153209 (734028), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

У Франції функціонує близько 20 експериментальних поселень, які носять назву "Археодром".13 Один з перших "Археодромів" було створено у 1980 р. Асоціацією та Муніципальним Товариством Париж-Рен-Рон. Його також називають "уявним музеєм".14 На думку його засновників - "Археодром" повинен істотно відрізнятися від традиційного музею. Відвідувачам надана можливість самим розташовувати предмети або їх фрагменти у вітринах за типологічною класифікацією або у хронологічному порядку. "Археодром" повинен бути репрезентованим не тільки даними археології, але і природничо-історичних наук. Також необхідно залучати і дані етнології. Все це дає можливість вважати "Археодром" експериментальною лабораторією, яка сприяє пізнанню способу життя стародавніх людей. Експеримент, проте, має свої обмеження: дослідник-археолог чудово розуміє, що йому не під силу реконструювати повністю умови життя та праці стародавньої людини. Він повинен намагатися встановити та відтворити традиції, зокрема у технології. Невипадково, А. Леруа-Гуран назвав цей інтерес "технічним вченням". Цей "Археодром" проводить свою програму експериментальної діяльності навколо різноманітних тем, які обираються археологами:

1. Технологія ретушування кременю.

2. Використання кам'яних знарядь.

3. Технологія виготовлення кераміки за доби неоліту.

4. Металургія міді.

5. Металургія бронзи.

6. Металургія заліза.

7. Технологія добування дорогоцінних металів.

8. Технологія ремесел.

У 1982 р. в Аквітанії розроблено так звану педагогічну програму - експеримент "Уроки спадщини" для п'яти департаментів Південно-Західної Франції: Жиронда, Ланди, Лота-Гаронна, Дордонь, Атлантичні Піренеї. Мета цієї програми: залучення дітей до вивчення історії та збереження культурної спадщини.

Досвід популяризації пам'яток первісної археології мають також країни Центральної Європи, зокрема Польща, Чехія, Словаччина та Болгарія. Так, у Біловезькому Національному парку (Польща) створено Природничо - науковий лісний музей, який бере свій початок ще у 1920 р. Цей Музей є немовби вступом до вивчення парку. Навколо Музею розташовані ресторани, готелі та інші служби для обслуговування туристів. Музей являє собою суцільноскляне приміщення, експозиція якого складається з двох частин: Історичної та Природничої. У свою чергу перша частина складається з розділів:

1. Археології, в якому у хронологічному порядку експонується археологічна деревина з нанесеними датами на стовбури дерев (рокові кільця).

2. Використання деревини первісною людиною.

3. Використання деревини в народному будівництві.

4. Раціональне використання деревини на прикладі Біловезького лісового комплексу. Друга частина складається з розділів ботаніки, зоології, палеонтології, етнології. Крім оригіналів, у Музеї експонуються макети, великі кольорові діапозитиви розміром 60x60 см, фотографії.

У 1994 р. у Чехії з метою популяризації наукових досягнень у галузі археології створена Громадська Асоціація з реконструкції археологічних об'єктів (RAO). Вона є науково-освітнім центром. У 1995 р. за ініціативою її голови І. Плейнерової у районі Прага-Троя на Фарках, на правому березі р. Влтави, де у 1974 р. виявлено пізньогальштатське поселення доби раннього залізного віку, вирішено створити Археопарк загальною площею 2 га." У 1996 р. за участю фахівців з відділу археології Празького міського музею М. Фрідріхової, М. Слабіни та фахівців з Ботанічних садів Прага-Троя розроблено генеральний план Археопарку. На початку 1998 р. вже почали функціонувати дві його зони. Перша зона є ядром Археопарку, що демонструє реконструкцію поселення, яка складається з палісаду, що являє собою частину укріплень. Вони були збудовані 2500 років тому. Реконструйовано дубові стовбури висотою 3-3,7 м, культову будівлю та три житла. Друга зона - це так звана експериментальна зона Археопарку. Тут відвідувачі мають можливість брати участь в експериментах, що дають змогу уявити господарство та побут досліджуваного поселення. Тут можна ознайомитись з помолом зерна, випічкою хлібних коржів, виробництвом тканин, фарбуванням текстилю, виробництвом кераміки, виплавкою залізної руди тощо. Археопарк включений у Празькі Ботанічні сади. Фінансування цього проекту проводять: 1. Празький благодійний археологічний фонд для захисту культурної спадщини. 2. Організація Квідо Шванк. 3. Празький фонд розвитку громадянського суспільства. Археопарк прилягає до районів Праги 7 і Праги 8. Менеджерами Празьких Ботанічних садів також розроблено проект з відтворення природного середовища за часів існування поселення. У червні 1998 р. на Природничонауковому факультеті Університету ім. Масарика (Брно) проходила конференція, присвячена методиці популяризації досягнень антропології та археології. Було обговорено проблеми щодо відтворення побуту мисливців на мамутів, життєдіяльності людини за доби первісності та середньовіччя.

