164795 (738917), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Облігації під заставу фондових паперів забезпечені іншими цінними паперами, що зберігаються на умовах трасту. Найбільш розповсюдженою є ситуація, коли в якості забезпечення облігацій компаннії-емітента виступають цінні папери її філії.
В якості забезпеченя облігацій під заставу обладнання, які відомі також під назвою сертифікатів, що забезпечені рухомим майном, право на яке має довірча особа, використовуються транспортні засоби (літаки, локомотиви). У випадку необхідності це обладнання може бути продано і кошти передані новому власнику. Юридичні процедури, що вимагаться для емісій таких облігації мажуть бути дуже складними. В більшості випадків використовується так звана “філадельфійська схема”, суть якої полягає в тому, що довірча особа, яка володіє обладнанням, випускає облігації, а потім здає це обладнання корпорації в аренду. Арендна плата використовується для виплат утримувачам облігацій процентів і суми боргу. В підсумку, коли всі виплати зроблені в зазначені строки, коропорація отримує право на обладнання.
Незабезпечені облігації являють собою облігації під загальне забов’язання емітента, що їх випускає і за суттю є незабезпеченим кредитом. В цілях захисту власників таких облігацій облігаційна домовленість6 як правило містить обмеження на подальшу емісію як забезпечених, так і додаткових незабезпечених боргових паперів.
Підвидом незабезпечених облігацій є субординовані облігації. Субординація (підпорядкування) вводиться тоді, коли в обігу знаходяться більше ніж один випуск незабезпечених облігацій для визначення пріорітетів. Так у субординованих незабезпечених облігацій пріорітет нижче, ніж у несубординованих. У випадку банкрутства компанії забов’язання з більш низьким пріорітетом будуть задовольнятися після того, як бідуть виконані забов’язання по облігаціях більш високого порядку.
Також існують і інші види облігацій. Наприклад доходні облігації за своєю суттю більше нагадують привелейовану акцію аніж облігацію. Виплати процентів по них своєчасно та в повному обсязі не гарантовані, а їх невиплата не несе за собою банкрутства емітента. Для корпорації-емітента відсотки по облігаціях даного виду можуть відноситися до тих, що зменшують оподатковану базу. Такі види облігацій не мають широкого розповсюдження (приклад: при реорганізації неплатоспроможних залізниць7).
Гарантовані облігації випускаються одніэю корпорацією, а гарантуються іншою (наприклад, випускаються дочірньою компанією, а гарантуються головною). По облігаціях участі окрім гарантованого проценту може виплачуватися надбавка, якщо доходи корпорації перевищують певний рівень. Облігації з правом голосу, на відміну від звичайних, надають їх утримувачам право голосу в керівництві корпорацією-емітентом. Для фінансування обладнання іноді практикують випуск облігацій серіями з різними термінами погашення.
Конвертовані облігації можуть бути, за бажанням їх власника, обмінені на інші цінні папери, як правило звичайні акції (того ж емітента).
Емітентами забезпечених облігацій, як правило, є корпорації і муніципальні органи влади. Муніципалії випускають, окрім зазначених видів облігацій, облігації під доход від проекту і облігації промислового розвитку. В першому випадку джерелом виплат процентів і погашення облігації служить доход від об’єкта інвестування мобілізовних коштів або певний доход емітента (наприклад податок). В другому випадку (облігації промислового розвитку) зібрані кошти йдуть на покупку або будівництво обладнання, яке передбачається здати в аренду на привабливих умовах. Такі облігації дозволяють знизити коштовнисть фінансування для тих компаній, які вирішили розмістити свої підприємства на тій же теріторії, де знаходиться емітент.
Випускаються також і різні види короткострокових облігацій для задоволення поточних потреб в наявних коштах. Традиційно до таких видів відносяться векселі8 (зі строками до надходження податків, до отримання доходу, тощо).
