Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

У другому випадку до уваги приймається період зайнятості, трудовий стаж, фізична здібність до праці, термін надання допомозі і ін. Так, в Германії трудовий стаж повинен складати не менше 6 місяців впродовж 3 років і не менше 10 тижнів впродовж останнього року перед звільненням з роботи. У Франції такими умовами є наявність роботи протягом 150 днів в році і 91 день страхування. У Великобританії береться до уваги тільки сплата внесків до страхового фонду: протягом року їх повинно бути не менше 26.

Важлива ланка соціального захисту населення — програми працевлаштування і перекваліфікації. У виконанні цих програм беруть участь держава. При цьому велику частину відповідних коштів держава направляє на перекваліфікацію працівників.

У загальнонаціональному масштабі сучасна держава з метою зменшення армії безробітних прагне регулювати заробітну плату, підтримуючи її на такому рівні, щоб темпи збільшення були нижчі за зростання продуктивності праці. З цією метою проводиться політика доходів, активна кредитно-грошова політика і ін. Політику доходів здійснюють і приватні фірми, прагнучи до того, щоб рівень продуктивності праці випереджав збільшення оплати робочої сили.

Політика працевлаштування включає також заходи по регулюванню тривалості робочого дня. За останніх 100 років в більшості розвинених країн Заходу тривалість робочого часу скоротилася удвічі. Виключенням стала тільки Японія. Японець сьогодні працює в середньому 2 150 ч/г., або на 250 ч більше, ніж, наприклад, француз. Скорочення тривалості робочого дня з метою збільшення зайнятості мало місце в Швеції, Франції і деяких інших країнах в 70-80-і рр.

Одним з елементів соціального захисту населення є правове регулювання найманої праці, яке здійснюється через встановлення в законодавчому порядку мінімального рівня заробітної плати, пенсій, порядку укладення колективних договорів відносно умов праці, оплати робочої сили, соціального страхування, відпусток і так далі

Кінцеве джерело виплат по соціальному страхуванню — праця найнятих робітників і службовців, оскільки він, по-перше, є джерелом вартості і синергетичного ефекту, що виникає при взаємодії робочої сили із засобами виробництва і іншими елементами продуктивних сил; по-друге, створює основну частину необхідного і додаткового продукту; по-третє, підприємці, відносячи виплати до фонду соціального страхування до витрат виробництва, по суті перекладають їх на плечі споживачів.

Останнє положення особливе наочно демонструє досвід Швеції, де соціальні фонди формуються за рахунок держави і підприємців. При цьому підприємці фінансують соціальне страхування у разі хвороби на 85 %, народні пенсії — на 78, нещасні випадків на виробництві — на 100, щоденні пільги у разі безробіття — на 61 %. Решту витрат на перераховані цілі бере на себе держава.

При встановленні мінімального рівня заробітної плати документи МОТ рекомендують враховувати потреби працівників і їх сімей, вартість життя, соціальні пільги, рівень інфляції, а також показники, які впливають на рівень зайнятості (наприклад, рівень продуктивності праці, кількість безробітних і ін.).

За основу мінімального рівня заробітної плати береться набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні і соціальні потреби окремої людини або типових сімей (з однією дитиною, з двома і ін.). Цей набір в різних країнах різний. У США, наприклад, в нього включають оплату за найм житла, близько 20 видів м'ясопродуктів, покупки разів в п'ять років уживаного автомобіля і ін.

Розмір мінімальної заробітної плати в розвинених країнах Заходу досягає від 30 до 50 % розміру середньої заробітної плати. Так, в США він складає 4,5 дол. в ч. Окремий мінімум встановлюється для молоді.

Найзагальнішими критеріями бідності є безробіття і інфляція, рівень яких характеризує ступінь бідності. Сумарну величину цих показників в США називають «індексом убогості». Так, якщо індекс безробіття складає 2 %, а індекс інфляції 1 000, то «індекс убогості» — 1 002 %.

Основний критерій бідності — рівень доходів на одну людину. Загальний критерій бідності — структура споживання в сім'ях, зокрема, частка витрат на живлення. У США, наприклад, до бідних відносяться сім'ї, які витрачають на живлення третину сімейного бюджету. У Росії в 1992 р. витрати на живлення складали в доходах більшості сімей близько 75%.

Загальний рівень бідності в тій або іншій країні визначається показником частки кількості бідних людей в загальній чисельності населення у віці старшого 15 років. Бідність вимірюється за допомогою прожиткового мінімуму, який існує у вигляді життєвого (або фізіологічного) мінімуму і соціального мінімуму. Перший відображає задоволення тільки головних фізіологічних потреб і отримання основних послуг, другою включає ще і мінімальні духовні і соціальні запити.

