142700 (726713), страница 2
Текст из файла (страница 2)
На думку теоретиків австромарксизму, з розвитком капіталізму ліквідуються національні рамки капіталістичних організацій. Фінансовий капітал здійснює свою економічну й політичну владу у всесвітньому масштабі. Ціни, обсяги виробництва диктують міжнародні картелі. Національний капіталізм стає складовою частиною міжнародної фінансової олігархії, національний суверенітет піддається тиску з боку світових капіталістичних держав і розмивається внаслідок такого тиску.
Відбувається проникнення могутніх капіталістичних країн у відсталі райони з метою одержання ринків збуту, джерел сировини, вивозу капіталу. Боротьба за колонії породжує протиріччя між світовими державами. Колоніалізм породжує визвольні війни. Постійно виникає погроза воєн, які вкупі з розвитком техніки, особливо військової, загрожують знищити світову цивілізацію.
Ці положення теорії організованого капіталізму дуже вплинули на розвиток політичних відносин в XX в., але раніше вони були розроблені в іншій теорії - теорії імперіалізму.
Державно-монополістичний капіталізм, імперіалізм
Концептуалізація "організованого капіталізму" як державного й суспільного устрою була представлена й у теорії державно-монополістичного капіталізму (ДМК) і імперіалізму. Ця теорія була розроблена В.І. Леніним з урахуванням поглядів Дж.А. Гобсона, викладених у його книзі "Імперіалізм" (1902), а також ідей Р. Гільфердінга й К. Каутского.
Основу концепції ДМК становить аналіз виникнення фінансового капіталу, процесу монополізації й зрощення монополій з державою, фактичне підпорядкування держави "олігархічному капіталу", "фінансової олігархії". Специфічною рисою або якістю концепції ДМК у перспективі сучасного соціологічного аналізу є її загальний характер. Поняття "імперіалізм" доповнює в Леніна поняття ДМК, воно фіксує глобальну природу теорії ДМК.
Для Леніна поява ДМК означає становлення зовсім нового етапу історичного розвитку, становлення нових соціально-економічних, політичних і ідеологічних відносин. "Монополія, що виростає на ґрунті вільної конкуренції й саме з вільної конкуренції, є перехід від капіталістичного до більше високого суспільно економічному укладу". Він виділяє наступні три етапи в становленні монополій і розвитку імперіалізму: "1) 1860 і 1870 роки - вищий, граничний щабель у розвитку конкуренції. Монополії лише ледь помітні зародки.2) Після кризи 1873 р. - широка смуга розвитку картелів, але вони ще виключення. Вони ще не міцні. Вони ще минуще явище.3) Промисловий підйом кінця XIX століття й криза 1900 - 1903 р. - картелі стають однієї з основ всього господарського життя. Капіталізм перетворився в імперіалізм".
Фактично саме монополія як зовсім новий тип економічних відносин, як новий тип організації цих відносин, як новий тип насильства, примуса й експлуатації породжує імперіалізм як глобальну систему соціально-економічних і політичних відносин.
Ленін показує фактичний механізм виникнення цієї глобальної системи відносин, виділяючи чотири основних типи процесів монополізації, повсюдно себе що проявляють. По-перше, мова йде про монополії в сфері виробництва, які виросли з концентрації виробництва на дуже високому щаблі її розвитку. Це монополістичні союзи капіталістів, картелі, синдикати, трести. Як уже було сказано, до початку XX в. вони стали переважати в передових капіталістичних країнах. По-друге, мова йде про монополізацію, або, як пише Ленін, "посиленому захопленні" найважливіших джерел сировини. Розвиток цієї монополії різко загострило протиріччя між картельною і не картельною промисловістю. По-третє, мова йде про монополію, що виросла з банків. Банки зі скромних посередницьких підприємств перетворилися в монополістів фінансового капіталу. "Фінансова олігархія, що накладає густу мережу відносин залежності на все без винятку економічні й політичні установи буржуазного суспільства, - от прояв цієї монополії". По-четверте, мова йде про монополію в сфері колоніальної політики. "До численного "старим" мотивам колоніальної політики фінансовий капітал додав боротьбу за джерела сировини, за вивіз капіталу, за "сфери впливу"... нарешті, за господарську територію взагалі".