Державні облігації випускаються під загальне забов’язання і гарантуються всім майном, що є в державній власності. Це можуть бути облігації внутрішніх і зовнішніх державних позик, ощадні облігації (облігації серіїї EE I HH в США, ОВДОП), векселі, білети і облігації Казначейства (Казначейскь забов’язання, білети Казначейства США), безкупонні розписки Казначейства9.
Таким чином ми визначили суть облігації як боргового цінного паперу (цінного паперу з фіксованою ставкою доходу) і описали основні її характеристики і розглянули основні види. Ми намагалися співставити базові теоретичними положення з законодавчою базою нашої країні для того, щоб показати як ця теорія практикується в України.
Розділ ІІ. Ринок облігацій – місце на ринку цінних паперів. Умови обігу облігації.
Для більш глибокого розуміння сутності облігації і її місця серед інших інструментів фондового ринку (money market) ми проведемо порівняльну характеристику облігації з акцією, як дольового цінного паперу, з банківським кредитом і іншими борговими цінними паперами (векселем, ощадним/депозитним сертифікатом).
Облігації виражає боргові відносини і по суті має теж саме призначення, що і банківський кредит. Проте, випуск облігацій це пряме звертання до інвесторів на відміну від банківських позик, в яких банк – фінансовий посередник – акумулює грошові кошти інвесторів, і лише після цього перерозподіляє їх в якості позик. Інакше кажучи, облігаційне запозичення коштів дешевше бо відбувається без посередників посередників. Наступною перевагою є те, що кошти по облігаціях можуть бути запозичені на більш тривалий термін ніж банківські позики, так як довгостроковий банківський кредит є дуже ризикованим рішенням, навіть, в високорозвинутих країнах. Крім того, облігації – стандартні боргові контракти, що знижує витрати на заключення супроводження їх, в порівнянні з індивідуальним характером банківських кредитів.
Облігації можуть обертатися на фондовому ринку, бути засобом платежу, завдатку, а для банків державні облігації можуть формувати частину його резервного фонду. Все це підвищує привабливість облігації як інструмента позики.
Слід наголосити, що облігація – це дуже широка категорія і, як вже зазначалося, деякі боргові цінні цінні папери за сутністю співпадають з облігацією, але мають інші назви. Наприклад, векселі, білети, розписка, забов’язання. Деякі з них, зокрема весель, являють собою форму безготівкових розрахунків.
Ще одним борговим цінним папером є ощадний/депозитний10 сертифікат. Він засвідчує внесення коштів його власника в установу банку і передбачає повернення боргу і сплату процентів по ньому. Як бачимо сертифікат є дещо вижчою категорією. Він виражає кредитні відносини лише між банком і клієнтом банку і, як правило має більш просту форму нарахування проценту ніж може мати облігація. Особливістю сертифікату (взагалі) як цінного паперу є те, що він засвідчує внесення коштів в пасив інстуціонального інвестора і дає право на отримання частини доходу цієї компанії в тій чи іншій формі (інвестиційний сертифікат, сертифікати на долю портфеля – GNMA-модифіковані папери, папери PAC, гарантовані іпотечні сертифікати Freddy Mac). Тобто цей документ стоїть на границі боргових та дольових цінних парерів.
Особливості облігації як цінного паперу краще проглядуються при її порівнянні з акцією. Облігація і акція відносяться до різних видів цінних паперів: акція засвідчує право власності, а облігація - право на позику11. Власник акції бере участь в управлінні емітентом, власник облігації ні. Проте її власник отримує стабільний доход на відміну від акціонера. Акції пов’язані з підвищеним ризиком, хоча з іншого боку можуть принести більший дохід. Більш висока якість (надійність) облігації супроводжується більш низьким відсотком при виплаті по ній, і строковістю - вона може приносити дохід лише на протязі певного періоду часу. Кожен з цих цінних паперів має свій набір переваг. Але слід зазначити, що з розвитком фондового ринку певні відмінності між акціями і облігаціями стираються. Наприклад, це можна підтвердити існуванням таких гібридних видів цінних паперів як:
-
облігації , які дають право на участь в управлінні емітентом або не мають кінцевого терміну погашення12;
-
акції (привелейовині), що мають фіксований дохід; тощо.
