160768 (738026), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Розміри цих витрат істотно впливають на масштаби попиту і величину інвестицій. У періоди криз і депресій витрати державного бюджету на господарські цілі, як правило, ростуть, а під час перегріву кон'юнктури - скорочуються.

Витрати на кредитування експорту, страхування експортних кредитів і капіталу, що вивозиться, що фінансуються з бюджету, стимулюють експорт і в довгостроковому плані поліпшують платіжний баланс, відкривають для економіки країни нові зарубіжні ринки, сприяють зміцненню національної валюти, забезпеченню постачання на внутрішній ринок необхідних товарів через рубіж. Це зовнішньоекономічний аспект політики бюджетних витрат.

Дієвість державного регулювання економіки за допомогою бюджетних витрат залежить, по-перше, від відносних розмірів сум, що витрачаються; по-друге, від структури цих витрат; по-третє, від ефективності використання кожної одиниці коштів, що витрачаються.

Головним інструментом мобілізації фінансових коштів для покриття державних витрат є податки. Вони також широко використовуються для впливу на діяльність суб'єктів господарства. Це фіскальна роль податків. Але головна роль податків - регулююча. Державне регулювання за допомогою податків залежить у вирішальній мірі від вибору податкової системи, а також від видів і розмірів податкових пільг.

Податки в державному регулюванні економіки грають двояку роль: з одного боку, це головне джерело фінансування державних витрат, матеріальна основа бюджетної політики, з іншого боку, це інструмент регулювання. Задача державних бюджетних органів - не просто обкласти податками ті або інші джерела надходження коштів, а створити механізм впливу, що тонко настроюється на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб. Для цього використовуються тимчасово або податкові знижки, що селективно надаються, відстрочка сплати податків

Для фінансування дефіциту бюджету використовується як інфляційні, так і неінфляційні джерела.

Неінфляційні джерела містять в собі:

фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об’єднаннях типу ЄС тощо, характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються і перехідними до ринку країнами, в тому числі Україною.

трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер. Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Кредитну емісію як спосіб покриття дефіциту широко використовують в Україні. У країнах з ринковою економікою має місце конституційне закріплення незалежності національного емісійного банку від виконавчої та законодавчої влади. Емісійний банк не зобов’язаний фінансувати уряд, таким чином ставиться заслін інфляційному вибуху, який би мав місце у випадку, якби гроші друкувались на замовлення уряду.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Дефіцит державного бюджету безпосередньо пов’язаний з явищем державного боргу, що виникає в наслідок заборгованості уряду та державних органів. Зовнішній державний борг, що перевищує 70% відВВП чи більше ніж в 2,2 рази експорт країни, вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.

Фінансування дефіциту бюджету обраховується на чистій основі, тобто з обсягів валових надходжень запозичених коштів вираховуються платежі з погашення основної суми боргу:

Фінансування дефіциту = Запозичення – Погашення боргу + Зміна залишків

Позабюджетні державні фонди існують для реалізації конституційних прав громадян на соціальне забезпечення усіх видів, охорону здоров’я та отримання безкоштовної медичної допомоги.

Правовий статус, утворення, діяльність та ліквідація державних позабюджетних фондів визначається Законом України згідно Бюджетного кодексу. Засоби фондів є державною власністю.

Особливість фондів полягає в тому, що

вони знаходяться у розпорядженні державних, регіональних або місцевих органів влади;

концентруються у спеціальних фондах за визначеними потребами (Пенсійний фонд і т.і.)

створюються за рахунок спеціальних (цільових) відрахувань;

розширяють можливості державного врегулювання економіки поза бюджетом та оперативність виокремлення грошей;

створюють видимість зменшення дефіциту бюджету;

мають значення фінансових резервів. До яких звертаються у випадку фінансових ускладнень.

Основними елементами позабюджетних фондів є спеціальні цільові податки та збори, що встановленні для відповідного фонду; засоби бюджету; прибуток від комерційної діяльності, що здійснюється фондом як юридичною особою;

Позики, що отримані фондом у Центрального банку України або комерційних банків.

