142636 (726678), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Відзначимо, що в соціальній сфері інформаційні процеси мають також велике значення. Недарма масштабні (у рамках цілих країн) соціальні проекти, спрямовані на стабілізацію соціально-економічної обстановки в деяких державах, відомих колись крайньою нестабільністю, містили в собі в обов'язковому порядку вирівнювання соціальної нерівності і забезпечення максимально широкого доступу до інформації (як до одержання її, так і до поширення власних думок, поглядів, точок зору) максимально широких прошарків населення. Доступ до інформації й інформаційних технологій, крім усього іншого - це як би пропуск в XXI сторіччя, той рубіж, не подолавши який, не можна сподіватися на включення в сучасні, прогресивні, інноваційні процеси, на досягнення високого статусу в суспільстві майбутнього.

Проблеми символізації і моделювання світу відносяться до поля соціокультурного розвитку і на перший погляд прямо не торкають сфери соціальної роботи. Проте в дійсності це область осмислення світу, його ціннісного аналізу й освоєння. Важко сформульовувана, але владна система цінностей, що перетворює сукупність індивідів у суспільство, причому суспільство визначеного типу, і виділяє в цьому суспільстві окремі групи, члени яких розділяють схильність до визначеної системи цінностей, деяким чином відмінної від загальної - це теж відноситься до світу символізації дійсності.

Комплексність проблем соціальної роботи, складність об'єктів і суб'єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому обсязі соціальних ресурсів одержати максимально значимий і ефективний результат - усе це настійно потребує звертання до технологізації в соціальній роботі, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, якими оперує соціальна робота. Мабуть, варто припустити, що в соціальній роботі не зустрічається ізольованих технологій; усяка дія, цілеспрямована на одержання бажаного результату, може провадитися тільки за допомогою сукупності, узгодженого ансамблю технологій, причому, з огляду на міждисциплінарний її характер, у цьому єдиному ансамблі будуть використовуватися і технології суміжних наук і областей практичної соціальної діяльності (психологічної, медичної, соціально-правові, технології здійснення зв'язків із громадськістю), так і специфічні технології, що належать власне соціальній роботі (соціальна діагностика, нагляд і контроль, адаптація і реабілітація і т.д.). Технологізація соціальної роботи дозволяє раціонально розчленувати її різноманітні види на окремі відносно однакові процедури й операції, із кооперацією і синхронізацією дій і результатів. Таким чином, заплутаний клубок соціальної проблеми розділяється на декілька більш простих підпроблем, кожна з яких може бути вирішена більш-менш стандартними методами. ¹

Якщо пригадати визначення соціальних технологій, вони описуються як сукупність засобів і методів впливу на соціальні процеси і системи з метою їхній упорядкування й оптимізації.

Технології соціальної роботи можна умовно розділити на три групи:

1. технології діагностики (на основі вивчення соціальних проектів і ймовірних прогнозів їхнього розвитку);

2. технології конструювання і проектування розвитку тих або інших соціальних об'єктів;

3. технології реалізації соціальних проектів, програм, введення соціальних інновацій.

Крім такого наскрізного розподілу можна виділити типи технологій, що мають своєю ціллю повернення індивідам спроможності до соціального функціонування (технології соціальної реабілітації й адаптації). Кожна з цих технологій може застосовуватися в роботі з визначеною категорією клієнтів (сім'я, військовослужбовці, дезадаптовані діти і підлітки і т.д.). Нарешті, можливо виділення технологій соціальної діяльності в специфічних обставинах (в умовах міжнаціонального конфлікту, у сім'ї перед розлученням і т.д.).

Неважко помітити, що єдина типологія технологій соціальної роботи принципово неможлива, тому що будь-який принцип класифікації вибирається довільно, відповідно до цілями діяча. Він має значення для наукового дослідження, для навчальних цілей; у реальній же дійсності звертання до того або іншого виду технології залежить від суті соціальної проблеми.

Якщо говорити про функції технологій соціальної роботи, то в першу чергу можна виділити такі їх них:

- аналітико-прогнозна: виявлення й урахування на підвідомчій території груп, сімей і окремих громадян, що відносяться до категорії соціального ризику, визначення потреби в різноманітних видах і формах соціальної підтримки, моніторинг динаміки соціальних процесів, прогноз зміни існуючих параметрів;

- діагностична: аналіз існуючих актуальних і потенційних соціальних проблем, встановлення їхніх причин, дослідження проблемного поля соціальної ситуації конкретних індивідуальних і групових клієнтів;

- системно-моделююча: визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги людям і групам, що виявилися у важкій життєвій ситуації, концептуальне обоснувания системи надання такої допомоги, у першу чергу, системи соціального обслуговування на різноманітних рівнях;

- проектно-організаторська: розробка, ресурсне обгрунтування, реалізація й оцінка соціальних проектів, спрямованих на вирішення того або іншого соціального утруднення, допомогу визначеної категорії клієнтів;

- активаційна: сприяння активації потенціалу власних можливостей індивіда, сім'ї або соціальної групи, спонукання клієнтів до самостійного вирішення своїх проблем, виходові з важкої життєвої ситуації, організація розвитку самодопомоги і взаємодопомоги;

- інструментально-практична: здійснення діяльності по наданню різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих затруднень, консультації і тренінгу для поліпшення взаємовідносин між людьми, надання сприяння в оформленні документів і інших необхідних дій для здійснення клієнтами своїх соціальних прав, опіка і піклування стосовно дітей, що лишились без батьківського піклування, стосовно нужденних і т.д.;

- розпорядчо-управлінська: менеджмент органів соціального управління, координація діяльності державних і недержавних організацій і установ по наданню помочі нужденним громадянам, участь у роботі з формування соціальної політики, добір і виховання кадрів;

- евристична: збільшення соціального знання, поглиблення розуміння соціальних проблем, поліпшення освітньої й загальнокультурної підготовки самих соціальних працівників, підвищення їхньої кваліфікації.

Зрозуміло, ці функції реалізуються цілком тільки в сукупності, у всій системі технологій соціальної роботи; у кожному ж конкретному варіанті їхнього застосування на перший план може виходити той або інший їхній набір.

Сьогодні, коли діалектика суспільного розвитку обумовила створення і ствердження нових соціальних установок і нової соціальної політики, а також формування нового соціального мислення, соціальна робота набуває усе більш чіткі структурні обриси як особливий вид фахової, наукової й освітньої діяльності. Сучасні організації і установи, що здійснюють свою діяльність у соціальній сфері повинні адаптуватися до реалій навколишнього світу, що змінюються, передбачати тенденції прийдешніх змін.

Література

Тюпля Л.Т., Іванова І.Б. Соціальна робота (теорія i практика) Навч. посiб. для студентів вищих навчальних закладів. - К.: ВМУРОЛ, 2004.-408 с.

Кадровое обеспечение социальных служб: подготовка и переподготовка. – М.:1994

Іванов В.А. Соціальні технології у сучасному світі.-М.,1996.

Анисимов С.С. Технологизация: ее природа и соци­альная роль. - Харьков,1989.

8

Характеристики

Список файлов реферата