151602 (733076), страница 4
Текст из файла (страница 4)
У сільському господарстві для нагрівання води, обігрівання тварин, птиці, парників тощо використовують електроводонагрівники типу ВЗТ-200. ВЗТ-400, ЗПВ-2А, УИС-100, УАП-800-0,1, УАП-800/0.9-МІ, УАП-1600/0.9-М1, ВЗП-600, ЗПЗ-100/0,4, типу ЗВФ, САОС, САЗС, електрокалорифери типу СФОА, інфрачервоні випромінювачі, брудери та ін.
Роботи, які виконують при їх технічному обслуговуванні, залежать від їх призначення і конструкції.
Технічне обслуговування нагрівних установок проводять один раз у три місяці.
Роботи, які виконують при цьому, залежать від їх призначення і .конструкції. Але деякі операції однакові для всіх установок. Це видалення пилу, та бруду з зовнішніх та внутрішніх доступних частин за допомогою стиснутого повітря, сухої ганчірки чи волосяної щітки. Кіптяву, сажу та масляні плями видаляють ганчіркою, змоченою у неетильованому бензині або гасі.
Мегомметром на 500 В вимірюють опір ізоляції між корпусом нагрівної установки чи заземленими її частинами і нагрівними елементами. Він повинен бути не менше 0,5 МОм.
Омметром перевіряють цілість нагрівних елементів установки. Нагрівні елементи з перегорілими спіралями замінюють.
Підтягують ослаблені гвинти і гайки кріплення нагрівних елементів до панелі чи основи
Перевіряють надійність заземлення. Ослаблені контакти І контакти, на поверхні яких є сліди корозії, розбирають, контактні поверхні зачищають наждачним папером, змащують технічним вазеліном і складають.
Підтягують ослаблені контакти у місцях приєднання проводів живлення до нагрівних елементів. Якщо вони потемніли чи окислилися, їх розбирають, зачищають до металевого блиску і складають.
Перевіряють стан проводів живлення. Пошкоджені місця заізольовують.
Виконують технічне обслуговування пускозахисної апаратури та автоматики. Крім цього, при технічному обслуговуванні елементних водонагрівників скляним термометром перевіряють температуру води на виході: в електроводонагрівників типу ВЗТ і УАП вона повинна бути 90±5 °С; ЗПВ — не перевищувати 95°С; ВЗП-600 при використанні в системі автонапування тварин — 22 °С і при використанні води на технологічні потреби — 95 °С.
Таблиця 5 Трудомісткість технічного обслуговування і поточного ремонту електронагрівних установок.
| Нагрівні установки | Трудомісткість, люд-год | |
| ТО | ПР | |
| Електронагрівники: Елементні ємнісні місткістю, л: 200 400 600 800 1600 | 0,35 0,41 0,50 0,57 0,8 | 6,4 7,9 10,5 12,5 19,0 |
| Елементні проточні продуктивність, л/ч: 350 600 | 0,4 0,67 | 3,6 7,5 |
| Електродні потужністю, кВт: 25 60 100 175 250 | 1,36 1,4 1,5 1,7 2,13 | 7,6 9,6 10,8 15,5 19,4 |
| Котли електродні парові потужністю, кВт 160 250 | 2,6 3,4 | 23,25 29,10 |
| Установки електрокалориферні потужністю, кВт: 25 40 60 100 | 0,54 0,76 0,76 0,97 | 5,1 6,5 8,1 10,4 |
Температура нагрітої води на виході електронагрівника може не відповідати технічним умовам при несправній схемі автоматики або одного чи кількох трубчастих нагрівників. Виявлені несправності усувають. Потім електроводонагрівник відключають від мережі на комутаційному апараті кріплять плакат "Не вмикати. Працюють люди".
Перевіряють відсутність витікання воли з резервуара для води і трубопроводів.
Потім знімають захисну кришку (може бути дві) нагрівного пристрою і перевіряють надійність кріплення контактів кабеля живлення. Ослаблені кріплення підтягують. Контролюють справність кожного трубчастого нагрівника і цілісність їх нагрівних елементів. Після цього захисну кришку встановлюють на місце.
Перевіряють справність заземлення корпуса електроводонагрівника і заміряють перехідний опір контакту заземлення, який повинен бути не більше 0,1 Ом між заземлюючим проводом і найбільш доступною металевою частиною електроводонагрівника. Якщо він більший, контактне з'єднання розбирають і зачищають контактні поверхні (бака і заземлюючого проводу) до металевого блиску. Зачищені місця покривають мастилом і повторно замірюють перехідний опір.
З комутаційного апарата знімають плакат "Не вмикати. Працюють люди" і вмикають електроводонагрівник. Нормальну роботу визначають за температурою води на виході.
Технічне обслуговування електродних електроводонагрівників (водогрійних та парових) проводять на місці їх встановлення без демонтажу та розбирання.
Перш за все термометром ТПГ-СК вимірюють температуру води на виході. Для електроводонагрівників типу ЗПЗ і КЗВ вона повинна бути 90±5 оC. В електроводонагрівниках типу КЗПР спочатку перевіряють робочий тиск насиченої пари, використовуючи при цьому манометр ОБМ1-160. Він повинен становити 0,7—0.6-105 Па (ТУ 34-1312-75).
Якщо температура води і робочий тиск пари відповідають номінальним значенням, то продовжують виконувати технічне обслуговування. При відхиленні параметрів з'ясовують причину несправностей і усувають їх.
Потім електроводонагрівник відключають від мережі, на комутаційному апараті кріплять плакат "Не вмикати. Працюють люди" і продовжують роботу.
