~1 (731034), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що при розгляді заяви підозрюваного, обвинувачуваного чи підсудного про відмову від участі у справі захисника особа, що проводить дізнання, слідчий чи суд зобов’язані з’ясувати відмовляється він від захисника та буде самостійно виконувати свій захист чи бажає замінити цього захисника іншим. У останньому випадку слід надати йому можливість замінити захисника. [2]

Надаючи можливість підозрюваному, обвинувачуваному та підсудному відмовитися від участі захисника у справі, закон разом з тим, встановлює ряд випадків, коли відмова цих осіб від захисника не може бути прийнята, а саме:

1) по справах осіб у віці до 18 років, підозрюваних чи обвинувачених у вчиненні злочину;

2) по справах про злочини осіб, що внаслідок фізичних чи психічних недоліків (німі, глухі, сліпі та інші) не можуть самі реалізувати своє право на захист;

3) по справах осіб, що не володіють мовою на якій ведеться судочинство;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин передбачає смертну кару;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного характеру(ч.3 ст.46 КПК).

Відповідно не може бути прийнято відмову від захисника з боку неповнолітнього (у віці від 11 до 14 років) при розслідуванні та розгляді про нього справи у порядку, передбаченому ст.ст.7³ та 447 КПК.

Після передачі справи до суду захисник отримує можливість надати клопотання про визнання немаючими юридичної сили доказів, що отримані з порушенням закону та, залежно від значення, що їм надавалось на стадії попереднього слідства клопотати про зупинення справи, перекваліфікації звинувачення на менш тяжке, виключенні з обвинувачення деяких пунктів звинувачення, про відміну запобіжного заходу.

На стадії попереднього розслідування кваліфікованої допомоги захисника потребує не тільки підозрюваний але й свідок. Звичайно свідок допитується слідчим віч-на-віч. І тільки на очній ставці гласність допиту розширюється. Деякі слідчі допитують свідків у присутності оперативних робітників, інших слідчих, що напевне навряд чи можливо та створює перешкоди у роботі. Інколи присутні переривають допит з метою донести яку-небудь інформацію на користь обвинувачення. При допиті свідків без сторонніх осіб відомі випадки психічного давлення, різкий тон, поспіх та ін. У присутності адвоката таке навряд чи можливе.

У суді нерідко можливо почути від свідків мотиви зміни ними показаній: слідчий сам написав частину показаній, користуючись матеріалами справи; свідок підписав протокол, не читаючи його через неможливість розібрати почерк слідчого; підписав протокол допиту не входячи до суті написаного, довіряючи слідчому та ін. Вперше з’явившись у кримінальному процесі свідок можливо ще не до кінця розуміє значення своїх показань і тому може підписати що завгодно. Такий свідок не знає, що його показання оцінюється як найправдиві, близькі до моменту вчинення злочину, а тому достовірні. Необхідність участі адвоката при допиті свідка обумовлена не тільки посиленням кримінальної відповідальності. Є багато інших ситуацій коли допомога захисника свідку просто необхідна. Склалася погана практика допиту як свідка майбутніх підозрюваних та обвинувачених. Спочатку підозрюваний (обвинувачений) неодноразово допитується як свідок, а коли від нього всі необхідні дані отримано, тоді його допитують як підозрюваного. Як свідок, громадянин зобов’язан під страхом кримінальної відповідальності розповісти всю відому інформацію. Потім допитуваний має право давати показання. Але він вже їх дав і відмовитися від них неможливо. Первісні показання свідка, навіть якщо вони хибні, будуть завжди серйозно викривати цю особу. Ця перепона законом не передбачена, на протести адвокатів можна почути: що не заборонено, то дозволено. Про такий поза процесуальний стан відомо усім, але все ж таки “для користі справи” закон можна порушувати та обходити звідси випливає, що майбутній підозрюваний має бути допрошений саме як підозрюваний , а коли він має адвоката – за його участю. Такий порядок важливо передбачити і стосовно обвинуваченого.

