Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

ступінь необхідності здійснення вибору взагалі і даного вибору зокрема. Все це зовнішні ситуаційні фактори, що складають об'єктивні умови завдання і обумовлюють вибір суб'єктом способу дії в складній ситуації, пов'язаної з небезпекою. Кожне з названих міркувань може бути деталізовано. Так, наприклад, шанси на успіх чи уникання небезпеки можуть розцінюватись у зв'язку з можливостями суб'єкта контролювати розвиток ситуації, запобігати негативним наслідкам зробленого вибору і т.п. Експериментально встановлено, що при наявності таких можливостей підвищується впевненість дій суб'єкта в небезпечній ситуації, що сприяє вибору більш ризикованого варіанту поведінки в ній.

Однак, поведінка суб'єкта в небезпечній ситуації залежить не лише від її об'єктивних умов, але й від того, наскільки адекватно ці умови відображуються в його свідомості. Ступінь же адекватності відображення суб'єктом небезпечних ситуацій в значній мірі залежить від його індивідуальних якостей. Так, люди, що відрізняються, наприклад, слабкістю нервової системи, звичайно завищують ступінь небезпеки і можливості її реалізації. Людям же з сильним спонуканням до досягнення мети і отримання виграшу від цього, властиво іноді, навпаки, занижувати рівень небезпеки і вважати можливість її прояву менш ймовірною, ніж насправді. Вплив особистісних якостей особливо сильно відображується на здійсненні такого роду вибору в умовах ризику при екстремальних ситуаціях. На вибір також впливає така якість особистості, як схильність до ризику. Цю рису не лише безпосередньо визначає вибір більш ризикованого варіанту, але й посередньо сприяє цьому, оскільки породжує недооцінку можливої небезпеки.

Таким чином, ризикована поведінка визначається, з одному боку, об'єктивно впливаючими ситуативними факторами, а з іншого - індивідуальними властивостями суб'єкта.

Отже, схильність до ризику в сукупності з мотиваційними, індивідуально-типологічними характеристиками та спрямованістю особистості в основному визначає загальний рівень стійкості людини до виникнення різних форм стресових станів, а також певні індивідуальні особливості переживання цих станів та здолання їх наслідків.

Зважаючи на унікальність індивідуального досвіду кожної людини і її психологічних характеристик, ступінь впливу стресорів на її стан різний як у кількісному, так і в якісному відношенні. З практичної крапки зору важливо, що в шкірного індивідуума є тенденція відповідати на схожі стресові ситуації характерними для нього реакціями. їх відносна постійність пояснюється відпрацьованою в процесі індивідуального розвитку певною системою психологічних адаптивних і захисних механізмів, що забезпечують більш-менш ефективне пристосування до навантаження.

У психології проблема впливу важких ситуацій і наслідків, які смороду викликають, аналізується головним чином у плані вивчення наслідків фрустрацій, оскільки психологічні й соціально-психологічні фактори, що представляють фрустрацію, у випадку їх великої інтенсивності можуть виступати в якості екстремальних і приводити до розвитку важких форм стресових станів.

Поняття "фрустрація" звичайно визначають або як "несприятливі обставини, які гальмують або заважають досягненню певної мети", або як "стан, який виникає при неможливості реалізації мотивованої поведінки". При відсутності об'єкта, необхідного для задоволення споживи, говорять про фрустрацію первинну; якщо ж об'єкт є, але шлях до нього перепинений перешкодами, те це фрустрація вторинна. Перешкоди можуть бути пасивними (відсутність засобів для досягнення мети) або активними (наявність різноспрямованих конкуруючих потреб) - останній варіант представляє собою конфлікт.

У спорті у зв'язку з постійним підвищенням рівня домагань як окремого індивідуума, так і його референтних груп, завжди є багатий ґрунт для фрустрації. Напруженню підлягає весь діапазон потреб від найбільш примітивних до специфічно людських.

