142631 (726674), страница 2
Текст из файла (страница 2)
А от ще одне розходження. «Верхи» насолоджуються тим, що можуть подорожувати по життю куди душі завгодно й вибирати пункт призначення залежно від того, які задоволення там можна одержати. А «нижчих» часом просто «викидають» з рідних місць, які вони ніколи не покинули б по добрій волі. (В 1975 р. 2 млн змушених емігрантів - біженців одержували допомогу від комісії ООН, спеціально створеної для цієї мети. К 1995 р. їхня кількість зросла до 27 млн). У 2008 – ще зросла. Якщо вони не їдуть самі, то найчастіше в них у буквальному значенні «вибивають ґрунт з-під ніг», змушуючи почувати себе так, начебто вони дійсно покинули рідні місця. Якщо ж вони вирішують рушити в шлях, то пункт призначення за них найчастіше вибирає хтось іншої; рідко вибір буває приємним, і вибирається він не за цим критерієм. Вони можуть виявитися в досить неприємному для себе місці, що із задоволенням би покинули, але йти їм більше нікуди, оскільки ніде їх не приймуть і не дозволять розбити намет.
Поступово в усьому світі відміняються в'їзні візи, але не паспортний контроль. Останній усе ще потрібний - якнайбільше, ніж коли-або, - щоб усунути плутанину, що може виникнути через скасування віз: відокремити тих, заради чиєї зручності й безперешкодного пересування й були скасовані візи, від тих, хто повинен був залишитися дома, кому взагалі не слід подорожувати. Нинішнє сполучення ліквідації в'їзних віз із посиленням імміграційного контролю глибоко символічно. Його можна розглядати як метафоричний образ нової стратифікації, що формується. Це прямо вказує на те, що сьогодні почесне місце серед факторів стратифікації займає «доступ до глобальної мобільності». У ньому проявляється й глобальний аспект будь-яких привілеїв і знедоленості, навіть якщо вони носять місцевий характер. Деякі з нас насолоджуються новою волею пересування без документів - sans papiers. Іншим по цій же причині не дозволяють залишатися на одному місці.
Можливо, сьогодні всі люди - блукачі, реально або по відчуттях, але між досвідом, що при цьому одержують ті, хто перебуває, відповідно, на вершині й у підстави піраміди волі пересування, лежить прорва. Модне поняття «кочівники», застосовуване не перебираючи до усіх, хто живе в епоху глобалізації, багато в чому є помилковим, оскільки затушовує глибокі розходження між цими двома різновидами досвіду й зводить вся подібність між ними до формальних зовнішніх рис.
Насправді, мири, що зложилися в кожного із двох полюсів - на вершині й у підставі виникаючої ієрархії мобільності, - різко відрізняються друг від друга й усе менше зв'язані один з одним. У першому світі, світі глобальної мобільності, простір втратило свої стримуючі властивості й легко переборюється як у його «реальної», так і в «віртуальній» іпостасі. У другому світі - світі «прикріплених до землі», тих, кому заборонено пересуватися й хто тим самим приречений пасивно переносити будь-які зміни, які можуть обрушитися на місце їх «прикріплення», - реальний простір швидко стискується. Ця знедоленість відчувається ще болючіше через те, що настирливі ЗМІ постійно демонструють картинки скорення простору й «віртуальної доступності» далеких місць, що залишаються абсолютно недосяжними в невіртуальній реальності.
Раніше як героїв для загального замилування й зразків для загального наслідування виставляли напоказ багатіїв, які «зробили себе самі», чиє життя було втіленням доброчинних результатів завзятого проходження принципам трудової етики й розуму. Сьогодні це вже не так. Об'єктом замилування стало саме багатство - багатство як індульгенція на самий вишуканий і марнотратний спосіб життя. Важливо те, що ти можеш зробити. В образах багатіїв загальне замилування викликає їхня дивна здатність визначати втримування власного життя, місце проживання, супутників життя й міняти все це, коли заманеться й без найменших зусиль. Той факт, що вони, схоже, ніколи не досягають «крапки необоротності», що їхнім перевтіленням не видно кінця, що їхнє майбутнє завжди представляється більше насичене й звабним, чим минуле; і, не в останню чергу, те, що єдино важливим для них, зважаючи на все, є широта можливостей, які відкриває перед ними багатство. Дійсно, цими людьми, схоже, рухає естетика споживання; прояв екстравагантного, навіть фривольного естетичного смаку, а не підпорядкування трудовій етиці або сухим, що пропонує самообмеження, постулатам розуму, а не простий фінансовий успіх - от що лежить в основі уявлень про їхню велич і обумовлює їхнє право на загальне поклоніння.
