158592 (737105), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

У цьому випадку людина переходить свої границі, перестаючи бути собою, тому що цивілізація є предметне визначення людських думок, ідей, бажань і т. ін. Цивілізація постає простором й одночасно об'єктом задоволення людських потреб. Але таке розуміння, такий підхід призводять до того, що цивілізація й культура розводяться, розходяться, хоча б теоретично, у просторі, коли цивілізація становить собою один простір для людини, а культура - інший. Таке протиставлення цивілізації й культури виявилося вельми продуктивним порівняно з тим, що ми мали раніше. Дуже чітко такий підхід до розуміння цивілізації й культури, як зовсім різних просторів людського існування, запропонував Михайло Пришвін у своєму „Щоденнику письменника". У записі від 18 січня 1931 року зазначено: „Розмноження людини, держава й велика промисловість - це на одній стороні; особистість людини, суспільство й творчість - це на іншій.

Розмноження - Держава - Виробництво - Цивілізація.

Особистість - Суспільство - Творчість - Культура".

А в записі від 1 й 4 грудня 1932 року Пришвін зазначає: „Культура - це зв'язок людей, цивілізація - це сила речей... Цивілізація діє через стандарт, культура створює деталі. Наука перша пішла на службу цивілізації, і тому, у широкому розумінні, уся наука є ніби відповідальною за стандарт"². Здається, що таке розуміння цивілізації й культури через взаємостосунки одного й іншого простору з людиною дуже продуктивне. Це можна назвати одним з головних відкриттів XX століття. Інше відкриття полягає в тому, що була усвідомлена причина дійсного розриву між цивілізацією й культурою, дійсного протиставлення цивілізації й культури. Онтологічне можна побачити, що все частіше й частіше поняття цивілізація й культура вживаються в зовсім різному розумінні. Усе частіше й частіше спостерігається відхід від традицій XVIII - XIX століть, коли ці поняття вживалися майже як синоніми. Ряд „цивілізація - культура" у XX столітті був розколотий, як горіх. І наприкінці XX століття, на нашу думку, було усвідомлено, що причина такого розриву між цивілізацією й культурою полягає в самій людині, а не в суспільних відносинах в тій реальності, яка стала результатом попередніх зусиль людства в його намаганні створити новий, кращий світ.

Література

1. Бергсон А. Два источника морали и религии. - М., 1994

2. Ісаєв В.Д. Людина в просторі цивілізації й культури. - К., 2003

3. Левонтин Р. Человеческая индивидуальность: наследственность и среда. - М., 1993

4. Франк С.Л. Реальність і людина. - К, 1997

5. Шинкарчук В.І. Філософія і сучасні історичні реалії // Філософська і соціологічна думка. - 1992. - №2.

Характеристики

Список файлов реферата