Найбільш точним для визначення абсолютного рівня прожиткового мінімуму є метод споживчої корзини. Так, в Болгарії в таку корзину включають на сім'ю з двох осіб 552 позиції, з трьох — 639, а з чотирьох — 652. Споживча корзина для кожного типу сім'ї складається з 149 позицій продовольчих товарів (або 23—27 % від загальної кількості позицій), з таким розрахунком, щоб структура живлення забезпечувала денну калорійність для тих, що працюють — 2 822 кал., для пенсіонерів — 2 026 і для дітей — 2 123. У 1988 р. рівень прожиткового мінімуму по відношенню до среднедушевому доходу в цій країні складав 69 %.

У Білорусії і країнах Прибалтики для обчислення прожиткового мінімуму користуються показником соціального прожиткового мінімуму, в Росії і Казахстані — фізіологічного. З 1 квітня 1992 р. в Білорусії введений показник среднедушевых мінімальних споживчих бюджеtob, які повинні забезпечувати норму калорійності 3 050 ккал для працездатних чоловіків і 2 525 ккал для працездатних жінок. У Росії фізіологічний мінімум був встановлений в 1992 р. в об'ємі 19 продуктів, а мінімальний споживчий бюджет — в об'ємі більше 200 видів товарів, зокрема, 80 продуктів харчування.

Критерій бідності тісно пов'язаний з мінімальним рівнем заробітної плати. Регулювання заробітної плати в цілому є важливим елементом програми соціального захисту населення. Так, в розвинених країнах Заходу здійснюється пряме регулювання заробітної плати в державному секторі. Соціальним законодавством встановлюються права і обов'язки зайнятих в державному апараті, військовослужбовців, виборних осіб. Як правило, в США І інших країнах Заходу заробітна плата в державному секторі нижча, ніж в приватному, але працівники і службовці державного сектора мають значно великі гарантії, великі соціальні виплати і ін.

Заробітна плата найнятих робітників регулюється за допомогою колективних і тарифних договорів. Широкий круг питань регулюють колективні договори. У них, окрім оплати робочої сили, фіксується тривалість робочого дня і відпусток, певні гарантії умов праці, доплати за наднормові роботи, надання додаткового живлення і ін. У тарифному договорі обмовляється мінімальний рівень заробітної плати в тих або інших галузях і мінімальні гарантії рівня заробітної плати працівникам різної кваліфікації. Тарифний договір за участю представників підприємств і трудящих складається за посередництва держави і затверджується Міністерством праці. Це є гарантією його виконання. Під час дії тарифного договору страйк розглядається як незаконний засіб вирішення трудових суперечок.

Надзвичайно важлива ланка системи соціального захисту населення — індексація грошових доходів відповідно до рівня цін. Вона практикується у всіх розвинених країнах з 60-х рр. Така індексація здійснюється як на макрорівні (через ухвалення відповідних законів), так і на мікрорівні (через включення відповідних статей в колективні договори). У 80-і рр. цей процес почав декілька затухати, замість індексації почало використовуватися встановлення верхньої і нижньої меж зростання цін і інші заходи.

Висновок

Таким чином, потенційна небезпека сучасної демографічної ситуації полягає не просто і не стільки в тому, що в майбутні два десятиліття населення земної кулі збільшиться майже в 1,5 разу, скільки в тому, що з'явиться новий мільярд тих, що голодують, мільярд тих, що не знаходять застосування своїй праці людей в містах, півтора мільярди знедолених людей, що живуть за межею бідності». Таке положення було б чревате глибокими економічними, соціальними і політичними потрясіннями як усередині окремих країн, так і на міжнародній арені.

У Росії ж демографічна ситуація зворотна світовий. Відбувається спад населення. Тепер Росія почала щорічно втрачати по 1 млн. чоловік. Ці цифри говорять, при обліку істотного скорочення тривалості життя, про вимирання росіян. Вихід бачиться в підвищенні рівня життя росіян і зверненні держави до демографічної проблеми.

Виняткова складність вирішення проблем народонаселення на сучасному світі полягає в тому, що із-за інерції демографічних процесів, чим довше відкладається вирішення цих проблем, тим більшого масштабу вони набувають.

Я вважаю, що у людства ще є шанс справитися з цього величезного, загрозливого життя проблемою, але тільки в тому випадку, якщо з нею боротимуться всі люди і кожна людина окремо. Для цього потрібно подолати і інертність в самій людині.

Список літератури

1. Глобальні проблеми сучасності. – М.: Думка, 1999.

2. Голубчиков ю.Н. Населення земного шара//География в школі. – 2000. №20. – 35с.

3. Демографічні показники країн світу, 2000 г.//География ПС. – 2001. - №33. – с. 37с.

4. Максаковський в.П. Демографічна криза на сучасному світі.//География ПС. – 2001. - №23. – 28с.

5. Навчально-методичні матеріали по курсу "Економіка народонаселення і демографія" Під редакцією д.э.н. В.А. Іонцева. М., МГУ ім. М.В.Ломоносова 2002. 136 с.

6. Сучасна демографія.//Под ред. А.Я. Кваши, В.А. Іонцева. – М.: Вид-во Моськ. ун-та, 2003.

7. Енциклопедія «Наука»/под ред. Сюзен Макивер. - Видавництво «Дорлінг-киндерслі», 1999.

2

Характеристики

Список файлов реферата