144149 (727606), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Classic
Кладка в класичному стилі дуже проста у виконанні, швидко кладеться, але вимагає великих підготовчих робіт, а саме - обтісування каменів. Якщо камінь придбаний вже коленим, то така проблема не стоїть. Якщо ж немає, то доведеться для початку його обробити, а потім вже класти.
Булижник.
Кладка з булижника виконується без підготовчих робіт, але вимагає більше часу для підбору каменів, акуратного заповнення порожнеч і обробки швів. Такий вид кладки найчастіше використовується як декоративна обробка або для підпори грунту на ділянках з складним рельєфом, а також для цокольної частини огорож і будівель.
Мозаїка
Для мозаїчної кладки камені проходять ретельну вибірку формою, після якої його ретельно укладають, дотримуючи постійну товщину шва. Така кладка вимагає дуже багато часу для підбору каменів.
Комбінована кладка
Кладка природного каменя може бути красиво скомбінована з кладкою з цеглини або навіть із звичайною бетонною стіною. При цьому камінь повинен бути пов'язаний з основою рядами цегли перев'язки, що пов'язують. У бетонній або цегляній стіні можна встановити заставні деталі (шматки арматури, дріт, металеві штирі), кінці яких намертво замуруються в кам'яну кладку. Комбінована кладка - вдале архітектурне рішення для цоколів будівлі.
Поєднання кладок часто використовується в різних архітектурних рішеннях, особливо при будівництві приватних будинків і котеджів.
3. Інструменти для облицювання
Деякі з відомих вам штукатурних інструментів застосовують і в облицювальних роботах. Для насікання кам'яних поверхонь перед облицьовуванням використовують зубила, скарпелі, троянки. Для провішування поверхонь і перевірки їх вертикальності або горизонтальності застосовують ватерпас, рівні з висками або виски. Крім того, горизонтальність підлоги можна перевірити, користуючись ватерпасом (Рис.1).
Для накидання розчину на стіни користуються звичайними серцеподібними кельмами, а для намазування розчину на плитку - прямокутними.
Для нарізання і обробки керамічних і скляних плиток застосовують різальні інструменти, спеціальні молотки, кліщі тощо.
Склоріз алмазний (Рис. 2, а) застосовують для розрізання глазурованих і скляних плиток. Різальною частиною склоріза є встановлений в обойму невеликий кристал алмазу - найтвердішого мінералу. Алмази випускають під номерами. Вони бувають трьох видів: дрібні, середні і великі. Алмаз повинен зберігатись в сухому місці у спеціальному шкіряному або матерчатому чохлі. Під час роботи з алмазом треба бути уважним і не допускати, щоб він падав. У зв'язку з високою вартістю алмаза його замінюють роликовим склорізом.
Рис. 3. Пристрій для розрізування плиток:
1 - пружина; 2 - металеві стержні; 3 - гвинт; 4 - повзун; 5 - обмежувач; 6 - різальний ролик; 7 - гумовий валик
Склорізи роликові (Рис.2, б) бувають з одним, трьома або шістьма роликами, їх застосовують для нарізання плиток, а також у склярських роботах. Різальною частиною склоріза є ролик, що обертається навколо осі. Виготовляють ролики з твердих сплавів. Обойму з роликами закріплюють на корпусі склоріза за допомогою гвинта. Коли один ролик затупився, поворотом обойми в робоче положення ставлять наступний ролик.
Сталевий різець (Рис.2, в) з наконечником застосовують для розрізання плиток. Довжина різця 150 мм. Замість такого спеціального різця можна використовувати різці, що застосовуються в токарній справі.
Пристрій для розрізування плиток (Рис.3) складається з двох стержнів 2, вздовж яких вільно пересувається повзун 4 з обмежувачем 5. Потрібне положення повзуна фіксують гвинтом 3. На кінці верхнього стержня пристрою закріплено різальний валик 6 так, щоб він міг вільно обертатись, а на кінці нижнього - гумовий валик 7.
Користуючись таким пристроєм розрізують глазуровані і скляні плитки.
Молоток плиточника (Рис.4, а) застосовують для насікання керамічної метлахської плитки вздовж наміченої лінії перед переломленням її, а також для підрубання і відколювання виступаючих частин плитки вздовж кромки після її переломлення. Маса молотка 70-80 г, довжина 25 см. Для пробивання отворів у глазурованих плитках застосовують молоток з загостреним кінцем у вигляді чотиригранної піраміди або спеціальну викрутку (Рис.4, б).
Рис.4. Інструменти для обробки плиток:
а - молотки плит очника; б - розвертка; в - кусачки; г - кліщі
Для відломлювання частинок плитки (нерівностей), що залишились вздовж лінії розколу плитки, використовують кусачки (Рис.4, б) або кліщі (Рис.4, г).