Навіть “термін стабільний” доход не досить вірно відображає реальне положення речей. Точніше сказати, що емітент забов’язується виплатити інвестору у встановлений термін визначені платежі.
Вищезгадані особливості облігації допомогли зайняти їй чинне місце на фінансовому ринку13, і це можна підтвердити кількісними даними. Якщо світове фінансове багатство прийняти за 100%, то готівка (і прирівняні до неї фінансові ресурси) складуть 14%, акції - 40%, а облігації – 46%14. Облігації прочно зайняли перше місце серед інструментів мобілізації грошових ресурсів. Практично в усіх країнах спостерігається зростання внутрішнього державного боргу (облігації внутрішньої державної позики є формою внутрішнього державного боргу15). Так, в США в 1992 році державний борг, в порівнянні з 1946, виріс в 16 раз. Причому якщо, 60-ті роки щорічний приріст боргу складав близко $18 млрд., то в період 1988-1992 років – 217 млрд доларів.
Емісія цінних паперів взагалі характеризується швидкими темпами, а облігацій – особливо. Вартість випущених в США цінних паперів перевищила аналогічний показник 1980 року в 5 разів. І, що цікаво: випуск акцій збільшився в 3 рази, а випуск облігацій – в 7 разів, що пояснюється більшою популярністю облігацій у інвесторів. В Україні ж дещо деформована ситуація на фондовому ринку. Обсяг зареєстрованих емісій акцій склав 12257 млрд. грн., що складає 50% від емісій всіх цінних паперів (не включаючи державні забов’язання) за період 1996-98 років (24508 млрд. грн.)16. А обсяг ОВДП, що знаходився в обігу на 1.10.98 складав 11,9 млрд. гривень за даними Мінфіну (13,3 – за даними НБУ), враховуючи те, що ОВДП випускаються з 1995 року (31 трлн. карбованців – близько 304 млн. гривень)17.
Багатогранність такого цінного паперу під назвою облігація дозволяє підібрати той її різновиж, який найбільш повно відповідає можливстям і інтересам суб’єктів фондового ринку – держави, інвесторів, емітента і посередника. Для групування облігацій і формування їх різновидів існує багато класифікаційних ознак. Кожна з цих ознак певним чином впливає на особливості обігу того чи іншого цінного паперу. Наприклад такі ознаки як: форма існування, строки погашення (обігу), характер володіння, коло обігу, яким чином формується і виплачується доход по облігаціях, наявність фонду погашення, можливість відзиву облігації емітентом або пред’явлення до погашення влісником, тощо визначаються на стадії прийняття рішення про емісію і багато в чому визначають майбутнє “життя” облігації.
Як вже зазначалося, облігації можуть існувати в документарній формі і у вигляді записів на рахункух ( в касових книгах). В останньому випадку усуваються можливості підробки, втрати документа власником, а також видатки на перевезення. Облігації під час обігу залишаються в депозитарії на рахунках їх власників. Обіг відбувається шляхом списання облігацій з одного рахунку на інший. В документарній формі облігації пердаються безпосередньо “із рук в руки”.
За строками облігації розділяють на корткострокові, середньострокові, довгострокові, безстрокові (“вічні”). Існують різні критерії щодо поділу облігацій за цією ознакою. Найбільш прийнятою є:
корткострокові – до трьох років (у нас до 1 року);
середньострокові – від 3 до 7 (10) років (у нас 1-5 років);
довгострокові – від 7 до 30 (40) років (у нас 5-10 років18).
Строк погашення впливає на умови обігу прямо і опосередковано. Прямо вони визначають скільки облігація буде обертатися взагалі, а опосередковано, впливають на те хто буде їх власниками. Як правило, власниками короткострокових забов’язань стають інстиційні інвестори, а довгострокових як фізичні так і юридичні особи.