Позабюджетні фонди дозволяють впливати на процес виробництва шляхом фінансування, субсидіювання, кредитування вітчизняних виробників; забезпечувати природоохоронні заходи, фінансуючи їх за рахунок спеціально визначених джерел та штрафів за забруднення довкілля; надавати соціальні послуги населенню шляхом сплати коштів, пенсій, субсидіювання та фінансування соціальної інфраструктури взагалі.

До позабюджетних фондів належать:

Пенсійний фонд України;

Фонд соціального страхування України;

Державний фонд зайнятості населення України.

Джерела прибутку позабюджетних державних фондів:

Страхові внески роботодавців від коштів на сплату праці (юридичні особи та підприємці):

31,8 % - Пенсійний фонд;

2,9 % - Фонд соціального страхування;

1,3 % - Фонд зайнятості.

Кошти громадян:

2 % - Пенсійний фонд;

0,5 % - Фонд соціального страхування;

0,5 % - Фонд зайнятості.

Добровільні внески юридичних та фізичних осіб та інші надходження можуть отримувати усі фонди.

Розподіл коштів фондів йде так:

Пенсійний фонд – сплата відповідно до законодавства усіх видів пенсій; фінансове та матеріально-технічне забезпечення поточної діяльності Пенсійного фонду та його органів; інші заходи, що пов’язані з діяльністю Пенсійного фонду;

Фонди соціального страхування – сплата коштів з тимчасової непрацездатності, вагітності та родам, при народженні дитини та на використання; часткова сплата виплат та путівок до санаторію, на курортне лікування робітників та членів їх родин; забезпечення поточної діяльності фонду; проведення наукових заходів з питань соціального страхування та сплати праці; інші заходи згідно до задач фонду;

Фонд зайнятості населення – забезпечення безробітних громадян, у тому числа здійснення державних гарантій соціальної підтримки; заходи з профпідготовки та перепідготовки безробітних громадян; сплата коштів з безробіття, компенсацій матеріальних витрат; надання матеріальної допомоги безробітним громадянам та членам їх родин, що знаходяться на утриманні; повернення витрат Пенсійному фонду України у зв’язку з призначенням пенсій безробітним громадянам пенсійного віку; створення додаткових робочих місць; витрати з розробки балансу трудових ресурсів та програм зайнятості; забезпечення поточної діяльності фонду.

Є ще й Дорожні фонди, що отримують надходження від власників авто (марка автомобілю та обсяг двигуна), з продажу та придбання автомобілів (продажна ціна автомобілю) та спрямовують ці кошти на поліпшення стану шляхів, утримання персоналу та інші поточні діяльності фонду.

Висновок.

Об’єктивною передумовою забезпечення оптимальної збалансованості бюджету будь – якої країни. Є його реальне наповнення, в основі якого – економічне зростання.

На сьогодні бюджетний механізм в управлінні економікою використовується неефективно. Відсутня наукова обґрунтованість структури доходів і видатків бюджету.

Основними напрямами удосконалення бюджетного процесу та поповнення його доходної бази в перспективі є:

перегляд та удосконалення мережі науково-дослідних і соціально-культурних закладів, підвищення частки позабюджетних джерел фінансування;

для забезпечення збалансованості і витрат держави необхідно як найшвидше переглянути раніше прийняті програми і проекти, які не підкріплені реальними джерелами фінансування, здійснити концентрацію державних витрат насамперед на пріоритетних напрямах розвитку економіки.

Література.

1. Буковинський С.А. "Становлення та шляхи розвитку бюджетної системи України" (НАН України Інститут Економіки) 1998р.

2. Васільченко З.М. “Бюджетні методи регулювання економічних і соціальних процесів в державі“ 1995 р.

3. Епіфанов Л.О. Сало І.В. Д’яконова І.І. “Бюджет і фінансова політика України“ Київ “Накова думка” 1997 р.

Характеристики

Список файлов реферата