Найбільш очевидний випадок фрустрації в спорті - нездатність реалізації цілей, що диктуються прагненням до першості. Фруструючі події приводять до певного типу поведінки. Так, елемент психологічної боротьби, який бере доля в процесі досягнення намічених цілей, генерує емоцію гніву, яка при відсутності можливості спрямувати її "за призначенням" на спортивних суперників, може опинитися зверненою або на собі, що викликає синдром депресії, або на найближче оточення, що веде до вторинних конфліктів. Поразка в спортивних змаганнях сприймається як збиток для уявлень про своє "Я". Нездатність захистити його викликає тривогу.

Результатом же фрустрації, пов'язаної з прагненням відповідати суспільним нормам, коли спортсмен не виправдовує покладених на нього надій, буває емоція сорому, а при критичному ставленні ззовні - гнів. Прагнення відповідати суспільним нормам може також служити стресогенним фактором, якщо людина належить одночасно до двох чи більше суспільних груп, які пред'являють їй суперечливі вимоги. Так, наприклад, можливі ситуації, в яких людина повинна обирати між успіхом або в спортивній, або в іншій, наприклад, учбовій діяльності, обов'язково десь зустрічаючи несхвалення.

Серед загального числа реакцій на фрустрацію, звичайно, виділяють позитивні й негативні. До позитивних реакцій відносять конструктивні вирішення, здолання перешкод, які заважають досягненню стимулу. Негативні реакції на фрустрацію можуть викликати різні форми неконструктивної поведінки.

У важких стресових ситуаціях у одних людей наступає істеричний сутінковий стан, в якому вони не усвідомлюють всієї важкості положення, у інших - душевний стан порушується лише після безпосередніх стресових впливів, коли людина усвідомлює те, що сталося.

Найбільш частою формою стресової реакції на стресовий психогенний вплив є реактивна, або психогенна, депресія, що характеризується песимізмом. При загрозливих стресових ситуаціях - приниженні, зраді, нападі, несправедливості - часто проявляється агресивність або токсикозоманічна реакція (використання алкоголю, наприклад, з метою пригнічення почуття страху, сорому, туги).

Для пригнічення почуття власної провини, усвідомлення неправильної поведінки або непередбачливості у виникненні стресової ситуації в окремих осіб проявляються параноїдні, ворожі реакції, що виражаються в пошуці винуватців того, що відбулося.

Інший тип реакції, характерної для особливо важких ситуацій, - істеричний, який спрямований на пригнічення або зменшення внутрішньої напруги шляхом дисоціації або конверсії. При дисоціації відбувається трансформація або забування переживань і зміна особистості, тобто тимчасове спростування існуючої особистості і прийняття іншої життєвої ролі. При конверсії внутрішня емоційна напруга переводиться в рухову сферу - параліч або випадіння функції органів почуття. Діаметрально протилежною є "рухова буря", істеричний напад.

Часто зустрічаються реакції без психомоторних порушень, але такі, що супроводжуються у людини драматичним уявленням про те, що вона зазнала поразки і їй необхідна підтримка, допомога і розуміння. Ці проблеми відносяться до компетенції клінічних психологів у спорті.

2. Регуляція психічних станів у спорті. Регуляція стану психічної готовності спортсмена

1. Психологічна підготовка в спорті

Успішність виступів у змаганнях вимагає всебічного забезпечення підготовки спортсмена, в тому числі, психологічного забезпечення.

Психологічне забезпечення - це комплекс заходів, спрямованих на спеціальний розвиток, удосконалення та оптимізації систем психічного регулювання функцій організму та поведінки спортсмена з врахуванням завдань відбору, тренування та змагань.

У психологічному забезпеченні спортивної діяльності виділяють три складові: психодіагностику, психологічну підготовку, управління станом і поведінкою в умовах тренувань та змагань.

Психодіагностика, як перша складова, передує конкретній практичній роботі психолога. На цьому етапі психологічного забезпечення інформація поступає від спортсмена до психолога, що сприяє якісній і цілеспрямованій реалізації практичної роботи в спорті.

Психологічна підготовка та управління психічним станом, як друга та третя складові, - це вже безпосередній вплив на спортсмена, тобто інформація поступає від психолога до спортсмена.

