144692 (727743), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Як синтетичний напрям бароко переосмислює під кутом зору катаклізмів новоєвропейської історії певні духовні звершення пізнього Середньовіччя, Ренесансу та Реформації. При цьому від Середньовіччя береться духовність символічного бачення світу, від Ренесансу - гуманізм (іноді в трагічному тлумаченні) та відновлення античності, від Реформації - патетична антитетичність, динаміка.
Специфікою українського бароко була б в цьому відношенні та обставина, що тяжіння до античності та міфологічних образів і середньовічної символіки переломлюються в ньому через відновлення традицій Київської Русі; а певні ідеї Реформації засвоюються в контексті ідеалів національно-визвольної боротьби з її героїкою та демократизмом. Ці демократичні тенденції і пов’язують на Україні певні риси бароко (зокрема його декоративність) з особливостями народного мистецтва, а не візирунковістю рафінованого, пересічного смаку придворного життя.
Звідси не випливає, що українське бароко було механічним конгломератом різних культур. Культурна універсальність бароко в Україні означає лише те, що воно не було "чистим" культурним напрямом. Інакше кажучи, українське бароко - це не просто специфічна стильова система західноєвропейського зразка. Воно являє, як це довів Д.Чижевський, культурний вираз цілої історичної епохи, що був запліднений барочною свідомістю, але не вичерпувався нею.
3 цією свідомістю українське бароко споріднюють риси контрастності, риторичної декларативності та декоративності, візуалізації та варіації, імпровізації та театралізації, символічної алегоричності та спраги вічності, метаморфози та метафори, тощо. Проте водночас воно характеризується і героїко-стоїстичним пафосом, поєднанням гуманістичної концепції людини з просвітницькою ідеєю розуму, ідеалами мудрості, софійності та символічного антропоцентризму. В такий багатоіпостасності українське бароко і входить у світову культуру як яскраве національно-своєрідно явище.
Список використаної літератури
1. Аксенов М.Д. Архітектура, малярство та декоративно-ужиткове мистецтво XVII-XX століть. – К.: Освіта, 2001. – 656 с.
2. Антонович Д. Українська культура. – К.: Либідь, 2003. – 592 с.
3. Білецький П.О. Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII ст. – К.: Мистецтво, 2002. – 159 с.
4. Івашко Ю. Перлини українського бароко. – К.: Мистецтво, 2003. – C. 10-36.
5. Крекотень В. Українська література ХVІІ століття. - К.: Наук. думка, 2001. - С. 6-24.
6. Крип’якевич І. Історія української культури. – К.: Либідь, 2002. – C. 513-524.
7. Макаров А. Світло українського бароко. - К.: Мистецтво, 2004.- 288 с.
8. Маслов С. Культурно-національне відродження на Україні в ХVІ-ХVІІ ст. - К.: Наук. думка, 2003. - С.107-124.
9. Овсійчук В.А. Українське мистецтво XIV - пер. пол. XVII ст. – К.: Мистецтво, 2004. – 173 с.
10. Рибалка І.К. Історія України. – Харків: Основа, 1999. – С. 189-197.
11. Степовик Д. Феномен українського бароко. – К.: Мистецтво, 2005. – 157с.
12. Хведченя С. Гетьман Мазепа - фундатор Київських храмів// Нар. творчість та етнографія. - 1999. - № 5-6. - С. 77-80.
13. Чечот И.Д. Бароко как культурологическое понятие// Бароко в славянских культурах. - 2003. - № 8. - С. 14-15.
14. Ясиновский Ю. Українське бароко та європейський контекст. – К.: Наукова думка, 2001. – 234 с.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
