Olga(ukr) (728297), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Але якщо ще немає основ для вичерпної характеристики струк­тури моральних відносин, те попереднє рішення проблеми може бути дано, можуть бути вичленовані головні елементи, показаний характер їхнього зв'язку, взаємодії.

Структурний аналіз моралі у відомій мері схематичний, вимагає прийняття деяких попередніх умов. Так, практичні моральні відносини являють собою історично сформований спосіб регуляції суспільних і особистих інтересів. І, хоча в моральній вимозі виражена ідеальна, ба­жана норма цих відносин, дієвість моралі визначається не тільки зміс­том цих вимог, але насамперед масштабом їхньої реалізації. Тому поділ моралі на моральну свідомість і моральне поводження у відомій мері умовно. У реальному історичному процесі вони нерозривно зв'язані, і скорочення сфери морального регулювання, практичне «падіння вдач» свідчать і про ущербність, відірваність від дійсного життя тих ідей, що зафіксовані в моральній свідомості.

Таке ж застереження можна зробити, випереджаючи характерис­тику взаємодії ідеологічного і соціально-психологічного рівнів мораль­ної чи свідомості характеристику суспільної й індивідуальної моралі.

Однак, усвідомлюючи обмеженість можливостей структурного дослідження моральних відносин, ми відзначаємо і відомі його пере­ваги, особливо в характеристиці соціальних функцій моралі, у визна­ченні міри її дієвості, активності. Облік цих обставин і дав нам право представити на суд критики деяку попередню схему структури мораль­них відносин.

Постійне чи задоволення незадоволення порождає імпульси до необхідного для цих цілей чи активності, навпроти, пасивності в її поводженні. Саме тут найбільшою мірою виявляється необхідність за­лучення знань спеціальних областей правознавства, етики, психології і соціальній психології. Підставами класифікаціями стосовно до нашого предмета дослідження можуть бути:

1. спосіб впливу соціальних норм на внутрішній мотив поводження особистості;

2. характер реакції особистості і суспільства на вибір цього пово­дження;

3. межі і можливості такого вибору.

Ця проблема соціальної регуляції в рамках даної класифікації здобу­ває особливо важливе значення в зв'язку з задачами використання різ­них видів соціальних норм у керуванні соціальними процесами рішенні проблем формування і виховання особистості.

Важливо також враховувати, що в залежності від характеру вимог, що містяться в них, соціальні норми розділяються на зобов'язуючі, що дозволяють і забороняють. Причому вони дозволяють (не дозволяють), наказують робити лише визначений тип чи дій учинків.

Однак не усі вчинки особистості регламентуються соціальними нормами. У діяльності особистості можна умовно розмежувати три сторони: перша — дія-операція, друга — індивідуальні вчинки, безпо­середньо не обумовлені суспільством, що не носять характер соціаль­ного факту (особисте поводження), і третя — це соціальні вчинки осо­бистості, чи суспільне поводження. Лише третя сторона діяльності особистості прямо регулюється за допомогою соціальних норм.

Соціальні норми виступають як зразки поводження особистості, оскільки в них визначені границі можливого і припустимого в її пово­дженні. Норми містять також мотиви поводження особистості і санкції за їхні порушення. Соціальні норми відображають «ціннісні представ­лення людей — членів суспільства і групи».

Ще одним методологічним питанням дослідження соціальних норм є також питання про взаємодію всієї системи нормативних регу­ляторів. Комплексне дослідження дії системи соціальних норм у їх­ньому взаємовпливі друг па друга має принципово важливе значення при вивченні всього різноманіття мотивів поводження особистості. Адже в реальному житті людини зіштовхується з цілим комплексом пред'явлених йому вимог. Як сам процес мотивації, так і суспільна оці­нка вчинків провадиться з урахуванням різнобічного характеру вимозі, що відносяться до тієї ситуації, у якій відбувається той чи інший акт поводження.

В міру розвитку суспільних відносин і їхньої диференціації, зрос­тання залежності між особистістю і суспільством, у класовому суспіль­стві — особистістю і класом, особистістю і колективом, міжособистіс­ної залежності — відбувається і розвиток здатності індивіда до абстра­ктного мислення, а отже, і до мотиваційної діяльності, до можливості сполучення різних вимог, у яких виражається багатогранна суспільна взаємозалежність людей.

Будучи відображенням дійсності, соціальні норми, як і будь-який інший елемент свідомості, мають всі атрибути відносної самостійності й активності. Вони чи можуть відставати від умов суспільного буття і назрілих потреб суспільства, чи відповідати їм, чи випереджати їх, у залежності від цього активно впливати на багато видів соціальної дія­льності людей, їхні суспільні відносини. Роль соціальних норм багато­планова. Це, по-перше, відображення дійсності, і, по-друге, вплив на неї. Особливість цього впливу на відміну від інших елементів свідомо­сті в тім, що соціальна норма не тільки відображає потреби суспільства у своїх вимогах, але і створює уявну модель дій людей і містить у собі

кошту соціальної оцінки і контролю за реалізацією цих вимозі.

