142518 (726633), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Стаття 6. Продаж тютюнових виробів

1. Забороняється продаж тютюнових виробів:
а) особам та особами, які не досягли 18 років;
б) в упаковках менше 20 штук та поштучно;
в) поза приміщенням, на відкритому просторі;
г) в навчальних, спортивних закладах, закладах охорони здоров'я та на їх територіях;
д) в об'єктах, прилеглих ближче 200 м до перелічених в пункті "г" ;
е) в торгових автоматах та на полицях самообслуговування;
ж) в одному приміщенні чи з одного прилавка з продуктами харчування, одягом, товарами для дітей, друкованою продукцією;
з) в приміщеннях з прозорими вітринами;
и) в інших місцях, визначених місцевими органами виконавчої влади.
2. В будь-якому місці, де відбувається продаж тютюнових виробів, повинен бути розміщений плакат розміром не менше А1 затвердженої Міністерством охорони здоров'я форми щодо шкідливої дії складових тютюнових виробів та про можливості кинути палити.

Стаття 7. Реклама тютюнових виробів

1. Реклама тютюнових виробів, тютюнових аксесуарів, а також торгових марок, впізнаваних як тютюнові, символів, пов'язаних з тютюнопалінням, заборонена скрізь, крім 1) приміщень, що призначені виключно для торгівлі тютюновими виробами та аксесуарами, та 2) в друкованих виданнях, що призначені для професіоналів торгівлі тютюновими виробами.
2. Розміщення в засобах масової інформації або на плакатах, рекламних щитах інформації про конкурси та заходи, які проводять фірми-виробники або імпортери тютюнових виробів, заборонено.
3. Забороняється заохочення до вживання тютюнових виробів, в тому числі роздавання, обмін виробів або частин упаковок від них на інші товари або призи.
4. Забороняється спонсорування спортивної, культурно-мистецької, освітньої, оздоровчої та суспільно-політичної діяльності з боку фірм, що займаються виробництвом та/або розповсюдженням тютюнових виробів. У разі надання такої спонсорської допомоги державним установам відповідальність за порушення цієї статті несе державний службовець.

Стаття 8. Захист здоров'я людей, які не палять

1. Для захисту здоров'я людей, які не палять, а також захисту навколишнього середовища, паління забороняється:
- в закладах охорони здоров'я;
- в навчальних та освітньо-виховних закладах;
- в приміщеннях об'єктів громадського харчування;
- в громадському транспорті (включаючи транспорт для міжнародних сполучень);
- в закладах культури;
- в закритих спортивних спорудах;
- на зупинках громадського транспорту;
- в приміщеннях будь-яких установ, де приймають відвідувачів;
- в підземних просторах, переходах.
2. Паління забороняється в усіх інших закритих виробничих приміщеннях та громадських місцях, за винятком спеціально відведених для паління місць, за умови, що в такі місця не мають потреби заходити ті, хто не палить.
3. Правила, що забезпечують захист тих, хто не палить, в приміщеннях закладів, установ, підприємств незалежно від форм власності, організацій тощо регламентуються відповідними директивними документами міністерств, відомств, організацій, з урахуванням пункту 1 цієї статті.
4. Відповідальність за належне обладнання спеціально відведених для паління місць, зазначених в п.1 цієї статті, якщо такі передбачені правилами, несе власник або орендар приміщення.
5. Місцеві органи влади мають право оголошувати зонами, вільними від паління, будь-які місця в рамках підвідомчої території на додаток до зазначених в п.1 цієї статті.