«Бідні не мають окремої культури, відмінної від культури багатіїв, - указує Сибрук, - вони змушені жити в тім же світі, створеному для тих, у кого є гроші. І їхня бідність збільшується в періоди економічного підйому нітрохи не менше, ніж у момент застою або спаду». Дійсно, спад передвіщає зубожіння й збідніння ресурсів, але з економічним ростом починається ще більш пропасна демонстрація споживчих чудес, тільки розширювальна прірва між бажаним і дійсним.
І туриста, і бродягу перетворили в споживачів, але бродяга - це споживач із вадою. Бродяги не можуть дозволити собі витончений вибір, що вважається відмітною якістю споживача; їхній споживчий потенціал настільки ж обмежений, як і їхні кошти. Через цей недолік їхнє положення в суспільстві стає ризикованим. Бродяги порушують норми й підривають підвалини. Вони псують усе веселощі одною своєю присутністю, вони не змазують шестірні споживчого товариства, вони нічим не сприяють процвітанню економіки, перетвореної в індустрію туризму. Бродяги марні в тім єдиному змісті, що слово «корисність» має в споживчому товариств або суспільстві туристів. А раз вони марні, те й небажані. Будучи ж небажаними елементами, бродяги стають найбільш підходящим об'єктом для ганьблення й козлами відпущення. Однак весь їхній злочин складається в бажанні бути такими ж, як туристи, не маючи при цьому коштів, щоб, подібно туристам, задовольняти всі свої бажання.
Але якщо туристи розглядають їх як щось неприємне, непристойне, огидне, обурюючись їхньою небажаною присутністю, то в основі цього лежать більше глибокі причини, чим горезвісні «більші видатки» суспільства на підтримку життя бродяг. Туристи в жаху біжать від бродяг по тій же причині, по який бродяги дивляться на туристів знизу нагору, сприймають їх як своїх гуру й ідолів: у суспільстві мандрівників, у суспільстві, що саме увесь час у шляхи, туризм і бродяжництво - це дві сторони однієї медалі. Повторимо, бродяга - це «друге я» туриста. Їх розділяє тонка, не завжди вловима грань. Її легко перетнути, навіть не помітивши...О, ця огидна подібність, через якого так важко зрозуміти, коли портрет перетворюється в карикатуру, а зразковий і здоровий представник виду - у мутанта й чудовиська.
Серед туристів є «зразкові екземпляри», завжди готові в шлях і завжди впевнені, що рухаються в правильному напрямку, роблять те, що потрібно; цих «щасливих» туристів часто турбує думка, що їхньої пригоди можуть привести до бродяжництва. Серед бродяг теж є «безнадійні», ті, хто викинув білий прапор і залишив всі надії коли-або піднятися до рівня туристів. Але між цими двома крайностями перебуває чимала частина, а швидше за все - значна більшість членів споживчі товариства/мандрівників, не впевнених у своєму сьогоднішнім положенні й ще менш упевнених у тім, що це положення збережеться й завтра. На дорозі розкидано стільки бананової шкірки, стільки гострих каменів, об які можна спіткнутися. Зрештою, у більшості випадків робота носить тимчасовий характер, акції не тільки ростуть, але й падають, професійні навички девальвуються й одних працівників заміняють інші, більше кваліфіковані, цінності, якими людина пишається й дорожить, миттєво застарівають, вишукані квартали занепадають і «деградують», принципи й мети, яким варто слідувати, з'являються й зникають... Як страхування життя не рятує власника поліса від смерті, так і «страховка» туристського способу життя не гарантує від перетворення в бродягу.
Література
1.Давидович В., Аболина Р.Я. Кто ты человечество? Теоретический портрет. – М., 1975
2.Дружинін В.Н. Психологія загальних здібностей. - К., 1995
3.Ісаєв В.Д. Людина в просторі цивілізації й культури. - К., 2008
4.Левонтин Р. Людська індивідуальність: спадковість і середовище. - К., 1993
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
