158701 (737168), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Тут ми переходимо до другого «внутрішнього» визначення часу: час є єдність оборотності та необоротності.
Це визначення відповідає визначенню простору як єдності симетрії та асиметрії.
Реальний час настільки ж можна оборотній, на скільки і необоротній. Він плине ніби то в двох протилежних іпостасях: у вигляді оборотного та необоротного часу. Відповідно йому і всі процеси в неорганічній природі діляться на оборотні та необоротні. Існування необоротних процесів робить неможливою абсолютну оборотність часу, а існування оборотних процесів робить неможливим абсолютну необоротність часу.
В неорганічній природі має місце взаємовплив оборотного та необоротного часу. В живій природі та людському суспільстві до цього взаємовпливу додається взаємоопосрідствування протилежних «іпостасей» часу. В процесах розвитку та становлення ми бачимо органічне поєднання, взаємоопосрідствувана оборотність та необоротність. В цих процесах час має спіралевидну форму, яка поєднує «стрілу часу» та «коло часу», ритмічність. Оборотність часового порядку.
Використана література
-
Н. В. Олексіїв, А. В. Панін «Філософія».
-
П. С. Гуревич «Філософія».
-
А. Е. Бала шов «Філософія».
-
В. Г. Несторенко «Онтологія людини».
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