Допомога адвоката потрібна й свідку, що був обвинуваченим чи підозрюваним, справа стосовно якого припинена; обвинуваченому по іншій справі, але виступаючому свідком у разі роз’єднання справ. При допиті неповнолітнього свідка у віці до 14 років, а на розсуд слідчого і від 14 до 16 років повинен брати участь й педагог.

Роль адвоката при допиті не повинна зводитись тільки до присутності. Оскільки такий адвокат має бути незацікавленою особою у результаті справи, незалежним, то йому потрібно дозволити ставити запитання, але з дозволу слідчого. Звичайно, адвокат свідка може оскаржити неправомірні дії прокурору. Участь адвоката у попередньому слідстві має підняти рівень надійності його показань у знаходженні матеріальної істини стосовно конкретної кримінальної справи. За адвокатом завжди залишається право на пояснення законів, в тому числі й при допиті свідка.

Чинне кримінально-процесуальне законодавство чітко обговорює права та обов’язки захисника.

Захисник не має права відмовлятися при проведенні дізнання, попереднього слідства та у судовому засіданні від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного та повинен здійснювати свої функції у відповідності зі своїм процесуальним призначенням.

Захисник є самостійним учасником кримінального процесу, хоч його самостійність має свої межі, що виходять зі специфіки його процесуальних відносин з підзахисним. У своїй діяльності він не завжди залежить від вимог та бажань останнього, не завжди повинен розділяти й ту позицію, що її займає підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний. Він вільний у виборі засобів захисту. Головне – щоб ці засоби були законними та цілком відповідали характеру тієї функції, що її захисник повинен виконувати. Тому, виконуючи захист, він повинен керуватися законом, виходи з чітко встановлених фактів та захищати тільки законні інтереси підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, задовольняти тільки ті його вимоги, що не суперечать закону.

На відміну від органів, що ведуть процес, - органів дізнання, слідчого, прокурора та суду – закон не поширює на захисника вимог ст.22 КПК про з’ясування всіх обставин справи, в тому числі що викривають обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) та обтяжуючих його відповідальність. Через характер процесуальної функції, що він виконує, діяльність захисника має певною мірою однобічний характер, бо він має захищати й тільки захищати свого підзахисного. Все, що не відповідає такій діяльності – не відповідає закону. Однак у межах цієї діяльності він повинен повно, всебічно та об’єктивно розглядати все, що сприяє підзахисному, виправдовує його чи пом’якшує відповідальність. З цим пов’язана й вимога закону про те, що одна та сама особа не може бути захисником двох чи декількох підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси одного з них не відповідають інтересам захисту іншого (ч.2 ст.47 КПК).

Охороняючи процесуальну самостійність захисника, закон не дозволяє внесення подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також особистої постанови судді чи ухвали суду стосовно правової позиції захисника по справі (ч.11 ст.48 КПК).

Крім вказаних вище, на захисника покладаються обов’язки:

• своєчасно з’являтися для участі у виконанні слідчих чи процесуальних дій у яких його участь є обов’язковою (ч.5 ст.48 КПК);

• не розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора дані попереднього розслідування (ст.121 КПК);

• не розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх процесуальних обов’язків; він не може бути допрошений як свідок про обставини, що він взнав, виконуючи обов’язки захисника (п.1 ст.69 КПК);

Розголошення захисником відомостей. Повідомлених йому підзахисним, його родичами або іншими особами може завдати шкоди інтересам цих осіб, а також державним і громадським інтересам, підриває моральні та психологічні підвалини захисту – довірчі стосунки між захисником і підзахисним, іншими особами, які бажають їм допомогти.

Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю. Її предметом є питання, з якими громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, суть даних ним консультацій, порад роз’яснень та інші відомості, одержані адвокатом при здійсненні своїх професійних обов’язків. Адвокату забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці і використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб (ст.9 Закону про адвокатуру).

