161940 (738249), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Розглянемо ще одну факторну модель рентабельності.

Як видимий, рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від зміни рівня рентабельності продукції, швидкості обороту сукупного капіталу і співвідношення власного і позикового капіталу.

Вивчення подібних залежностей має велике значення для оцінки впливу різних чинників на показники рентабельності. З приведеної залежності виходить, що за інших рівних умов віддача акціонерного капіталу підвищується при збільшенні частки позикових засобів у складі сукупного капіталу.

Друга група показників формується на основі розрахунку рівнів і рентабельності за показниками прибули, відбиваним в звітності підприємств. Наприклад

Дані показники характеризують прибутковість продукції базисного ( ) і звітного ( ) періодів. Наприклад, рентабельність продукції по прибутку від реалізації

; ; або

; ; ,

де - - прибуток від реалізації звітного і базисного періодів;

- реалізація продукції (робіт, послуг) звітного і базисного періодів;

- собівартість продукції (робіт, послуг) звітного і базисного періодів;

- зміна рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним періодом.

Вплив чинника зміни об'єму реалізації визначається розрахунком (по методу ланцюгових підстановок)

Відповідно вплив зміни собівартості складе

Сума факторних відхилень дає спільну зміну рентабельності в звітному періоді в порівнянні з базисним періодом;

Третя групам показників рентабельності формується аналогічно першій і другій групам, проте замість прибутку враховується чиста притока грошових коштів. ЧПДС - чиста притока грошових коштів

Дані показники дають уявлення про ступінь можливості підприємства розплатитися з кредиторами, позичальниками і акціонерами грошовими коштами у зв'язку з використанням місця, що має, грошової притоки. Концепція рентабельності обчислюваною на основі притоки грошових коштів, широко застосовується в країнах з розвиненою ринковою економікою. Вона пріоритетна, тому, що операції з грошовими потоками, що забезпечують платоспроможність, є істотною ознакою стану підприємства.

4. Поняття ліквідності

Ліквідність будь-якого підприємства, фірми, господарюючого суб'єкта це "здатність швидко погашати свою заборгованість". Ліквідність визначається співвідношенням величини заборгованості і ліквідних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства. Ліквідними називаються такі засоби, які можуть бути використані для погашення боргів (готівка в касі, депозитні вклади, розміщені на рахівницях банках, цінні папери, елементи оборотних коштів, що реалізовуються, такі як: паливо, сировина і тому подібне).

Ліквідність господарюючого суб'єкта можна дізнатися по його балансу. Значить, по суті, ліквідність балансу підприємства, що вивчається, означатиме ліквідність всього підприємства в цілому.

Ліквідність балансу виражається, у свою чергу, в ступені покриття зобов'язань господарюючого суб'єкта, підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.

Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну рівність між активами і зобов'язаннями як по спільній сумі, так і по термінах настання.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів.

Завдання аналізу ліквідності балансу в ході аналізу фінансового стану підприємства виникає у зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності своєчасно і повністю розраховуватися по всіх своїх зобов'язаннях, оскільки ліквідність - це здатність підприємства сплатити свої короткострокові зобов'язання, реалізовуючи свої поточні активи.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих по ступеню їх ліквідності і розташованих в порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їх погашення і розташованими в порядку зростання термінів погашення.

Всі активи фірми залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові кошти, можна умовно розділити на декілька груп.

Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів, які можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення.

Активи (А2), що швидко реалізовуються, - активи, для звернення яких в наявні засоби потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи.

Активи (А3), що повільно реалізовуються, - найменш ліквідні активи - це запаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбаних цінностях, при цьому стаття "Витрати майбутніх періодів" не включається в цю групу.

Важкореалізовані активи (А4) - активи, які призначені для використання в господарській діяльності протягом відносного тривалого періоду часу. У цю групу включаються статті розділу I активу балансу "Позаоборотні активи".

Перші три групи активів протягом поточного господарського періоду можуть постійно мінятися і відносяться до поточних активів підприємства, при цьому поточні активи більш ліквідні, ніж решта майна підприємства.

Пасиви балансу по ступеню зростання термінів погашення зобов'язань групуються таким чином.

Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов'язання, а також позики, не погашені в строк (за даними додатків до бухгалтерського балансу).

Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити банків і інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати. При визначенні першої і другої груп пасиву для отримання достовірних результатів необхідно знати час виконання всіх короткострокових зобов'язань. На практиці це можливо тільки для внутрішньої аналітики. При зовнішньому аналізі із-за обмеженості інформації ця проблема значно ускладнюється і вирішується, як правило, на основі попереднього досвіду аналітика, що здійснює аналіз.

Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові позикові кредити і інші довгострокові пасиви - статті розділу IV балансу "Довгострокові пасиви".

Постійні пасиви (П4) - статті розділу III балансу "Капітал і резерви" і окремі статті розділу V балансу, що не увійшли до попередніх груп: "Доходи майбутніх періодів" і "Резерви майбутніх витрат". Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи слід зменшити на суму по статтях "Витрати майбутніх періодів" і "Збитки".

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс вважається за абсолютно ліквідний, якщо виконуються умови:

А1 >> П1 А2 >> П2 А3 >> П3 А4 << П4

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково виконується остання нерівність, яка має глибокий економічний сенс: наявність біля підприємства власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.

Невиконання якого-небудь з перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу більшою чи меншою мірою відрізняється від абсолютної.

