142514 (726631), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Самі підприємці основними цілями бізнесу вважають реалізацію своїх творчих здатностей, економічну волю й зміцнення національної економіки. Ніхто з респондентів не вважає своєю метою отримати владу над людьми, і лише 7% відзначають збагачення як мету. Ці дані говорять про те, що гроші аж ніяк не самоціль для підприємців, хоча й виступають важливим мотивом їхньої ділової активності. Найбільше ці люди прагнуть знайти матеріальну й моральну незалежність від держави. Однією зі складових незалежності є для них гідний рівень життя.
Однак більшість опитаних "не підприємців" (56%) уважають, що основною метою підприємництва є збагачення, у той час як реалізацію творчих здатностей відзначають лише 7%. Тільки 6% думають, що метою підприємців є зміцнення національної економіки, і 3% - ріст матеріального благополуччя народу. Таким чином, опитані вважають підприємців людьми, яких хвилює насамперед власне матеріальне благополуччя, все-таки інші цілі в них залишаються на другому плані. Але при оцінці самих себе, відповідаючи на запитання про те, яка мета була б головною для них, якби вони були підприємцями, значно менше число з них відзначають мету збагачення (28%) і більше - такі мети, як реалізація своїх творчих здатностей (21%), зміцнення національної економіки (11%), ріст матеріального благополуччя народу (10%).
Багато з людей думають, що для них основною метою підприємницької діяльності була б реалізація своїх творчих здатностей, але чомусь відмовляють у цьому бізнесменам. У цілому, образ бізнесмена у свідомості людей - це образ егоїстичної людини, що прагне винятково власну вигоду й нагромадження багатств.
Цікаво відзначити, що є відмінності в оцінках тих або інших цінностей відносно їх значимості в самих підприємців й у населення.
Населення вважає, що для підприємців найбільш значимими повинні бути "гроші", тоді як у дійсності вони перебувають на 8-10 місці. На першому ж місці виступає "мати надійних друзів", до речі, населення цю цінність поставило на 4-і місце.
2-3-4-і місця підприємці відвели "чесності" й "незалежності в діях і судженнях". Цікаво відзначити, що 8-10-і місця для підприємців нарівні з такою цінністю, як "гроші", зайняли відповідно: "любов", "творчість", "прагнення до знань". Населення ж їх оцінює по-іншому, а саме: якщо "прагненню до знань" було відведено навіть більше значиме місце - 7-е, то "любов" вони поставили на 16-е місце, а "творчість" - і зовсім на 18-е.
У цілому подібність в оцінках у підприємців і населення спостерігається відносно таких цінностей, як: "повага навколишніх" - 5-6-і місця, "цікава професія" - 7 й 5-е місця, "родина й родинні зв’язки" - 12-13-і й 11-12-і місця, "цікаве життя" - 14-14-і й 13-і місця, "спорт і фізична досконалість" - 14-15-і місця для обох категорій, "влада" - 19-і місце, "служіння суспільству" - 20-і й 21-і місця й "прихильність нормам релігійної моралі" - тут спостерігається повна єдність - і ті, і інші визначили для даної цінності останнє - 22-і місце.
Помилковою виявилася оцінка населення наступних цінностей: "гарним, модним і дорогим речам" населення відвело 8-10-і місце, так само як й "порядності". Підприємці ж їх оцінюють по-іншому: першу із цих цінностей вони поставили по значимості на 20-і місце, а "порядність" зайняла 5-6-і місце - нарівні з "повагою навколишніх". Те ж саме повною мірою можна віднести й до важливості оцінювання "здоров'я": населення відвело йому 2-3-е місце, а самі підприємці лише 12-13-і місце. Для них більш важливим здалося оцінювання "сексу", якому в даній шкалі підприємці відвели 11-і місце, а населення - 14-15-і місце.
Такі дослідження демонструють у цілому високу значимість для підприємців цінностей, пов'язаних з їхньою самоактуалізацією; так звані "традиційні" займають проміжне місце й найнижче - ті, які можуть бути визначені як "мішура", зовнішній блиск й ті, які поневолі впадають в око населенню.