До 1900 р. увесь світ виявився поділеним (9/10 території Африки виявилися захопленими європейськими державами), наступила ера монопольного володіння колоніями, а отже, і особливо загостреної боротьби за розділ і за переділ миру. До цьому варто додати, що й у старих країнах, як підкреслює Ленін, імперіалізм веде до анексій, до посилення національного гніта, а отже, до загострення опору.
Обмовляючи обмеженість свого визначення імперіалізму, Ленін пропонує наступну його версію: "1) концентрація виробництва й капіталу, що дійшла до такого високого щабля розвитку, що вона створила монополії, що грають вирішальну роль у господарському житті;
2) злиття банківського капіталу із промисловим і створення на базі цього "фінансового капіталу" фінансової олігархії;
3) вивіз капіталу, на відміну від вивозу товарів, здобуває особливо важливе значення;
4) утворяться міжнародні монополістичні союзи капіталістів, що ділять мир, і 5) закінчений територіальний розділ землі найбільшими капіталістичними державами. Імперіалізм є капіталізм на тій стадії розвитку, коли зложилося панування монополій і фінансового капіталу, придбав видатне значення вивіз капіталу, почався розділ миру міжнародними трестами й закінчився розділ всієї території землі найбільшими капіталістичними країнами". Відзначимо, що дане визначення імперіалізму є фактично першим визначенням глобального співтовариства, глобальної структури соціально-економічних відносин.
Суспільство епохи імперіалізму істотно відрізняється від епохи ліберального капіталізму. Відрізняється саме тим, що конкуренція, що існує в якості головного, базисного для суспільства чинника, відносини між вільними соціальними й економічними агентами перетворює в монополію. "Це вже зовсім не те, що стара вільна конкуренція роздроблених і не знаючих нічого друг про друга хазяїв, що провадять для збуту на невідомому ринку... Провадиться приблизний облік розмірів ринку, що "ділять" між собою, за договірною згодою, ці союзи. Монополізується процес навчання робочої сили, наймаються кращі інженери, захоплюються шляхи й кошти повідомлення... Капіталізм у його імперіалістичній стадії впритул підводить до самого всебічного усуспільнення виробництва, він витягає, так сказати, капіталістів, всупереч їхньої волі й свідомості, у якийсь новий громадський порядок, перехідний від повної волі конкуренції до повного усуспільнення". Виробництво, як уважає Ленін, стає суспільним, але присвоєння залишається часткою. "Суспільні засоби виробництва залишаються приватною власністю невеликого числа осіб. Загальні рамки формально визнаної конкуренції залишаються, і гне деяких монополістів над іншим населенням стає в сто разів важче, нестерпніше".
"Примус до організації" Ленін трактує як посилення гніта, як примус до підпорядкування. На його думку, у наявності не конкурентна боротьба дрібних і великих, технічно відсталих і технічно передових підприємств, а удушення монополістами тих, хто не підкоряється монополії, її гніту й сваволі. З'являється новий тип панування й пов'язаного з ним насильства. Цей новий тип панування й насильства виникає з утворення всесильних економічних монополій. "Імперіалізм є епоха фінансового капіталу й монополій, які всюди несуть прагнення до панування, а не до волі. Реакція по всій лінії при всяких політичних порядках, крайнє загострення протиріч і в цій області - результат цих тенденцій".
Фінансовий капітал разом з монополіями як новою формою економічної організації з абсолютною неминучістю пронизують всі сторони громадського життя, незалежно від політичного устрою й від яких би те не було інших "частковостей". Істотні зміни перетерплює класова структура суспільства в епоху імперіалізму. З'являються нові соціально-економічні групи, здобувають нову якість старі.
Література
1. Браунінг П. Сучасні економічні теорії - буржуазні концепції. - К., 2002
2. Пилипенко В.Є. Соціальна регуляція трудового поводження. (Соціологічний аналіз). - К., 1993
3. Тарасенко В.М. Соціологія споживання: Методологічні проблеми. - К., 1993
4. Быков С. Современные проблемы мировой экономики и международных отношений. - М., 2001
5. Барулин В.С. Диалектика сфер общественной жизни. - М., 1997
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
