150713 (732810), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Штучні джерела радіації
За останнє десятиліття створено кілька сотень штучних радіонуклідів, а також активно використовується енергія атома в різних цілях. Однак, на відміну від природних джерел, породжуване штучними джерелами радіоактивне випромінювання, практично в усіх випадках контролюється. Умовно, штучні джерела радіації можна поділити на групи:
-
рентгенівські апарати, діагностичні пристрої на базі використання радіоізотопів, променева терапія;
-
ядерні вибухи;
-
атомна енергетика;
-
предмети, що містять радіоактивні речовини.
Ще й сьогодні можна зустріти годинники з циферблатами, які виготовлялися із застосуванням радію або трохи менш небезпечного тритію; антистатичні щітки для видалення пилу з фотографічних плівок, дія яких основана на випромінюванні a- частинок; радіоізотопні детектори диму, принцип дії яких оснований на використанні a-випромінювання плутонію 239; кольорові телевізори, що випускають м’яке рентгенівське випромінювання й інші пристрої.
Основні джерела опромінення населення й обумовлені ними ефективні та еквівалентні дози, можна наочно подати у вигляді таблиці 3:
Таблиця 3
Джерела опромінення | Доза(мкЗв/рік) |
Природні: | 0,320 3,00 0,02 |
Усього | 2 9,40 |
Медичні: |
|
Усього | 1 2,30 |
Інші штучні джерела: |
|
Усього | 0,53 |
3.4.3 Потік і інтенсивність іонізуючих випромінювань
Потік будь-якого радіоактивного випромінювання Ф визначають відношенням числа частинок, які падають на поверхню S, розташовану перпендикулярно до напрямку поширення випромінювання за час t .
(3.4.3.1)
Позначимо число частинок в одиниці об’єму, які рухаються в напрямку до мішені, буквою n. Це число називається концентрацією частинок. За одиницю часу на мішень попадають ті частинки, відстань яких від мішені не перевищує довжини, чисельно рівної швидкості . Оскільки одиничну площадку мішені перетинають частинки, які розміщуються у циліндрі висотою
і одиничною площею поперечного перерізу S, то потік такого випромінювання буде дорівнювати:
Ф = (3.4.3.2)
Потік частинок вимірюють в одиницях част./(м2·с) або част./(см2·с), причому:
(3.4.3.3)
Сумарне число частинок, які падають щосекунди на мішень площею S, можна визначити за формулою N = Ф·S .
Інтенсивність випромінювання J – це енергія випромінювання, яка переноситься частинками за одиницю часу через одиничну площадку, перпендикулярну напрямку поширення випромінювання. Одиницею інтенсивності випромінювання є ват поділений на квадратний метр (Вт/м2).
(3.4.3.4)
Інтенсивність випромінювання вимірюється в Дж/м2с або в Вт/м2, або в МеВ/(см2·с). Зв’язок між одиницями інтенсивності Вт/м2 і МеВ/см2с має вигляд:
(3.4.3.5)
Для моноенергетичного пучка частинок з кінетичними енергіями Е потік і інтенсивність випромінювання пов’язані досить простим співвідношенням:
J = Ф·Е.. (3.4.3.6)
Якщо пучок випромінювання складається з немоноенергетичних частинок, то за кінетичну енергію в останній формулі приймають середню кінетичну енергію цих частинок :
J= Ф . (3.4.3.7)