Попередній аналіз ліквідності балансу підприємства зручніше проводити за допомогою таблиці покриття (таблиця.1). В графи цієї таблиці записуються дані на початок і кінець звітного періоду по групах активу і пасиву. Зіставляючи підсумки цих груп, визначають абсолютні величини платіжних надлишків або недоліків на початок і кінець звітного періоду. Таким чином, за допомогою цієї таблиці можна виявити розузгодження по термінах активів і пасивів, скласти попереднє уявлення про ліквідність і платоспроможність аналізованого підприємства.

Таблиця 1. Таблиця покриття

№ груп статей балансу	Покриття (актив)		Сума зобов'язань (пасив)		Різниця (+ надлишок, - недолік)
	на початок року	на звітну дату	на початок року	на звітну дату		на початок року	на звітну дату
I
II
III
IV
Разом

Проте слід зазначити, що аналіз ліквідності балансу, що проводиться по викладеній схемі, є наближеним, детальнішим є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності показує, чи достатньо біля підприємства засобів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткострокових зобов'язань протягом року. Це основний показник платоспроможності підприємства.

Коефіцієнт поточної ліквідності визначається по формулі:

КТЛ = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2).

У світовій практиці значення цього коефіцієнта повинне знаходитися в діапазоні 1-2.

Природно, існують обставини, при яких значення цього показника може бути і більше, проте, якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше 2-3, це, як правило, говорить про нераціональне використання засобів підприємства.

Значення коефіцієнта поточної ліквідності нижче за одиницю говорить про неплатоспроможність підприємства.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності, або коефіцієнт "критичної оцінки", показує, наскільки ліквідні засоби підприємства покривають його короткострокову заборгованість. Коефіцієнт швидкої ліквідності визначається по формулі

КБЛ = (А1 + А2) / (П1 + П2).

У ліквідні активи підприємства включаються всі оборотні активи підприємства, за винятком товарно-матеріальних запасів.

Даний показник визначає, яка частка кредиторської заборгованості може бути погашена за рахунок найбільш ліквідних активів, тобто показує, яка частка короткострокових зобов'язань підприємства може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахівницях, в короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках. Значення даного показника, що рекомендується, від 0,7-0,8 до 1,5.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частку кредиторської заборгованості підприємство може погасити негайно.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується по формулі:

КАЛ = А1/ (П1 + П2).

Значення даного показника не повинне опускатися нижче 0,2.

4. Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому рекомендується використовувати спільний показник ліквідності балансу підприємства, який показує відношення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань (короткострокових, довгострокових, середньострокових) за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять у вказані суми з певними ваговими коефіцієнтами, що враховують їх значущість з погляду термінів надходження засобів і погашення зобов'язань.

Спільний показник ліквідності балансу визначається по формулі

КІЛ = (А1 + 0,5А2 + 0,3А3) / (П1 + 0,5П2 + 0,3П3).

Значення даного коефіцієнта має бути більше або рівне 1.

В ході аналізу ліквідності балансу кожен з коефіцієнтів ліквідності, що розгледіли, розраховується на початок і кінець звітного періоду. Якщо фактичне значення коефіцієнта не відповідає нормальному обмеженню, то оцінити його можна по динаміці (збільшення або зниження значення).

Висновок

Показник рентабельності виробництва має особливо важливе значення в сучасних, ринкових умовах, коли керівництву підприємства потрібно постійно приймати лаву неординарних рішень для забезпечення прибутковості, а, отже, фінансовій стійкості підприємства.

Чинники, що роблять вплив на рентабельність виробництва, багаточисельні і багатообразні. Одні з них залежать від діяльності конкретних колективів, інші пов'язані з технологією і організацією виробництва, ефективності використання виробничих ресурсів, впровадженням досягнень науково-технічного прогресу.

Як показали практичні розрахунки, показники рентабельності мають більш менш значні коливання по роках, що є наслідком зміни цін реалізації і собівартості продукції. На рівень реалізаційних цін надає перш за все кількість і якість товарної продукції. В даний час більшість підприємств є нерентабельними (збитковими) або малорентабельними, що є наслідком економічної кризи в країні.

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторної середи формування прибутку підприємств. Тому вони обов'язкові при проведенні порівняльного аналізу і оцінці фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

На фінансовому положенні підприємства негативно позначається як недолік, так і надлишок чистого оборотного капіталу. Недолік цих засобів може привести підприємство до банкротства, оскільки свідчить про його нездатність своєчасно погасити короткострокові зобов'язання. Недолік може бути викликаний збитками в господарській діяльності, зростанням безнадійної дебіторської заборгованості, придбанням дорогих об'єктів основних засобів без попереднього накопичення засобів на ці цілі, виплатою дивідендів за відсутності відповідного прибутку, фінансовою непідготовленістю до погашення довгострокових зобов'язань підприємства.

Значне перевищення чистого оборотного капіталу над оптимальною потребою в нім свідчать про неефективне використання ресурсів. Прикладами є: випуск акцій або отримання кредитів без реальної потреби в них для господарської діяльності підприємства, нераціональне використання прибули від господарської діяльності.

Список використаної літератури

1. Фінанси підприємств. А.Д. Шеремят, Р.С. Сайфуллін, - М.: ІНФРА, 2002г.

2. Фінанси підприємств. Під редакцією проф. Колчиної Н.В. - М.: Вид-во ЮНІТІ, 2001г.

3. Довідник фінансиста підприємства. - М.: ІНФРА - М, 1999г.

4. Баканов М.І., Шеремят А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності. - М.: Фінанси і статистика, 1998г.

Характеристики

Список файлов реферата