Психологічна підготовка - це процес практичного використання чітко визначених засобів і методів, спрямованих на формування психічної готовності спортсмена. Психологічна підготовка вирішує завдання формування і удосконалення властивостей, якостей та рис, які забезпечують успіх у спортивній діяльності.

Мета третьої складової - управління психічними станами та поведінкою, - вирішити завдання створення сприятливих психічних станів: робочих на тренуваннях, перед змагальних та змагальних (передстартових, після стартових) на змаганнях.

Психологічна підготовка - це процес хронічний, управління станами та поведінкою є продовженням психологічної підготовки. Воно необхідне в гострих випадках проявів недостатньої психічної готовності спортсмена.

Проблема психологічної підготовки заключається у вирішенні питань забезпечення психологічної готовності спортсмена до діяльності в екстремальних змагальних умовах.

Структура психологічної підготовки спортсмена, запропонована Г.Д. Горбуновим включає в себе і підготовку до тривалого тренувального процесу, і загальну психологічну підготовку, і корекцію станів перед відповідальними змаганнями, і спеціальну психологічну підготовку до конкретного змагання.

Словесно-образне уявлення як опис на словах та образне уявлення змагальної ситуації, яка прогнозується, дій супротивників та власних дій, що матеріалізується в схемах, макетах, малюнках тощо.

Натуральна модель - створення в тренувальному процесі умов, які схожі з умовами змагання, до якого спортсмен готується. Це і спроби на "оцінку" і прикидки на "результат", і все це - в різних залах, на різних стадіонах та снарядах, в різних погодних умовах і часі доби.

Бажано вчити спортсмена комбінувати ці види моделей, бо не завжди є можливість використання натурної моделі.

Програмування тісно пов'язане з моделюванням, бо практично здійснюється на його основі. Програмування змагальних дій - це пошук шляхів вирішення завдань, які можуть виникнути в змаганні. Якщо спортсмен у ході підготовки знайшов ці шляхи (навіть якщо виявиться, що він у чомусь помилився), то його оцінка ймовірності досягнення успіху підвищується, що сприяє оптимізації психічного стану. У той же час слід пам'ятати, що пошук шляхів та оптимальних рішень спонукає спортсмена корегувати програму, обумовлену ціллю (результатом змагань), або навіть міняти її. Це вимагає створення екстреної моделі ситуації і порівняння її з моделлю-еталоном, створеною завчасно в ході підготовки до змагань. При наявності суттєвих розбіжностей є підстави змінювати програму дій.

Використання спеціальних тренувань по перевірці підготовки передбачає наявність двох видів тренувань:

• комфортні - з рівним або слабким супротивником;

• дискомфортні - з сильнішим супротивником.

Такі тренування можуть визвати у спортсмена або почуття задоволеності, легкості, зниження емоційного збудження, або, навпаки, - відчуття незадоволеності. Тренування "комфортні" використовуються для підвищення самооцінки ймовірності досягнення успіху. Щоб підбадьорити спортсмена, фіксують його увагу на вдалих прийомах, завдання можуть навіть спрощуватись для підтримання впевненості у спортсмена.

Дискомфортні умови використовуються у випадках, коли виникає необхідність дещо знизити невиправдано високу оцінку спортсменом рівня своєї готовності, підвищити його активність, стимулювати до додаткових зусиль. Проте дискомфортні тренування не використовуються в останній тиждень перед змаганнями.

Крім названих засобів, у спеціальній перед змагальній психологічній підготовці використовуються психологічні бесіди, раціональна психотерапія тощо, спрямовані на формування ставлення спортсмена до даного змагання, на економізацію нервово-психічних витрат, мінімум ризику, на допомогу спортсмену у виборі і використанні засобів саморегуляції.

У спеціальній психологічній підготовці як підготовці до конкретних змагань, виділяють такі її форми, як рання та безпосередня. Спеціальна психологічна підготовка охоплює проміжок часу з моменту, коли встановлено факт участі спортсмена в даному змаганні (рання психологічна підготовка) до останнього фінального виступу.

Виділяють три періоди:

1-й - повідомлення про змагання до відомостей про жеребкування та розклад. Це період збору інформації.

Характеристики

Список файлов реферата