142535 (726641), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

3. Доступність. Смисл цього нормативу полягає в тому, щоб усі респонденти змогли зрозуміти зміст завдань чи запитань

4. Розрізнювальна здатність. Інструмент має бути сконструйовано таким чином, щоб він був здатен фіксувати оптимально тонкі різниці серед респондентів відносно характеристик, що вимірюються.

До другої групи відносяться докази обгрунтованості, пов'язані з вирішенням питання про те, наскільки результати, отримані із застосуванням даного інструменту, відповідають інформації про вимірювальні характеристики, які отримані іншими способами.

Серед доказів цього типу виділяються.

1. Тест за відомою групою. У цьому разі конструйований інструмент перевіряється на групі людей, стосовно яких точно відомий розподіл вимірювальних характеристик.

2. Обгрунтованість за збігом. Досить часто доказом обгрунтованості розробленого інструмента виміряння може служити високий коефіцієнт кореляції результатів, отриманих із застосуванням даного інструмента та іншого (готового) інструмента, вже відомого своєю обґрунтованістю.

Перевірка надійності та обґрунтованості вимірювального інструмента є складною, і трудомісткою процедурою Але вона необхідна, інакше важко говорити про наукове значення результатів, які отримані при застосуванні того чи іншого методу збору первинної інформації.

Для оптимізації опитування з позиції достовірності слід виділити його основні фази: адаптацію, досягнення поставленої мети і зняття напруження.

Усяке опитування починається з фази адаптації, у процесі якої реалізуються дві важливі мети: створення у респондента мотивації відповісти на запитання і підготовка його до дослідження. Фаза адаптації складається зі звернення і декількох перших запитань Звернення - це вже початок опитування.

Для того, щоб респондент міг дати потрібну інформацію, необхідно підготувати його до цього: пояснити зміст запитань, тобто те, про що його будуть запитувати, мету опитування, а в анкеті - правила її заповнювання і поступово, запитуючи, підвести його до теми опитування. Не можна відразу ж задавати основні, проблемні запитання. Респондент ще не готовий до відповіді на них, його свідомість ще не зорієнтована на тему опитування, і треба декілька легких запитань, котрі ввели б його в ситуацію опитування та наблизили б до основної проблематики.

Основні завдання цієї фази - установити контакт з респондентом, "зав'язати розмову". Досвід опитування представників різних соціальних груп показує, що якщо респондент вислухав чи прочитав звернення і відповів на перші два-три запитання, то в більшості випадків він відповість і на всі інші. Тому нерідко першими соціолог ставить запитання, відповіді на які не дають пов'язаної з темою дослідження змістовної інформації, але дозволяють залучити людей до розмови.

Немаловажним фактором, який впливає на бажання респондента надати істинну інформацію, є небезпека, що його відповіді будуть використані проти нього Застосування анонімного опитування зменшує вплив цього фактора і підвищує достовірність соціологічних даних. У ряді методичних експериментів, проведених у західних країнах, помічено значне підвищення правдивості опитаних при аналітичних дослідженнях.

Основний зміст наступної фази опитування - досягнення поставленої мети, тобто збирання основної інформації, яка необхідна для розв'язання завдань дослідження.

Завершення опитування. Іноді буває важче закінчити опитування, ніж його почати. Опитаний ще не виговорився, у ньому відчувається якесь напруження. Тому наприкінці треба задавати функціонально-психологічні, легкі запитання, які знімають напруження і дають можливість для вираження почуттів.

4. Основні типи запитання, які використовуються в соціологічному інтерв’ю

Різноманітність запитань, які задаються респонденту, можна впорядкувати у чотирьох напрямах з позиції:

1) мети, з якою задається запитання;

2) наявності чи відсутності можливих відповідей; 3) змісту запитання:

4) застосування чи ні карток.

Залежно від мети постановки запитання вони поділяються на такі типи: змістовні, чи результативні, та функціональні. За допомогою змістовних запитань дослідник робить висновки про визначені явища та їх взаємозв'язки. Для функціональних запитань на першому плані стоїть функція оптимізащї, упорядкування ходу опитування. Хоча дослідник намагається підібрати такі функціональні запитання, які мають для нього змістовне значення, часто такі запитання навіть не обробляються. Можна відмітити декілька видів функціональних запитань: контактні функціонально-психологічні, фільтри і контрольні.

Функціонально-психологічні запитання використовуються для зняття напруження, для переходу від однієї теми до іншої, а також , для зняття настанов, які можуть виникнути в респондента.

Запитання-фільтри. Перш ніж задавати респонденту змістовне запитання, треба з'ясувати, чи належить він до тієї групи людей, для яких призначене це запитання.

Контрольні запитання набули широкого розповсюдження у практиці соціологічних досліджень. їх призначення - перевірка достовірності даних.

Запитання також поділяються на відкриті та закриті залежно від того, чи пропонуються після їх формулювання можливі відповіді.

До закритих відносяться запитання, в яких респонденту пропонується одна чи декілька можливих відповідей Йому може бути запропоновано якимось чином помітити чи підкреслити обрану

відповідь в анкеті, при інтерв'ю можливі відповіді зачитуються чи показуються на картках. Існує декілька видів закритих запитань, "так-ні", альтернативні та "запитання-меню".

Напівзакрите запитання. Якщо немає впевненості в тому, що для вираження своєї думки опитуваному достатньо наведеного переліку можливих відповідей, доцільно застосування напівзакритого запитання. Воно надає опитуваному можливість чи ухилитися від вибору саме цих альтернатив, якщо є альтернативи "не можу сказати точно", "не замислювався над цим", "не пам'ятаю", чи відповісти по-своєму (альтернатива "запишіть, будь ласка, свою думку, якщо приведеш варіанти Вас не задовольняють").

Відкрите запитання. Вони не пропонують можливих варіантів, і відповіді на них повністю записуються інтерв'юером чи самим опитуваним.

Кількість вільного місця чи кількість ліній, які залишені для відповіді, допомагають респонденту визначитися, наскільки велику відповідь від нього хочуть отримати.

Змістовні запитання. Вони поділяються на 1) запитання про факти; 2) запитання про знання; 3) запитання про думки, настанови, мотиви поведінки.

За характером взаємодії можна виділити два основних види опитування: анкету чи інтерв'ю, кожний з яких зустрічається в численних різновидах.

За ступенем охоплення сукупності, що вивчається, опитування може бути суцільним чи вибірковим. При суцільному - опитують усю сукупність, що вивчається. При вибірковому опитуванні ті. кого опитують складають тільки визначену частину від загальної кількості членів сукупності. У переважній більшості соціологічних досліджень використовуються вибіркові опитування

За частотою проведення розрізняють одноразове і панельне опитування Панельне застосовують при вивченні динаміки суспільних явищ, наприклад, при дослідженні формування громадської думки. При цьому одні запитання залишаються постійними, а інші оновлюються залежно від зміни суспільних явищ.

За способом комунікації між дослідником і досліджуваним анкета поділяється на пресову, поштову і роздавальну, а інтерв'ю - на особистісне і телефонне.

Список використаної літератури

1. Піча В.М. Соціологія. Навчальний посібник. – К., 1999.

2. Руденко І.П. Соціологія: Курс лекцій. – Харків, 1996.

3. Соціологія. Навчальний посібник / Упорядник П.П.Марчук. – Тернопіль, 1998.

4. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф. Городяненка В.Г. – К., 1999.

5. Соціологія. Курс лекцій / Під ред. І.Ф.Безродного. – К., 1994.

Характеристики

Список файлов реферата