4. Будівельне обладнання
Ця модель верстата забезпечує можливість виконання розпила великої довжини.comBI 3000 призначений для різки каменя, виконання ремонтних і будівельних робіт великого об’єму, для різки мармурових і гранітних плит, що використовуються для облицювання будівель. Завдяки своїй компактності і невеликій вазі верстат COMBI 3000 вигідно відрізняється від стандартних стаціонарних верстатів.
Автоматичне переміщення в двох напрямах
Переміщення ріжучого алмазного диска здійснюється за допомогою черв′ячного редуктора. На панелі управління можна вибрати необхідний режим управління переміщенням - ручний або автоматичний.
Швидкість переміщення ріжучого алмазного диску може бути відрегульована залежно від сили струму. Його значення отбражаєтся амперметром, розташованим на панелі управління.
Можливість різки матеріалів під кутом 45°
Верстат COMBI 3000 дає можливість виконання різкі під кутом 45° за допомогою зміни кута нахилу моста, по якому переміщається ріжуча головка, при цьому не потрібні допоміжні інструменти і приладдя. Зміна кута нахилу моста здійснюється за допомогою гідравлічної системи, що працює від насоса з ручним пуском, що дозволяє скоротити час роботи оператора.
Додатковий робочий стіл з роликами
Додатковий робочий стіл з роликами, що поставляється по додатковому замовленню, є стійка опорна підстава для різки крупних плит.
Ріжуча головка, що коливається, забезпечує високу швидкість виконання спеціальних робіт, наприклад, прорізання пазів і жолобків і вирізування профілів. На відміну від стандартних традиційних верстатів з регулюванням за допомогою кривошипної рукоятки, ріжучу головку, що коливається, можна зафіксувати на бажаній висоті або залишити у вільному положенні для здійснення різкі зверху без переміщення ріжучої каретки вперед.
5. Підготовка поверхонь
Поверхні, що будуть облицьовуватись, підготовлюють так само, як під штукатурення. Кам'яні поверхні, відхилення яких від вертикалі відповідають технічним вимогам, перед облицюванням очищають від пилу, патьоків розчину і змочують водою. Якщо на поверхні є окремі западини або відхилення від вертикалі, ці місця виправляють шаром цементного розчину. Після розрівнювання розчину і перевірки рівності поверхні правилом, ділянки, вкриті розчином, подряпують, роблячи на них хвилеподібні або похилі, під кутом 45°, борозни. Окремі виступи на поверхні зрубують зубилами.
Цегляні поверхні з кладкою у повний шов, а також бетонні поверхні насікають, очищають від пилу і перед облицюванням змочують водою.
Дерев'яні стіни і перегородки, призначені для облицювання, попередньо вкривають гідроізоляційним матеріалом: толем або руберойдом. Рулонні гідроізоляційні матеріали прибивають внапусток у два шари толевими цвяхами. При використанні звичайних цвяхів завдовжки 30-40 мм їх забивають до половини довжини, а решту загинають, притискуючи толь. Потім до поверхні прибивають металеву сітку або обплутують її дротом, натягуючи на попередньо забиті цвяхи. Після цього підготовлену поверхню вкривають шаром цементного розчину складу 1: 3 або 1: 4, завтовшки не менше як 15 мм, який не розрівнюють, а лише трохи ущільнюють. Зразу ж після ущільнення на шарі розчину подряпкою роблять борозни. Облицьовувати поверхню починають після повного затвердіння підготовчого шару.
Рівні і гладенькі поверхні великопанельних стін і перегородок облицьовують плиткою, яку закріплюють на спеціальних мастиках. Тому поверхні перед облицюванням очищають від патьоків розчину, бруду і обмітають від пилу. Окремі дефектні місця підмазують цементним або цементно-вапняним розчином, затираючи їх теркою. Облицьовувати підготовлену поверхню можна після повного висихання розчину в місцях підмазки.
Перед облицюванням стін керамічними глазурованими і скляними плитками на розчині підготовлену поверхню змочують водою.
6. Приготування розчину
Існує два способи укладання облицювання: з розшиванням швів і без розшивання. Для кожного з них застосовується свій розчин кладки.
При установці облицювання з розшиванням швів змішати за об'ємом:
2 частини портландцементу;
1 частину винищити;
5-7 частин піску середньої фракції;
фарбники (при необхідності зробити шви в кольорі);
додати необхідну кількість води.