Цим і визначається суспільне призначення соціальних норм, що виступають, з одного боку, як кошту орієнтації соціальної діяльності, з іншого боку — як кошту контролю за що він діяльністю. Саме такий зміст соціальних норм і дозволяє їм бути регулятором суспільних від­носин і поводження особистості.

Однак соціальні норми не є єдиним коштом регулювання соціаль­них дії людей. Як такі кошти чимала роль належить суспільним ідеа­лам, принципам і цінностям. На відміну від соціальних норм усі вони. відображаючи дійсність, містять лише основні цілі і кошти суспільного розвитку, не індивідуалізуючи їх до типових конкретних ситуацій. І, крім того, вони не містять конкретних коштів соціальної оцінки і конт­ролю за їх практичною реалізацією. Разом з тим вони зв'язані із соціа­льними нормами, що виступають як свого роду специфічні кошти реа­лізації суспільних ідеалів, принципів і соціальних цінностей. Слід за­значити, що суспільні ідеали, а в якомусь ступені і деякі принципи со­ціального життя, у більшій мері, чим соціальні норми містять момент випередження умові суспільного буття.

Оскільки соціальна норма в сфері суспільної й індивідуальної сві­домості — ідеальна модель суспільних відносин і поводження людей у визначених ситуаціях, остільки в ній відображаються і враховуються крім позитивного змісту ще і протиріччя між пануючими умовами сус­пільного буття і тих відхилень від них, що неминуче можуть з'являтися в реальному житті.

У принципах звичайно відображається загальний зміст того чи іншого суспільного чи явища суспільних відносин, у нормах же він конкретизується, а в деяких з них ще і розкриваються кошти здійснення цього принципу. Крім того, у конкретних сферах соціального знання (наприклад, моралі) принципи і норми можуть збігатися. Моральні принципи часто виступають і як найбільш загальні моральні норми, хоча на всі норми є в той же час і принципи моралі. Соціальні прин­ципи мають більшу стійкість, чим норми, що більш рухливі, вони змі­нюються і розвиваються значно швидше, ніж принципи.

Для того щоб глибше розглянути такого роду суперечлива дія соціа­льних норм, на наш погляд, варто по-новому підійти до трактування їх­ніх загальних властивостей, функцій і різновидів. відійти від того вузь­кого їхнього трактування, коли вони розглядалися власне кажучи лише як визначені правила поведінки в тій чи іншій ситуації, що відноситься до тієї чи іншої області людської діяльності.

Для цього насамперед необхідно виявити співвідношення соціаль­них норм, як визначених правил веління і нормативів: економічних, соціальних, технологічних і ін. Співвідношення це далеко не простої, але без нього неможливо розібратися в дії соціальних норм, у механіз­мах керування і соціальної регуляції, у процесах виховання особисто­сті.

Варто також розширити і наше представлення про різновиди соці­альних норм, до яких відносять, як правило, лише правові, моральні норми, звичаї і традиції.

Корінна перебудова керування економікою, перехід від адмініст­ративно-командних методів до економічного викликав постановку і ши­роке обговорення проблем, зв'язаних з розробкою і впровадженням у практику економічних нормативів, економічних норм. регулюючих економічне поводження. Ці норми спеціально не виділялися в само­стійний вид соціальних норм, чи обмежувалися лише постановкою пи­тання про існування таких норм.

Хоча постановка питання і мала позитивне значення, але це було малоефективно, не розкривалися специфіка економічних норм, їхня відмінність від інших видів норм, особливості функціонування. При цьому виходили звичайно з того, що ця задача не соціально-філософ­ської, а економічної науки.

Тривалий період і економічна наука не займалася методологіч­ними проблемами економічних норм, обмежуючи свої дослідження їх­нім конкретним аналізом у сфері нормування праці і зарплати, визна­чення тих чи інших витрат виробництва і т.п. У результаті такого вузь­кого-конкретного підходу і відсутності глибоких і чітких методологіч­них основ при аналізі економічних норм. з полючи зору, як правило, випадав їхній соціальний зміст, зв'язане з механізмами використання цих норм у регуляції економічного поводження людей.

Якщо задані умови реалізації економічних норм відображають тією чи іншою мірою сполучення названих вище інтересів, то вони бу­дуть мати стимулюючий характер, а якщо нет. те — гальмуючий. Таким чином, економічні норми можуть виступати л тому що елементом ме­ханізму прискорення, або — гальмування.