До строків погашення облігації можна віднести і таку характеристику як можливість дострокового відзиву облігацій емітентом за завчасно визначеною в умовах випуску ціною. Це вигідно емітентові, так як при неспрятливій ситуації на фондовому ринку (наприклад, падіння процентних ставок) він залишає за собою право викупити свої облігації і випустити нові з нижчими ставками або просто скоротити борг. Тобто емітент ніби продає облігаціїї інвестору і одночасно покупає у нього опціон кол на купівлю своїх облігацій.
Недивно, що у інвесторів, як правило існує зовсім інша думка з цього приводу. Можливість емітента викупати облігації достроково породжує нову форму невизначеності. Тому для відшкодування інвесторові ризику, що пов’язаний з таким операціями ціна такої облігації робиться меньшою за ціну такої ж облігації без можливості відзиву. Вона складає різницю між ціною аналогічною невідзивною облігацією і ціною опціону кол. Також для захиту інвестору в умовах випуску може бути по-перше,призначена премія за дострокове погашення облігації, а по-друге час, на протязі якого емітент не має права відзивати облігації. Наприклад, перші 5 років облігацію відзивати неможна, наступні 5 з обов’язковим рефінансуванням (випуском нових облігацій), останні 5 років можна відзивати за заздалегіть визначеною ціною.
Іноді в умовах випуску облігацій вказується право емітента достроково пред’являти облігації емітенту до сплати. Це протилежна ситуація. Ціна такої облігаці вища за ціну облігації без такого права на ціну опціону кол19, який емітент продає одночасно з цінним папером. Що цікаво, якщо власник облігації не хоче в майбутньому пред’являти облігацію до сплати, то він може продати свій опціон окремо від облігації.
Розміщуватися облігації можуть такими способами: шляхом аукціону і приватним розміщенням. Аукціон може бути з попереднім оголошенням обсягу емісії облігації так і без такового, за конкурентними і неконкурентними заявками. Приватне розміщення робиться, як правило, для стратегічних інвесторів, які зацікавлені в проекті, під який йдуть кошти і бажають викупити весь випуск. Часто в умовах облігацій призначених для приватного розмішення обмежується право на прдажу цих облігацій на протязі певного терміну часу після розміщення.
За роміщенням облігації також можна поділити на ті, що розміщуються на національному ринку і на іноземних (міжнародних)ринках. Наприклад, іноді філії, що розміщена в іншій країні ніж головний офіс може бути вигідніше випускати облігації у зв’язку з особливостями оподаткування доходів по таких облігаціях та інших умов (єврооблігації).
Як вже зазначалося облігації за характером володіння можуть бути іменними і на пред’явника. Такий поділ визначає наскільки важко вліснику облігації передати свої права на неї, а також особливості при виплаті прцентів і поерненні основної суми боргу. Для передачі прав власності на іменну облігацію, її власник має повідомити емітента про операцію преходу і подати заяву на переєстрацію прав власності в реєстрі, який веде емітент по всіх імених облігаціях, що він випустив, на іншого власника. Іноді іменні облігації взагалі не пердбачають права їх перепрдажу на вторинному ринку. Процентні платежі можуть виплачуватися поштою або іншим шляхом безпосередньо власнику. Перехід прав власності на неіменний цінний папір відбувається безпосередньо шляхом передачі облігацій новому власнику (в залежності від форми існування).
Одні облігації мають вільне коло обігу, тобто можуть вільно продаватись та купуватись будь-якими фізичними особами, інші ж, навпаки, такою властивістю не наділені, їх обіг обмежений20. Обеження бувають різними. Наприклад емітент може забов’язати інвестора залишатися власником цієї облігації певний період або взагалі до погашення без права продвати, дарувати, використовувати їх в якості застави. В іншому випадку може бути визначено коло осіб на яких розраховано позику – для населення (казначейські забовязання), для юридичних осіб або інших груп осіб.








