Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

де Опл — спільний період ліквідності конкретного об'єкту інвестування, дні; Пкв — можливий період конверсії конкретного об'єкту інвестування в грошові кошти, дні; Пкт — технічний період конверсії інвестицій з абсолютною ліквідністю в грошові кошти, що приймається за 7 днів.

(3)

де Клі — коефіцієнт ліквідності інвестицій, долі одиниці; Пкт і Пкв - технічний і можливий періоди конверсії конкретного об'єкту інвестування в грошові кошти.

Приклад

Пкв = 60дн.; Пкт = 7дн.

Тоді Опл = 60-7 = 53 дні;

Клі = 7 / 60 = 0,12.

За підсумками оцінки проводиться ранжирування проектів по критерію їх ліквідності. Для реалізації відбираються ті з них, які мають максимальний рівень ліквідності.

При розробці інвестиційної політики враховуються наступні чинники:

- фінансове положення підприємства;

- технічний рівень виробництва, наявність незавершеного будівництва і не встановленого устаткування;

- можливість отримання устаткування по лізингу;

- наявність біля підприємства як власних, так і можливості залучення позикових засобів у формі кредитів і позик;

- фінансові умови інвестування на ринку капіталу;

- пільги, що отримуються інвесторами від держави;

- комерційна і бюджетна ефективність намічаних до реалізації проектів;

- умови страхування і отримання відповідних гарантій від некомерційних рисок.

Потреба в ресурсах для реалізації інвестиційної політики підприємства визначається його виробничим і науково-технічним потенціалом, необхідним для забезпечення випуску продукції відповідно до запитів ранка. При оцінці ринку продукції враховуються наступні чинники:

- географічні кордони реалізації ринку даної продукції;

- спільний об'єм продажів і його динаміка за останні три роки;

- динаміка споживчого попиту, що прогнозується на період реалізації інвестиційного проекту;

- технічний рівень продукції і можливості його підвищення за рахунок реалізації конкретних проектів.

Потреба підприємства в інвестиційних ресурсах відповідає витратам, які предстоят з початку періоду реалізації інвестиційної політики. Вартість об'єктів незавершеного будівництва, сплаченого не встановленого устаткування, інші витрати минулих років не включаються в спільний об'єм капітальних вкладень майбутнього періоду.

При розробці інвестиційної політики рекомендується визначити спільний об'єм інвестицій, способи раціонального використання власних засобів і можливості залучення додаткових грошових ресурсів з кредитного і фондового ринків.

Інвестиційні проекти в рамках довгострокової стратегії підприємства доцільно погоджувати між собою по об'ємах ресурсів, що виділяються, і термінах реалізації виходячи з досягнення максимального економічного ефекту (доходу або прибутку), отриманого в ході реалізації інвестиційної політики.

Дана політика розробляється фахівцями підприємства на 1-2 роки, а довгострокова — на період понад два роки. Ключові аспекти даної політики рекомендується враховувати при ухваленні рішень по розробці техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) проектів, залученню різних джерел фінансування, участі в реалізації проектів сторонніх організацій в порядку пайового вкладу в будівництво.

Ефективність інвестиційної політики оцінюється за показниками прибутковості і терміну окупності інвестицій.

Вказані показники визначаються на основі бізнес-плану і попередніх розрахунків по обгрунтуванню проектів в рамках інвестиційної стратегії підприємства. Для конкретизації термінів здійснення різних заходів в рамках інвестиційної політики і забезпечення їх фінансовими ресурсами підприємства розробляють бізнес-план інвестиційних проектів.

Бізнес-план включає наступні розділи:

а) вступ;

б) огляд стану галузі, до якої відноситься підприємство;

в) виробничий план реалізації проектів;

г) план маркетингу і збуту продукції;

д) організаційний план реалізації проекту;

е) фінансовий план;

ж) оцінку економічної ефективності витрат, здійснених в ході реалізації проекту.

Ключовим розділом бізнес-плану є фінансовий план реалізації проекту. Календарний план грошових потоків, надходжень і платежів в ході реалізації проекту включає три блоки розрахунків, що відносяться до виробничо-збутової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Розрахунки по кожному блоку завершуються визначенням сальдо притоки і відтоку грошових коштів.

Сальдо надходжень і платежів від виробничо-збутової діяльності є сумою чистій і амортизаційних відрахувань підприємства по роках.

Сальдо інвестиційної діяльності виходить відніманням повного об'єму інвестицій з власних засобів підприємства, що інвестуються (окрім реінвестованих чистому прибутку і амортизації).

Сальдо фінансової діяльності дорівнює різниці між сумою позикових коштів, включаючи продаж емітованих акцій, необхідних для реалізації проекту, і сумою коштів, що направляються для погашення довга, сплати відсотків і виплати дивідендів.

Умовою успіху інвестиційного проекту є позитивне значення спільного сальдо грошового потоку, визначуване підсумовуванням підсумкових величин сальдо виробничо-збутової, інвестиційної і фінансової діяльності.

3. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств

У ринковому (товарному) господарстві об'єм намічаних в економіку інвестицій залежить від рівня прибутковості капітальних і фінансових активів. Норма доходу, а через неї ціна (курс) цих активів визначаються попитом і пропозицією на інвестиційні товари.

Держава за допомогою фінансової і грошово-кредитної політики може впливати на зміну співвідношень між інвестиційним попитом і пропозицією, а отже, на величину норми доходу, що отримується від різних капітальних і фінансових активів.

Держава визначає стратегію поведінки інвесторів на ринку інвестиційних товарів, а також структуру інвестицій. Виходячи із стану економіки (рівня інфляції, дефіциту бюджетної системи, структури виробництва, платоспроможного попиту населення на товари і послуги і інших чинників) застосовуються ті або інші концепції регулювання ринку інвестиційних товарів.

При цьому будь-яка концепція базується на цільових установках двох рівнів: кінцевій меті (зростання національного доходу, збільшення зайнятості населення, зниження темпів інфляції до 3-5 % у рік); проміжних цілях (співвідношення між попитом і пропозицією на капітал, процентні ставки на кредитні ресурси, динаміка грошової маси і ін.).

Кінцева (стратегічні) мета визначає ступінь дії даної форми фінансової і грошово-кредитної політики на виробництво.

Проміжні цілі служать як орієнтири регулювання пропорцій між попитом і пропозицією на ресурси у фінансовій і грошово-кредитній сферах.

Принципи регулювання інвестиційної сфери в Росії визначаються федеральними законами «О інвестиційної діяльності в Російській Федерації, здійснюваній у формі капітальних вкладень» від 25.02.1999 р. № 39-ФЗ і «О іноземних інвестиціях в Російській Федерації» від 9,07.1999 р. № 160-ФЗ.

Якщо розгледіти дані законодавчі акти з позиції їх відповідності ринковим стосункам, то можна відзначити наступні аспекти.

Розширювальне трактування інвестицій і інвестиційної діяльності як вкладення інвестицій і здійснення практичних дій для отримання прибули або іншого корисного ефекту.

Чітке і конкретне формулювання основних понять, що характеризують інвестиційну сферу, що створює єдину термінологію для вивчення інвестиційного процесу (наприклад, капіталовкладення, інвестиційний проект, суб'єкти інвестиційної діяльності і ін.).

Легалізація сфери недержавного інвестування, що функціонує на основі договорів між суб'єктами інвестиційної діяльності (забудовниками і підрядчиками).

Широкий перелік мерів державного регулювання інвестиційної діяльності, включаючи економічні і адміністративні методи управління інвестиціями.

5. Комплексний характер захисних мерів і гарантій держави в області інвестування, у тому числі для іноземних інвесторів.

Законодавчі основи політики інвестування регулюють інвестиційну діяльність в різних формах (таблиця. 1).

Таблиця 1Форми державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств

Розкриємо зміст кожного блоку.

Перший блок — створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності полягає в зваженій податковій політиці. Дана політика у сфері інвестиційної діяльності включає вдосконалення системи податків, встановлення суб'єктам цієї діяльності спеціальних податкових режимів, що не носять індивідуальний характер.

Наприклад при численні податку на прибуток обкладається прибуток при фактично проведених витратах за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, виключаючи суми, направлені:

а) підприємствами галузей сфери матеріального виробництва, а фінансування виробничих капітальних вкладень у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по кредитах;

б) підприємствами всіх галузей народного господарства на фінансування житлового будівництва (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по позиках.

Дана пільга надається вказаним підприємствам, що здійснюють розвиток власної виробничої бази і житлове будівництво, за умови повного використання ними сум нарахованої амортизації на останню звітну дату.

Амортизаційна політика є складовою частиною інвестиційної стратегії підприємства, оскільки амортизаційні відрахування служать найважливішим джерелом фінансування капітальних вкладень до основних фондів.

В процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються, тобто втрачають свої первинні фізичні властивості. В результаті погашається їх первинна (реальна) вартість. Зміна первинній вартості відбувається у випадках реконструкції, добудови, до устаткування і часткової ліквідації окремих об'єктів. Збільшення (пониження) первинної вартості основних засобів відноситься на додатковий капітал. Вартість об'єктів основних засобів погашається за допомогою нарахування амортизації, яка відноситься на витрати виробництва і звернення. Об'єктами для нарахування амортизації є основні засоби, що знаходяться на підприємстві на праві власності, господарського ведення і управління. Нарахування амортизації проводиться до повного погашення вартості об'єктів або списання їх з бухгалтерського обліку у зв'язку з припиненням права власності. Термін корисного використання об'єкту визначається підприємством при ухваленні його до бухгалтерського обліку. Величина амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і встановлених форм їх відшкодування. Зазвичай норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості основних засобів і диференціюються виходячи з виду інвентарних об'єктів і умов їх експлуатації.

Підприємствам надано право самостійно встановлювати порядок нарахування амортизації одним з наступних способів:

Характеристики

Список файлов реферата