Перевіряють відсутність витікання води в-резервуарі й трубопроводі. Обов'язково стежать за надійністю кріплення контактних з'єднань, особливо у силовій електромережі. Ослаблені кріплення підтягують.
Перевіряють опір ізоляції між корпусом електродного котла і контуром заземлення (для електродних котлів, ізольованих від землі в процесі експлуатації), який повинен бути не менше 0.6 МОм.
З метою електробезпеки під час експлуатації електродних електроводонагрівників визначають перехідний опір контакту заземлення (в електродних котлах із заземленим корпусом).
Перехідний опір між затискачем заземлення і найдоступнішою металевою частиною котла, у тому числі і знімного, повинен бути не більше 0,1 Ом. Якщо він більший, з’єднання розбирають, контактні поверхні зачищають наждачною шкуркою до металевого блиску і змащують. Після нього з'єднання складають і повторно виміряють його перехідний опір.
Після закінчення робіт з комутаційного апарата знімають попереджувальний плакат і вмикають електроводонагрівник. Крім цього, регулюють потужність водонагрівника для забезпечення найменшої частоти вмикання та вимикання, прослуховують котел для виявлення нерівномірних шумів та стуків, перевіряють симетричність струму по фазах. Зменшення струму, що споживається водонагрівником, свідчить про відкладання накипу на електродах, а стукіт всередині котла вказує на пробій між електродами. У таких випадках, а також при несиметричності завантаження по фазах понад 15 % котел вимикають, спускають воду і провітрюють, а потім розбирають та оглядають. Спрацьовані деталі замінюють новими. Важливим фактором нормальної роботи електродних водонагрівників є правильна підготовка води.
Допускається робота водонагрівників на воді з питомим опором 10—50 Ом-м і температурі на вході та виході, що відрізняється від номінальної. У цьому випадку споживану потужність визначають за формулою:
Р=Рн К1 К1
де Рн — номінальна потужність водонагрівника, кВт; К1, і К2 — коефіцієнти, які враховують відповідно вплив питомого опору води (рис. 1) і середньої температури води у водонагрівнику (рис. 2) на споживану потужні.
В усіх випадках добуток К1 і К2 не повинен перевищувати одиницю.
Робота водонагрівника на воді з питомим спором нижче 10 Ом.м не допускається через збільшення щільності струму на електродах, швидкого їх спрацювання, інтенсивного відкладання накипу і можливості утворення вибухонебезпечного газу. Коли питомий опір води при 20°С більший 50 Ом.м. споживана потужність його зменшується. Якщо при номінальній температурі води на вході та виході потужність водонагрівника не досягає номінального значення або перевищує її, то для виведення на номінальний режим необхідно відповідно підготувати воду. Треба враховувати, що споживана водонаггивником потужність не завжди правильно характеризує питомий опір води. Так, споживана потужність може бути менше номінально у двох випадках — при малому питомому опорі води і наявності накипу на електродах або при великому опорі води і чистих електродах.
Рис. 1. Залежність коефіцієнта К1, від питомого електричного опору води при температурі 20 оС для водонагрівників: 1 — ЭПЗ-100И2; 2 — ЭПЗ-100/0,4
Рис. 11.2. Залежність коефіцієнта K2 від середньої температури води у водонагрівниках.
Замість кальцинованої соди у воду можна добавляти кухонну сіль, але вона збільшує відкладання накипу на електродах.
Треба мати на увазі, що при оцінці відповідності води джерела водопостачання водонагрівннку даного типу має значення не стільки p20 вихідної води (джерела), скільки питомий електричний опір ргоуст, який встановлюється в кінці початкоїшго періоду роботи після осаду із води накипу. Досліди свідчать, що вже через 10 год. роботи водонагрівника електричний опір води зростає приблизно у два рази.
Електродні водонагрівники працюють, як правило, в автоматичному режимі без постійного обслуговуючого персоналу. Періодичний огляд і технічне обслуговування повинен виконувати електромонтер з кваліфікаційною групою не нижче четвертого розряду.
Технічне обслуговування електрокалориферів виконують на місці їх встановлення без демонтажу і розбирання електромонтер з кваліфікаційною групою з електробезпеки не нижче п'ятої.
Крім операцій, загальних при технічному обслуговуванні нагрівних установок, термометром вимірюють температуру повітря на виході електрокалорифера і в приміщенні, яке обігрівається. Вона повинна бути відповідно 50 °С (ТУ 16-532-051—76) і відповідати заданому значенню. Потім електрокалорифер відключають від мережі і на комутаційному апараті кріплять плакат "Не вмикати. Працюють люди". Демонтують бічні кришки електрокалорифера і перевіряють надійність кріплення контактів і цілісність нагрівних елементів трубчастих електронагрівників. Ослаблені кріплення підтягують, а несправні трубчасті нагрівники замінюють, контролюють наявність заземлення і вимірюють перехідний опір контактного заземлення. Якщо він перевищує 0,1 Ом, то з'єднання розбирають, поверхню зачищають до металевого блиску, змащують і затягують. Бічні кришки електрокалорифера встановлюють на місце.
Після завершення технічного обслуговування знімають з комутаційного апарата попереджувальний плакат і виконують пробний пуск електрокалорифера.
Технічне обслуговування освітлювальних і опромінювальних установок.
Рівень освітленості на робочих поверхнях в процесі експлуатації освітлювальних установок значно знижується. Основними причинами зниження освітленості є: старіння джерел освітлення І вихід їх з ладу; запиленість І забрудненість світильників; старіння світильників, тобто погіршення їх світлотехнічних властивостей, які не можна усунути шляхом очищення; погіршення відбивних властивостей поверхонь (стін і стелі) приміщень.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