У Східній Словаччині музеєфікована і включена до туристично-екскурсійного маршруту печера Доміца, в якій виявлені рештки поселення буковогорської неолітичної культури, що існувало 6100 років тому.18 Печера входить до Природного Заповідника - Ландшафтну область Словацький Карст. Карстова печера Доміца розташована у південній частині Силезької рівнини недалеко Кечова (округ Рожнява) і разом з печерою Барадла (Угорщина) являє собою печерну систему довжиною 21 км. На території Словаччини Доміца має довжину 5080 м. Печера відкрита у 1926 р. і систематично досліджується з 1932 р. Зокрема, у 1932 р. вона досліджувалась комплексною спелеоархеологічною експедицією під керівництвом визначного дослідника д-ра, проф., академіка Ярослава Бугми (1901-1962) за участю О. Кандиби, В. Февкеса та Р. Егриха. Я. Бугма розробив проект музеєфікації печери.

Печерний лабіринт складається з залу "11 вогнищ", де виявлені рештки житлових конструкцій, "залу гончара", в якому збереглись залишки виробництва (вдалось реконструювати 200 посудин). У цьому ж залі збереглись сходи. Також виявлено "священний" коридор, де на висоті близько 60 см над неолітичним горизонтом підлоги печери, на синтровому покритті стіни збереглись три малюнка, виконані деревним вугіллям. Живопис законсервовано. Печера обладнана входом, дверима, що замикаються та електричним освітленням.

Унікальний Музей створено у природній печері, що розташована у Рудопському Карсті м. Чепеларі (Південна Болгарія). Музей засновано у 1967 р. і у 1975 р. печера відкрита для туристів. У ній розташовується експозиція, яка має шість тематичних розділів: 1. Мінералогія. 2. Петрографія. 3. Наземний і підземний карст. 4. Біоспелеологія. 5. Печерна палеонтологія. 6. Печерна археологія - печера як житловий об'єкт.

Вартим уваги є досвід вчених США з музеєфікації природничо-історичних об'єктів. Так, у Національному парку штату ЮТА створено Музей динозавра. Над значним природним масивом, де зафіксовані місця виявлення решток динозаврів, з метою збереження, експонування та подальшого дослідження збудовано музей-павільйон. Він складається з двох поверхів: перший поверх - це експозиція is situ, що являє собою обладнану галерею вздовж усіх розкопів; тут також розташоване бюро для обслуговування туристів, службові приміщення. Другий поверх - це науково-дослідний центр, в якому обладнанні приміщення для геологів та інших спеціалістів, бібліотека, конференц-зал, кабіни для індивідуального перегляду діафільмів, кафетерій. Балкони, переходи, оглядові майданчики дають можливість повного огляду та робочого підходу до розкопів. Значна поверхня скляного павільйону забезпечує добре природне освітлення.

У серпні 1966 р. у містечку Рокі-Хілл, на південь від Хартфорда (штат Кон-нектікут) створено Музей Природничої історії. Він являє собою павільйон is situ на площі 850 кв. м, де виявлені на глибині 376 м від поверхні корінні породи, що покриті скам'янілими відбитками слідів динозаврів.