Цим, зокрема, розуміється й розходження в оцінках у самих підприємців і населення - у відношенні того, як перші розпоряджаються одержуваним прибутком. Важливими статтями витрати коштів підприємцями населення вважають: витрату на придбання яких-небудь товарів для себе й своєї родини - 46,7% і на розваги - 30%. Підприємці ж на цей рахунок мають іншу думку - відповідно - 20% й 13,3%. Меншу відмінність можна спостерігати відносно таких статей витрат, як "добродійність" (на неї вказали 10% опитаних підприємців й 6,7% населення) і "вкладення грошей закордоном" відповідно (20% й 16,7%).
Відмінності є й за іншими показниками: по наявності робочого й вільного часу в підприємця, а також по співвідношенню трудових витрат й одержуваних доходів.
Третина опитаного населення порахувала, що в підприємців досить багато вільного часу, тоді як тільки 1/15 частина підприємців згодна з ними. Робочий день підприємця в цілому досить великий, більша їхня частина приділяє роботі від 8 до 12 годин (53,3%), до 8 годин трудиться тільки - 6,7%, 13,3% - підприємців проводить у роботі в середньому 12-16 годин на добу, а 26,7% - взагалі більше 16 годин.
Більшість підприємців так чи інакше вважають власні заробітки розмірними прикладеним зусиллям, причому 53,3% указують на їхню відповідність, а 40% на те, що доходи могли б бути й вище. Опитані ж з населення дотримуються безсумнівно іншої думки: тільки 23,3% порахували можливим припустити, що підприємці заробляють менше, чим повинні б були, 40% можуть погодитися із сумірністю трудових витрат і доходів і практично стільки ж, 36,7%, переконані, що за таку їхню роботу підприємці не повинні одержувати настільки багато.
Таким чином, можна констатувати існування реальної роз'єднаності між населенням і підприємцями. До речі, відношення населення до підприємництва, обумовлене цією роз'єднаністю, могло бути й краще. Але все-таки воно сьогодні не може вважатися негативним: 40% населення ставиться до підприємців цілком доброзичливо, і майже стільки ж - 36,6% - нейтрально, дуже добре їх сприймає - 16,7% і неприязно - 6,7%, у тому числі ворожості не було висловлено зовсім. Самі підприємці оцінюють свою "братію", звичайно, більш позитивно: 26,7% дуже добре ставляться до підприємців, половина - просто доброзичливо, інші ж виразили нейтральне відношення.
Висновок
Можна сказати, що ця роз'єднаність населення і підприємців двостороння; ні населення, ні підприємці не проявляють бажання до зближення, хоча для успішного розвитку підприємництва їхні контакти необхідні. Спробуємо підбити маленький підсумок вищесказаному, починаючи з відповіді на питання: чи особлива група - підприємці?
Всі вищезгадані риси характеру, трактуються як відмінні риси підприємця, по суті, можуть вважатися властивими будь-якій людській істоті. Мова може йти лише про ступінь їхньої розвиненості, у тому числі про прагнення до лідерства. Більш уважне їхнє дослідження дозволяє побачити, що практично будь-яка риса характеру може, якщо не повинна бути - розвиненою. Виключення можуть становити або особливі характеристики психологічної структури особистості, або якісь аномалії, що мають органічну природу.
Підприємницька діяльність, праця досить нелегка, що потребує мобілізації всіх людських здібностей і зусиль. Взагалі саме цей компонент найбільш важливий у підприємництві, що до того ж здобуває інший значеннєвий зміст. Підприємницька праця в першу чергу спрямована на задоволення особистих інтересів. Але "думаючи про власну вигоду, підприємець незмінно вирішує завдання суспільного розвитку", тому що саме "служіння суспільству приносить прибуток". І сама зміна спрямованості діяльності робить підприємницьку працю привабливою.
Можна сказати, що виведений у результаті дослідження вигляд типового підприємця це в деякому змісті людина майбутнього, це "громадянин суспільства", побудовою якого ми сьогодні також стурбовані, що це - "елемент майбутнього в сьогоденні". І таке оцінювання представляється більш правомірним, чим твердження, що підприємці - це представники особливої групи.
Використана література:
1. Голубев А. М. Предпринимательство в социальной структуре гражданского общества. – М.: Изд-во РГУ, 2001.
2. Иванов В. Н. Политическая социология. - М.: Норма, 2001.
3. Муртин Г. Н. Социология предпринимательства. - М.: Изд-во Альянс-медиа, 2002.
4. Радаев В. В. Экономическая социология. Курс лекций. – М.: Экономика, 2000.
6
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
