150136 (732605), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Накручування ізоляторів на гаки є однією з найтрудомісткі-ших робіт, тому при виконанні цієї операції у великому обсязі застосовують різні механізми, в тому числі верстат для насаджування ізоляторів СНІ-2.
Верстат СНІ-2 призначений для одночасного накручування на гаки поліетиленових ковпачків та ізоляторів з фарфору або скла. Оператор установлює гаки в гнізда поворотного стола 1 і дерев'яним молотком насаджує на їх кінці поліетиленові ковпачки. Потім на гак, найближчий від рухомої каретки 4 з накручуваль-ним пристроєм 6 і 7, оператор установлює ізолятор, повертає стіл і за допомогою фіксатора 2 встановлює його так, щоб гак з ізолятором знаходився точно під фрикційним конусом 7 накручуваль-ного пристрою. Далі оператор вмикає електродвигун 5 потужністю 0,6 кВт і натискує педаль 8 для переміщення каретки з накручу-вальним пристроєм униз. Фрикційний конус захоплює ізолятор, накручує його на поліетиленовий ковпачок, а при подальшому натисканні, продовжуючи обертати ізолятор, накручує його на гак разом з ковпачком. Як тільки відбудеться поворот запобіжної муфти 6, оператор відпускає педаль 8 і каретка з накручувальним пристроєм підіймається вгору. Потім весь цикл операцій повторюється на черговому ізоляторі.
Продуктивність верстата СНІ-2—150—160 комплектів ізоляторів на годину.
Для кріплення гаків і якорів з насадженими на них ізоляторами в дерев'яних конструкціях попередньо висвердлюють в місці їх установлення буравом отвори діаметром на 5—-6 мм меншим діаметра нарізки хвостової частини гака або якоря. Гак і якір повинні бути вкручені в дерево всією своєю хвостовою частиною.
Верстат СНІ-2:
а — загальний вигляд: б — будова; 1 — поворотний стіл з дванадцятьма гніздами для встановлення в них гачків; 2 — фіксатор; 3 — противага: 4 — рухома каретка;
5 — електродвигун; 6 — запобіжна муфта; 7 — фрикційний конус; 8 — ножна педаль; 9 — колонка керування верстатом
Ізолятори, закріплені на штирях, монтують на скобах. У цегляних, бетонних та інших будівельних конструкціях отвори для гаків і якорів з ізоляторами висвердлюють електросвердлами, оснащеними свердлами, з наплавленими на їх різальні частини пластинами з особливо міцної сталі. Глибина отвору під встановлення гака повинна бути такою, щоб у ній вмістилася хвостова частина гака, а діаметр отвору повинен дорівнювати трикратному діаметру гака. В отвір для якоря повинно входити не менше '/з хвостової частини якоря. Отвори для скоб вирубують у вигляді квадратних гнізд із стороною квадрата, що дорівнює подвійній ширині лапи скоби, а глибина гнізда повинна дорівнювати '/з довжини лапи, але не менше 50 мм.
Способи кріплення ізоляторів на конструкціях:
а — на гачку в бетонній і дерев'яній стіні; б — на якорі та пів'якорі: в — на штирях і горизонтальній скобі; г — на гачках і вертикальній скобі
Перед змазуванням хвостові частини гаків, якорів і лапи скоб-очищають від бруду й масла, а отвори — від сміття і змочують водою. Вставлені в отвори гаки,якорі й скоби забивають розчином, який складається з однієї частини цементу і трьох частин піску.
Монтаж проводів починають з розкладання заготовленої проводки вздовж траси з таким розрахунком, щоб відгалуження до світильників, вимикачів і штепсельних розеток розмістилися на ізоляторах. Далі накидають проводи на ізолятори, закріплюють на початку ділянки проводки і, натягнувши вручну або поліспастом, кріплять їх до головок і шийок ізоляторів оцинкованим дротом 0,8—І мм, попередньо намотавши на проводи 2—3 шари ізоляційної стрічки для запобігання пошкодженню його ізоляції (прорізанню) в'язальним дротом. На прямих ділянках проводки проводи кріплять на шийках або головках ізоляторів, а на поворотах і в місцях зміни напрямку проводки — лише на шийках або петлею-заглушкою. При перетинах проводів один з них у місці перетину вміщують в ізоляційну трубку.
Якщо монтаж виконують не попередньо заготовленими в майстернях проводами, то провід натягують на ізолятори і на ньому позначають місця відгалужень і кріплень, після чого опускають його, роблять необхідні відгалуження, підмотують 2—3 шари ізоляційної стрічки на ділянці кріплення проводу до ізолятора, а потім провід підіймають, натягують і закріплюють, як зазначалося вище.