З метою поглиблення атрактивності експозиції, що дає змогу залучити широке коло відвідувачів - у Музеї Природничої історії м. Анністон (штат Алабама) було виготовлено штучну печеру, яка стала експонатом Музею. Перед тим, як зробити конструкцію, вчені вивчили природні печери штатів Алабами, Огайо, Флориди та Аризони. Відтворення печери в експозиційному залі, що займає площу 120 кв. м висотою 7 м тривало 3,5 роки. Для того, щоб печера була більше схожою на природну, встановлено водні насоси для розливу води на "прикраси", а також відтворено холодне повітря. Для імітації життя, у печері розміщені виготовлені штучні зразки фауни: летючі миші тощо. Цей об'єкт викликає зацікавленість у відвідувачів-екскурсантів, туристів і сприяє поширенню знань про природу і тваринний світ, усвідомленню потреби зберігати природну спадщину.

За кількістю пам'яток первісної археології Україна може змагатись з будь-якою європейською країною, але їй бракує практично діючих комфортабельних екотуристичних маршрутів, які б забезпечували вільне оглядове сприйняття туристами цих об'єктів у їх тісному взаємозв'язку з природним ландшафтом. Складовою частиною організації цих маршрутів є створення заповідників у місцях концентрації пам'яток первісної археології, обладнання і музеєфікація окремих пам'яток. Дослідники визначають, що на місці розкопок таких пам'яток, які мають велике наукове значення, потрібно створювати музеї під відкритим небом,23 де кожна пам'ятка археології повинна виступати як об'єкт музейного показу. Проте, багато пам'яток, зокрема палеоліту - Королево (Закарпатська обл.), Анетівка 2 (Миколаївська обл.), мезоліту - Мирне (Одеська обл.), які мають світове значення і досліджені на широкій площі, не можуть бути музеєфікованими внаслідок відсутності таких категорій речових джерел, як рештки жител, поховань. Тому, при музеєфікації потрібно враховувати наступні критерії:

Багаторічне дослідження археологів і фахівців природничо-історичного профілю пам'ятки за участю реставраторів. Врахування всіх культурних шарів пам'ятки.

Наявність різної категорії джерел і різнопланової польової документації. Вивчення інтерпретацій археологічних джерел і вибір найбільш науково обґрунтованої (можуть існувати кілька гіпотез стосовно відтворення стародавнього поселення, а на місці розкопок відтворюється лише одна з них).

Слід також звернути увагу на те, що відвідувачам цікаво "відчути" "життя" досліджених та досліджуваних поселень, побачити предмети у процесі їхнього виготовлення. Це допомагає з'ясувати спосіб життя стародавньої людини. Виходячи з цього, необхідна анімація пам'ятки та створення сучасної інфраструктури. Однією з ефективних форм активізації сприймання відвідувачами досягнень первісної археології в Україні є створення археологічних "скансенів" - "діснейлендів" та археологічних "діснейлендів", що можуть бути включені не лише до державних екотуристичних маршрутів, а й до міжнародних.

Крім археологічних "скансенів" - "діснейлендів", які повинні складатися з музеєфікованих пам'яток та павільйонів, де демонструються усі можливі варіанти реконструкцій археологічних об'єктів, а також відтворюється побут та господарство їхніх мешканців, також можливе створення окремих екотуристичних маршрутів по пам'ятках первісної археології України:

1. Палеолітичні пам'ятки басейну Середнього Дніпра (територіальне охоплюють Чернігівську, Полтавську та Київську обл.) - Пушкарі 1, Мізин (ус. Мізин є краєзнавчий музей), Межиріч (проводиться музеєфікація пам'ятки), Добранічівка (музеефікований четвертий господарсько-побутовий комплекс).

2. Багатошарові поселення Подністров'я - Молодово 1, Молодово 5, Кормань 4, що характеризують розвиток людської культури за доби палеоліту-мезоліту та трипільське поселення Поливанів Яр (Чернівецька обл.).