РОЗДІЛ 3
ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТЮТЮНОВОЇ ЗАЛЕЖНОСТІ

Стаття 9. Комплексна програма протидії тютюновій епідемії

1. Комплексна програма протидії тютюновій епідемії, яка передбачає заходи з профілактики та лікування тютюнової залежності та пропаганди здорового способу життя, розробляється Координаційною радою з Контролю над тютюном при Кабінеті міністрів України та затверджується Кабінетом міністрів України.
2. Для фінансування Комплексної програми протидії тютюновій епідемії з Державного бюджету України виділяється 5% надходжень від акцизного податку на тютюнові вироби, а також 20% від штрафів за порушення цього Закону.
3. Практичне керівництво Комплексною програмою здійснюється спеціально створеним Центром Міністерства охорони здоров'я з протидії тютюновій епідемії.
4. Центр з протидії тютюновій епідемії Міністерства охорони здоров'я для реалізації необхідних заходів координує діяльність органів Міністерства охорони здоров'я, а також може замовляти виконання певних робіт компетентним громадським організаціям.
5. Для реалізації Комплексної програми з протидії тютюновій епідемії Центр створює свої міські, обласні, районні представництва. До компетенції регіональних центрів з протидії тютюновій епідемії входить проведення заходів з профілактики та лікування тютюнової залежності.

Стаття 10. Профілактика тютюнопаління

1. В межах Комплексної програми протидії підрозділи Міністерства охорони здоров'я проводять роз'яснювальну та інформаційну профілактичну роботу серед дільничних лікарів та педіатрів щодо не починання тютюнопаління та необхідності його кинути.
2. Міністерство освіти та науки у співробітництві з Міністерством охорони здоров'я впроваджує спеціальні заняття для вчителів та учнів з профілактики тютюнової залежності.

Стаття 11. Лікування тютюнової залежності

1. В межах Комплексної програми протидії тютюновій епідемії Міністерство охорони здоров'я організовує систему центрів лікування тютюнової залежності в районних закладах охорони здоров'я, проводить професійну підготовку спеціалістів для цих центрів.
2. Лікування тютюнової залежності в державних центрах проводиться безкоштовно.
3. Центр протидії тютюновій залежності Міністерства охорони здоров'я забезпечує роботу безкоштовної телефонної лінії допомоги тим, хто кидає палити. В межах Комплексної програми здійснюється пропагування лікування тютюнової залежності серед населення.

Стаття 12. Пропаганда здорового способу життя

1. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорони здоров'я розробляє пропагандистські матеріали (відеороліки, тексти, плакати та інше) з профілактичним змістом та з пропагандою звільнення від тютюнової залежності.
2. Засоби масової інформації зобов'язані виділяти простір для розміщення таких повідомлень. Державні електронні засоби масової інформації повинні витрачати не менше 5 % рекламного часу у вечірні години для розміщення роликів щодо профілактики та лікування тютюнової залежності, погоджених з Міністерством охорони здоров'я.
3. В межах Комплексної програми протидії Міністерство охорони здоров'я організовує культурно-масові заходи, спортивні змагання тощо під гаслами звільнення від тютюнової залежності та/або ведення здорового способу життя.

РОЗДІЛ 4
КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ ЦЬОГО ЗАКОНУ

Стаття 13. Органи контролю за дотриманням норм цього закону

1. Контроль за дотриманням норм цього Закону на місцях здійснюють місцеві органи Міністерства внутрішніх справ, а також Міністерства охорони здоров'я.
2. Контроль за виконанням комплексних заходів з протидії тютюновій епідемії здійснює Кабінет міністрів України. Кабінет міністрів України щороку звітує Верховній Раді та широкій громадськості про темпи тютюнової інфляції та заходи протидії їй.

