оприбуткування в касі платниа податку, а при відсутності такої – дата інкасації готівки в банківській установі, що обслуговує платника податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг), послуг – дата оформлення документа, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У разі продажу товарів (валютних цінностей) або послуг з використанням торгових автоматів або іншого подібного обладнання, яке не передбачає наявність касового апарату , контролюємого уповноваженою на те фізичною особою, датою виникнення податкових зобов’язаннь рахується дата виїмки з таких торгівельних апаратів або подібного обладнання грошової виручкию.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь під час здійснення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата відвантаження платником податку товару, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, який засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, який засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Датою виникнення податкових зобов’язаннь при здійсненні бартерних (товарообмінних) операцій з нерезидентами вважається дата події, яка сталася раніше:
або дата оформлення вивозної (експортної) митної декларації, яка засвідчує вивоз товарів платником податку, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, який засвідчує факт надання робіт (послуг) нерезиденту;
або дата оформлення ввізної (імпортної) митної декларації, яка засвідчує отримання товарів платником податків, а для робіт (послуг) – дата оформлення документа, який засвідчує факт отримання робіт (послуг) платником податку.
Датою виникнення податкових зобов’язаннь у випадку продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів- є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед таким бюджетом.
Суми податку, які належать сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язаннь, які виникали з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) в термін звітного періода, і сумою податкового кредиту звітного періоду.
Податковий кредит – сума на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного періода.
Податковий кредит звітного періода складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації.
У випадку, коли платник податку здійснює операції по продажу товарів (робіт, послуг), які звільняються від оподаткування або не є об’єктом оподаткування, суми податку сплачені (нараховані) в зв’язку з придбанням товарів (рбіт, послуг) вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), основних фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і в податковий кредит не включаються.
Не дозволяється включення в податковий кредит будь-яких витрат по сплаті податку , не підтверджених податковими накладними, або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийомки робіт (послуг) або банківським документом який підтверджує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, вважається дата здійснення першої із подій:
Або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)- у випадку розрахунків з використанням кредитних дебитових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
для операцій по ввозу (пересилці) товарів (робіт, послуг) – дата сплати податку за податковими зобов’язаннями;
для бартерних (товарообмінних) операцій – дата здійснення завершальної (балансуючої) операції , яка сталася після першої із подій.
Суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язаннь, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Сплата податку здійснюється не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом. В сторки, передбачені для сплати податку, платник податку представляє податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію, незалежно від того, виникло в цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Здійснення відшкодування шляхом зменшення платежів за іншими податками, зборами (обов’язковими платежами) не дозволяється.
Суми, не відшкодовані платнику податку у визначений термін, вважаються бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються відсотки на рівні 120% від облікової ставки НБУ, встановленної на момент її виникнення , в термін строка її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованності звернутися до суду з позовом про стягнення грошових коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних в несвоєчасному відшкодуванні надлишково сплачених податків.
Звітний (податковий) період – період, за який платник податку зобов’язаний здійснювати розрахунки податку і сплачувати його до бюджету.
Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.
Платники податку, що мають обсяг операцій з продажу менший, ніж зазначений вище, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу.
Особливості оподаткування в разі застосування квартального податкового періоду вказані у статті 8 Закону .22
Центральний податковий орган України веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справлення податку.
3.2. Акцизний збір.
Акцизний збір – це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (вивезенні, пересиланні) таких товарів продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.23
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