3. Печера Молочний Камінь (в ній знайдені рештки короткочасної стоянки мисливців, які полювали на печерного ведмедя - пізній палеоліт). Знаходиться на території Угольського флористичного заповідника Закарпатської обл.

4. Амвросіївська стоянка та кістковище (пізній палеоліт) (Донецька обл.).

5. Фінальнопалеолітична - ранньомезолітична стоянка В'язівок 4-А (Полтавська обл.).

6. Стоянки людини кам'яного віку у гротах та печерах Криму. Багато з них багатошарові - Кіїк-Коба, Вовчий Грот, Ак-Кая (Біла Скеля), Чокурча(рештки законсервовані), Грот-Сюрень, Шан-Коба, Сюрень 2, Таш-Аір 1, Заміль-Коба 2.

7. Державний історико-культурний заповідник "Кам'яна Могила"(Запорізька обл.).

8. Багатошарове поселення Михайлівка (енеоліт) (Херсонська обл.).

9. Трипільські поселення-гіганти: Майданецьке, Тальянки (у с. Тальянки створюється Музей трипільської культури), Веселий Кут (Черкаська обл.).

10. Укріплення доби бронзи на о-ві Мала Хортиця (Запоріжжя), що входить до Національного заповідника "Хортиця". У місті є краєзнавчий музей.

11. Поселення доби пізньої бронзи в уроч. Дикий Сад у м. Миколаєві. У місті краєзнавчий музей. Поселення виноградний Сад доби бронзи (Миколаївська обл.).

Археологічні "діснейленди" доцільно створювати у місцях концентрації пам'яток, які не можуть бути музеєфікованими, але їх природний ландшафт дозволяє ці території оголосити геолого-археологічними або природничо-археологічними заповідниками. Це, зокрема райони багатошарового поселення Королево (палеоліт) (Закарпатська обл.), Листівка 13, 1,2 (палеоліт) (Миколаївська обл.) багатошарового поселення Пугач (мезоліт, неоліт, енеоліт, пізня бронза) (Миколаївська обл.), Мирне (мезоліт) (Одеська обл.).

Зазначимо, що масовий туризм негативно впливає на збереженість пам'яток, особливо це стосується наскального живопису та печер. Тому, визначні спеціалісти в галузі консервації та реставрації цього виду пам'яток, зокрема Жан Клод - Президент Міжнародного Комітету з наскального живопису, що створено у рамках ЖОМОС(у), д-р, проф. Еммануель Анаті - директор Суспільного Центру з вивчення доісторії, (Італія), Роберт Дж. Беднарік (Австралія) вважають, що доступ до таких пам'яток повинен бути обмеженим і дозволятися лише вченим, а для широкого кола відвідувачів слід поблизу таких об'єктів створювати павільйони-копії.

Саме, археологічні "скансени" - "діснейленди" та археологічні "діснейленди" можуть стати справжніми дієвими методичними, науково-дослідними та культурно-освітніми закладами з популяризації досягнень первісної археології. У таких закладах необхідно встановити Інтернетцентри, якими могли б користуватися не тільки вчені, музейні працівники, бібліотекарі, а й широка громадськість. Реалізація таких проектів потребує значної витрати коштів, але вони досить швидко окупляться за рахунок відвідувачів, а їхнє створення дає можливість надання роботи фахівцям різних професій.

Отже, Україна має значний ресурсний потенціал для розвитку археологічного туризму.

Використана література

1. Гудзевич А. В., Любченко Є. В. Рекреаційно-туристичний потенціал Південно-східного Поділля// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 237-248.

2. Кепі Д. В. Зарубіжний досвід популяризації пам’яток археології та його використання для потреб туризму в Україні// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 540-549

3. Кронус А. О., Сюткін С. І. До кадастру туристичних ресурсів Сумської області// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 250-262.

4. Оленовський М. Л. Археологічні туристичні ресурси Херсонщини// Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 2. – К.: ЧП Кармаліта, 1999. – С. 472-484.

Характеристики

Список файлов реферата