Одна з особливостей економічних норм укладається в тому, що вони, як правило, закріплюються юридично, здобуваючи статус право­вих норм і встановленні з усіма наслідками, що випливають, у тому чи­слі наділяються відповідними коштами контролю (санкціями) за до­триманням цих норм.

Умови реалізації економічних норм включають не тільки вироб­ничі, економічні, юридичні, але і соціально-психологічні, моральні й інші фактори як суспільного, так і особистого характеру, що прямо впливають на економічне поводження людей.

Це привело до необхідності типізувати названі вище фактори, що знайшло своє відображення в новій постановці і рішенні питання про соціальні нормативи. У документах про корінну перебудову керування економікою відзначається необхідність широкого застосування науково обґрунтованих соціальних нормативів, рекомендується брати їх в ос­нову як при плануванні розвитку соціальної сфери, так і при створенні нової техніки і технології, у проектуванні, будівництві і реконструкції підприємств і виробництв, поліпшенні організації й умов праці, а також при здійсненні заходів, зв'язаних з охороною навколишнього середо­вища .

У такому аспекті соціальний норматив — це нове поняття для на­уки і практики нормативного керування. Його можна було б визначити як ті параметри і вимоги, що дозволяють у рамках виробничої сфери, у масштабах галузі. підприємства, регіону забезпечувати найбільш спри­ятливі умови для життєдіяльності людини, виходячи з установки, що розглядає людини насамперед не як засіб виробництва, а як його ціль.

Соціальні нормативи покликані відбити і закріпити найбільш оп­тимальний вплив на людину не тільки умов його праці, але і всіх умов його життєдіяльності.

Розробку оптимальних економічних і соціальних нормативів не можна здійснити зусиллями тільки керівників і економістів, до такої розробки необхідно залучити фахівців всіляких областей знань, що бу­дуть виходити з методологічних основ, що має бути розробити в сфері філософської науки. Поки можна сказати, що розробка багатьох важли­вих проблем економічних і соціальних нормативів затяглася і потрібно активізація спеціальних досліджень.

Особливо зупинимося на технологічних нормативах і інших техні­чних нормах: це правила експлуатації технічних систем, норми техніки безпеки, санітарно-технічні й ін. Відзначимо, що тривалий період до­слідниками, у тому числі і нами, технічні норми необґрунтовано виво­дилися за рамки соціальних норм, мотивуючи це тим, що в їхній основі лежать не взаємини між людьми, не суспільні відносини, а взаємини продуктивних сил і природних процесів і базуються вони не на соціа­льних, а насамперед на фізичних, хімічних, біологічних і інших приро­дних закономірностях. У результаті ці норми нібито не містять можли­вості вибору, що завжди характерно для соціальних норм.

Такий підхід не можна визнати правильним і плідної, тому що в практичній реалізації технічних норм найважливіша роль також нале­жить соціальному і насамперед людському фактору. У людини, що реа­лізує технічні норми, завжди є вибір, що виявляється як дотримання цих чи норм їхнє ігнорування, відношення до них може бути як чітке чи недбале, халатне; як уміння знайти і прийняти оптимальне рішення в нестандартних чи ситуаціях виявити розгубленість, чи відповідальність безвідповідальність і т.п.

Причому значення технічних норм в умовах технічних коштів, що ускладнюються, усе більш зростає, вимагаючи не тільки високого професіоналізму, психологічної підготовки, але і високих особистих моральних якостей, відповідальності й організованості.

У зв'язку з цим не можна не сказати і про те, що «заборонний» метод соціально-нормативної регуляції, про яку говорилося вище, не­гативно позначався не тільки на активності, але і на відповідальності особистості, дисциплінованості, породжуючи досить широке поши­рення безвідповідальності в багатьох її проявах.

Причин цього було чимало, але одна з них саме і полягала в тому, що достаток усякого роду інструкцій, що забороняють, і встановленні, часом суперечливих один одному, розмивало і підточувало відповіда­льність за їхнє виконання, у тому числі і таких, дотримання яких ви­пливає з вимог технологічних процесів, функціонування складних тех­нічних систем, техніки безпеки. Тут потрібна висока чіткість, найсуво­ріша дисципліна, оскільки невиконання такого роду розпоряджень може привести. і нерідко приводило, так ще і приводить, до відомих усіх трагічних, важких наслідків (аварія на Чорнобильської АЕС. заги­бель теплохода «Нахімов», цілий ряд інших морських, залізничних і авіаційних катастроф). І головна їхня причина, як правило, не тільки слабкий професіоналізм, але й особиста безвідповідальність, розхита­ність, байдужість і байдужність до інтересів справи, до доль людний. Усе це було наслідком виниклої;

Характеристики

Список файлов реферата