Стаття 14. Відповідальність за порушення цього закону

1. За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
А) продажу тютюнових виробів, які не відповідають нормам статей 3, 5 - у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Б) торгівельної діяльності з порушенням статті 6 - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
В) несвоєчасне подання відомостей або неправдиву інформацію згідно із статтею 4 - у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Г) розповсюдження реклами тютюнових виробів всупереч статті 7 або на порушення статті 12 вперше - у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, вдруге - позбавлення права на рекламну діяльність або ліцензії засобу масової інформації.
До керівників закладів, організацій, установ, підприємств усіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі нестворення умов для захисту здоров'я від паління - у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до окремих осіб, які порушують Закон - у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зазначені штрафи спрямовуються: 20 відсотків - до фонду Центру протидії тютюновій епідемії, 40 відсотків - до Державного бюджету України і 40 відсотків - до місцевого бюджету за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
2. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною першою цієї статті, приймаються центральними органами державної влади, правоохоронними органами та їх підрозділами в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах та районах у містах Києві і Севастополі у межах їх компетенції, визначеної чинним законодавством.
3. У разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності рішення органів, зазначених у пункті 1 цієї статті, протягом 15 днів сума штрафу стягується в безспірному порядку державною податковою інспекцією за його місцезнаходженням.
4. Дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Закон вводиться в дію з дня його опублікування за виключенням:
- статті 7 , яка вводиться в дію через 10 місяців після опублікування Закону,
- статті 9 , яка вводиться в дію через один рік після опублікування Закону,
- статті 6 , яка вводиться в дію через 18 місяців після опублікування Закону.
2. Кабінет Міністрів зобов'язати протягом 6 місяців внести зміни та доповнення до законодавства про адміністративну відповідальність та інших законів та нормативних актів з метою узгодження їх з нормами цього Закону.

13. Історія проституції

Усім відомо, що таке проституція. Секс за гроші давно і широко відомий, як найдавніша професія. Протягом багатьох сторіч це заняття приносило прибуток власникам кубел, і нерідко приводило самих повій до самих вершин влади. За "легкий" працю вони платили важкими хворобами, раннім старінням і, нерідко, бездітністю. В даний час проституція усе ще заборонена в багатьох країнах світу. По різним даним, тільки в США нараховується від 2 до 5 мільйонів повій.

Чи варто говорити про те, що небезпека зараження багатьма венеричними захворюваннями, а також СПИДОМ, багаторазово зростає при половому контакті з повією. Якщо ж вона займається своїм бізнесом нелегально і не проходить оглядів у лікарів, то небезпека зараження зростає в багато разів. Саме тому багато людей ратують за легалізацію проституції, за офіційний нагляд держави за здоров'ям представниць цієї найдавнішої професії. Фахівці вважають, що в такий спосіб можна скоротити кількість нових венеричних захворювань майже вдвічі!

Однак, легалізація проституції - питання, можна сказати політичний.

Тільки от люди, як були, так і залишилися - так само чоловіки люблять жінок, жінки люблять чоловіків. І ті, і інші люблять гроші. Видимо, саме з появою грошей, - цього чуда цивілізації, і виникла проституція, як прибуткова професія.

З давніх часів люди намагаються дати точне і вичерпне визначення проституції. Але вже той факт, що усі визначення медиків, юристів, соціологів, філософів і інших фахівців нерідко сильно розходяться між собою, доводить, що точне обмеження змісту слів "проституція" і "повія" досить важко.

Насамперед , поняття про проституцію повинне бути обмежено людиною. Проституція існує тільки в людини, "творця культури і суспільного порядку". Серед тварин такого явища практично не спостерігається. Так, Овідій (43 до н.е. - к. 18 н.е.) оспівував:

Шлюха готова с любым спознаться за сходные деньги,
Тело неволит она ради злосчастных богатств.
Все ж ненавистна и ей хозяина жадного воля -
Что вы творите добром, по принужденью творит.
Лучше в пример для себя неразумных возьмите животных.
Стыдно, что нравы у них выше, чем нравы людей.
Платы не ждет ни корова с быка, ни с коня кобылица,
И не за плату берет ярку влюбленный баран.
Рада лишь женщина взять боевую с мужчины добычу.
За ночь платят лишь ей, можно ее лишь купить.
Торг ведет состояньем двоих, для обоих желанным,
- Вознагражденье ж она все забирает себе.
Значит, любовь, что обоим мила, от обоих исходит,
Может один продавать, должен другой покупать?
И почему же восторг, мужчине и женщине общий,
Стал бы в убыток ему, в обогащение ей?
(Любовные элегии. 1; 10. Пер. С. Шервинского)

Характеристики

Список файлов реферата