Найбільш поширено введення через стіну на фарфорових ізоляторах – це найпростіший у виконання спосіб, до того ж в цьому випадку легко здійснювати контроль за станом введення і проводити необхідний ремонт.
Способи кріплення проводів у разі відкритого прокладання їх на ізоляторах:
а — на шийці ізолятора, б — на головці ізолятора, в — петля-заглушка,
г — прокладання проводів по стіні, д — прокладання проводів по стелі
Кріплення введень повітряної електролінії через стіну на фарфорових ізоляторах: а – кріплення крюків і ізоляторів до стіни; б – кріплення дроту до ізолятора затиском; у – кріплення дроту до ізолятора в'язкою: 1 – ізолятор; 2 – крюк; 3 – цементний розчин; 4 – дріт; 5 – затиск ПАБ; 6 – затиск ОАС; 7 – дріт введення; 8 – в'язка.
Дроти слід вводити через фарфорові воронки (кожен дріт в окремій воронці). Здійснювати таке введення можна лішь в тому випадку, якщо висота будівлі відповідає умовам введення, а саме: місце введення повинне знаходитися вище за рівень землі не менше чим на 2,75 м, причому місце введення повинне розташовуватися нижче за рівень ізоляторів.
Мінімальна відстань від дротів введення (при найбільшій стрілі їх провисання) при найбільшому відхиленні (при сильному вітрі) до дерев, кущів повинно складати не менше 1 м.
Ізолятори кріплять до стіни на крюках: якщо стіни дерев'яні (зроблені з колод, брусчатиє), то крюки угвинчують в раніше підготовлені отвори діаметром і глибиною декілька менше відповідних розмірів крюка; якщо стіна цегельна або бетонна, то крюк встановлюють на цементному розчині в пробитий отвір завглибшки 10 см і діаметром в 2,5 разу більше діаметру самого крюка (після кріплення крюків і перед кріпленням дротів повинно пройті не менше 1 дня, оскільки цементний розчин повинен затвердіти і набрати початкову міцність); якщо стіни каркасно-щитові, дощаті і ін., то крюки встановлюють на відрізку дерев'яного бруска завтовшки не менше 6–7 см, який пригвинчують до стіни. Незалежно від кута, образуемого плоскостью стены и проводами ввода, відстань від струмопровідного дроту до виступаючих частин будівлі має бути не менше 0,2 м, така ж відстань повинна витримуватися між дротами. При введенні дротів в зроблений з колод або дерев'яний щитовою будинок відстань між воронками (ізоляторами) має бути не менше 10 см, а від центрів отворів під крюки ізоляторів до центрів отворів під воронки – 15–20.
Дроти введення від ВЛ кріплять на ізоляторах за допомогою затисків, бандажного скручування (в'язки) або закручування кінців дроту. Для алюмінієвих дротів слід застосовувати алюмінієві затиски.
Для з'єднання алюмінієвих і сталеалюмінієвих дротів перетином 16–50 мм2іспользуют болтові плашечниє затиски типа ПАБ.
Кінцеве кріплення алюмінієвого багатодротяного дроту відгалуження до ізолятора можна здійснити плашечнимі затисками типа ПАБ або за допомогою бандажної в'язки (метричні параметри бандажа вказані на мал. 44). І в тому і в іншому випадку кінцеве кріплення виробляють так, щоб кінець дроту відгалуження складав не менше 0,2 м – це необхідно для під'єднування до дроту відгалуження дроту введення.
Таке відповідальне з'єднання, як з'єднання дротів введення і відгалуження, має бути дуже міцним, що сповна забезпечує затиск ОАС. Увага! Дріт введення приєднувати до натягнутого дроту відгалуження категорично забороняється, оскільки це може викликати обрив дротів відгалуження
Введення дротів ВЛ в дерев'яну будівлю: 1 – ізолятор; 2 – крюк; 3 – трубка ізоляційна напівтверда; 4 – воронка фарфорова; 5 – втулка фарфорова; 6 – дріт.
Введення електролінії в будівлю виконується мідним або алюмінієвим кабелем або ізольованим дротом в негорючій оболонці. Перетин дроту або кабелю має бути не менше 4 мм2у алюмінієвого і 2,5 мм2у мідного.