За порушення свого професійного обов’язку адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

З моменту допущення до участі у справі захисник відповідно до ст.48 КПК має широкі процесуальні права:

• до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з зустріч (“віч-на-віч”), а після першого допиту – без обмеження їх кількості та довго тривалості;

• мати зустріч з засудженим та особою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру;

• бути при допитах підозрюваного та обвинуваченого, а також при вчиненні інших слідчих дій, що проводяться за участю чи за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого чи його захисника;

• за згодою особи, що проводить дізнання чи слідчого брати участь і у інших слідчих діях;

• застосовувати науково-технічні засоби при вчиненні тих слідчих дій, у яких приймає участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи – за згодою особи, що проводить дізнання, слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, - за згодою судді чи суду;

• знайомитись з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу чи пред’явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства – з усіма матеріалами справи та виписувати з цих матеріалів необхідні відомості;

• брати участь у судовому розгляді справи;

• надавати докази та заявляти клопотання та відводи;

Захисник не вправі сам здійснювати ніяких слідчих дій по збиранню та перевірці доказів, оскільки за чинним КПК це є винятковою компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але, беручи участь у справі адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази.

• подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;

• збирати відомості про факти. Що можуть бути використані як докази у справі, зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян – за їх згодою;

• ознайомлюватись на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань.

Потерпілим визнається особа, якій злочином нанесено моральну, фізичну чи матеріальну шкоду (ч.1 ст.49 КПК). Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, якім заподіяно матеріальну шкоду від злочину та заявили при провадженні у кримінальній справі до обвинуваченого чи до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за його дії, цивільний позов, а саме вимогу про відшкодування збитків (ч.1 ст.50 КПК). Цей позов розглядається одночасно з кримінальною справою (ч.1 ст.28 КПК). Як цивільні відповідачі можуть бути закликані батьки, опікуни чи інші особи, а також підприємства, організації чи установи, що в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого (ч.1 ст.51 КПК).

Про визнання постраждалим, цивільним позивачем, а також про залучення як цивільного відповідача, особа, що проводить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд – рішення. З цього моменту вони стають учасниками кримінального процесу, набирають процесуальних прав для захисту своїх законних інтересів, в тому числі й право мати представника.

Постраждалий та адвокат як його представник мають право:

• надавати докази;

• заявляти клопотання;

• знайомитись з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства;

• брати участь у судовому розгляді;

• заявляти відводи;

• подавати жалоби на дії особи, що проводить дізнання, слідчого, судді чи суду, а також на вирок чи рішення суду та постанову судді (ч.3 ст.49 КПК)

Задача № 1.

По цій справі слідчому слід надіслати прокуророві всі матеріали справи. Прокурор має перевірити вмотивованість притягнення народного депутата Нечета до кримінальної відповідальності і відповідно винести подання Генеральному прокурору по цій справі.

Цей порядок обумовлений особливостями статусу народного депутата, тому що не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності,
піддані арешту, затриманню або заходам адміністративного
стягнення, які накладаються в судовому порядку:,

народний депутат України — без згоди Верховної Ради, а в період між сесіями — Президії Верховної Ради за вчинення тяжких злочинів з наступним затвердженням Верховною Радою.

Навіть після закінчення строку повноважень він може бути притягнутий до відповідальності за пред'явленим йому обвинуваченням у порушенні закону, що мало місце в період виконання депутатських повноважень, лише в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата України (чч. 1 і 3 ст. 27 Закону про статус народного депутата України );

народний депутат Автономної Республіки Крим — без згоди Верховної Ради Республіки;

депутат місцевої Ради народних депутатів — без згоди Ради, до якої його обрано, або вищестоящої Ради;

кандидат у народні депутати України, у депутати місцевої Ради — без згоди відповідно Центральної виборчої комісії, обласної, районної, міської, районної в місті, селищної, сільської виборчої комісії (ст. 30 Закону про вибори народних депутатів України, ст. 36 Закону про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних Рад ).

Характеристики

Список файлов реферата