При безшовному облицюванні змішати за об'ємом:
2 частини портландцементу;
1 частину винищити;
7 частин піску середньої фракції;
клей ПВА, або клей (спеціальний тип клею, зазвичай вживаний для кладки керамічної плитки) кладки розвести в об'ємному стані 1: 1 з водою і додати отриманий розчин суміші (замість води).
Кількість портландцементу може варіюватися залежно від його марки і якості.
Окрім вказаних простих клеїв ми рекомендуємо професійні клейові склади, а також затирачі швів.
7. Вимоги до поверхонь, облицьованих плитками
Правильність облицьованої плитками поверхні перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, рейкою з виском та виском. Шви між плитками мають бути рівними, а вищербленість кромок плиток не повинна бути більшою за 0,5 мм.
Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь, подано у табл.1.
Таблиця 1. Відхилення, що допускаються при облицюванні вертикальних поверхонь (мм)
| Найменування відхилень | Плитки | |
| керамічні глазуровані | полістирольні | |
| Відхилення облицьованої поверхні від вертикалі на 1 м | 1,5 | 1 |
| Те саме, на висоту приміщення | 4 | - |
| Відхилення швів від вертикалі і горизонталі на 1 м | 1,5 | 2 |
| Те саме, на довжину ряду | 3 | - |
| Відсутність збігу у профілях архітектурних витягнутих деталей на стиках і швах | 0,5 | - |
| Проміжки між поверхнею і прикладеним двометровим правилом | 2 | До 1 мм |
| Товщина швів | 1,5-2,5 | 0,5 |
Плиточна підлога має бути виконана так, щоб простильний шар, прошарок під плитками і плиткове покриття щільно прилягали один до одного і міцно зчеплювались між собою. В облицювальному шарі не повинно бути великих черепашок і повітряних мішків. Виконана підлога з усіх видів плиток і плит повинна бути рівною, щоб проміжок між нею і прикладеним двометровим правилом не перевищував 4 мм. Окремі плитки на підлозі можуть западати або виступати з площини підлоги не більше ніж на 1 мм. Шви між плитками повинні бути прямолінійними у межах кожного ряду плиток. Відхилення швів від прямої лінії не повинно перебільшувати 10 мм на 10 м довжини шва.
Товщина швів між плитками розміром до 200 мм не повинна бути більше 2 мм, а між плитками і плитами понад 200 мм - більше 3 мм.
Дефекти плиткових облицювань
Розглянемо основні дефекти плиткових облицювань, причини їх виникнення та способи усунення.
Відшарування плиток від поверхні прошарку буває при застосуванні у розчинах низькомарочних неякісних цементів; забрудненого поза нормою глиняними або органічними домішками піску; перевищення товщини прошарку під плитками (більше 15 мм); укладання плиток на прошарок, що почав тужавіти; укладання плиток запилених, забруднених і не зволожених водою (якщо останнє передбачається технологією). Щоб встановити цей дефект, окремі підозрілі місця простукують киянкою. Глухий звук свідчить про дефект ділянки покриття. Щоб усунути цей дефект, плитки, що погано утримуються на поверхні, знімають, а пошкоджені місця очищають від розчину до простильного підготовчого шару, потім очищають від пилу і рясно змочують водою. Після цього підготовлені ділянки поверхні знову облицьовують новими плитками.
Щілини на окремих керамічних плитках виникають при застосуванні неякісних, погано обпалених плиток. Щоб усунути такий дефект, пошкоджені плитки разом з прошарком, що був під ними, зрубують з поверхні, а на їх місце укладають нові якісні плитки.
Нерівності швів утворюються внаслідок неохайної роботи плиточника, а також при облицюванні поверхні без перевірки швів контрольними пристроями і без шнура. Цей дефект усувати після закінчення облицювання певної ділянки поверхні дуже важко, бо викривлення шва одного ряду плиток спричинює до викривлення інших рядів. Тому за рівністю швів плиточник має весь час слідкувати у процесі своєї роботи, щоб не допускати такого дефекту. Якщо ж виникне необхідність переробити роботу, то поверхню очищають від старих плиток і облицьовують новими, додержуючись правильних прийомів робіт і необхідного контролю по ходу облицювання.
Забруднення плиткового покриття виникає при неохайній роботі і несвоєчасному видаленню з поверхні розчину або мастики, що виступає з швів під час облицювання. Щоб усунути з поверхні бризки і патьоки від цементного розчину, їх обережно, аби не пошкодити облицювання, зчищають лопаткою. Потім ці місця промивають 2-3% -ним розчином соляної кислоти і всю поверхню промивають водою.
Місця, забруднені мастикою, промивають розчинником (скипідаром, бензином або гасом), після чого всю поверхню витирають сухими ганчірками і промивають водою.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
