153981 (734300), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Дані, одержані при порівнянні соматичного розвитку спортсменів різних груп, свідчать, що найменші відмінності спостерігаються в скелетних показниках, найбільші — в обхватах і діаметрах тіла, що може свідчити про відмінність в методах тренування, вживаних при підготовці в збірних командах різних країн світу.

В даний час розроблені моделі соматичного розвитку спортсменів, що спеціалізуються в різних видах спорту, що допомагає орієнтуватися у виборі спортивної спеціалізації.

Психофізіологічний критерій

Особливості нервової системи, її типологічні властивості дозволяють достатньо виразно провести диференціювання юних спортсменів як при виборі спортивної спеціалізації, так і при розробці індивідуальних засобів і методів тренувальної дії.

У спорті зустрічаються представники різних типологічних груп, але вищих досягнень добиваються спортсмени, що володіють відповідними властивостями нервової системи. Наприклад, для досягнення високих результатів в швидкісних видах спорту, тобто при роботі з максимальною потужністю, велику роль відіграє рухливість нервових процесів. Людина із завдатками спринтера володіє хорошою реакцією і швидким мисленням. Ці важливі для спринтера якості звичайно властиві дітям з підвищеною збудливістю. Хороший спринтер завжди рухомий, активний і відрізняється різкістю рухів. Спортивний тренер повинен шукати спринтера серед підлітків з нервовим сангвінічним темпераментом, бо саме це є відмінною рисою спринтера високого класу. Якщо говорити про рухливість нервових процесів спринтера, то вона у них дуже велика, і у багатьох з них збудливі процеси переважають над гальмівними. Представники швидкісних видів спорту повинні мати високу рухливість нервових процесів при переважанні збудливого процесу.

При роботі великої і помірної потужності характерною є відносно менша рухливість нервових процесів, що відрізняються високою врівноваженістю.

Що стосується особливостей центральної нервової системи спортсменів-скороходів, то в більшості випадків у них спостерігається деяке переважання збудливого процесу над гальмівним. У них немає тієї врівноваженості нервових процесів, яка характерна для бігунів на довгі дистанції.

Представники швидкісно-силових видів спорту (метання, стрибки) по характеру елементарної умовно-рефлекторної діяльності нагадують спринтерів.

При відносно короткому латентному періоді рухових реакцій у багатьох з них утруднене вироблення диференційованого гальмування на негативні подразники. Це свідчить про деяке переважання збудливого процесу над гальмівним. Тільки у метальників молота наголошується хороша врівноваженість нервових процесів.

Дослідивши бігунів на різні дистанції методом "прихованого періоду рухової реакції післядії", ми визначили, що рухливість нервової системи залежить від довжини дистанції. Чим довша дистанція, тим більшою врівноваженістю володіє спортсмен-бігун. Так, найбільшу врівноваженість мають спортсмени, що спеціалізуються на довгі дистанції, меншу — на середні, а спринтери відрізняються переважанням збудливого процесу над гальмівним. Крім того, не дивлячись на вислови деяких дослідників про те, що у спортсменів-ходоків збудливі процеси переважають над гальмівними, ми вважаємо, що скороходи по особливості нервової системи близькі до бігунів на довгі дистанції.

Рухливість і врівноваженість нервових процесів мають велике значення для рухової діяльності плавців, оскільки рухи людини в незвичайному середовищі декілька утрудняють формування динамічних стереотипів, лежачих в основі рухових навиків. Тут ми спостерігали таку ж картину, як в легкій атлетиці: особливості нервової системи залежать від довжини пропливання дистанції.

Спеціалізація в спортивній, художній гімнастиці і акробатиці також пред'являє особливі вимоги до нервовоїсистеми. Різноманітність рухової діяльності, швидкісно-силова робота і необхідність швидко міняти силу і напрям рухів в процесі гімнастичних вправ вимагають високої рухливості нервової системи — якості, характерної для сильного, урівноваженого і рухомого типа.

Природно, успіху добиваються представники тих типологічних груп, які володіють великою працездатністю і умінням виконувати висококоординаційні вправи у фазі наступаючого стомлення.

Особливе значення в боротьбі, фехтуванні, боксі і спортивних іграх має така якість, як швидкість рухових реакцій, яка в основному йде за рахунок скорочення латентного періоду реакції. Добре підготовлений спортсмен зводить до мінімуму час на розрізнення, пізнавання і особливо на вибір рухів за рахунок вироблення відповідного динамічного стереотипу. Досвідчений спортсмен миттєво зреагує на самі непомітні деколи сигнали з боку супротивника, що мимоволі видав свої задуми, використовує дуже невеликий відрізок часу на те, щоб оцінити обстановку і ухвалити рішення. Висока інтенсивність сучасних змагань пред'являє певні вимоги до всіх властивостей нервової діяльності — силі, рухливості і врівноваженості. Тільки достатньо сильна нервова система здатна витримувати велику кількість різних подразників, що поступають від зорового і пропріоцептивного аналізаторів, може протягом всього змагання забезпечувати інтенсивну увагу, не дивлячись на ситуації, що змінюються, і ініціативність в поєдинку з супротивником.

У ситуативних видах спорту швидкість орієнтування і тактичних висновків забезпечує рухливість нервової системи, тобто здатність своєчасного переходу від збудження або гальмування в одних ділянках кори до таких же процесів — в інших. В атакуючого спортсмена збуджені саме ті ділянки, які забезпечують технічну і тактичну правильність виконання дій, за допомогою яких він прагне завдати удару, провести прийом по відношенню до супротивника. Якщо ж атака не вдалася, відбувається швидке перемикання уваги: збудження тепер розповсюджуються на центри, що забезпечують виконання захисних дій від у відповідь нападу супротивника.

Велике значення в ситуативних видах спорту має врівноваженість нервової системи. Змагання вимагають значного збудження спортсмена. Проте при надмірній збудливості втрачається контроль над своїми діями, що знижує вірогідність ухвалення правильних рішень і своєчасного реагування на ситуацію, що змінюється. Переважання ж гальмівних процесів над збудженням негативно позначається на емоційному забарвленні змагання, швидкості мислення і рухових реакцій.

Характеристики

Список файлов реферата