У цегельну будівлю або будівлю, що має гипсобетонниє стіни, кожен дріт вводиться через окрему фарфорову воронку. Мінімальна відстань між воронками повинна складати 5 див. Відстань по вертикалі від центру отворів під крюки ізоляторів введення до центру отворів під воронки повинно бути в межах 10–15 див. Однако высота здания не всегда позволяет осуществить ввод электролинии через стену на фарфоровых изоляторах (следует вспомнить, что в соответствии с «Правилами устройства электроустановок» место ввода провода в здание должно находиться на высоте 2,75 м от уровня земли). В цьому випадку введення здійснюють за допомогою трубостойки – сталевої труби із заломленим вниз кінцем верху. З трубостойки дріт всередину будівлі можна прокладати двома способами: через стіну і через дах; кожен з цих способів має свої особливості.
3. З'єднання, відгалуження та окінцювання струмопровідних жил проводів
Надійна робота електроустановок значною мipoю залежить від якості виконання з'еднань, відгалужень, окінцювання та приєднання проводі. З'еднання, відгалуження, окінцювання та приеднання повинні бути мехашчно міцними, мати малий електричний опір і залишатися справними за умов нагрівань і охолоджень, що часто виникають внаслідок різких змін струмових навантажень у мережі. Ці вимоги забезпечуються чітким дотриманням технології монтажу, а також правильним вибором застосовуваних з'єднувальних деталей та робочого інструменту.
Основними способами з'єднування і окінцювання алюмінієвих та мідних струмопровідних жил проводів і кабелів є опресовування і зварювання — електричне, газове або термітне. В деяких випадках застосовують і паяння струмопровідних жил проводів і кабелів, яке хоча й створює надійне з'єднання, проте вимагає більших витрат часу і припою, що дорого коштує. Вибір способу окінцювання, з'єднування і відгалуження залежить в основному від матеріалу проводів (алюміній або мідь), оскільки фізичні властивості алюмінію суттєво відрізняються від фізичних властивостей міді.
Останнім часом більшість електропроводок виконують проводами з алюмінієвими жилами. Це пояснюється тим, що алюміній менш дефіцитний, проводи і кабелі з алюмінієвими жилами дешевші від мідних і мають меншу масу. Разом з тим алюміній має деякі фізико-механічні властивості, які потребують дотримання особливих умов під час з'єднування алюмінієвих проводів між собою або з мідними проводами і контактами.
Однією з негативних властивостей алюмінію є швидке окислення при сполученні з повітрям і утворення на його поверхні тугоплавкої (з температурою плавлення близько 2000 °С) плівки оксиду, який погано проводить електричний струм і тому перешкоджає створенню щільного контакту. Крім того, під час контакту алюміній—мідь утворюється «гальванічна пара», внаслідок чого алюміній, зазнаючи електрокорозії, руйнується, що призводить до поступового погіршення з'єднання. Для запобігання погіршенню і руйнуванню контактних з'єднань алюміній захищають від окислення, змащуючи з'єднання в процесі монтажу кварцовазе-ліновою або цинковазеліновою пастою, а також вкриваючи готові з'єднання лаками (асфальтовим, гліфталевим, полівінілхлоридним).
Наявні в пласті тверді часточки руйнують плівки оксидів, що утворюються на контактних поверхнях, а вазелін перешкоджає надходженню повітря до контактних поверхонь і таким чином запобігає їх окисленню та утворенню на них плівок.
З'єднування і відгалуження однодротяних алюмінієвих проводів і кабелів перерізом до 10 мм2 опресовуванням
З'єднування і відгалуження однодротяних алюмінієвих жи,л перерізом до 10 мм2 виконують опресовуванням в алюмінієвих гільзах місцевим вдавлюванням гільзи в одному або двох місцях за допомогою кліщів ПК-2 або гідравлічних кліщів ГКМ. Після опресовування з'єднання вкривають шаром асфальтового або гліфталевого лаку, а потім ізолюють липкою стрічкою впівнапуску і вдруге вкривають лаком для запобігання доступу повітря й вологи. Під час опресовування алюмінієвих жил проводі і кабелів обов'язково застосовують кварцовазелінову або цин-ковазелінову пасту. Цинковазелінова паста токсична, тому слід побігати потраплянню її в їжу, на пошкоджені ділянки шкіри обличчя й рук та в очі.
З'єднування одножильних алюмінієвих проводів опресовуванням
а - підготовка проводів до однобічного опресовування, б — те саме, для двобічного опресування, в — момент опресовування кліщами ГКМ, г — опресовані з'єднання д —готові з'єднання, 1 — гільза ГАО, 2 — кліщі ГКМ, 3 — пластмасовий ковпачок, 4 — липка вінілхлоридна стрічка
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
